Ухвала суду № 135870962, 21.04.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/4186/26 1-кс/760/2457/26

СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна у порядку ст.174 КПК України у кримінальному провадженні №42024110000000288 від 15.08.2024,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва із вищезазначеним клопотанням, у якому просив, з урахуванням доповнень, скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 01 липня 2025 року на майно.

В обґрунтування поданого клопотання зазначає, що СУ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області здійснює досудове розслідування кримінального провадження №42024110000000288 від 15.08.2024. Постановою прокурора Київської обласної прокуратури від 10 листопада 2025 року виділено з кримінального провадження №42024110000000288 від 15.08.2024 за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.4 ст.111-1 КК України, матеріали досудового розслідування щодо ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.4 ст.111-1 КК України, яким присвоєно №22025101110001249 від 10.11.2025. У рамках кримінального провадження №42024110000000288 від 15.08.2024 проведено обшук 10 червня 2025 року за місцем проживання ОСОБА_4 , під час якого вилучено майно. Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 01 липня 2025 року частково задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на тимчасово вилучене майно. Однак, арешт підлягає скасуванню, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба.

Перед початком судового розгляду від представника власника майна надійшла заява про розгляд клопотання про скасування арешту майна за його відсутності. Зазначив, що клопотання підтримує та просить його задовольнити.

Від прокурора перед початком судового розгляду надійшла заява про розгляд клопотання за його відсутності. Також зазначив, що проведеним оглядом арештованого майна не встановлено інформації, що становить інтерес для слідства, відтак відсутня потреба у подальшому перебуванні майна під арештом, проти скасування арешту майна не заперечує.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, зазначає наступне.

Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, які звертаються з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Судовим розглядом встановлено, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 01 липня 2025 року клопотання прокурора задоволено частково. Накладено арешт на майно, вилучене 10 червня 2025 року під час проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 , а саме: папку синього кольору з документами згідно опису 79951454712 (статут, заява про державну реєстрацію створення юридичної особи, рішення засновників про створення юридичної особи, опис стурктури власності, нотаріально засвідчена копія документа, що посвідчує особу, яка є кінцеми бенефіціарним власником юридичної особи, перевірки від 30.06.2023, наказ №1-К, рішення №1/23 НСМ708517, виписка 45084845, статут №1/23 14; запит «Мономах» на 1 аркуші; запит ТОВ «Честер Хаус» на 3 аркушах; таблиця Сх-м-08-03; акт №2141 від 30.04.2025 на 3 аркушах; додаток №406 від 20.12.2024; договір від 17 липня 2023 року на 19 аркушах; договір від 01.01.2024 на 2 аркушах; договір від 18 липня 2023 року на 2 аркушах; довідка від 03.01.2024 на 19 аркушах; договір №Д-23/17 на 8 аркушах; схема АТ «Мономах» на 8 аркушах; таблиця зберігання РУ «Мономах» на 1 аркуші; таблиця (2023-01-01-2023-12-15; 2024-01-01-2024-12-15) на 1 аркуші; схема Сх-М-08-02 від 19.06.2024 на 8 аркушах; ноутбук марки «HP» 7265NGW. В іншій частині клопотання відмовлено.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Виходячи із ч.3 ст.170 КПК України у випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У відповідності до ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Виходячи із ч.1 ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами - є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Тобто, частина 1 статті 98 КПК України надає вичерпне нормативне розуміння, що може бути віднесено саме до речових доказів, а положення статті 170 КПК України - виокремлює об`єкт та його правовий статус, який може бути предметом арешту.

Слідчий суддя звертає увагу, що з моменту накладення арешту на майно пройшов значний час, сторона обвинувачення не виявила процесуальний інтерес до арештованого майна, отже у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна відпала потреба.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового ріше ння, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 32 Конституції України закріплено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Приписи статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Отже, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання.

Керуючись ст.ст.174, 303, 305-307, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання, - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 01 липня 2025 року (справа №760/15928/25) у кримінальному провадженні №42024110000000288 від 15.08.2024 на майно, вилучене 10 червня 2025 року під час проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_8