Рішення № 135867428, 21.04.2026, Кегичівський районний суд Харківської області

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/244/26

№ провадження 2/624/228/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

селище Кегичівка 21 квітня 2026 року

Кегичівський районний суд Харківської області, у складі

головуючого судді Куст Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №624/244/26,

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»),

представник позивача: Ткаченко Юлія Олегівна,

відповідач: ОСОБА_1 ,

суть вимог: про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Виклад позиції позивача.

До Кегичівського районного суду Харківської області надійшла цивільна справа за позовом ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» в особі представника Ткаченко Ю.О. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором №71123449 від 11 вересня 2025 року в розмірі 17902,50 грн та стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 11 вересня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №71123449, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 5500,00 грн строком на 30 днів ( з 11 вересня 2025 року по 10 жовтня 2025 року), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.350 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15.00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 825,00 грн).

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №71123449 від 11 вересня 2025 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5500,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи (ТОВ «Европейська платіжна система» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку кредитодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий.

Враховуючи наведене вище, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, а відповідач порушив обумовлені в договорі строки повернення кредиту, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість за вказаним договором в розмірі 17902,50 грн, зокрема: 5500,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 577,50 грн сума заборгованості за процентами; 825,00 грн сума заборгованості за комісією; 11 000,00 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою; 0 грн сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

11 березня 2026 року представник позивача звернувся до суду з позовом.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 23 березня 2026 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21 квітня 2026 року. Витребувано інформацію.

Ухвалою суду від 21 квітня 2026 року роз`єднано позовні вимоги.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду повідомлявся належним чином, натомість подано заяву, в якій повідомляється, що позовні вимоги підтримує, просить розглянути справу без участі представника, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причину неявки відповідач суду не повідомив. Відзив на позов до суду від відповідача не надходив.

За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Ухвалою суду від 21 квітня 2026 року постановлено ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом установлено, що 11 вересня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №71123449, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 5500,00 грн строком на 30 днів ( з 11 вересня 2025 року по 10 жовтня 2025 року), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.350 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15.00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 825,00 грн). Пеня 4% в день. Договір ОСОБА_1 підписав електронним підпис одноразовим ідентифікатором 07130.

ОСОБА_1 також підписав одноразовим ідентифікатором додаток № 1 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71123449 від 11 вересня 2025 року таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Вказане підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Відповідно до довідки ТОВ «Европейська платіжна система» та наданої витребуваної інформації АТ «ПУМБ» вбачається зарахування коштів ОСОБА_1 у сумі 5500,00 грн 11 вересня 2025 року.

Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачемв розмірі 17902,50 грн, зокрема: 5500,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 577,50 грн сума заборгованості за процентами; 825,00 грн сума заборгованості за комісією; 11 000,00 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою; 0 грн сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 цього Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частинами 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З кредитного договору №71123449 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки ці договори укладені на сайтах позикодавця, та ОСОБА_1 підписав їх одноразовими ідентифікатором, тому без отримання повідомлень з відповідними ідентифікаторами, без здійснення входу на сайти товариств такі договори не були би укладеними.

Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Матеріали справи і містить доказ того, що банківські картка зазначена в вищезгаданому кредитному договорі належить відповідачу та на неї було перераховано кредитні кошти за договором ОСОБА_1 у сумі 5500,00 грн.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеному у письмовій формі.

Виходячи з викладеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору № 71123449 від 11 вересня 2025 року та отримання ОСОБА_1 коштів згідно вказаного договору.

Тому суд, приходить до висновку, що в частині стягнення тіла кредиту за кредитними договорами підлягає до задоволення.

Позивач, пред`являючи вимоги до ОСОБА_1 просив, у тому числі, крім тіла позики (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками та пенею.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання . Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору; фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору; встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку; умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що позичальник ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, та не надав доказів відсутності заборгованості по отриманим кредитним коштам, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог про стягнення відсотків та пені за вказаними договорами, крім того відповідачем розрахунок заборгованості не оспорювався.

Враховуючи, вищевикладене, позовні вимоги, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки позовні вимоги позивача задоволено повністю, тому відповідача на користь позивача підлягають стягненню також понесені ним та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2662,40 грн.

Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з таких положень Закону.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 лютого 2019 року (справа №756/2114/17) зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав такі документи: копію договору про надання правничої допомоги, копію заявки на надання юридичної допомоги, витяг з акту про надання юридичної допомоги.

Згідно з наданих документів, встановлено, що між позивачем та адвокатом Ткаченко Ю.О. укладений договір про надання правової допомоги, вартість наданих позивачу послуг згідно витягу з акту становить 4500,00 грн, що складається з надання усної консультації з вивчення документів, підготовку пропозицій, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду.

Зазначена сума гонорару включає надання адвокатських послуг щодо двох договорів боржника. Судом позовні вимоги щодо цих договорів були роз`єднані, а отже суд вирішує питання судових витрат лише в частині, яка стосується предмету спору справи, яка розглядається та становить 2250,00 грн (4500,00 грн/2).

Отже, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, зважаючи на характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг заявнику, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру, суд доходить висновку про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2250,00 грн.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.

Керуючись ст. 1, 2, 4, 12, 76-82, 95, 141, 263-268, 280-284, 288, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» в особі представника Ткаченко Юлії Олегівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» заборгованість за кредитним договором: № 71123449 від 11 вересня 2025 року в розмірі 17902 (сімнадцять тисяч дев`ятсот дві) грн 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» судовий збір у розмірі у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2250 (дві тисячі двісті п`ятдесят) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи Харківському апеляційному суду або через Кегичівський районний суд Харківської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»), місцезнаходження: 01010, м. Київ, площа Арсенальна, буд. 1Б, код ЄДРПОУ 39861924,

представник позивача: Ткаченко Юлія Олегівна, поштова адреса: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33,

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.М. Куст