Рішення № 135856134, 21.04.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 року Чернігів Справа № 620/1898/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

20.02.2026 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом (зареєстрований у суді 23.02.2026), у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо ненадання відповіді на звернення від 24.07.2025 №35 та скаргу від 01.09.2025 №86 адвоката Прядка О.А. в його інтересах;

зобов`язати Міністерство оборони України забезпечити розгляд звернення від 24.07.2025 №35 та скаргу від 01.09.2025 №86 адвоката Прядка О.А. в його інтересах, у порядку, визначеному Законом України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі Закон № 393/96-ВР), та вирішити питання надання довідки про перебування його у місцях несвободи з 29.01.2015 по 06.05.2015 внаслідок збройної агресії проти України, у відповідності до Порядку оформлення довідок про перебування осіб у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 №55 (далі Порядок № 55).

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначає, що відповідач в прошення вимог Закону № 393/96-ВР та Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 735 (далі Інструкція № 735) у встановлений цими нормативно-правовими актами строк не надав обґрунтовану відповідь на поставлені ним питання у зверненні від 24.07.2025 № 35, а також на скаргу його адвоката від 01.09.2025 №86, чим порушено його конституційні права.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 17.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву представник Міністерства оборони України заперечуючи проти заявлених позовних вимог, вказує на їх безпідставність з огляду, зокрема, на те, що у матеріалах справи відсутні докази надходження (отримання) звернення і скарги ОСОБА_1 , які були подані в його інтересах адвокатом Прядко О.А., що унеможливлює висновок про нібито бездіяльність Міністерства оборони України.

У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача вказує на необґрунтованість доводів відповідача, викладених у запереченнях та зазначає, що заява в інтересах позивача була направлена його представником з вірно зазначеною адресою та індексом (з офіційних джерел), а невжиття уповноваженими особами відповідача заходів щодо внесення змін у реєстрах про індекс, місцезнаходження, тощо не є поважною причиною приховувати факт отримання такого звернення; на момент подання позовної заяви, докази отримання звернення уповноваженою особою 28.07.2025 року (де зазначена відмітка «вручено за довіреністю») були сформовані на сайті «Укрпошти» за трекінговим номером відправлення 1401300158666; якщо б рекомендований лист не був би вручений уповноваженій особі за довіреністю, то він би повернувся відправнику з відповідною відміткою, але ж цього не сталося, що може свідчити тільки про те, що особою, уповноваженою Міністерством оборони України на отримання кореспонденції, не було належним чином зареєстровано дане звернення.

Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу за мобілізацією у складі військової частини польова пошта НОМЕР_1 у період з 24.04.2014 по 08.08.2015 у званні старшого солдата.

Під час проходження військової служби позивач приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності, що підтверджується відповідною довідкою від 04.11.2014 №1372, посвідченням учасника бойових дій від 10.04.2015 року серії НОМЕР_2 , витягом з наказу Керівника сектору «С» від 07.02.2015 №40.

Під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності, перебуваючи у складі у складі військової частини польова пошта НОМЕР_1 , позивач потрапив у полон, де перебував з 29.01.2015 по 06.05.2015 (у заручниках незаконних збройних формувань так званої «ДНР») вказана інформація підтверджується витягом з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 18.08.2015 №210).

На теперішній час, враховуючи, що позивач не проходить військову службу у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 , а проходить військову службу за мобілізацією у іншій військовій частині (в/ч НОМЕР_3 , яка не є розпорядником інформації про його перебування у місцях несвободи), виникла необхідність у отриманні позивачем довідки про його перебування у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України від Міноборони або іншого уповноваженого органу.

Відповідно до вимог Порядку № 55 представником позивача було підготовлене відповідне звернення (заява від 24.07.2025 №35) на адресу Міністерства оборони України з проханням виготовити та надіслати довідку про перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , старшого солдата військової частини польова пошта НОМЕР_1 , у місцях несвободи з 29.01.2015 по 06.05.2015 внаслідок збройної агресії проти України, до якої було долучено усю наявну у позивача інформацію, яка стосується даного питання та могла б сприяти належному розгляду звернення та вирішення його по суті, а саме: засвідчені копії довідки №1372 від 04.11.2014, посвідчення учасника бойових дій від 10.04.2015 серії НОМЕР_2 , витягу з наказу Керівника сектору «С» від 07.02.2015 №40, витягу з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 18.08.2015 №210, паспорту позивача НОМЕР_4 .

Зазначене звернення від 24.07.2025 №35 з додатками на адресу відповідача було направлено 25.07.2025 рекомендованим листом Укрпоштою та вручено за довіреністю згідно інформації з сайту Укрпошти 28.07.2025.

Водночас, до теперішнього часу на зазначене звернення відповіді (навіть проміжної) отримано не було, що стало приводом для звернення зі скаргою на адресу відповідача (вих. №86 від 01.09.2025), відповіді на яке також відповідачем не надано.

ОСОБА_1 , вважаючи протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо ненадання відповіді на звернення від 24.07.2025 №35 та скаргу від 01.09.2025 №86 адвоката Прядка О.А. в його інтересах, звернувся до суду з цим позовом.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто, судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, і якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

З метою створення законодавчих механізмів соціального та правового захисту осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, членів сімей таких осіб, визначення підстав та процедур встановлення зазначеного факту було розроблено та прийнято Закон України від 26.01.2022 № 2010-IX «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їх сімей» (далі Закон № 2010-ІХ).

Статтею 2 Закону № 2010-ІХ дію цього Закону поширюється на громадян України:

1) яких було позбавлено особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв`язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України, які належать до складу сил безпеки і сил оборони України та до однієї з категорій осіб, визначених Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року та Додатковим протоколом до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року;

2) які є цивільними особами, що перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, яких було позбавлено особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями під час перебування на тимчасово окупованих територіях України або на території держави-агресора:

а) у зв`язку із здійсненням такими громадянами діяльності, спрямованої на вираження поглядів, цінностей, позицій щодо відстоювання державного суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, а також за здійснювану професійну, громадську, політичну чи правозахисну діяльність, пов`язану із відстоюванням державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, захистом прав та свобод осіб, позбавлених особистої свободи через таку діяльність, якщо були підстави вважати, що здійснення такої діяльності становило реальну або потенційну небезпеку для незаконного переслідування особи державою-агресором, формуваннями, іншими утвореннями; її органами, підрозділами,

б) у зв`язку з незаконними діями держави-агресора, її органів, підрозділів, формувань, інших утворень з явною або прихованою метою спонукання України, іншої держави, державного органу, організації, у тому числі міжнародної, юридичних або фізичних осіб до дій або утримання від здійснення дій як умови звільнення громадянина України.

Частиною п`ятою статті 2 Закону № 2010-ІХ для цілей цього Закону держава-агресор, її органи, підрозділи, формування, інші утворення означають державу, яка у будь-який спосіб окупувала частину території України або яка вчиняє агресію проти України, визнану в установленому порядку державою-агресором або державою-окупантом, збройні формування такої держави, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих силовим відомствам держави-агресора, іррегулярні незаконні збройні формування, озброєні банди та групи найманців, створені, підпорядковані, керовані та фінансовані державою-агресором, а також окупаційною адміністрацією держави-агресора, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні державі-агресору самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України».

За приписами частин першої, другої, четвертої сьомої статті 3 Закону № 2010-ІХ прийняття рішень з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України здійснюється Комісією з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (далі - Комісія). Комісія утворюється при центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій України. Комісія здійснює діяльність відповідно до Положення про Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, яке затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій України. Комісія утворюється у складі голови, заступника голови, секретаря та інших членів Комісії.

Персональний склад Комісії затверджується наказом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій України. Комісія є повноважною, за умови призначення її персонального складу в кількості не менше двох третин членів Комісії.

Завданнями Комісії є: 1) розгляд заяв та матеріалів (довідки, інформація, інші документи), визначених статтею 4 цього Закону, щодо встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, визнання членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України; 2) прийняття рішень про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, про визнання членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, чи про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України; 3) аналіз практики застосування законодавства з питань соціального та правового захисту осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Комісія для виконання покладених на неї завдань має право: 1) залучати до роботи Комісії представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, громадських об`єднань, наукових та інших установ, а також окремих фахівців за їхньою згодою; 2) одержувати безоплатно від центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на Комісію завдань, у строк не більше 15 календарних днів, а якщо це стосується надання великого обсягу інформації, документів та матеріалів - не більше 30 календарних днів з дня надходження відповідного звернення Комісії до відповідного органу, посадової особи; 3) розглядати інші питання в межах повноважень, визначених законом та Положенням про Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Прийняті Комісією рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України вносяться до Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Статтею 4 Закону № 2010-ІХ визначено, що підставою для встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 цього Закону є такі документи:

1) заява особи або її законного представника, або члена сім`ї особи, подана за зразком, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій України;

2) один із таких документів:

а) довідка Міністерства оборони України, іншого центрального органу виконавчої влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, або правоохоронного органу чи державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, командира підрозділу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, оформлена за зразком та в порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України, про те, що військовослужбовець або інша особа, визначена пунктом 1 частини першої статті 2 цього Закону, перебуває (перебувала) в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, із зазначенням строку позбавлення особистої свободи, або інтернована у нейтральних державах;

б) документ, що підтверджує участь особи як члена добровольчого загону (формування) в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, із зазначенням строку перебування в місцях несвободи, або інтернована у нейтральних державах; 3) витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (за наявності кримінального провадження стосовно особи); 4) повідомлення органів сил безпеки та сил оборони стосовно особи.

Зокрема, відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої, пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону № 2010-ІХ Уряд постановою від 20.01.2023 № 55 «Про затвердження Порядку оформлення довідок про перебування осіб у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах», зокрема, затвердив Порядок № 55, який визначив процедуру оформлення та видачі відповідних довідок.

Представником позивача було підготовлене відповідне звернення (заява від 24.07.2025 №35) на адресу Міністерства оборони України з проханням виготовити та надіслати довідку про перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , старшого солдата військової частини польова пошта НОМЕР_1 , у місцях несвободи з 29.01.2015 по 06.05.2015 внаслідок збройної агресії проти України, на яке з боку відповідача не було жодної реакції.

Суд зазначає, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України від 17.03.2011 № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» міністерство є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох визначених Кабінетом Міністрів України сферах, проведення якої покладено на Кабінет Міністрів України Конституцією та законами України.

Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України та Державна спеціальна служба транспорту.

Підпунктом 86 пункту 4 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671 визначено, що Міноборони відповідно до покладених на нього завдань здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних з діяльністю Міноборони, Збройних Сил, підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони, а також стосовно актів, які ними видаються, забезпечує в установленому порядку доступ до публічної інформації, розпорядником якої є Міноборони.

Своєю чергою, відповідно до пункту 7 Положення про Управління по роботі зі зверненнями громадян та доступу до публічної інформації, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05.09.2022 № 257, Управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює прийом, реєстрацію, облік, попередній розгляд та аналіз звернень громадян, запитів на публічну інформацію фізичних і юридичних осіб, що надійшли до Міноборони, отриманих під час проведення особистого прийому громадян керівництвом Міноборони, через телекомунікаційні системи загального доступу (мережу Інтернет), "гарячу лінію" Міноборони, урядову телефонну "гарячу лінію", від державної установи Урядовий контактний центр" і надсилає їх в електронній формі для розгляду по суті до структурних підрозділів Міноборони, Генерального штабу Збройних Сил України, Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України, Держспецтрансслужби та органів військового управління Збройних Сил, відповідно до компетенції.

суд зазначає, що порядок розгляду звернень громадян районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки регламентується загальними нормами щодо розгляду звернень громадян, а саме положеннями Закону № 393/96-ВР, який забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

У відповідності до приписів статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Частиною першою статті 5 Закону № 393/96-ВР передбачено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Відповідно до статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Разом з тим, з урахуванням вимог статті 7 Закону № 393/96-ВР якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Питання розгляду скарг урегульовано статтею 16 Закону №393/96-ВР, відповідно до якої скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду. До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.

Статтею 19 Закону № 393/96-ВР визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, серед іншого, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів (стаття 20 Закону № 393/96-ВР).

Отже, аналізуючи приписи Закону № 393/96-ВР, законодавець, передбачив право/обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування пересилати за належністю звернення громадян іншому (відповідному) органу чи посадовій особі, з метою забезпечити заявнику об`єктивний та всебічний розгляд його заяви (звернення).

Наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 735, затверджено Інструкцію № 735, яка визначає порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), а також визначає порядок контролю за його дотриманням.

Відповідно до пункту 2 розділу II Інструкції 735, письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю, первинному розгляду та реєстрації з метою визначення їх належності до компетенції відповідного органу військового управління та призначення за ними конкретного виконавця.

Пунктом 5 Інструкції № 735 встановлено, що відповідь за результатами розгляду звернення в обов`язковому порядку дається тим органом військового управління, який його отримав і до компетенції якого входить розв`язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління.

Інструкція №735 виділяє наступні стадії розгляду звернень громадян, це-«Первинний розгляд та облік звернень громадян» (розділ 2 Інструкції №735) та власне «Розгляд звернень громадян» (розділ 3 Інструкції №735).

У відповідності до пункту 2.2 Інструкції №735 - «Письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю, первинному розгляду та реєстрації з метою визначення їх належності до компетенції відповідного органу військового управління та призначення за ними конкретного виконавця. Первинний розгляд письмових звернень громадян проводиться керівниками органів військового управління або їх заступниками відповідно до їх повноважень».

Наказом Міністра оборони України № 257 від 05.09.2022 року було затверджено Положення про Управління по роботі зі зверненнями громадян та доступу до публічної інформації Міністерства оборони (далі-Положення №257).

У відповідності до Положення № 257 відділ відповідно до покладених на нього завдань: здійснює реєстрацію та попередній розгляд звернень громадян, визначає відповідно до покладених завдань головних виконавців направляє їх за належністю до структурних підрозділів апарату Міністерства оборони України та Генерального Штабу інших органів військового управління для опрацювання. Вказані повноваження узгоджуються з приписами пункту 3 Інструкції №735, згідно з якими після первинного розгляду звернень громадян керівниками органів військового управління, працівник підрозділу документального забезпечення (секретаріату, канцелярії), крім іншого, також, здійснює відправку звернень за належністю та забезпечує оперативне доведення звернень громадян до виконавців.

Наведені нормативно-правові акти чітко регламентують як повноваження районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, так і обов`язки військовозобов`язаних щодо виконання військового обов`язку. Крім того, визначають органи та установи, які залучаються при організації та веденні військового обліку військовозобов`язаних.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 27.02.2020 у справі №800/304/17, від 08.09.2022 у справі №9901/276/19 вказувала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені

Суд наголошує на тому, що відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Конституційний суд у своєму рішенні за номером 8-р/2018 від 11.10.2018 звернув увагу на те, що стаття 40 Конституції України не передбачає можливості обмеження права на звернення кожної людини.

Таким чином огляду на те, що відповідь на звернення позивача та скаргу його представника та викладених у них питань відноситься до компетенції відповідача, тому останній був зобов`язаний розглянути їх та надати обґрунтовану відповідь у встановлений чинним законодавством строк.

Ненадання ж відповідачем відповіді на звернення позивача від 24.07.2025 №35 та скаргу від 01.09.2025 №86 адвоката Прядка О.А. в його інтересах у встановлений законом строк свідчить про наявність ознак протиправної бездіяльності відповідача.

При цьому, суд критично ставиться до доводів відповідача про те, що він не отримував цих звернень, оскільки заява в інтересах позивача була направлена його представником з вірно зазначеною адресою та індексом (з офіційних джерел); докази отримання звернення уповноваженою особою 28.07.2025 (де зазначена відмітка «вручено за довіреністю») були сформовані на сайті «Укрпошти» за трекінговим номером відправлення 1401300158666.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог та наявність підставі для їх задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини п`ятої статті 139 цього Кодексу якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір».

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо ненадання відповіді на звернення від 24.07.2025 №35 та скаргу від 01.09.2025 №86 адвоката Прядка О.А. в інтересах ОСОБА_1 .

Зобов`язати Міністерство оборони України забезпечити розгляд звернення від 24.07.2025 №35 та скаргу від 01.09.2025 №86 адвоката Прядка О.А. в інтересах ОСОБА_1 , у порядку, визначеному Законом України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян», та вирішити питання надання довідки про перебування його у місцях несвободи з 29.01.2015 по 06.05.2015 внаслідок збройної агресії проти України, у відповідності до Порядку оформлення довідок про перебування осіб у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 №55.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач Міністерство оборони України (місцезнаходження юридичної особи: вул. 03049, місто Київ, пр. Повітряних Сил, будинок 6; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00034022).

Суддя Марія ДУБІНА