Рішення № 135865551, 20.04.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/623/26

381/6174/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м. Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючої судді Анапріюк С.П.,

з участю секретаря Яковенко Д.Р.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,

установив:

ОСОБА_1 звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми пені за несвоєчасну сплату аліментів за період з березня 2022 року по вересень 2024 року у розмірі 163956,67 грн.

У поданому до суду позові в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 02 червня 2012 року. Від цього шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Фастівський міськрайонний суду Київської області рішенням від 16.02.2021 розірвав шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Фастівський міськрайонний суд Київської області заочним рішенням від 22.02.2021 стягнув із ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, щомісячно, починаючи з 22.12.2020 року.

08.04.2021 старший державний виконавець Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бутузова К.В. відкрила виконавче провадження № 65066957.

Позивач зазначає, що відповідач тривалий час ніде не працював та будь-яку матеріальну допомогу на утримання сина не надавав.

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, станом на 30.09.2025 розмір заборгованості становить 163956,67 грн.

Оскільки відповідач не погасив заборгованість у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 03 листопада 2025 року відкрив провадження у справі та призначив її до підготовчого судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Учасникам справи надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, якою відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 03 листопада 2025 року зобов`язав Міністерство оборони України надати відомості стосовно того чи проходить службу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у складі ЗСУ і військовій частині НОМЕР_1 , чи переведена військова частина НОМЕР_1 на воєнний стан і чи бере безпосередньо участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф на території України, чи виконує бойові завдання у зоні бойових дій військова частина, у якій проходить службу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Супровідним листом від 05.11.2025 Фастівський міськрайонний суд Київської області надіслав вказану ухвалу для виконання.

Крім того, разом із вказаною ухвалою з метою забезпечення принципів гласності та змагальності сторін на адресу Міністерства оборони України суд надіслав копію позовної заяви з додатками для вручення відповідачу ОСОБА_2 із зобов`язанням надати до суду належні докази на підтвердження такого вручення.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 18 грудня 2025 року відмовив у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Олексієнка Олександра Олексійовича про розгляд цієї цивільної справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

18.12.2025 суд повторно звернувся із запитом до Міністерства оборони України з метою отримання інформації стосовно вручення ОСОБА_2 копії ухвали суду про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками.

02.01.2026 на адресу суду надійшов лист командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 , у якому зазначено про те, що рядовий ОСОБА_2 проходить військову службу у складі Збройних Сил України. Військова частина, у якій він проходить службу, переведена на воєнний стан, бере безпосередньо участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії рф на території України, виконує бойові завдання у зоні бойових дій.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 21 січня 2026 року зобов`язав Міністерство оборони України здійснити дії для передачі відповідачу ОСОБА_2 , який проходить військову службу у складі Збройних Сил України у військовій частині НОМЕР_1 , копії ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2025 року про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з доданими матеріалами, а також у найкоротший строк надати до суду докази вчинення вказаної дії.

02.03.2026 суд повторно надіслав Міністерству оборони України ухвалу суду від 03.11.2025 (з копією позовної заяви та доданих до неї документів) для забезпечення виконання вимог ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21.01.2026.

16.03.2026 на адресу суду надійшло повідомлення військової частини НОМЕР_1 № 2652/2619 від 16.03.2026, згідно з яким солдат ОСОБА_2 особисто ознайомлений з ухвалою суду від 03.11.2025 та отримав копію позовної заяви. До вказаного листа надана розписка ОСОБА_2 про вчинення ним цих дій 14.03.2026.

Відповідач заяву із запереченнями про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву до суду не подав.

Позивач до ухвалення судом рішення у цій справі не подала заяву про відмову від позову.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Зважаючи на те, що суд вжив усі необхідні передбачені процесуальним законодавством заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, у встановлений судом строк відповідач не подав до суду заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмовий відзив на позов, суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до правил частини п`ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.

Оскільки суд призначив справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, тому для її розгляду судове засідання не проводиться.

Дослідивши наявні у справі докази та з`ясувавши обставини справа, суд встановив таке.

Позивач та відповідач перебували у шлюбі, який розірваний Фастівським міськрайонним судом Київської області рішенням від 16.02.2021 року (а.с. 12).

Від цього шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчать відомості свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 15).

Фастівський міськрайонний суд Київської області заочним рішенням від 22.02.2021 стягнув із ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, щомісячно, починаючи з 22.12.2020 року (а.с. 13-14).

Старший державний виконавець Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бутузова К.В постановою від 08.04.2023 відкрив виконавче провадження № 65066957 про стягнення аліментів у розмірі заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подання заяви до суду, а саме з 22.12.2020 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 22-23).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, сформованого Лівобережним відділом державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України сукупний розмір заборгованості станом на вересень 2025 становить 163956,67 грн (а.с. 27-29).

Згідно із довідкою Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради № 28 від 11.03.2025, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради та отримує допомогу при народженні дитини на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Інших видів допомог не отримує (а.с. 21).

Відповідно до відомостей довідки Комунального підприємства Фастівської міської ради «Фастівсько житлово експлуатаційної контори» №07-6934 від 17.04.2025, ОСОБА_1 зареєстрована та проживає у АДРЕСА_1 разом із сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10).

Згідно з довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів, виданої начальником Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 22.17-36/1325 від 28.10.2025, станом на 30.09.2025 заборгованість зі сплати аліментів становить 163956,67 грн (а.с. 26).

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Статтею 71 Закону України від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» визначено порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду.

Згідно із частиною третьою статті 71 цього Закону, визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.

Відповідно до частини восьмої цієї статті вказаного Закону, спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Згідно із ч. 2 ст. 43 ЦПК України, обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається на осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Висновки суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд дійшов до таких висновків.

Вирішуючи спір у цій справі, суду належить встановити чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача і залежно від установленого вирішити питання про наявність підстав для їх захисту судом.

З матеріалів справи суд встановив, що підставою для звернення позивача до суду з цим позову слугує обставина наявності заборгованості зі сплати аліментів, яка виникла у зв`язку із несплатою їх відповідачем протягом тривалого часу.

Під час розгляду цієї справи суд бере до уваги таке.

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/ 99 «Совтрансавто Холдинг» проти України», а також у рішенні від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» вказав про те, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів.

У цій справі суд встановив, що рішенням суду, яке набрало законної сили, з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дитини.

Також суд встановив, що у межах виконавчого провадження з виконання рішення суду про стягнення аліментів у спірних правовідносинах сукупний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_2 зі сплати аліментів на користь позивача ОСОБА_1 станом на день звернення позивача з цим позовом до суду становить 163956,67 грн.

Згідно з частиною першою статті 196 СК України, у разі виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Неустойка (пеня) ? це спосіб забезпечення виконання зобов`язання.

Її завдання ? сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Проте таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, вказана правова норма встановлює те, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч. 9 ст. 7 СК України).

Розглядаючи цей спір, предметом якого є стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів, суд з`ясував розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установив строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого обчислив розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Суд підсумував розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначив її загальну суму.

Вирішуючи питання щодо розміру пені за місячним платежем, суд розраховував його за формулою: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) помножена на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Суд врахував, що строк прострочення починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

Аналогічний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц.

Також Верховний Суд у постанові від 16 березня 2020 року у справі № 316/639/18 зазначив про те, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

У справі, що розглядається, суд встановив, що відповідно до відомостей наданого позивачем розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у межах виконавчого провадження ВП 65066957, сукупний розмір заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 за період з березня 2022 року по вересень 2024 року становить 163956,67 грн.

З огляду на вказане суд з урахуванням приписів ч. 1 ст. 192 СК України вважає, що оскільки ця заборгованість виникла із вини відповідача, який зобов`язаний сплачувати аліменти за рішенням суду, тому позивач як одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Надані позивачкою докази достатньо підтверджують наявність заборгованості зі сплати аліментів, яка виникла з вини відповідача.

Отже, у спірних правовідносинах позивач має право на стягнення неустойки (пені) у встановленому законом розмірі. Сума позовних вимог не перевищує визначений законом граничний розмір (100 відсотків заборгованості).

Суд перевірив наданий позивачкою розрахунок пені та вважає вимоги позову обґрунтованими.

Відповідач, який належно повідомлений судом про розгляд цієї справи, не заперечив викладені у позові факти та не спростував вказані обставини, не надав суди належні та достатні докази того, що він у добровільному порядку вживав заходи щодо сплати аліментів у визначеному судом розмірі, а також того, що він мав об`єктивні перешкоди для своєчасної сплати аліментів і заборгованість виникла не з його вини.

Також відповідач не повідомив суду про існування таких об`єктивних перешкод чи неможливості з певних причин надати такі докази і не просив суд сприяти йому у їх наданні.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства ? суду та сторін (позивача та відповідача).

Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду.

Він нівелює можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги, а на відповідача обов`язок їх спростування у разі незгоди з ними.

Докази, що спростовують позовні вимоги та розмір заборгованості відповідача перед позивачем у спірних правовідносинах, суду не надано.

Водночас надані позивачем до позовної заяви докази достеменно свідчать про наявність у відповідача заборгованості зі сплати аліментів.

З огляду на встановлені судом обставини справи та приписи чинного законодавства, враховуючи, що матеріали справи містять належні докази того, що відповідач, у зв`язку із невиконанням рішення суду про стягнення аліментів, має заборгованість зі сплати аліментів на користь позивача, яка виникла з його вини, суд приходить до висновку про те, що у спірних правовідносинах позивач має право на стягнення пені у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав відповідає правовому регулюванню.

Отже, позов є обґрунтованим, а тому наявні правові підстави для його задоволення судом.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 , п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Цей позов є позовом майнового характеру.

Ціна позову становить 163956,67 грн.

Один відсоток ціни позову становить 1639,57 грн. Цей розмір не є меншим 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не перевищує 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У справах про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів позивачі звільнені від сплати судового збору.

Враховуючи результат вирішення цієї справи, з відповідача на користь держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1639,57 грн.

Керуючись ст. 259, 263- 265 ЦПК України, суд

вирішив:

Задовольнити повністю позов.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з березня 2022 року по вересень 2024 року у розмірі 163956 (сто шістдесят три тисячі дев`ятсот п`ятдесят шість) гривень 67 копійок.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1639 (одна тисяча шістсот тридцять дев`ять) гривень 57 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складене 20.04.2026.

Суддя Сніжана АНАПРІЮК