Ухвала суду № 135869191, 20.04.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/8165/24

провадження № 2/753/3344/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2026 р. Дарницький районний суд м. Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,

за участі:

секретаря судового засідання Петрової Т.О.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває вищевказана цивільна справа.

20.04.2026 року відповідачка ОСОБА_1 звернулась до суду з клопотаннями, а саме: 1) про визнання електронного доказу, а саме договору про відкриття кредитної лінії № 1153-3829 недопустимим доказом; 2) про постановлення окремої ухвали щодо факту підробки електронного доказу, а саме договору про відкриття кредитної лінії № 1153-3829; 3) з додатковими поясненнями у справі.

У судове засідання представник позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, звернувся до суду з клопотанням, в якому просив здійснювати розгляд справи без його участі.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 підтримала заявлені клопотання.

Заслухавши відповідачку, дослідивши матеріали поданих клопотань, суд дійшов до такого висновку.

Щодо клопотання відповідачки про визнання електронного доказу недопустимим.

Частиною 1 статті 229 ЦПК України встановлено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ураховуючи наведене суд зазначає, що оцінка доказів буде надана судом після їх дослідження у судовому засіданні. При цьому, суд наголошує, що встановити недопустимість конкретного доказу суд може лише під час прийняття рішення по справі. Недопустимість доказу не є очевидною. Особа, яка подала заяву, повинна подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів. У разі необхідності суд сприяє особі, яка зробила заяву, у збиранні доказів. Якщо суд дійде висновку, що доказ є недопустимим, він не бере цей доказ до уваги, тобто не може обґрунтовувати ним своє рішення. Разом з тим суд повинен у мотивувальній частині рішення зазначити, чому саме він цей доказ відхиляє.

Згідно ч. 4 ст. 265 ЦПК України, у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Таким чином, зважаючи на ч. 4 ст. 265 ЦПК України, питання щодо недопустимості доказів вирішується під час ухвалення рішення суду.

Щодо клопотання відповідачки про постановлення окремої ухвали.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 262 ЦПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Окрема ухвала суду - це процесуальне судове рішення, якою суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону і причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Отже, підставою для постановлення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для окремої ухвали немає.

Згідно з ч. 5 ст. 262 ЦПК України, в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 262 ЦПК України не встановлено процесуального обов`язку суду постановляти окрему ухвалу. Постановлення окремої ухвали є правом суду у разі встановлення судом підстав для окремої ухвали.

Судом не встановлено на даній стадії судового процесу в діях позивача порушень законодавства, які містять ознаки кримінального правопорушення, оскільки зазначені відповідачкою обставини потребують повного та детального дослідження всього обсягу доказової бази, та є такими, що підлягають перевірці.

З огляду на позицію відповідачки, що у відношенні неї здійснено дії, які мають ознаки кримінального чи кримінальних правопорушень, суд роз`яснює, що вона має право відповідно до положень ст. 214 КПК України самостійно звернутися із заявою про злочин до відповідних правоохоронних органів.

Таким чином, законних підстав для постановлення окремої ухвали судом не вбачається, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання відповідачки про постановлення окремої ухвали слід відмовити.

Щодо додаткових пояснень відповідачки.

Вивчивши вказані додаткові пояснення відповідачки, зваживши на доводи та письмові докази додані до додаткових пояснень, а також врахувавши те, що відповідно до пунктів 3, 6 частини 1 статті 43 ЦПК України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, для всебічного та об`єктивного розгляду справи, суд приходить до висновку про необхідність долучення до матеріалів справи вказаних додаткових пояснень разом з додатками.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 43, 81, 89, 183, 184, 229, 258-260, 262, 265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали відмовити.

Долучити до матеріалів справи додаткові пояснення у справі відповідачки ОСОБА_1 від 20.04.2026 року.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та окремому оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя: Осіпенко Л.М.