Ухвала суду № 135874495, 21.04.2026, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/15/26

Провадження №2-з/701/4/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 рокуМаньківський районний суд, Черкаської областів складі: головуючого - судді -Костенка А. І. за участю секретаря -Брітан О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Маньківка заяву Товариства з обмеженоювідповідальністю "Кищенці" про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кищенці" представника позивача: Юрченко Юлії Валентинівни до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернулася в суд із заявою про забезпечення позову в зв`язку і тим, що у провадженні Маньківського районного суду Черкаської області знаходиться справа №701/15/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кищенці" представника позивача: Юрченко Юлії Валентинівни до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що в провадженні Маньківського районного суду Черкаської області перебуває справа за позовом ТОВ «КИШЕНЦІ» до ОСОБА_1 , про визнання договору оренди землі поновленим.

20.04.2007 року між ТОВ «Кищенці» (Орендар) та гр. ОСОБА_2 (Орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,6843 га, що розташована в адміністративних межах Кищенецької сільської ради терміном на 10 років.

Договір зареєстровано 15.05.2007 року за № 702, тобто до 15.05.2017 року.

Після смерті Орендодавця, ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина на вказану земельну ділянку, яку успадкували ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , по ? частині.

16.02.2010 державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори був зроблений запис на державному акті серії IV-ЧР № 006718 від 31.07.2003 про перехід права власності на земельну ділянку.

В подальшому вказана земельна ділянка була поділена на дві окремі земельні ділянки, яким присвоєні нові кадастрові номери: 7123183000:02:001:0509, площею 1,3421 га, яка зареєстрована на спадкоємцем ОСОБА_1 , та 7123183000:02:001:0510, площею 1,3422 га, яка зареєстрована на спадкоємцем ОСОБА_3 .

Відповідно до п. 40 договору оренди, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Таким чином, до відповідача перейшли права та обов`язки орендодавця ? частини земельної ділянки за вказаним вище договором оренди землі.

Згідно ч. 6 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», в редакції на момент припинення договору оренди землі, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У 2017 року ТОВ «Кищенці» не отримувало від гр. ОСОБА_1 , повідомлення про заперечення у поновлені договору оренди землі, більше того, товариство до сьогоднішнього дня користується земельною ділянкою та сплачує за неї орендну плату.

Таким чином, з урахуванням наведених вище фактів, договір оренди землі є поновленим та закінчується 15.05.2027 року.

З моменту оформлення права на спадщину, ОСОБА_1 продовжує виконувати умови укладеного з ОСОБА_2 договору оренди землі, отримує орендну плату, а ТОВ «Кишенці» в свою чергу належним чином виконують свої обов`язки орендаря: сплачують орендну плату, використовують земельну ділянку за призначенням.

Орендодавець в свою чергу з моменту переходу права власності на земельну ділянку після смерті батька не заперечував проти продовження строку дії договору, також не вносив свої зауваження стосовно змін умов договору (терміну, розміру орендної плати тощо).

Згідно положень ЗУ «Про оренду землі», договір оренди землі від 20.04.2007 є поновленим на тих самих умовах до 15.05.2027.

Таким чином ТОВ «Кишенці» має законне право використовувати орендовану земельну ділянку в період діючого договору оренди землі згідно її цільового призначення, а саме обробляти її та вирощувати сільськогосподарську продукцію.

Проте, 31.03.2026 начальником охорони ТОВ «КИШЕНЦІ» Терещенком О.О., було виявлено, що ОСОБА_1 , неправомірно здійснюються дії щодо користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7123183000:02:001:0509, площею 1,3421 га, зокрема проводилися дії з оранки, тому відразу був здійснений виклик поліції о 14 год. 12 хв.

Після приїзду службових осіб Уманського районного управління поліції (смт. Маньківка) були відібрані пояснення сторін та зафіксована подія.

На адвокатський запит від 03.04.2026 ГУ НП в Черкаській області була надана відповідь від 09.04.2026 № 63028-2026 із документами, які були складені за вказаним фактом.

Отже, вказані дії відповідача свідчать, що він не бажає вирішити спір в правовому полі, а силоміць здійснює перешкоди Товариству в користуванні орендованою земельною ділянкою.

ТОВ «Кишенці» не можуть приступити до обробітку земельної ділянки, не зважаючи на наявність укладеного між сторонами договору, що в подальшому призведе до збитків Товариству.

Розгляд заяви здійснюється без виклику сторін в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Дослідивши матеріали заяви, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 361/6799/14-ц (провадження № 61-16714св21) зазначено, що «…при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

З матеріалів справи вбачається, що заявником заявлено позовні вимоги про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим на яку заявник просить накласти заборону.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на об`єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси.

Суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави, передбачені ч. 3 ст. 154 ЦПК України, для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

Відповідно до встановленого в цивільному судочинстві принципу диспозитивності, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Проаналізуваши вищевикладене, з метою недопущення імовірного утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів та з метою запобігання порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками справи, приходить до висновку про задоволення даної заяви.

На підставі ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153, 157 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Заяву Товариства з обмеженоювідповідальністю "Кищенці" про забезпечення позову - задоволити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 обробітку земельної ділянки за кадастровим номером 7123183000:02:001:0509, площею 1,3421 га, що розташована в адміністративних межах Кищенецької сільської ради до набрання рішенням законної сили у справі № 701/15/26.

Копію ухвали направити сторонам по справі, а також Маньківському відділу Державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення, оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання її копії.

СуддяА. І. Костенко