Ухвала суду № 135866135, 21.04.2026, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа №536/31/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:

Головуючого судді - Колотієвського О.О.

за участю секретаря судового засідання - Коваль В.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду в м. Кременчуці клопотання ОСОБА_1 щодо застосування заходів процесуального примусу до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2026 року позивач заявив клопотання щодо застосування заходів процесуального примусу до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» у зв`язку з ненаданням відповіді на питання поставлені ним у позові до відповідача, як до свідка.

16 березня 2026 року судом ухвалено рішення, яким зобов`язано відповідача надати відповідь на запитання ОСОБА_1 , які ним поставлені у позовній заяві.

16 квітня 2026 року відповідачем надано заяву про виконання вищевказаної ухвали, в якому зокрема вказано, що відповідь не надається, оскільки питання не стосуються обставин, що мають значення для справи.

17 квітня 2026 року позивач в судовому засіданні просив суд застосувати заходи процесуального примусу.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали клопотання та справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

За нормами ст. 144 ЦПК України заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 93 ЦПК України учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи, що ним подається до суду, не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

Учасник справи, якому поставлено питання позивачем, зобов`язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті. На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням.

Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка.

Якщо поставлене запитання пов`язане з наданням відповідних доказів, що підтверджують відповідні обставини, учасник справи разом з наданням заяви свідка надає копії відповідних письмових чи електронних доказів.

Учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання: 1) з підстав, визначених статтями 70, 71 цього Кодексу; 2) якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи; 3) якщо учасником справи поставлено більше десяти запитань.

За наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. Суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов`язати учасника справи надати відповідь.

Проаналізувавши зміст питань, які були поставлені позивачем відповідачу, суд вважає, що вони не стосуються обставин, які мають значення для справи, про що повідомив представник відповідача, а тому підстави для застосування заходів процесуального примусу відсутні.

Твердження позивача про те, що відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи, а не представником по справі, спростовується змістом довіреності від 08.12.2025 року, відповідно до якої ОСОБА_2 працює на посаді юрисконсульта товариства.

Посилання позивача на те, що представник відповідача не може надавати відповіді на поставленні ним питання, оскільки не може бути свідком по справі, не заслуговують на увагу. Так, ст.93 ЦПК України встановлено, що відповіді надаються у формі заяви свідка, а не свідком.

Керуючись ст. ст. 143, 144, 260, 353 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо застосування заходів процесуального примусу до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.

СуддяО. О. Колотієвський