Рішення № 135874364, 21.04.2026, Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 694/3877/25

Провадження № 2/692/414/26

21.04.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року с-ще Драбів

Драбівський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Левченко Л.О.

за участю секретаря Савенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Драбів у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Іннова-Нова» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги ТОВ «Іннова-Нова» обґрунтовує тим, що 09.07.2025 між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 8708930725, який разом з Правилами надання споживчих кредитів складає єдиний договір. Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідного з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» та з урахуванням особливостей ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору позикодавець зобов`язаний надати позичальнику кредит на суму 8000,00грн. шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної карти, вказаної відповідачем. За умовами договору тип кредиту: кредит, строк його дії 360 днів, дата надання кредиту: 09.07.2025 або наступний за ним календарний день, тип процентної ставки: фіксована, стандартна процентна ставка: 1% в день у межах строку, вказаного у п. 2.5 Договору та 0,87% за кожен день користування кредитом, починаючи з 181 календарного дня з дати укладання договору. Комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого кредиту. Вказано умови застосування зниженої процентної ставки у розмірі 0,05% в день.

Позикодавець свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кошти у сумі 8000,00грн. Відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив.

Станом на день підготовки позовної заяви сума заборгованості відповідача складає 37360,00грн. та складається з:

- 8000,00грн. заборгованість за тілом кредиту;

- 12160,00грн. заборгованість за процентами;

- 16000,00 грн. сума пені;

- 1200,00 грн. - комісія за надання кредиту.

Зазначено, що позивач поніс витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40грн. та очікує понести витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00грн.

Тому просить стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості за договором позики у розмірі 37360,00грн. та судовий збір у розмірі 2422,40грн. Також клопотав про витребування інформації у АТ «Універсал Банк».

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін. В ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 09.03.2026 відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та витребувано інформацію у АТ «Універсал Банк», про яку клопотав позивач.

Від відповідача ОСОБА_1 в особі його представника адвоката Пузіна Д.М. 24.03.2026 надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві представник вказав, що відповідач кредитний договір в електронному вигляді не укладав та не підписував, електронного підпису або електронного цифрового підпису не отримував. Вказав, що позивачем до матеріалів справи не додано доказів, що електронний підпис належить відповідачу, що особа була належним чином ідентифікована під час реєстрації особи в системі фінансової установи та що одноразовий ідентифікатор надіслано на фінансовий номер телефону, який належить відповідачу, не надано підтвердження того, що особа самостійно ввела свої персональні дані та не надано суду технічних доказів, зокрема лог-файлів та доказів відправки та отримання СМС-повідомлення, доказів того, що одноразовий ідентифікатор було надіслано на фінансовий номер телефону, що належить особі. Вказав, що перевіркою файлу ЕЦП (КЕП) через систему засвідчувального органу встановлено відсутність електронних підписів взагалі та вважав кредитний договір №8708930725 від 09.07.2025 не узгодженим сторонами. Також вважав відсутніми докази що підтверджують перерахування коштів відповідачу від позивача за вказаним кредитним договором та отримання саме ним вищевказаних коштів, а також того що картковий рахунок належить саме відповідачу. Вказав, що у матеріалах справи відсутні докази фактичного користування відповідачем кредитними коштами. Зазначив, що лише банківські виписки з рахунку позичальника є належними доказами, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, а розрахунок заборгованості позивача не є первинним документом. Посилаючись на п. 18 Прикінцевих положень ЦК України, зазначив, що позивач не мав права нараховувати у період дії в Україні комісію та пеню. Також вказав, що розмір заборгованості за відсотками (12160грн.) значно перевищує розмір боргу за кредитом (8000грн.) та не відповідає вимогам законодавства про захист права споживачів. Тому просив витребувати у позивача оригінали електронних доказів, копії яких долучено до справи, у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Також від представника відповідача 24.03.2026 надійшли: клопотання про витребування доказів у позивача, яке дублює таке клопотання, вказане у відзиві та заперечення на клопотання, де представник просив відмовити у задоволенні клопотання позивача про розкриття банківської таємниці щодо відповідача ОСОБА_1

27.03.2026 від АТ «Універсал Банк» надійшла запитувана інформація.

30.03.2026 від представника позивача Андрущенка М.В. надійшла відповідь на відзив. У відзиві представник з доводами відповідача, викладеними і відзиві не погодився. Вказав, що факт використання відповідачем одноразового ідентифікатора підтверджується даними інформаційної системи позивача, яка фіксує всі дії користувача, включаючи введення персональних даних, підтвердження номерів телефону та акцепт умов договору. Щодо відсутності КЕП вказав, що закон не вимагає обов`язкового використання саме кваліфікованого електронного підпису для укладення договору у електронній формі, а використання простого електронного підпису і у т.ч. одноразового ідентифікатора передбачено законом. Зазначив, що реєстрація в інформаційній системі кредитодавця здійснюється із введенням персональних даних, що дозволяють ідентифікувати особу, а також шляхом підтвердження номера телефону і саме відповідач несе ризик розголошення своїх персональних даних третім особам, якщо таке мало місце. Вказав, що кредитний договір є реальним та вважається укладеним з моменту перерахування коштів. Відсутність банківської виписки не спростовує факт отримання коштів, оскільки саме відповідач має доступ до рахунку та може надати відповідні докази, чого не зробив. Зазначив, що надані позивачем докази є належними і допустимими. Щодо нарахування відсотків, пені та комісії зазначив, що сторони погодили умови договору, що відповідає принципу свободи договору. Щодо нарахування штрафних санкцій зазначив, що п. 18 Прикінцевих положень ЦК України не звільняє від обов`язку повернення боргу та сплати відсотків за його користування. Вважав, що доводи відповідача зводяться до припущень та не підтверджені належними доказами, а позивачем доведено факт укладення договору, надання кредитних коштів та розмір заборгованості. Тому просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 31.03.2026 клопотання представника відповідача про витребування доказів було задоволено.

13.04.2026 від позивача надійшли витребувані докази.

Заяв із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, зміст заявлених вимог та заперечень, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що згідно Договору надання грошових коштів у кредит № 8708930725 від 09.07.2025 його сторонами є ТОВ «Іннова Фінанс»(кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник).

Згідно п. 2.1 Договору його укладення здійснюється сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через Веб-сайт. Ідентифікація позичальника здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет у порядку, передбаченому Договором та/або ЗУ «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону позичальника, вказаний позичальником при вході та/або протягом періоду обслуговування в товаристві (в т.ч. через месенджери).

Відповідно до п. 2.2 вказаного Договору товариство надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити комісію за надання кредиту, проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сторонами договору узгоджено його істотні умови: сума кредиту: 8000,00грн. ( п.2.3), тип кредиту: кредит (п. 2.4), строк кредиту (строк дії договору): 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів: кожні 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту, сплати комісії та процентів визначені у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (п. 2.5). Тип процентної ставки: фіксована (п. 2.6). Розмір процентної ставки: стандартна процентна ставка, яка застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5 цього договору, та становить: 1% в день, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору; процентна ставка 0,87% в день, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення цього договору і до закінчення строку його дії або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (п. 2.6.1). Також п. 2.6.2 Договору передбачено умови застосування зниженої процентної ставки 0,05% в день. Комісія за надання кредиту: 15,00% від суми наданого кредиту (п. 2.7). Орієнтовна реальна річна процентна ставка складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом: 3195,29% річних, з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки: 1602,87% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом: 36128,00грн., з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки: 33848,00грн. Загальні витрати за кредитом: за стандартною процентною ставкою: 28128,00грн., з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки: 25848,00грн. Денна процентна ставка: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом: 0,98%, з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки: 0,90%. Кошти кредиту надаються у безготівковій формі на рахунок позичальника, реквізити платіжної картки НОМЕР_1 (п. 3.1), дата надання кредиту: 09.07.2025 або наступний за ним календарний день (п. 3.2).

Згідно п. 5.4.1 Договору позичальник зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію за надання кредиту, штрафи та пеню та інші платежі передбачені договором.

Розділом 6 Договору передбачено порядок повернення кредиту, сплати процентів, а розділом 7 - порядок нарахування штрафу та пені.

Договір містить відмітку про його підпис позичальником ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 8135 09.07.2025 о 13:33год.

Додатком № 1 до Договору про надання грошових коштів у кредит № 8708930725 від 09.07.2025 є графік платежів. Згідно вказаного графіку дата видачі кредиту: 09.07.2025, чиста сума кредиту: 8000,00грн., платежі розбито на 12 періодів з 08.08.2025 по 04.07.2026. Усього сума платежів за розрахунковий період складе 33848,00грн., усього сума процентів за користування кредитом складе 24648,00грн., комісія за надання кредиту: 1200,00грн., реальна річна процентна ставка складе 1602,87% річних, загальна вартість кредиту складе 33848,00грн.

Додаток містить застереження, що якщо позичальником не будуть виконані умови Договору для отримання зниженої процентної ставки, розмір процентів за вказаний період буде перераховано за стандартною процентною ставкою, в зв`язку з чим перший платіж зі сплати процентів збільшиться та складе 2400,00грн., а загальна сума розмірів платежів, що зазначена в Графіку платежів буде мати наступні значення:

1. Усього сума платежів за розрахунковий період складе 36128,00грн.

2. Усього сума процентів за користування кредитом складе 26928,00грн.

3. Реальна річна процентна ставка складе 3195,29% річних.

4. Загальна вартість кредиту складе 36128,00грн.

Додаток містить відмітку про його підпис позичальником ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 8135 09.07.2025 о 13:33год.

Згідно паспорта споживчого кредиту, інформація яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), він містить відомості про істотні умови кредитування виходячи з суми/ліміту кредиту: 8000,00грн. та строку кредитування: 360 днів. Дата надання інформації: 09.07.2025. Паспорт містить відмітку про його підпис споживачем ОСОБА_1 : 09.07.2025 одноразовим ідентифікатором 2964, о 13:32год.

Згідно наданої інформації ОСОБА_1 09.07.2025 о 13:33 було відправлено одноразовий ідентифікатор 8135 для підписання договору 8708930725.

Згідно Договору № 160523/1 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 16.05.2023, його сторонами є ТОВ«ФК «Контрактовий дім» (ФК) та ТОВ «Іннова Фінанс» (клієнт).

Згідно п. 1.1 цього Договору клієнт доручає ФК за відповідну плату здійснювати перекази коштів з використанням реєстру виплат на користь отримувачів відповідно до правил МПС для сервісів Visa Direct/Master Card Money Send .

Згідно повідомлення ТОВ «ФК «Контрактовий дім» № 18514 від 12.12.2025, адресованого ТОВ «Іннова Фінанс» товариство повідомляє про успішність операції від 09.07.2025 о 13:33 на суму 8000,00грн., номер картки: НОМЕР_2 , ПІБ ОСОБА_1 .

Згідно анкети клієнта ТОВ «Іннова Фінанс» від 08.12.2025 вона містить інформацію про позичальника ОСОБА_1 , зокрема, електронну адресу, номер телефону та РНОКПП та інформацію стосовно бажаного кредиту. Сума бажаного кредиту: 25000,00грн., сума наданого кредиту: 8000,00грн., дата отримання кредиту: 08.07.2025, номер телефону позичальника НОМЕР_3 , електронний платіжний засіб: НОМЕР_1 .

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором ТОВ «Іннова-Нова», виконаного станом на 08.12.2025, позичальник ОСОБА_1 , номер кредитного договору 870893030725, дата надання кредиту 09.07.2025. Розрахунок виконано за період з 09.07.2025 по 08.12.2025. 09.07.2025 нараховано комісію у розмірі 1200,00грн. У період з 09.07.2025 по 08.12.2025 нараховувались проценти. У період з 09.08.2025 по 15.09.2025 нараховувалась пеня. Відомості про сплати відсутні. Всього нараховано: процентів - 12160,00грн., комісії - 1200,00грн., пені: 16000,00грн. Залишок заборгованість складає 37360,00грн., з яких: 8000,00грн. - за кредитом, 12160,00грн. - по процентах, 1200,00грн. - по комісії.

Згідно рішення № 05-09/2025 єдиного учасника ТОВ «Іннова Фінанс» від 05.09.2025, вирішено зміни назву Товариства з «Іннова Фінанс» на «Іннова-Нова» та викласти повне найменування в наступній редакції: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова».

Згідно повідомлення АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-10289 від 13.03.2026 на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , банком було емітовано картку № НОМЕР_5 . Платіж від 09.07.2025 у сумі 8000,00грн. був зарахований на рахунок, що емітований до картки № НОМЕР_5 .

Згідно доданої виписки про рух коштів по картці від 13.03.2026, клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , вказано інформацію про операцію з зарахування коштів у розмірі 8000,00грн. 09.07.2025 о 13:33:26, деталі операції: від Tov Innova Finans.

Також позивачем на виконання ухвали суду від 31.03.2026 було долучено до матеріалів докази: Кредитний договір № 8708930725 від 09.07.2025 року з додатками; паспорт споживчого кредиту; повідомлення ТОВ «ФК «Контрактовий дім» № 18514 від 12.12.2025, Договір № 160523/1 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 16.05.2023, зміст яких відповідає змісту таких документів, наданих позивачем при зверненні з позовом.

Згідно положень ч.1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти (частина перша, друга статті 11 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до положень ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір

Відповідно до положень ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно положень ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація здійснюється з використанням засобів електронної ідентифікації та процедури автентифікації відповідно до схем електронної ідентифікації. Згідно положень ст. 1 вказаного Закону автентифікація - електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних, електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; ідентифікація особи - процес використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті якого забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або уповноваженого представника юридичної особи та перевірка належності особі таких даних

Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 76-82 ЦПК.

Згідно пункту 81 Постанови Великої Палата Верховного суду від 18.03.2020 року по справі № 129/1033/13-ц принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Завдання суду - встановити чи мав місце факт. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (п 11. Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»).

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, вказує, що Кредитний договір № 8708930725 від 09.07.2025 було укладено в електронній формі та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, надісланим у виді СМС-повідомлення на номер телефону відповідача.

Відповідач вказує, що у електронному вигляді договору не укладав, електронного цифрового підпису не отримував, позивачем на підтвердження вимог не надано належних доказів що підтверджують факт отримання грошових коштів, доказів на підтвердження належності номера телефону відповідачу, ідентифікації відповідача під час реєстрації у системі фінансової установи, належності зарахування коштів на картковий рахунок відповідача та належність рахунку саме ОСОБА_1 .

Додані матеріали (кредитний договір з додатком, містять відомості про їх підписання одноразовим ідентифікатором 8135, який було направлено на фінансовий номер 380680983545.

Анкета клієнта містить особисті та контактні дані відповідача ОСОБА_1 , зокрема, його номер мобільного телефону НОМЕР_3 , також вказано, що клієнт був ідентифікований через систему BankID НБУ.

Суд звертає увагу, що закріплення номера мобільного телефону за абонентом (або ідентифікація/персоніфікація) в Україні не є обов`язковою процедурою, проте є можливою, зокрема, у разі звернення через мобільний застосунок, з відповідним паспортом у магазині мобільного зв`язку чи за допомогою порталу «Дія».

Відповідач, заперечуючи проти позову, не заперечує належність йому номера мобільного телефону НОМЕР_3 , вказує на відсутність у матеріалах справи доказів належності йому вказаного номера телефону. Сам же відповідач жодних доказів того, що вказаний номер йому не належав (не належить) не надає. Більше того, відповідач не надає жодних відомостей про номер мобільного телефону, що перебував у його користуванні станом на дату укладення кредитного договору та не вказує актуальні контактні дані за допомогою засобів мобільного зв`язку .

Також суд звертає увагу на наявність особистих та ідентифікацій даних відповідача ОСОБА_1 у кредитному договорі, при цьому відповідач, заперечуючи проти позову, наявність таких особистих даних жодним чином не обґрунтовує, не зазначає, що вказаний кредитний договір було укладено третіми особами шляхом вчинення дій з використанням особистих даних відповідача, що призвело до отримання кредитних коштів не відповідачем. До правоохоронних органів з відповідним повідомленням ОСОБА_1 не звертався.

Наданими матеріалами підтверджено належність банківської карки, на яку було перераховано кредитні кошти у відповідності до умов кредитного договору № 8708930725 від 09.07.2025 - ОСОБА_1 та перерахування відповідачу 09.07.2025 кредитних коштів у розмірі 8000,00грн. від позивача.

Окрім того, суд звертає увагу на позицію відповідача, який у прохальній частині відзиву просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, а в описовій частині відзиву заперечує проти нарахування відсотків як таких, що суперечать законодавству про захист прав споживачів та проти нарахування штрафних санкцій та пені, що є суперечливою поведінкою, оскільки свідчить про фактичне визнання відповідачем існування кредитних правовідносин та наявність заборгованості.

Тому суд оцінює доводи відповідача критично як такі, що спрямовані на ухилення від встановленої договором та законом відповідальності.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню, на що вказала Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14.11.2018 по справі № 2-1383/2010.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, надав ряд доказів, які є чіткими, логічними та послідовними та свідчать про правомірність правочину. Натомість відповідач, в порушення принципу змагальності, доказів на спростування правомірності правочину не надав, його заперечення у цій частині є голослівними, не підкріплені належними і допустимими доказами та зводяться виключно до незгоди з позовними вимогами.

Відповідачем вказано про неспівмірність заборгованості за відсотками з сумою виданого кредиту та невідповідність суми по відсоткам вимогам законодавства про захист прав споживачів. У той же час, відповідачем не вказано, які норми ЗУ «Про захист прав споживачів» порушено спірним кредитним договором, не надано власного контр розрахунку та не вказано, яку суму заборгованості відповідач вважає співмірною.

Норми ЗУ «Про захист прав споживачів» не містять відомостей про максимальний розмір денної процентної ставки.

Натомість згідно ч. 4-5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» визначено порядок розрахунку денної процентної ставки та вказано, що її максимальний розмір не може перевищувати 1 %.

Згідно п. 2.6.1 кредитного договору № 8708930725 від 09.07.2025 визначено розмір стандарної процентної ставки, що нараховується у розмірі: 1% в день, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору та 0,87% в день, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення цього договору і до закінчення строку його дії або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту. Таким чином розмір процентної ставки не перевищує меж, визначених законодавством.

Пунктом 2.6.2 договору визначено умови зниженої процентної ставки 0,05%, для чого позичальнику необхідно 08.08.2025 сплатити кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного у графіку платежів.

Вказаним кредитним договором визначено строк кредиту: 360 днів. Проте жодних відомостей про сплати позичальником за кредитним договором протягом строку його дії, зокрема, 08.08.2025, суду не надано.

ОСОБА_1 усунувся від виконання передбачених договором обов`язків та отримані кредитні кошти не повернув, жодних платежів не сплачував, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом та відсотками. Враховуючи викладене, суд погоджується з розрахунком заборгованості наданим позивачем щодо заборгованості за тілом кредиту 8000,00грн. та за відсотками: 12160,00грн., а всього на суму 20160,00грн.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 1200,00грн. суд зазначає таке.

Пунктом 2.7 кредитного договору № 8708930725 від 09.07.2025, передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 15% від суми наданого кредиту, згідно додатку № 1 до вказаного кредитного договору визначено розмір комісії за надання кредиту: 1200,00грн.

Згідно норм ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Нормами ч. 5 ст. 14 Закону України «Про споживче кредитування» передбачена заборона вимагати від споживача укладення договору про споживчий кредит як обов`язкової умови придбання будь-яких товарів чи послуг у кредитодавця або у його спорідненої чи пов`язаної особи.

Згідно ч. 5 ст. 12 вказаного Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено номативно-правовими актами.

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

У Договорі № 8708930725 від 09.07.2025 зазначено, що комісія нараховується за надання кредиту, що суперечить вищевикладеним вимогам закону, які забороняють встановлювати будь-яку зустрічну оплату з боку позичальника за надання кредиту.

Тому вимога про стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 1200,00грн. до задоволення не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення пені у розмірі 16000,00грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, яка розраховується у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, яка розраховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф і пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

В Україні воєнний стан, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ, введений із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб та неодноразово продовжено, станом на даний час воєнний стан триває.

Враховуючи викладене, той факт, що кредитний договір укладено 09.07.2025 у суду відсутні підстави для стягнення заборгованості за пенею в сумі 16000,00грн., тому позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення та з відповідача на користь позивача належить стягнути суму заборгованості у загальному розмірі 20160,00грн., що включає суму заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

Позивачем при подачі позовної заяви до суду був сплачений судовий збір у розмірі 2442,40грн., а тому належить стягнути з відповідача на користь позивача, у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 1307,16грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 15,16, 141, 268, 280-289 ЦПК України; ст.ст. 512, 526, 612, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» (код ЄДРПОУ 44127243) заборгованість за кредитним договором № 8708930725 09.07.2025 у розмірі 20160,00грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» (код ЄДРПОУ 44127243) судові витрати в розмірі 1307,16грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова», ЄДРПОУ 44127243, адреса: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 10.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя Л.О. Левченко