Рішення № 135876069, 08.04.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1112/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

08 квітня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Мироненко Л.Д.,

при секретарі судового засідання Божик М.І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб Львівського міського комунального підприємства «Старий Львів», Львівської міської ради про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги.

6 лютого 2026 року позивач звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона є основним наймачем неприватизованої квартири АДРЕСА_1 , де також зареєстровані відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Як зазначає позивач, відповідач ОСОБА_2 є її колишнім чоловіком, шлюб з яким було розірвано рішенням Сокальського районного суду м. Львова від 28.10.2025 року. Протягом останніх трьох років він фактично не проживає за місцем реєстрації, його поточне місцезнаходження невідоме, а будь-яка участь в утриманні житла, оплаті комунальних послуг чи проведенні ремонтних робіт з його боку відсутня. Крім того, відповідач ОСОБА_2 не вчиняє жодних дій, спрямованих на реалізацію або збереження свого права користування спірним приміщенням, що свідчить про його втрату інтересу до вказаного житла.

Інший відповідач, ОСОБА_3 , який є сином позивачки, з 2023 року постійно перебуває за межами України, проживаючи на території Данії, та також не бере участі в оплаті житлово-комунальних послуг чи утриманні квартири.

Позивач наголошує на неможливості вирішення спору в позасудовому порядку через невідоме місце перебування першого відповідача та тривале проживання другого відповідача за кордоном, що унеможливлює їхню особисту участь у процедурі зняття з реєстраційного обліку.

Наявність реєстрації відповідачів, які тривалий час не проживають у квартирі без поважних причин, створює для позивачки як для основного наймача суттєві перешкоди у користуванні та управлінні майном, а також обмежує її законне право на приватизацію житла.

Враховуючи викладене, позивач просить визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .

Рух справи в суді.

Ухвалою суду від 10.02.2026 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.03.2026 року було задоволено клопотання та залучено третю особу у справі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Львівську міську раду.

Ухвалою суду від 23.03.2026 року було закрите підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позиція сторін по справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, на адресу суду подав клопотання у якому просив розгляд справи провести за його відсутності та позивача.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Був повідомлений про розгляд справи належним чином, а саме, шляхом направлення судових повісток за адресою його зареєстрованого місця проживання, а також, через розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-порталі Судової влади України, оскільки, згідно наданих позивачем відомостей є громадянином російської федерації. Клопотань та заяв від останнього на адресу суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, повідомлявся шляхом направлення повістки у підсистему «Електронний суд». Від останнього на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якій вказав, що з позовними вимогами ознайомлений та проти задоволення таких не заперечує.

Представник третьої особи ЛМКП «Старий Львів» у судове засідання не з`явився, проте надав суду письмовий відзив. У ньому представник зазначив, що оскільки спірне житло є неприватизованим, право розпорядження ним належить виключно Львівській міській раді. У зв`язку з цим ЛМКП "Старий Львів" не висловило власних аргументів чи заперечень щодо суті заявлених позовних вимог.

Представник третьої особи Львівської міської ради в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, шляхом направлення повістки у підсистему «Електронний суд», клопотань та заяв на адресу суду не надходило.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що на підставі рішення Львівської міської ради 12.05.2006 року до договору найму житлового приміщення було внесено зміни, згідно з якими основним наймачем було визнано ОСОБА_1 . Переоформлення договору відбулося у зв`язку зі смертю попередніх членів сім`ї та наймачів: бабусі ( ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), батька ( ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та матері ( ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ). У квартирі проживали вона та її сестра, що підтверджується витягом з розпорядження №600.

Основним квартиронаймачем є ОСОБА_1 , окрім неї у квартирі зареєстровані син ОСОБА_3 , дочка ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , сестра ОСОБА_9 , що підтверджується довідкою від 29.01.2026 з місця проживання про склад сім`ї і прописки.

Згідно цієї ж довідки вбачається, що кв. АДРЕСА_1 не перебуває у приватній власності та належить до державного житлового фонду.

Згідно відповіді на запит №2328351 від 11.02.2026 року та відповіді на запит від 20.02.2026 року ОСОБА_2 з 07.03.2017 року, а ОСОБА_3 з 16.02.2010 року зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 .

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 28.10.2025 року шлюб між позивачкою та ОСОБА_2 було розірвано.

Згідно з актом від 29.01.2026 року, складеного комісією працівників ЛМКП «Старий Львів», у квартирі зареєстровано 5 осіб, а саме, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 . Проте, на час складання акту, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не знаходились в кв. АДРЕСА_1 та зі слів сусідів за даною адресою не проживають більше шести місяців.

Мотиви прийняття рішення судом.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд доходить висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як вбачається з заяви відповідача ОСОБА_3 , останній визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Щодо позовних вимог до ОСОБА_2 суд виходить з наступних правових приписів.

Статтею 47 Конституції України гарантовано, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У відповідності до статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Статтею 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.

Стаття 71 ЖК України встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Зокрема така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 592/5041/21.

В силу частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16 зроблено висновок щодо застосування статей 71, 72 ЖК України, який полягає в тому, що саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин.

Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності.

При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись право (намір) ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 червня 2020 року у справі № 279/4963/17.

При вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно встановити факт відсутності особи у жилому приміщення понад шість місяців та поважність причин такої відсутності. Поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначаються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та правил ЦПК України щодо оцінки доказів. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності. Суд має всебічно перевірити доводи сторін щодо поважності причин відсутності у жилому приміщенні понад зазначені у статті 71 ЖК України строки.

Під час вирішення питання про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого жилого приміщення.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 454/2025/15-ц.

Пленум Верховного Суду України у п. 10 постанови № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз`яснив, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Тимчасова відсутність особи може бути безперервною, але не повинна перевищувати 6-ти місяців. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до житлового приміщення перериває строк тимчасової відсутності. Не має значення і причина відсутності, якщо остання не перевищила 6 - ти місяців.

Виходячи з наведеного, наймач або члени його сім`ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням (квартирою) у будинках державного і громадського житлового фонду, у разі їх відсутності у жилому приміщенні без поважних причин понад шість місяців.

Судом встановлено, що належними та допустимими доказами позивачем доведено, що відповідачі не проживають більше шести місяців у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Доказів поважності причин відсутності відповідача ОСОБА_2 суду надано не було.

Виходячи з наведеного, розглянувши справу в межах позовних вимог, з урахуванням визнання позову відповідачем ОСОБА_3 , суд вважає, що позивач підтвердив законні підстави для визнання відповідачів такими, що втратили право користування житлом, а тому позов слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме, квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме, квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 20 квітня 2026 року.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач 1. ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач 1. ОСОБА_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2

Відповідач 2. ОСОБА_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2

Третя особа 1: ЛМКП «Старий Львів», адреса: м. Львів, вул. Сербська, буд. 15, ЄДРПОУ: 20782401

Третя особа 2: Львівська міська рада, адреса: м. Львів, пл. Ринок, буд. 1, ЄДРПОУ: 04055896

Головуючий суддя Л.Д. Мироненко