Вирок № 135875929, 20.04.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №: 127/4767/25

Провадження №: 1-кп/127/165/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020010001700 від 08.10.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого у КП «Вінницяміськліфт», із середньою освітою, розлученого, українця, громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_4 ,

представника потерпілого: захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого: ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , 29.09. 2024, близько 14:45 год., керуючи технічно-справним автомобілем марки «ВАЗ 2109», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Пирогова, в місті Вінниці, зі сторони вул. Гніванське шосе, в районі електроопори № 32, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого, застосувавши гальмування, при наближені до розмітки нерегульованого пішохідного переходу по-якому проїзну частину зліва-направо перетинав пішохід ОСОБА_6 , втратив змогу контролювати рух та безпечно керувати автомобілем, в ході чого, з необережності, допустив наїзд на останнього.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: «Забій та осадження м`яких тканин голови, садна обличчя, забій грудної клітки, забій лівої кисті перелом нігтьової фаланги 1- го пальця лівої кисті без зміщення, забій лівого кульшового суглоба - закритий уламковий перелом великого вертлюга лівої стегнової кістки без зміщення, підшкірна гематома лівого стегна», які належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки за своїм характером спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров`я.

В даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля марки «ВАЗ 2109», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , вбачається невідповідність вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

За вищевикладених обставин водій ОСОБА_3 порушив вимоги, а саме:

?п. 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно яких: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

Порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 знаходяться у причинному зв`язку з наслідками даної дорожньо-транспортної пригоди.

Допитаний у ході судового провадження обвинувачений ОСОБА_3 , вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю за викладених у обвинувальному акті обставинах та суду надав наступні показання.

Так, 29.09.2024 близько 14:45 год., він рухався по вул. Пирогова у м. Вінниці, зі сторони Ел. мережі до музею ім. М.І. Пирогова. Того дня були погані погодні умови, йшов сильний дощ, віяв вітер, вся дорога була встелена листям. Під час руху він побачив, що на нерегульований пішохідний перехід вийшов пішохід потерпілий ОСОБА_6 , який в руках вів велосипед. В цей час він рухався на своєму авто зі швидкість 50 км./год., почав натискати на гальма, проте дорога була слизькою, у зв`язку з чим він здійснив наїзд на потерпілого.

Потерпілого відразу повезли в лікарню, сказали, що забої. Потім потерпілий повернувся на місце ДТП, забрав велосипед і зі своєю мамою пішов додому.

У ході судового провадження обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що про вчинене він щиро шкодує, належні висновки для себе зробив, цивільний позов визнає та частково відшкодував завдану шкоду.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, за участі його представника (захисника), оскільки він перебуває за кордоном, обвинувачення підтримує в повному обсязі, просить задовольнити заявлений ним цивільний позов.

Заслухавши думку прокурора, представника потерпілого, обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Також судом з`ясовано чи правильно розуміє обвинувачений ОСОБА_3 та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції.

Одночасно, обвинуваченому ОСОБА_3 та іншим учасникам судового провадження роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи та оцінюючи обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що стороною обвинувачення доведено поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а тому його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 286 КК України, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Таким чином, судом враховано те, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, за місцем проживання скарг від сусідів та мешканців будинку не надходило, за місцем роботи характеризується позитивно. Згідно довідки комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» №29/11056 від 05.12.2024 ОСОБА_3 на обліку у закладі не перебував та за медичною, психіатричною, неврологічною та нейрохірургічною допомогою не звертався. Відповідно до довідки комунального некомерційного підприємства «Центр терапії залежностей «Соціотерапія» Вінницької обласної ради» № 4489 від 10.12.2024 ОСОБА_3 під диспансерним спостереженням у закладі не перебуває та за медичною допомогою в заклад не звертався, на стаціонарному лікуванні не перебував.

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд враховує щире каяття та часткове відшкодування завданого збитку.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Таким чином, судом враховано всі обставини справи в їх сукупності, тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , а саме те, що останній раніше не судимий, характеризується позитивно, вину у вчиненому злочині визнав повністю, щиро розкаявся, частково відшкодував шкоду, а тому суд, вважає, що саме призначене ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі на певний строк призначене ОСОБА_3 зі звільненням останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням та з позбавленням права керувати транспортними засобами на певний строк буде необхідним та достатнім і досягне мети не лише кари останнього за вчинене, а й буде слугувати для його виправлення та запобігання вчинення нових злочинів, як обвинуваченим, так і іншими особами.

Щодо вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 до ПрАТ СК «Інтер-Поліс» та обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Так, у ході судового провадження потерпілим ОСОБА_6 заявлено цивільний позов, відповідно до якого останній просить стягнути з ПрАТ СК «Інтер-Поліс» на його користь матеріальну (майнову) шкоду в розмірі 43840, 92 грн. та з обвинуваченого ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 50000, 00 грн.

Представник ПрАТ СК «Інтер-Поліс», скориставшись своїм правом, подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні цивільного позову до ПрАТ СК «Інтер-Поліс», оскільки на його переконання, заявлений до страхової компанії позов не підтверджений відповідними доказами, зокрема з наданих фіскальних чеків неможливо встановити причинно-наслідковий зв`язок між подією ДТП та необхідністю придбання потерпілим саме тих ліків і препаратів, вказаних у цих чеках. Вважає, що сума позовних вимог щодо стягнення неотриманих доходів розрахована без урахуванням норм Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 128 КПК України вбачається, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Статтею 129 КПК України визначено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

При вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 в частині стягнення з ПАТ СК «Інтер-Поліс» матеріальної шкоди в розмірі 43840, 92 грн., суд враховує таке.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Правовідносини щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, регулюються, зокрема, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ст. 22.1. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 23.1 вказаного вище Закону визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно ст. 24 Закону у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», всі витрати потерпілого мають бути документально підтвердженими.

Так, судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 станом на 29.09.2024, дату вчинення ДТП, була застрахована в ПрАТ СК «Інтер-Поліс», відповідно до діючого на вказану дату поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР3593805.

Відповідно до умов даного полісу сума страхового відшкодування за шкоду заподіяну життю, здоров`ю на одного потерпілого становить 320 000 грн., сума страхового відшкодування заподіяна майну 160 000, 00 грн., франшиза 0 грн.

Судом встановлено, що у численних виписках із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, зокрема № 19376 від 29.09.2024, від 11.10.2024, протоколі звернення (візиту) до лікаря ПМД від 08.01.2025, консультації лікаря ортопеда-травматолога від 07.01.2025 зазначено перелік медикаментів, які були призначені потерпілому.

При цьому, представником потерпілого до цивільного позову долучено чеки на підтвердження витрат, понесених на лікування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди також було пошкоджено велосипед марки «Aim SL 2022», вартість ремонтних робіт якого складає 15606, 00 грн., про що свідчить діагностика та попередній прорахунок вартості робіт №10830 від 08.10.2024.

Суд вважає, що ліки, зазначені у квитанціях, придбані за призначенням лікарів, вартість ремонтних робіт пошкодженого велосипеда потерпілого, встановлена та підтверджується відповідними документами магазину «ВелоХаус», а тому вказану суму в розмірі 20641, 50 грн. необхідно стягнути з ПрАТ Страхова компанія «ІНТЕР-ПОЛІС» на користь потерпілого ОСОБА_6 .

Що стосується позовних вимог щодо відшкодування неотриманого доходу, то такий порядок передбачений ст. 25 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 25 даного Закону у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю; для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною; для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

Згідно статті 8 Закону України «Про державний бюджет» з 01.04.2024 розмір мінімальної заробітної плати складає 8000, 00 грн.

Відповідно до довідки про тимчасову втрату працездатності (лікування) потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді № 289 від 04.03.2025, ОСОБА_6 пройшов амбулаторне лікування з 29.09.2024 по 24.12.2024 в ЦПМСД № 3, тобто тривалість лікування становить 87 днів.

Так, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності.

Доходи потерпілого ОСОБА_6 , який на момент дорожньо-транспортної події був непрацюючою особою, оцінюються в розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством, а тому розмір неотриманого доходу, у зв`язку тимчасовою втратою працездатності в сумі 23199, 42 грн. є належним чином обґрунтованим та доведеним.

Щодо вирішення цивільного позову потерпілого в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 50000, 00 грн., суд враховує таке.

Зі змісту ст. 23 ЦК України слідує, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає : у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Так, ч. 1 та ч. 2 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Також суд враховує Постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до якої, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Зі змісту позовної заяви потерпілого в частині стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_3 вбачається, що потерпілий внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пережив сильний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості та страху за своє здоров`я. Через постійний стрес на напруження у потерпілого порушилися нормальні життєві зв`язки, змінився звичний спосіб життя, постійно турбувала біль в пошкодженій кінцівці, він відчував дратівливість та депресію, він весь час повинен був звертатися за сторонньою допомогою до рідних та друзів, а також за психоемоційною підтримкою до лікаря-психотерапевта.

Водночас при вирішенні питання, щодо задоволення вказаного позову в частині відшкодування обвинуваченим ОСОБА_3 моральної шкоди потерпілому ОСОБА_6 , суд враховує те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватись принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Вказаний висновок суду узгоджується з висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц та у постанові Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 944/4790/19.

При визначені розміру морального відшкодування потерпілому ОСОБА_6 суд враховує конкретні обставини справи, характер немайнових витрат, глибину фізичних та душевних страждань, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках та вимоги розумності і справедливості.

Суд враховує визнання обвинуваченим ОСОБА_3 позовних вимог, а також часткову сплату обвинуваченим завданої шкоди в розмірі 40050, 06 грн., що підтверджується копією квитанції АТ КБ «ПриватБанк» від 16.03.2026 та інформацією, отриманою в судовому засіданні від представника потерпілого - захисника ОСОБА_5 , про отримання потерпілим ОСОБА_6 вищевказаної суми в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_6 в розмірі 9 949, 94 грн.

Щодо витрат потерпілого ОСОБА_6 на професійну правничу допомогу, які він просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.

Кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов`язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на таку допомогу, що входить до предмета доказування у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК України).

Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений з адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відтак, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо).

Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено Верховним Судом, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, відповідно до практики ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, надання потерпілому цивільному позивачу ОСОБА_6 правової допомоги здійснювалося адвокатом ОСОБА_5 на підставі договору про надання правничої допомоги та представництва № 04-10-1/24/2 від 04.10.2024 та додаткової угоди до даного договору № 1 від 12.02.2025.

На підтвердження надання та отримання послуг надано акт прийому-передачі послуг №1 від 02.04.2025, в якому зазначено перелік наданих послуг (виконаної роботи) та ціну за дані послуги 20000, 00 грн.

Факт перерахування грошових коштів в сумі 20000, 00 грн. потерпілим ОСОБА_6 . ФОПу ОСОБА_5 підтверджується копією квитанції № 2. 110928351.1 від 28.03.2025.

У зв`язку з викладеним вище, суд вважає понесені потерпілим ОСОБА_6 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000, 00 грн. обґрунтованими та доведеними, а тому дану суму слід стягнути із обвинуваченого ОСОБА_3 .

Арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.10.2024 підлягає скасуванню.

Питання, щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

У порядку ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 371, 374, 615 КПК України, ст. 65 КК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку рахувати з дня ухвалення вироку.

Початок відбуття додаткового покарання обчислювати з моменту набрання законної сили вироком.

Цивільний позов ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» та обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» на користь ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 43840, 92 грн. (сорок три тисячі вісімсот сорок гривень дев`яносто дві коп.) в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 9 949, 94 грн. (дев`ять тисяч дев`ятсот сорок дев`ять гривень дев`яносто чотири коп.) у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 20000, 00 (двадцять тисяч гривень) у рахунок відшкодування витрат на професійну правову допомогу.

Речові докази, а саме:

?автомобіль марки «ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_1 , який поміщено на спеціальний майданчик для тимчасово затриманих транспортних засобів Головного управління Національної поліції у Вінницькій області повернути власнику;

?диск з відеозаписом з камер «Ситуаційного центру ВМР», події ДТП по вул. Пирогова, м. Вінниця від 29.09.2024, який зберігається в матеріалах кримінального провадження залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_3 процесуальні витрати за проведені експертизи на користь держави у сумі 4775, 40 гривень.

Арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.10.2024 скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вручити копію вироку обвинуваченому та прокурору негайно.

Учаснику судового провадження, який не був присутній у судовому засіданні копію вироку суду надіслати поштою не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя: