Рішення № 135875977, 16.04.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/4406/25

Провадження № 2/307/1620/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області у складі судді Сас Л.Р., секретар судового засідання Семко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України (за відсутності учасників справи та нездійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу) цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив :

ТОВ «ФК«СОЛВЕНТІС» 11 листопада 2025 року пред`явило до ОСОБА_1 позов про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 29 503,53 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 08.11.2019 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 2884009 та відповідачкою отримано грошові кошти для власних потреб у розмірі 5 000 гривень.

Вказаний договір складений в електронному варіанті та підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису.

Відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

10.06.2025 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №АК-10/06/2025, відповідно до якого, а також згідно з реєстром прав вимоги до вказаного договору, вказане товариство набуло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 2884009 від 08.11.2019.

07.07.2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК«СОЛВЕНТІС» було укладено договір факторингу № ДФ-07072025, відповідно до якого, а також згідно з реєстром прав вимоги до вказаного договору, позивач набув право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 2884009 від 08.11.2019.

Згідно договору відступлення сума боргу перед новим кредитором становить 29 503,53 грн., із яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 5 000 грн. та заборгованість за відсотками становить 24 503,53 грн.

У зв`язку із чим позивач просив стягнути із відповідачки зазначену заборгованість за кредитним договором, судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 422, 40 грн., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Ухвалою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 03 грудня 2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, що є малозначною, розгляд якої визначено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 12 лютого 2026 року.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 12 лютого 2026 року витребувано докази від АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» докази та розгляд справи відкладено на 16 квітня 2026 року.

Позивач ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» подав заяву про розгляд справи за відсутності його представника та не заперечував проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про судове засідання, що вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з`явилася без повідомлення причин неявки, відзив не подала і тому суд постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За наведеного суд постановив судовий розгляд справи здійснювати за відсутності всіх учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів та нездійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного висновку.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, в тому числі і доказами, наданими в електронних копіях та електронні докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що 08.11.2019 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №2884009.

Відповідно до п. 1.3., 1.4., 1.5., 1.6. даного договору сума кредиту складає 5 000 гривень. Кредит надається позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.3. цього договору, в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника. За цим договором позичальник сплачує кредитодавцю суму кредиту та проценти за користування кредитом, неустойку (пеню, штраф) (п. 2.26. Правил), яка може нараховуватися у випадку порушення позичальником умов цього договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує позичальник. Розрахунок зобов`язань (п. 2.18. Правил) позичальника із зазначенням строків виконання, умов кредитування, а також дати початку періоду, дати платежу (дати закінчення періоду), загальної суми платежу, основної суми кредиту (п. 2.28. Правил) та процентів за користування кредитом, розміру процентної ставки, орієнтовної реальної річної процентної ставки, абсолютного значення подорожчання кредиту, орієнтовної загальної вартості кредиту зазначаються у Графіку платежів (п. 2.6. Правил), який є додатком № 1 до цього договору. Графік платежів у договорі визначає окремі розрахунки зобов`язань за лояльними (покращеними) умовами кредитування (п. 2.25. Правил) та за загальними умовами кредитування (п. 2.15. Правил).

Пунктом, 3.1, 3.2. та 3.3. договору передбачено, що сторони погодили, що строк дії договору (п. 2.41. Правил) встановлюється з дати укладення договору (п. 2.9. Правил) 08.11.2019 до кінцевої дати виконання договору 03.06.2020 року (включно). Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, у тому числі сплати заборгованості, яке мало місце під час дії договору. Якщо позичальник виконає зобов`язання/сплатить заборгованість за договором до кінцевої дати виконання договору, договір припиняє дію у дату повернення/погашення кредиту (п. 2.8. Правил). Датою укладення договору є дата підписання договору (акцептування позичальником оферти (п. 2.30. Правил) кредитодавця) та надання кредиту позичальнику. Припинення або розірвання договору здійснюється відповідно до чинного законодавства України (а. с. 32-37).

Із повідомлення ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 26 вересня 2025 року № 6051-ВП вбачається, що за дорученням ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» було здійснено успішний переказ кошів на 08.11.2019 на суму 5000 грн., маска картки 5168755428461863, код авторизації unknow, номер транзакції в системі WayForpay 58294941683235174959988945078982.

Тобто, на виконання умов договору грошові кошти були перераховані Товариством на рахунок отримувача, яка був обумовлений відповідачкою під час укладання договору.

Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачкою не надано.

Що стосується переходу права вимоги за кредитним договором до позивача слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

10.06.2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» було укладено договір факторингу №АК-10/06/2025, відповідно до умов якого ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 2884009 від 08.11.2019 ( а.с. 38-51, 19, 20)

07.07.2025 між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК«СОЛВЕНТІС» було укладено договір факторингу №ДФ-07072025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК«СОЛВЕНТІС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 2884009 від 08.11.2019 (а.с.52-66).

Під час судового розгляду встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 належним чином не виконала взяті на себе за кредитним договором зобов`язання, а саме не здійснювала виплату належних до сплати сум кредиту та не сплачувала відсотки за користування кредитом.

Заборгованість відповідачки ОСОБА_1 перед позивачем становить 29 503,53 грн., із яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 5 000 грн. та заборгованість за відсотками становить 24 503,53 грн., що вбачається із розрахунку ( а.с.21-25).

Із вимоги-повідомлення про обов`язок погашення заборгованості за кредитним договором № 2884009 від 08.11.2019 від 08 квітня 2025 року, надісланої ОСОБА_1 вбачається, що її повідомлено про те, що між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ укладений договір факторингу № АК-10/06/2025 та 07.07.2025 між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» укладений договір факторингу № ДФ-07072025, внаслідок чого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 2884009 від 08.11.2019 та її обов`язок виконати зобов`язання перед позивачем ( а.с. 68-69).

Дані правовідносини регулюються нормами Цивільного Кодексу України.

Згідно із ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Абзацом 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 "боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від о6ов`язку погашення кредиту взагалі".

Тобто, якщо відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, ОСОБА_1 не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора.

Протягом розгляду цивільної справи відповідачка, відповідно до ст. ст. 12,81 ЦПК України, не скористалася своїми процесуальними правами та не надала до суду жодного належного та допустимого доказу, який би містив інформацію щодо предмету доказування в підтвердження своєчасного виконання своїх зобов`язань за укладеним кредитним договором.

Підписавши вказаний договір відповідачка добровільно погодилася на такі умови кредитного договору, взяла на себе відповідні зобов`язання.

На підставі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦК України, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6) ч. 1 ст. 3 ЦК України, одним із основоположних принципів цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно достатті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК Українивизначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Із відповіді АТ КБ «ПРИВАТ БАНК», наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів вбачається, що 08 листопада 2019 року на картковий рахунок відповідачки зараховані кошти у розмірі 5 000,00 грн.

Відтак, судом досліджені надані банком докази видачі відповідачці кредиту, що доведено відповідними доказами, враховано, що зазначені докази відповідачкою не спростовані, що є її процесуальним обов`язком.

Наведене узгоджується з висновком висловленим Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору, добровільно заборгованість не сплатила, а тому позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором.

Відтак, наявні підстави для задоволення позову та стягнення з відповідачки суми заборгованості за договором про споживчий кредит № 2884009 від 08.11.2019 у розмірі 29 503,53 грн., із яких: 5 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 24 503,53 грн. - заборгованість за відсотками.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України,судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позову також підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення із ОСОБА_1 судових витрат в розмірі 2 422,40 грн., пов`язаних зі сплатою судового збору, які документально підтверджені.

Щодо стягнення з відповідача витрат за надання професійної правничої допомоги суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача подав до суду копії наступних документів: договір про надання правової допомоги від 01.07.2025 №43657029, укладеного між ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» та адвокатом Ліваком І.М. (а. с. 27-31); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 77-78) додаткову угоду від 30.09.2025 №2884009 до договору про надання правової допомоги від 01.07.2025; акт про підтвердження факту надання правничої допомоги від 30 вересня 2025 року (а. с. 16), детальний опис робіт (надання послуг) від 30.09.2025 року, виконаних адвокатом Лівак І.М., необхідних для надання правничої (правої) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Солвентіс» щодо стягнення кредитної заборгованості (а.с. 26). Вартість наданої правової допомоги складає 6 000 гривень.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з принципів співмірності, розумності судових витрат та враховує характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, подання заяви про розгляд справи без участі представника позивача, незмінність правової позиції позивача протягом розгляду справи, розумність їхнього розміру, та дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача з 6 000 гривень до 4 000 гривень.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» заборгованість за кредитним договором № 2884009 від 08.11.2019 у розмірі 29 503,53 грн., із яких: 5 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 24 503,53 грн. - заборгованість за відсотками, 2 422,40 грн. судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору та 4 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Відмовити про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення відповідачем може бути подана заява про його перегляд.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», місце знаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ 43657029,

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 21 квітня 2026 року.

Суддя Л.Р.Сас