Рішення № 135856121, 21.04.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/1770/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі також відповідач), у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 02.01.2026, з встановленням базового місяця - листопад 2015 року;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 02.01.2026 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - листопад 2015 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, та виплатити з урахуванням виплачених сум;

визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані щорічні основні та додаткові відпустки за 2023 рік - 20 діб, за 2024 рік - 16 діб, за 2025 рік - 20 доби, з урахуванням індексації грошового забезпечення та додаткової винагороди згідно Постанови № 168;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби, грошову компенсацію за невикористані щорічні основні та додаткові відпустки за 2023 рік - 20 діб, за 2024 рік - 16 діб, за 2025 рік - 20 доби, з урахуванням індексації грошового забезпечення та додаткової винагороди згідно Постанови № 168 та з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність Головне управління Національної поліції в Чернігівській області в частині не нарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з 01.11.2023 по 31.12.2025;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.11.2023 по 31.12.2025;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення весь час затримки виплати - за період з 21 квітня 2023 року по день фактичної виплати грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення відповідач мав застосовувати листопад 2015 року як базовий місяць. Також вказує, що відповідач при нарахуванні грошової компенсації за невикористані щорічні основні та додаткові відпустки мав враховувати у складі місячного грошового забезпечення індексацію грошового забезпечення та додаткову винагороду згідно з Постановою №168. Окрім того вказує, що в період з 01.01.2023 по 31.12.2025 позивач ніс службу в нічний час (перебував у добових чергуваннях) нічних змін, однак не отримував за це відповідної доплати.

У відзиві відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та просить у їх задоволенні відмовити. Відповідач зазначає, що базовим місяцем для обчислення індексації у 2025 році є січень 2025 року. Відповідно до статті 41 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2026 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2025 року, у січні 2026 року не нараховується. Також зазначає, що додаткова винагорода передбачена постановою КМУ №168 від 28 лютого 2022 року має тимчасовий характер та не входить до складу грошового забезпечення поліцейських, виплачується лише за виконання службових обов`язків під час дії воєнного стану та за таких підстав не входить до розрахунку компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій. Доплата за службу в нічний час не має постійного характеру та виплачується поліцейським, залучення яких до служби в нічний час, підтверджене вказаними вище документами, за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць. Згідно з розрахунковими листами, які приєднанні позивачем до додатків позовної заяви вбачається, що позивачу вищевказана доплата у спірний період виплачувалась. Також це підтверджується довідками про нараховане грошове забезпечення позивача за 2024, 2025, 2026 роки, де помісячно відображено суми доплати за службу в нічний час. Щодо витрат на правничу допомогу відповідач заперечує, оскільки дана справа розглядається в суді за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, як справа незначної складності, а тому сума 18000,00 грн витрат на правничу допомогу є значно завищеною представником позивача, як наслідок підлягає зменшенню судом.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 клопотання представника відповідача про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву повернуто без розгляду.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 клопотання Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про поновлення строку подання суду відзиву на позовну заяву у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Поновлено Головному управлінню Національної поліції в Чернігівській області процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів та долучити їх до справи № 620/1770/26.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 у спірний період проходив службу у Головному управлінню Національної поліції в Чернігівській області.

Відповідно до копії наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 31.12.2025 № 885 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 (за станом здоров`я (через хворобу) за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», з 02.01.2026 (а.с.19).

Після отримання відповіді на адвокатський запит, вважає, що йому не в повному обсязі було виплачено грошове забезпечення, у зв`язку з чим звернуся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Щодо позовних вимог у частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення із базовим місяцем листопад 2015 року, то суд зазначає таке.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України Про Національну поліцію (далі Закон № 580-VII).

Згідно частин першої та другої статті 94 Закону № 580-VII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до частини п`ятої статті 94 Закону № 580-VII грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Згідно статті 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії від 05.10.2000 № 2017-III (далі Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

В силу статті 19 Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України Про індексацію грошових доходів населення від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Як визначено у статті 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За приписами частини першої статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною шостою статті 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Приписами частини другої статті 5 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 6 Закону № 1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з статтею 9 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Отже, безпосередньо законом визначено, що грошове забезпечення, як грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, підлягають індексації в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2003 року № 1078 (надалі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

До вказаної постанови внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782 «Про внесення змін до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення» та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.

Критерії виплати грошового забезпечення, зокрема, поліцейським Національної поліції, визначають Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799.

Відповідно до пункту 2 наказу МВС України від 06.04.2016 № 60 цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України Про Національну поліцію, тобто з 07 листопада 2015 року.

Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 11 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

У той же час індексація має проводитися за наявності на це відповідних підстав, що визначені чинним законодавством.

Як вже зазначалося вище, індексація грошових доходів громадян проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін, обчисленого наростаючим підсумком, перевищить поріг індексації, який становить 103% (абзац другий пункту 1-1 Порядку № 1078).

Для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін здійснюється за місяцем, у якому відбувається перевищення порога індексації. Підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією проводиться з місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін і на підставі якого відбувається перевищення порога індексації.

Отже, можливість проведення індексації грошових доходів залежить від порогу індексації величини індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. В свою чергу, якщо величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, індексація грошових доходів в такому місяці не проводиться.

Індекс споживчих цін (надалі - ІСЦ) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які придбаває населення для невиробничого споживання. Цей показник розраховується на основі споживчого набору товарів продовольчого та непродовольчого призначення і послуг. Зазначений набір товарів (послуг) є єдиним для всіх регіонів країни та ґрунтується на структурі споживчих грошових витрат домогосподарств міських поселень.

Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (зокрема, у газеті «Урядовий кур`єр»).

Відповідно до пункту 10-2 Порядку № 1078 (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

У місяці, в якому відбувається підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соцстрахування, значення ІСЦ приймається за 1 або 100 % (абзац перший пункту 5 Порядку № 1078).

Оскільки Національна поліція України є новоствореним органом, для всіх її працівників вперше визначено посадові оклади з листопада 2015 року. Отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем встановлення посадових окладів - грудень 2015 року.

Відповідно до абзаців третього-п`ятого пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Системний аналіз вищевказаних норм права свідчить, що сума індексації не нараховується, якщо в місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соцстрахування, розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Водночас, у разі якщо підвищення зарплати відбувається за рахунок інших її складових, наприклад збільшення доплат, надбавок та премій, які не мають разового характеру, але тарифна ставка (оклад) не підвищується, то сума індексації не зменшується на розмір підвищення зарплати. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини ІСЦ порога індексації.

Порядком № 1078 передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка, а для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації (103 відсотка).

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» було призупинено дію Закону України Про індексацію грошових доходів населення у 2023 році.

В свою чергу, статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Тобто, у 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників поновлюється.

Відповідно до Постанови № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, що публікується Держстатом не пізніше 10 числа кожного місяця.

Тобто, базовим місяцем нарахування індексації зарплати буде грудень 2023 року, оскільки нарахування індексації відновили з 1 січня 2024 року. Якщо ж у січні буде підвищено заробітну плату, то базовим місяцем вважатиметься січень 2024 року.

Згідно офіційних статистичних даних які містяться на сайті за посиланням http://www.ukrstat.gov.ua індексів споживчих цін у січні 2024 склав 100,4%; у лютому 2024 100,3%; у березні 2024 100,5%; у квітні 2024-100,2%; у травні- 2024 100,6%; у червні 2024-102,2%; у липні 2024 100,0%; у серпні 2024 -100,6%; у вересні 2024-101,5%; у жовтні 2024 -101,8%; у листопаді 2024 -101,9%; у грудні 2024 -101,4% загалом за 2024 -112,0%.

Відповідно до правил обчислення ІСЦ, визначених Порядком, право на індексацію грошового забезпечення у позивача виникло у липні 2024 року, коли ІСЦ перевищив поріг у розмірі 103,0% (1.004*1,003*1,005*1,002*1,006*1,022*1,00=1,043).

Листом від 09.01.2026 відповідачем надано позивачу відомості про нарахування грошового забезпечення, згідно з якими індексація грошового забезпечення за період з січня 2024 по липень 2024 та з січня 2025 по червень 2025 позивачу дійсно не нараховувалась, а з серпня 2024 по листопад 2024 року індексація грошового забезпечення нараховувалась розмірі - 130,20 грн, грудень 2024 року -254,35 грн.

Відповідно до статті 34 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі - Закон № 4059) визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Згідно офіційних статистичних даних які містяться на сайті за посиланням http://www.ukrstat.gov.ua індекси споживчих цін протягом спірного періоду у 2025 складав: лютий -100,8%; березень- 101,5 %; квітень -101,7%.

Враховуючи, що відповідно до Закону № 4059 ІСЦ у січні 2025 року приймається за 1 або 100 відсотків, а також відповідно до правил обчислення ІСЦ, визначених Порядком, обчислення ІСЦ для проведення індексації починається з лютого 2025 року.

За даними Держстату ІСЦ за лютий 2025 року становив 100,8 %, за березень 2025 року - 101,5 %, за квітень 2025 року - 100,7 відсотка.

Тобто за лютий - квітень 2025 року ІСЦ, обчислений наростаючим підсумком, становив 103,0 % (1,008*1,015*1,007*100).

Отже право на індексацію у січні - червні 2025 року не настало, оскільки не відбулося перевищення порогу індексації (103 %).

Так, згідно з довідками про грошове забезпечення позивача у 2024 році індексація позивачу нараховувалась та виплачувалась з серпня по грудень 2024 року, а у 2025 році з липня по грудень 2025 року (а.с. 29-30).

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо про нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за період 01.01.2024 по 02.01.2026, з встановленням базового місяця - листопад 2015 року, задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог позивача у частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби, грошову компенсацію за невикористані щорічні основні та додаткові відпустки за 2023 рік - 20 діб, за 2024 рік - 16 діб, за 2025 рік - 20 доби, з урахуванням індексації грошового забезпечення та додаткової винагороди згідно Постанови № 168, суд зазначає про таке.

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 31.12.2025 № 885 о/с позивачу виплачено грошову компенсацію за 20 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за час, фактично відпрацьований у 2023 році, за 16 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2024 рік, за 20 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2025 рік (а.с.19).

Компенсація була нарахована виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення, в який не було враховано отриману позивачем за період служби додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168.

Відповідно до абзацу 1 пункту 6 розділу VIІІ Порядку №260, нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.

Згідно абзацу 10 пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Виходячи із приписів п. 3 розділу І Порядку №260, Грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.11.2022 №775 затверджено Порядок та умови виплати поліцейським додаткової винагороди, одноразової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) (далі також Порядок та умови №775)

Порядок та умови №775 визначають механізм і розмір виплати додаткової винагороди, одноразової винагороди поліцейським на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) поліцейським із числа курсантів закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО МВС), передбачених пунктами 1-12 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану».

З огляду на зміст постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та Порядку та умов №775, якими регламентовано підстави та порядок виплати додаткової винагороди, така винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань, та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди.

Верховний Суд у постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 580/9551/23 сформував правовий висновок, відповідно до якого пункт 1 постанови № 168 чітко і однозначно передбачив, що додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану. При цьому, в Академічному тлумачному словнику слово «постійний» визначається, зокрема, як: який триває ввесь час, не припиняючись і не перериваючись; розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання військовослужбовцем участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; визначається наказами командирів (начальників).

Отже за відсутності принаймні однієї із вказаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.01.2025 у справі № 200/1564/24, від 27.03.2025 у справі № 240/2921/23.

Застосовуючи указану правову позицію, суд не стверджує про подібність правовідносин у справах № 200/1564/24, № 240/2921/23 та у справі що розглядається, а використовує указаний підхід для з`ясування правової природи додаткової винагороди, установленої пунктом 1 Постанови № 168.

Отже указаний висновок є застосовним до спірних правовідносин.

Однак суд вказує, що абзац 10 пункту 8 Розділу III Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється виплата грошової компенсації за невикористану відпустку.

Навпаки, за приписами указаної норми виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби.

З наявної в матеріалах справи довідки про грошове забезпечення встановлено, що позивач за січень 2026 року (місяць звільнення) отримав додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 (а.с.43).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що під час визначення розміру грошової компенсації за невикористані дні відпусток, відповідачем протиправно не було враховано у складі грошового забезпечення позивача додаткову щомісячну винагороду, передбачену Постановою № 168, яку позивач отримував перед звільненням, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо врахування індексації грошового забезпечення, то суд зазначає таке.

Статтею 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (Закон № 1282-XII) встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, яка спрямована на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Грошове забезпечення поліцейських підлягає індексації, що прямо передбачено статтею 94 Закону №580-VIII.

Незважаючи на наявність спеціального законодавства, яким визначаються види (складові) грошового забезпечення поліцейських, при вирішенні питання про віднесення індексації грошового забезпечення до певних видів грошового забезпечення необхідно субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону №2017-III, Закону №1282-XII, та Порядку №1078.

Суд зауважує, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня грошового забезпечення внаслідок його знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення поліцейських для розрахунку компенсації за невикористану відпустку, що забезпечує дотримання прав осіб, які перебувають на службі в поліції, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації призвело б до застосування для визначення розмірів компенсацій та допомог із знеціненого грошового забезпечення.

Отже індексація відноситься до складу грошового забезпечення поліцейських, є складовою їх місячного грошового забезпечення та повинна враховуватися при розрахунку компенсації за невикористані дні відпусток, тому позов у вказаній частині підлягає задоволенню.

Щодо перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби з урахуванням індексації грошового забезпечення та додаткової винагороди згідно Постанови № 168, то суд зазначає, що така допомога позивачу не виплачувалася, її нарахування та виплата не є предметом спору в цій справі, відповідно підстави для її перерахунку відсутні.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.11.2023 по 31.12.2025, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 3 пункту 5 цієї Постанови, визначено обов`язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Відповідно до статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260).

Згідно з п. 5 розділу І вказаного Порядку № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

Пунктом 11 Розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Відповідно до п. 11 Розділу ІІ Порядку № 260, поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.

Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Пунктом 15 Порядку № 260 визначено, що у разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.

Проаналізувавши наведені норми, суд дійшов висновку, що за несення служби в нічний час поліцейським обов`язково виплачується доплата у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Натомість, з матеріалів справи встановлено, що позивач ніс службу у нічний час у період з листопада 2023 року по квітень 2025 року, червень 2025 року, з серпня 2025 року по грудень 2025 року, що підтверджується довідками обліку несення поліцейськими служби в нічний час (а.с.44-66).

Доплата за роботу в нічний час виплачена позивачу за періоди зазначені вище, що підтверджується довідками про нарахування грошового забезпечення позивача за 2023 рік від 19.01.2026 № 33/124/21/01-2026, за 2024 рік від 19.01.2026 № 34/124/21/01-2026, за 2025 рік від 19.01.2026 № 35/124/21/01-2026, за 2026 рік від 19.01.2026 № 36/124/21/01-2026 (а.с.28-31), розрахунковими листками за квітень 2023 року по січень 2026 року (а.с. 32-43).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем нараховано та виплачено доплату за службу в нічний час пропорційно часу несення служби в нічний час, відтак позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимог в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, то суд зазначає таке.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).

Статтею 1 Закону передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»).

Стаття 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначає, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Ураховуючи викладене суд дійшов висновку, що оскільки позивачем не надано докази які б давали можливість стверджувати, що у місяці виплати перерахованого грошового забезпечення відповідач не виплатить компенсацію втрати частини доходу, а судовому захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорювані права чи інтереси особи, а не ті, що можливо будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Також суд зазначає про відсутність підстав на нарахування та виплату позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, з огляду на те, спірне грошове забезпечення відповідач позивачу не перераховував.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

За змістом частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Також, за змістом частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.

Для підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до суду надано копії: договору про надання правової допомоги від 05.01.2026, укладеного між позивачем та адвокатським об`єднанням «Кушнеренко та партнери» в особі старшого партнера Кушнеренка Євгена Юрійовича (а.с.71); квитанцію до прибуткового касового ордера № 03 від 05.01.2026 (а.с.72); акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 05.01.2026 на суму 18000,00 грн (а.с.73); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 11.06.2010 № 499 (а.с.74); ордер на надання правничої допомоги від 02.02.2026 серії СВ № 1159397 (а.с.75).

Суд звертає увагу, що вказані вище документи оформлені належним чином, є взаємопов`язаними, містять посилання на адміністративний позов, що був пред`явлений до суду, розрахунок витраченого адвокатом часу, вартість та перелік наданих ним послуг, які віднесені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI до правничої допомоги.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Водночас, суд звертає увагу, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 (справа № 810/3806/18) та від 10.12.2019 (справа № 10.12.2019).

З огляду на вказане, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду даної справи не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження кількості витраченого адвокатом часу на надання ним послуг із урахуванням складності справи та, відповідно, із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Зважаючи на те, що предметом даного спору є справа незначної складності, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленою, враховуючи заперечення відповідача, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 3000,00 грн.

Матеріалами справи (а.с.76) підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 270,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані щорічні основні та додаткові відпустки за 2023 рік - 20 діб, за 2024 рік - 16 діб, за 2025 рік - 20 доби, з урахуванням індексації грошового забезпечення та додаткової винагороди згідно Постанови № 168.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову компенсацію за невикористані щорічні основні та додаткові відпустки за 2023 рік - 20 діб, за 2024 рік - 16 діб, за 2025 рік - 20 доби, з урахуванням індексації грошового забезпечення та додаткової винагороди згідно Постанови № 168 та з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 270,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 . АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, просп. Перемоги, 74, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14000, код ЄДРПОУ 40108651.

Повний текст рішення виготовлено 21 квітня 2026 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА