Рішення № 135876488, 21.04.2026, Новоодеський районний суд Миколаївської області

21.04.2026

Справа № 482/457/25

Номер провадження 2-а/482/4/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Сергієнка С.А., за участю секретаря судового засідання Лебедьєвої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Миколаївській області, другий відповідач Департамент Патрульної поліції, про визнання незаконними дій, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення ББА №353071 від 28.02.2025 року,

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2025 року позивач звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення ББА №353071 від 28.02.2025 року.

У обґрунтування позову позивач зазначала, що 28 лютого 2025 року близько 10:00 години вона рухалась на автомобілі марки «ШЕВРОЛЕ - КРУЗ» номерний знак НОМЕР_1 зі сторони м. Миколаїв в м. Нова Одеса, Миколаївського району, Миколаївської області. На вулиці Центральній, 1 в м. Нова Одеса через 350м. після знаку 5.45 «початок населеного пункту» її зупинив працівник патрульної поліції Андросов С. О. i звинуватив її в тому, що вона начебто перевищила швидкість на 36км/год, а саме рухалась зі швидкістю 86км/год, чим порушила Правила дорожнього руху. Я відповіла йому, що в населеному пункті швидкість руху не перевищувала, а вони вимірювали швидкість руху її автомобілю поза межами населеного пункту до знаку 5.45.

Позивач вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки Правила дорожнього руху вона не порушувала, швидкість не перевищувала, її вина у правопорушенні не доведена належними доказами. Вказує, що прилад TRU CAM поліцейським не був закріплений відповідно до вимог закону, він тримав його не на штативі як передбачено законодавством. Їй не надано можливості скористатися правовою допомогою під час розгляду справи працівниками поліції.

Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26.03.2025 року у даній справі було відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 09.05.2025 року до в якості другого відповідача (співвідповідача) залучено Департамент Патрульної поліції (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048).

Від представника відповідача на адресу суду 07.04.2025 року надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого він просить суд в задоволенні позову відмовити в зв`язку з його безпідставністю, до відзиву надано диск, фотознімки, відеозаписи з місця зупинки Табакар К.В., з приладу TruCAM під час фіксації швидкості, висновки експертів та докази сертифікації приладу TruCAM.

У відзиві зазначено, що лазерний вимірювач руху TruCAM LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Використаний при вимірюванні швидкості водія Табакар К.В. пристрій TruCAM LTI 20/20 серійний номер ТС 008381 відповідно до свідоцтва про повірку, експертного висновку та сертифіката відповідає вимогам нормативно-правових актів, його дозволяється вводити в експлуатацію. Відповідно використання вказаного пристрою при вимірювання швидкості автомобіля під керуванням позивача було правомірним, його застосування відповідає законодавству, а постанова є правомірною.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними управлінських функцій.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Постановою серії ББА №353071 від 28.02.2025 року про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 340,00 грн. Так, за допомогою лазерного вимірювача швидкості LTI 20/20 TruCAM (серійний номер ТС 008381) було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме 28.02.2025 року о 10 год. 02 хв. водій транспортного засобу марки «ШЕВРОЛЕ - КРУЗ» номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 у м. Нова Одеса по вул. Центральній у районі буд. №1 рухала вся зі швидкістю 86 км/год, при цьому перевищивши встановлене обмеження швидкості руху на вказаній ділянці (50 км/год), на 36 км/год, чим порушила п. 12.4. ПДР України.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Як визначено ст.35 цього Закону, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху.

Відповідно до пункту 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

За змістом п.п.1.3, 1.9 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За визначенням ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) є протиправна, винна (умисна або необережна) дія або ж бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ч.1 ст.122 КУпАП передбачено відповідальність водіїв транспортних засобів за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 20 км/год., порушення вимог дорожніх знаків і розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів та ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Порушення даної норми, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн.

Диспозиція ч. 1 ст.122 КУпАП передбачає притягнення до відповідальності водіїв, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 20 км/год., порушення вимог дорожніх знаків, а також розмітки проїзної частини доріг.

У відповідності до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч.2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час та місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

У той же час, ст.7 КУпАП передбачено те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами та посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів та зміцнення законності.

Положеннями ст.280 КУпАП закріплено обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Доказами ж в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису або ж засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП).

Як вбачається зі змісту ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе за наявності події адміністративного правопорушення та вини цієї особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, на підставі своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи.

При цьому, виходячи із закріпленого в ч.4 ст.129 Конституції України принципу змагальності та рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається саме на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Згідно з ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Належними є докази, які містять інформацію відносно предмета доказування.

Предметом же доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи та підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Слід зазначити про те, що положеннями КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до матеріалів адміністративної справи, протокол про вчинення адміністративного правопорушення, як один із можливих доказів по справі, не складався, однак відповідачем надані інші беззаперечні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови від став факт перевищення водієм ОСОБА_1 обмежень швидкості на 36 км/год, що, у свою чергу, є вчиненням ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Саме такий склад правопорушення зазначено у спірній постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та саме за це до неї застосовано адміністративне стягнення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

Надані відповідачем докази, зокрема відео запис із приладу TruCAM LTI 20/20 серійний номер ТС 008381 у момент фіксації вищевказаного правопорушення, дають можливість встановити, що фіксація швидкості транспортного засобу була здійснена у межах населеного пункту м. Нова Одеса.

Відповідно до п.12.4. ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

З долученого відповідачем відеофайлу та відповідної роздруківки з приладу вимірювання швидкості «TruCAM» LTI 20/20 (серійний номер ТС 008381), вбачається, що швидкість автомобілю, яким керувала позивач у межах міста Нова Одеса по вул. Центральній поблизу буд. №1 становила 86 км/год.

Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Як передбачено ст.31 цього Закону, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

За приписами ст.40 Закону №580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг та будівель автоматичну фото- і відеотехніку, використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

Водночас, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Так, «TruCAM» - це лазерний вимірювач швидкості, який здійснює вимірювання процесу порушення встановленого швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб та номерний знак. При цьому, «TruCAM» автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, а також розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів та мотоциклів.

Правильність використання приладу лазерного вимірювання швидкості «TruCAM» LTI 20/20, серійний номер ТС 008381, виробництва «Laser Technology Inc.», США, підтверджується наявністю свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки за №22-01/32852, виданого 03.12.2024 ДП «Укрметртестстандарт», відповідно до якого, даний засіб є придатним до застосування до 03.12.2025 року.

На підставі позитивних результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 05.04.2012 №437 було затверджено тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний «TruCAM» LTI 20/20, який зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером «У3197-12».

Міжповірочний інтервал становить не більше 1 (одного) року.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 №1362, даний пристрій «TruCAM» виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.

Водночас, чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Тобто, зазначена процедура проводилася виключно відносно тих засобів вимірювальної техніки, що планувалося серійно виробляти в Україні або ж ввозити на територію України відповідними партіями.

Отже, лазерні вимірювачі швидкості «TruCAM», які були введені в експлуатацію до моменту виключення їх з Державного реєстру, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки.

Належність таких доказів слідує зі змісту ст.251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З наданого до суду першої інстанції відеозапису з приладу «TruCAM» LTI 20/20 при по кадровому перегляді вбачається, що швидкість транспортного засобу яким керував позивач, визначено в 86 км/год.

При цьому, такий відеозапис є якісним та надає можливість чітко та однозначно констатувати даний факт. Відеоматеріал з місця події, що був наданий відповідачем до матеріалів цієї справи та досліджений судом, без сумнівів є доказом в адміністративній справі і безпосередньо свідчить про наявність правопорушення.

Посилання позивача на те, що інспектор допустив порушення через те, що тримав лазерний вимірювач швидкості «TruCAM» в руках, суд відхиляє, оскільки відповідно до листа ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01.10.2019 №22-38/49, лазерний вимірювач «TruCAM» відноситься до «ручних» вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для тримання в руках під час вимірювань.

Окрім основного («ручного режиму роботи»), лазерний вимірювач швидкості також може бути встановлений і на триногу.

Вказаний вище лазерний вимірювач швидкості «TruCAM» LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, а також номерний знак. Даний прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних або ж легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год.

Працівники поліції які проводили вимірювання швидкості знаходилися у зоні дії дорожнього знаку 5.76 "Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху", автомобіль яким керувала ОСОБА_1 на час фіксації швидкості перебував за межами дії цього знаку, але в межах населеного пункту.

Суд звертає увагу на те, що дорожній знак 5.76 "Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху", позначає ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів.

Згаданий дорожній знак інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів саме щодо змонтованої техніки.

Прилад ТruCam, не є автоматичним засобом вимірювальної техніки, а дорожній знак 5.76 ПДР України інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів саме щодо змонтованої техніки. При зупинці патрульним автомобіля наявність попереджувального знаку не є необхідною, адже фото-, відеофіксація здійснюється не постійно, а лише в момент наявності на дільниці дороги екіпажу патрульної поліції.

У межах цієї справи вбачається, що інкриміноване позивачу правопорушення зафіксоване не в автоматичному режимі, перевищення швидкості руху відбулося в межах м.Нова Одеса, відсутність дорожнього знаку 5.76 ПДР України не впливає на суть порушення п. 12.4 ПДР України. Крім того, вказаний дорожній знак є інформаційно-вказівним знаком.

Суд зауважує, що згідно рішення Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України.

Під час розгляду цієї справи судом не встановлено порушень процедури, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Позивач не надав суду будь-яких доказів, які б спростовували надані відповідачем докази вчинення ним правопорушення, не навів обґрунтованих підстав, за яких вказана постанова в справі про адміністративне правопорушення є незаконною та підлягає скасуванню.

Відтак суд приходить до висновку що позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Миколаївській області, другий відповідач Департамент Патрульної поліції, про визнання незаконними дій, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення ББА №353071 від 28.02.2025 року задоволенню не підлягає.

У відповідності до ст. 139 КАС України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 19, 20, 72, 77, 96, 229, 242-246, 262, 286 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Миколаївській області, другий відповідач Департамент Патрульної поліції, про визнання незаконними дій, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення ББА №353071 від 28.02.2025 року відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: С.А.Сергієнко