Ухвала суду № 135864171, 15.04.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/21135/25

1-кп/357/220/26

У Х В А Л А

15.04.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання представника потерпілого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_4 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні № 12025111030001199 від 18.05.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Біла Ццерква Київської області, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

У С Т А Н О В И В:

1.На розгляді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025111030001199, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.05.2025, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

1.1.У підготовчому судовому засіданні 09.02.2026 від представника потерпілого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_4 надійшло клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.

1.1.1.Клопотання мотивовано невідповідністю обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України. Представник потерпілого вказує на те, що обвинувальний акт був направлений прокурором до суду без надання потерпілому ОСОБА_5 можливості ознайомитися з матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, в зв`язку з чим потерпілий був позбавлений можливості письмово підтвердити прокурору факт надання доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів, був позбавлений можливості заявити певні клопотання та заявити цивільний позов, що є порушенням права на доступ до правосуддя, зокрема права на ознайомлення.

1.1.2.Також представник потерпілого вказує, що обвинувальний акт надійшов до суду з неправильною правовою кваліфікацією вчиненого обвинуваченим правопорушення, оскільки наявний в матеріалах кримінального провадження чек з газоаналізатора «Драгер», тест №1346 від 17.05.2025 та показання свідка ОСОБА_8 свідчать про необхідність кваліфікації за ч. 1 ст. 286-1 КК України, а не за ч. 1 ст. 286 КК України.

1.1.3.Крім того адвокат вказує на наявність порушень у реєстрі матеріалів досудового розслідування, які полягають у суперечностях щодо відображення процесуальних дій та дат їх проведення, що, на думку представника потерпілого, ставить під сумнів належність оформлення обвинувального акта. Окремо зазначається про розбіжності між датою затвердження обвинувального акта прокурором (11.12.2025) та датою складення обвинувального акта (18.11.2025), що, на думку представника потерпілого, свідчить про його процесуальну невизначеність.

1.1.4.На підставі зазначеного представник потерпілого просить повернути прокурору обвинувальний акт як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

2.В судовому засіданні сторони висловили такі позиції:

2.1.Потерпілий ОСОБА_5 підтримав позицію свого представника.

2.2.Прокурор проти задоволення клопотання заперечував. Зазначив, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, затверджений уповноваженим прокурором та містить усі передбачені законом відомості. Вказав, що підстави для повернення обвинувального акта, визначені п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у даному випадку відсутні. Пояснив, що потерпілому та його представнику було забезпечено право на доступ до матеріалів досудового розслідування у порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, про що свідчать відповідні процесуальні документи. Додатково наголосив, що доводи представника потерпілого щодо неправильної кваліфікації дій обвинуваченого, а також оцінки доказів виходять за межі повноважень суду на стадії підготовчого провадження та можуть бути предметом дослідження лише під час розгляду справи по суті. Вказав, що зазначені на передостанньому аркуші обвинувального акта в графах «дата складання обвинувального акта» та дата «затвердження обвинувального акта» числа «18 листопада 2025 року» є технічною опискою, що особливим чином не впливає на невідповідність в цілому поданого обвинувального акта по змісту та формі визначеним вимогами ст. 291 КПК України, правильною датою слід вважати дату затвердження обвинувального акту на його першій сторінці, який датований «11 грудня 2025 року».

2.3.Захисник заперечував проти задоволення клопотання представника потерпілого. Зазначив, що порядок відкриття матеріалів досудового розслідування було дотримано, а представник потерпілого фактично ознайомився з усіма матеріалами провадження ще за два тижні до направлення обвинувального акта до суду, що підтверджується відповідними процесуальними документами. Підкреслив, що доводи щодо неправильної правової кваліфікації дій обвинуваченого не можуть бути предметом розгляду на стадії підготовчого судового засідання, оскільки відповідно до вимог КПК України такі питання вирішуються виключно під час судового розгляду по суті. Вказав, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, містить всі необхідні реквізити та додатки, а наведені у клопотанні зауваження є оціночними та не впливають на його процесуальну дійсність.

2.4.Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав позицію свого представника.

3.Дослідивши обвинувальний акт, заслухавши доводи учасників кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.

3.1.Пунктом 3 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. При цьому законодавець надає суду право, а не встановлює відповідний обов`язок під час підготовчого судового засідання (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 справа № 520/8135/15-к, провадження № 51-203км17). За змістом вищевказаної норми для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта суд має встановити невідповідність відомостей, що фактично наявні у обвинувальному акті тим відомостям, які він має містити, згідно з вимогами КПК України. Таким чином, з урахуванням задач підготовчого провадження, суд здійснює перевірку обвинувального акта на наявність невідповідності кримінальному процесуальному закону, яка б перешкоджала призначенню судового розгляду.

3.2.Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.

3.3.Положеннями ч. 2 ст. 291 КПК України встановлено вимоги до обвинувального акта, згідно з якими обвинувальний акт має містити такі відомості:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу;

9) дату та місце його складення та затвердження.

3.4.Доводи представника потерпілого, висвітлені у клопотанні про повернення обвинувального акта та при його обговоренні, зводяться до таких:

1)Порушення вимог ст. 290 КПК України щодо порядку відкриття матеріалів досудового розслідування;

2)Неправильна правова кваліфікація дій обвинуваченого;

3)Невідповідність дат складання і затвердження обвинувального акта.

3.5.Щодо доводів представника потерпілого про порушення вимог ст. 290 КПК України.

3.5.1. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 290 КПК України, після завершення досудового розслідування сторона обвинувачення зобов`язана відкрити стороні захисту та потерпілому матеріали досудового розслідування.

3.5.2. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження:

- 19.11.2025 представником потерпілого адвокатом ОСОБА_4 подано клопотання про надання доступу до матеріалів досудового розслідування;

- 20.11.2025 зазначене клопотання задоволено;

- 24.11.2025 слідчим повідомлено про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів;

- 25.11.2025 представник потерпілого ознайомився з матеріалами досудового розслідування у повному обсязі;

- 11.12.2025 прокурором скеровано обвинувальний акт до суду.

3.5.3. В реєстрі матеріалів досудового розслідування цього кримінального провадження вказано, що ознайомлення представника потерпілого з матеріалами кримінального провадження відбулося 25.11.2025 року, тоді як прокурором обвинувальний акт було скеровано до суду 11.12.2025 року.

3.5.4 Суд зауважує, що процедура надання доступу до матеріалів кримінального провадження для різних сторін процесу суттєво відрізняється. Відповідно до ч. 1 ст. 290 КПК України визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

3.5.5. Право сторони захисту на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та безпосередньо пов`язане із забезпеченням принципу змагальності сторін і рівності сторін у кримінальному провадженні. Реалізація цього права покликана гарантувати обвинуваченому можливість ефективно захищатися від висунутого обвинувачення, знати та аналізувати докази сторони обвинувачення, готувати власну правову позицію, заявляти клопотання та заперечення.

3.5.6. У цьому контексті порушення порядку відкриття матеріалів стороні захисту має істотне значення, оскільки може призвести до обмеження права на захист, що в подальшому здатне зумовити визнання доказів недопустимими або навіть стати підставою для скасування судового рішення як такого, що ухвалене з порушенням гарантій справедливого судового розгляду.

3.5.7. Водночас ч. 7 ст. 290 КПК України передбачено, що про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів прокурор або слідчий за його дорученням повідомляє потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, після чого останній має право ознайомитися з ними за правилами, викладеними в цій статті.

3.5.8. Згідно ч. 4 ст. 58 КПК України представник потерпілого користується процесуальними правами потерпілого, інтереси якого він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена представнику. А тому представник потерпілого, діючи з потерпілим як одна сторона, мав проінформувати свого клієнта про реалізацію права на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.

3.5.9. Тобто право потерпілого на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, передбачене ст. 290 КПК України, має іншу правову природу та функціональне призначення. Воно спрямоване на забезпечення реалізації процесуальних прав потерпілого, зокрема права заявляти клопотання, подавати цивільний позов, висловлювати позицію щодо обвинувачення, однак не є елементом гарантій захисту від кримінального обвинувачення у розумінні ст. 6 Конвенції.

3.5.10 Відповідно, порядок відкриття матеріалів потерпілому не має такого ж імперативного та гарантійного значення, як для сторони захисту. Законодавець прямо розмежовує ці процедури: якщо щодо сторони захисту встановлено обов`язок активного повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу (ч. 1 ст. 290 КПК України), то щодо потерпілого передбачено повідомлення про відкриття матеріалів із наданням йому можливості реалізувати своє право на ознайомлення (ч. 7 ст. 290 КПК України).

3.5.11. Таким чином, навіть у випадку наявності певних процесуальних недоліків у порядку ознайомлення потерпілого з матеріалами досудового розслідування, такі недоліки не можуть автоматично свідчити про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке б перешкоджало призначенню обвинувального акта до судового розгляду.

3.5.12. Більше того, такі порушення, на відміну від порушень прав сторони захисту, не породжують процесуальних наслідків у вигляді недопустимості доказів або безумовної підстави для повернення обвинувального акта прокурору, оскільки не впливають на можливість обвинуваченого реалізувати своє право на захист.

3.5.13. У свою чергу, потерпілий не позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права і після направлення обвинувального акта до суду, зокрема заявляти клопотання, подавати цивільний позов, надавати докази та брати участь у їх дослідженні під час судового розгляду.

3.5.14. З огляду на викладене, доводи представника потерпілого щодо порушення порядку відкриття матеріалів досудового розслідування не можуть розцінюватися як такі, що свідчать про невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України або є підставою для його повернення прокурору.

3.6.Щодо доводів представника потерпілого про неправильну правову кваліфікацію дій обвинуваченого.

3.6.1.Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України, на стадії підготовчого судового засідання суд має встановити, чи відповідає за формою обвинувальний акт вимогам КПК України для його призначення до судового розгляду.

3.6.2.Суд зазначає, що визначення обсягу обвинувачення, формулювання обвинувачення, а також виклад фактичних обставин кримінального правопорушення відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України прямо передбачає, що фактичні обставини кримінального правопорушення викладаються так, як прокурор це вважає встановленим. Більше того, кримінальний процесуальний закон не надає суду повноважень до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неповнотою обвинувачення, оскільки визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора (постанова Касаційного кримінального суду Верховного суду від 03.07.2019 року у справі N 273/1053/17). В обвинувальному акті зазначаються не будь-які фактичні обставини кримінального правопорушення, а ті, які прокурор (а не суд чи сторона захисту) вважає встановленими.

3.6.3.До цього слід додати, що КПК України містить положення про зміну обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримання державного обвинувачення (частина 2 статті 337, статті 338-340 КПК України), а також передбачає право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (частина 3 статті 337 КПК України). В свою чергу, якщо під час розгляду обвинувального акта суд не зможе дійти висновку про те, що викладені в ньому відомості (в тому числі фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення) не узгоджуються з представленими доказами або суперечать правилам кримінально-правової кваліфікації, він виносить виправдовуваний вирок.

3.6.4.Отже, визначення обсягу фактичних обставин кримінального правопорушення, що викладаються у обвинувальному акті, і формулювання обвинувачення належить до дискреційних повноважень прокурора, а наведені в обвинувальному акті фактичні дані мають в своїй сукупності лише давати уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою. В свою чергу, суд шляхом дослідження представлених сторонами доказів доходить висновку про відповідність чи невідповідність викладеної в обвинувальному акті позиції підтвердженим обставинам справи. Проте, така компетенція суду з`являється вже під час судового розгляду кримінального провадження. Відтак чи підтверджується висунута прокурором версія подій, зокрема щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення, Суд може це перевірити лише на стадії судового розгляду.

3.6.5.В свою чергу, особливістю підготовчого провадження є те, що на цій стадії суд не досліджує доведеність обставин, викладених в обвинувальному акті, не оцінює повноту пред`явленого обвинувачення та правильність кваліфікації діяння, інкримінованого особі. Закріпивши можливість повернення обвинувального акта прокурору на первісному етапі судового провадження, законодавець очевидно не мав наміру створити таким чином простір для попередньої судової оцінки правильності та об`єктивності позиції сторони обвинувачення у змагальному кримінальному процесі. Дослідження обвинувального акта під час підготовчого судового засідання спрямоване виключно на встановлення відповідності його форми і змістовного наповнення вимогам статті 291 КПК України, та відсутності в ньому положень, що суперечать одне одному, усунення яких є неможливим в процесі повноцінного судового розгляду. Водночас фактичні обставини кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення включно з часом, місцем та способом вчинення кримінального правопорушення, правова кваліфікація кримінального правопорушення, наявність попередньої змови тощо є предметом розгляду в судовому засіданні кримінального провадження по суті, а первісне їх зазначення в особливому процесуальному рішенні обвинувальному акті є прерогативою прокурора

3.6.6.Питання правової кваліфікації дій обвинуваченого, а також оцінки доказів не належать до предмета розгляду суду на цій стадії кримінального провадження та можуть бути предметом дослідження лише під час судового розгляду по суті.

3.7.Щодо наявності розбіжностей у реєстрі матеріалів досудового розслідування та у датах складення і затвердження обвинувального акта.

3.7.1.Судом встановлено, що обвинувальний акт містить усі відомості, передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, зокрема дату та місце його складення і затвердження, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правову кваліфікацію, формулювання обвинувачення, а також інші обов`язкові відомості.

3.7.2.Прокурором в судовому засіданні було вказано, що зазначені на передостанньому аркуші обвинувального акта в графах «дата складання обвинувального акта» та дата «затвердження обвинувального акта» числа «18 листопада 2025 року» є технічною опискою, що особливим чином не впливає на невідповідність в цілому поданого обвинувального акта по змісту та формі визначеним вимогами ст. 291 КПК України, правильною датою слід вважати дату затвердження обвинувального акту на його першій сторінці, який датований «11 грудня 2025 року».

3.7.3.Суд зазначає, що наведені у клопотанні представника потерпілого зауваження самі по собі не свідчать про невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону, оскільки не перешкоджають суду з`ясувати зміст пред`явленого обвинувачення та призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

4.Отже, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025111030001199 від 18.05.2025 складений відповідно до вимог статті 291 КПК України, оскільки містить всі формальні і змістовні елементи, передбачені законом. З огляду на перелік обов`язкових відомостей, які повинен містити обвинувальний акт відповідно до статті 291 КПК України, обставини, на які наголошує представник потерпілого, не можуть зумовлювати його повернення. Тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись статтями 291, 314, 376 КПК України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні клопотання представника потерпілого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_4 про повернення обвинувального акта прокурору відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.

3. Повний текст ухвали оголошений 20.04.2026.

СуддяОСОБА_9