Рішення № 135855473, 21.04.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

21 квітня 2026 року №520/16068/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лариси Мар`єнко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін у судове засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області №204450006623 від 21.05.2025 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до страхового стажу періоди роботи з 13.02.1981 року по 18.02.1989 року, з 04.05.1992 року по 07.07.1992 року та з 03.08.1992 року по 28.11.1997 року згідно трудової книжки від 30.11.1979 року серії НОМЕР_1 та призначити пенсію за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн та витрати на професійну правову допомогу адвоката у сумі 10000,00 гривень.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.05.2025 №204450006623 позивачу відмовлено в призначенні пенсій за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з підстав відсутності необхідного страхового стажу. Вказане рішення відповідача позивач вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки пенсійним фондом безпідставно не зараховано періоди роботи з 13.02.1981 року по 18.02.1989 року, з 04.05.1992 року по 07.07.1992 року та з 03.08.1992 року по 28.11.1997, чим порушено його права на достатнє пенсійне забезпечення в старості.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження у справі за правилами статті 262 КАС України.

Представник відповідача надіслав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що рішення №204450006623 від 21.05.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" прийнято в порядку, спосіб та в межах чинного законодавства України. Періоди роботи з 13.02.1981 року по 18.02.1989 року, з 04.05.1992 року по 07.07.1992 року та з 03.08.1992 року по 28.11.1997 за трудовою книжкою від 30.11.1979 року серії НОМЕР_1 не зараховано до страхового стажу позивача, оскільки записи в ній містять дефекти, які підлягають уточненню. Відтак, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача надіслав суду додаткові пояснення, в яких посилаючись на практику Верховного Суду в подібних правовідносинах, викладену в постановах від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а, від 19.12.2019 у справі №307/541/17, від 25.04.2019 у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а просив позов задовольнити у повному обсязі.

Третя особа в установлений в ухвалі суду строк, правом надати письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог, не скористалась.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до через вебпортал Пенсійного фонду України з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.05.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності та Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 21.05.2025 №204450006623 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно за статтею 26 від 09.07.2003 №1058-ІV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

В рішенні зазначено, що вік заявника становить 65 років, страховий стаж особи становить 08 років 06 місяців 00 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 30.11.1979 серії НОМЕР_1 :

з 13.02.1981 по 18.02.1989, оскільки дата наказу про звільнення "23.12.1988" не відповідає даті звільнення "18.02.1989". Довідку №116 від 03.03.2005 за цей період не зараховано, оскільки відсутня повна підстава для зарахування. Крім того, документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації. Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції 1961 року для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та автентичності відбитку печатки або штампу, яким скраплено документ, є поставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений;

з 04.05.1992 по 07.07.1992 у колгоспі ім.Калініна, оскільки договір на виконання робіт до справи не надано;

з 03.08.1992 по 28.11.1997 у філії кооперативу "Волна", оскільки дата наказу про звільнення містить виправлення. Для зарахування необхідно надати уточнюючу довідку про період роботи.

Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії за віком протиправним та незаконним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 15 років.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком документи, зокрема: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 цього Порядку в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.3 цього ж Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей про періоди роботи, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.

Пенсійний орган, приймаючи рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 21.05.2025 №20445000623, встановив, що страховий стаж позивача складає 08 років 06 місяців 00 днів відповідно наданих до заяви документів про стаж, та зазначив, що до страхового стажу не враховано період роботи згідно записів трудової книжки з 13.02.1981 по 18.02.1989, з 04.05.1992 по 07.07.1992 та з 03.08.1992 по 28.11.1997, оскільки наявні дефекти в записах трудової книжки: дата наказу про звільнення не відповідає даті звільнення; не надано договір на виконання робіт; дата наказу про звільнення містить виправлення.

Перевіряючи обґрунтованість вказаних доводів, суд зазначає наступне.

У спірний період роботи позивача порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, положення якої діяли до 29.07.1993, а з 29.07.1993 - Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.

Відповідно до п.2.2 Інструкції №162 до трудової книжки вносяться зокрема, відомості, про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), а при звільненні - в день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) п.2.3 Інструкції №162.

Відповідно до п.4.1 Інструкції №162 при звільненні робочого або службовця всі записи про роботу, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Згідно до пунктів 1.1, 2.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

За змістом пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до п.2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відтак, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.

Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, в зв`язку з чим недотримання правил ведення трудової книжки не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи якій належить трудова книжка, та відповідно не може впливати на її особисті права.

Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист, в тому числі і щодо вирішення питання призначення пенсії за віком.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи, а не правильність записів у трудовій книжці.

Відповідно до записів в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданої 30.11.1979 року, останній в період:

з 13.02.1981 по 18.02.1989 працював на посаді інженера-енергетика, монтажника в "Строительно-монтажном поезде №522 Тюменстройпуть" (запис №3, 4, 5, 6, 7);

з 04.05.1992 по 07.07.1992 - на посаді монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій V розряду за договором в колгоспі ім.Калініна (запис №13-14);

з 03.08.1992 по 28.11.1997 на посаді монтажника на будівельну ділянку філіалу кооперативу "Волна" (запис №17-18).

Наявні у справі докази свідчать, що вказані вище періоди роботи з 13.02.1981 по 18.02.1989, з 04.05.1992 по 07.07.1992, з 03.08.1992 по 28.11.1997 підтверджено записами у трудовій книжці позивача, однак мають виправлення, які на думку пенсійного фонду не дають можливості встановити періоди роботи, необхідні для зарахування до загального страхового стажу позивача.

Відповідно до довідки Дочірнього відкритого акціонерного товариства "Строительно-монтажного поезда №522 Тюменстройпуть" (мовою оригіналу) від 03.03.2025 №116, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно працював повний робочий день з 15.02.1981 (наказ №81/к від 15.02.1981 року) по 18.02.1989 рік (наказ №87/п від 18.02.1989 року) в Будівельно-монтажному поїзді №522 в якості монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій - Список №2 ХХVІІ 2290000а-14612.

Крім того, в рішенні від 01.06.2020 №1934 при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком від 22.05.2020 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області період роботи з 15.02.1981 по 18.02.1989 року зараховано до загального страхового стажу ОСОБА_2 з урахуванням довідки від 03.03.2005 №116, відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу за Списком №2.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає період роботи позивача з 13.02.1981 по 18.02.1989 підтверджений наданими до справи доказами, відтак підлягає зарахуванню до загального страхового стажу позивача.

Стосовно позовних вимог про зарахування до страхового стажу період роботи з 03.08.1992 по 28.11.1997 в філіалі кооперативу "Волна" слід зазначити, що в трудовій книжці позивача міститься виправлення дати в написанні року наказу про звільнення. Разом з тим в графі. "дата, місяць та рік" дата звільнення "28.11.1997" вказана чітко, засвідчений підписом та містить відбиток печатки.

Суд з цього приводу вважає також за необхідне зазначити, що записи про цей період роботи позивача містять всі необхідні дані, виконані послідовно (дати вчинення записів про прийняття на роботу узгоджуються із датами записів при звільнення з попередніх місць роботи), не місять суперечливих відомостей про періоди роботи та переведення узгоджуються між собою; запис про звільнення завірений відбитком печатки.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що вказаний період роботи з 03.08.1992 по 28.11.1997 належним чином підтверджений відомостями трудової книжки, пенсійним органом не спростований.

Виявлені пенсійним органом недоліки в заповненні трудової книжки не є такими, що виключають можливість зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу позивача. При цьому відповідач не ставиться під сумнів достовірність записів, внесених до трудової книжки позивача, а вказує на окремий недолік під час заповнення трудової книжки.

Власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією а отже, й не може впливати на її особисті права, а відтак недотримання роботодавцем усіх вимог при заповненні трудової книжки, не може бути беззаперечною підставою для відмови в призначенні пенсії, особи, яка звернулася за такою.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Крім того, за висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 11.11.2020 у справі №677/831/17, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Стосовно позовних вимог про зарахування до трудового стажу періоду роботи з 04.05.1992 по 07.07.1992 на посаді монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій V розряду за договором в колгоспі ім.Калініна, з підстав ненадання трудового договору, суд зазначає таке.

Відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з`їздом колгоспників 27.11.1969, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень, всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: III "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення , відомості про документ, на підставі якого внесений запис; IV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Станом на час роботи позивача у період з 04.05.1992 по 07.07.1992 у колгоспі ім.Калініна діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162.

Згідно з цією Інструкцією, до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, такі записи, про роботу як членів колгоспу - у тому разі, коли чинним законодавством передбачене зарахування цієї роботи в загальний трудовий стаж працівників. Передбачені цим пунктом записи вносяться до трудової книжки до занесення відомостей про роботу на даному підприємстві (п.2.17).

Таким чином, до стажу роботи зараховується робота на підставі трудового договору, який може бути безстроковим, укладеним на визначений строк або на час виконання певної роботи. Трудовий договір може бути укладений на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання.

При цьому, у трудовій книжці позивача відсутні записи про прийняття його в члени колгоспу імені Калініна. Трудова книжка колгоспника не оформлювалась та не видавалась.

Натомість, у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (запис №13, 14) зафіксовано, що з 04.05.1992 по 07.07.1992 позивач прийнятий на роботу на посаду монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій V розряду за договором в колгоспі ім.Калініна (наказ про прийняття на роботу №5 від 4.05.1992, наказ про звільнення №7 від 7.07.1992).

Положення, чинного на той час законодавства не містило приписів про виконання річного мінімуму трудової участі робітників, прийнятих по строковому трудовому договору, відтак, суд приходить до висновку, що вказаний період роботи підлягає зарахуванню до загального трудового стажу позивача.

З огляду встановлені під час розгляду справи обставини суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області №204450006623 від 21.05.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" підлягає скасуванню, як протиправне.

Відтак, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок ОСОБА_1 із зарахуванням до страхового стажу періоди його роботи з 13.02.1981 по 18.02.1989 року, з 04.05.1992 по 07.07.1992 року та з 0.08.1992 по 28.11.1997 року згідно трудової книжки від 30.11.1979 року серії НОМЕР_1 .

Що стосується позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

Відповідно до наукового висновку Верховного Суду щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією від 13 квітня 2018 року, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким:

- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни "може", "має право", "за власної ініціативи", "дбає", "забезпечує", "веде діяльність", "встановлює", "визначає", "на свій розсуд". Однак наявність такого терміну в законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження: подібний термін є приводом для докладною аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним:

- при реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів: принципів реалізації відповідної владної управлінської функції: принципів здійснення дискреційних повноважень: змісту публічного інтересу: положень власної компетенції: вказівок, викладених у інтерпретаційних актах: фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики: судової практики; процедурних вимог.

- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність: публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується: зміст конституційних прав та свобод особи: якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

За обставин цієї справи суд зазначає, що призначення пенсії являє певну процедуру, у якій на остаточне вирішення питання впливає не лише досліджувані у цій справі обставини, які стали предметом спору, а також сукупність інших чинників, встановлених згідно норм закону. Відтак, вбачається наявність певних дискреційних повноважень відповідача при обранні способу його поведінки.

З огляду на вказане позовні вимоги про зобов`язання призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є необґрунтованими.

Разом з тим, згідно частини 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд знаходить за необхідне, для ефективного захисту прав позивача, вийти за межі заявлених позовних вимог, зобов`язавши відповідача повторно розглянути питання про призначення пенсії з урахуванням висновків суду щодо зарахування періодів роботи з 13.02.1981 року по 18.02.1989 року, з 04.05.1992 року по 07.07.1992 року та з 03.08.1992 року по 28.11.1997 до страхового стажу позивача.

При цьому суд бере до уваги положення абз.2 частини 4 ст.245 КАС України, за якими у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо клопотання представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн, суд зазначає таке.

Згідно частин 1, 2 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У позовній заяві позивач зазначає про те, що додатково підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи у розмірі 10000 грн.

На момент винесення рішення у справі позивачем не подано до суду всіх документів на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, що позбавляє суд можливості вирішити питання щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.19, 139, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл.Соборна, буд.3, м.Слов`янськ, Краматорський район, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м-н Свободи, 5, Держпром, 2 поверх, 3 під., м.Харків, 61007, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області №204450006623 від 21.05.2025 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до страхового стажу періоди роботи з 13.02.1981 року по 18.02.1989 року, з 04.05.1992 року по 07.07.1992 року та з 03.08.1992 року по 28.11.1997 року згідно трудової книжки від 30.11.1979 року серії НОМЕР_1 та призначити пенсію за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та повторно розглянути питання призначення ОСОБА_1 пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням правових висновків суду, викладених у цій справі.

В задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл.Соборна, буд.3, м.Слов`янськ, Краматорський район, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв`язку з бойовими діями на території м.Харків та Харківської області, повний текст рішення складено 21 квітня 2026 року.

Суддя Лариса МАР`ЄНКО