Ухвала суду № 135855405, 21.04.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

з питання витребування доказів

21 квітня 2026 року справа № 520/2693/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі за текстом - Відповідач №1, суб`єкт владних повноважень, владний суб`єкт, РТЦКтаСП), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі за текстом - Відповідач №2, ОТЦКтаСП) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вимогами про: 1) визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо незарахування ОСОБА_1 на спеціальний військовий облік як особи, яка є заброньованою, та скасувати відмову у наданні відстрочення ОСОБА_1 від 26.01.2026 року; 2) зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 зарахувати ОСОБА_1 на спеціальний військовий облік як особу, яка є заброньованою.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що 14.12.2021 року на підставі Указу Президента України від 24.02.2021 року ОСОБА_1 звільнений у запас після закінчення строку служби. Відповідно до наданого посвідчення № НОМЕР_1 від 24.01.2025 позивачу, який обіймає посаду молодшого інспектора відділу охорони Державної установи «Покровська виправна колонія (№17)», надано відстрочку від призову на військову службу до 24.01.2026 року. Водночас жодним нормативно-правовим актом не встановлено прямої заборони щодо бронювання військовозобов`язаних осіб, які перебувають в оперативному резерві, а отже сам по собі факт перебування особи у такому резерві не може бути підставою для відмови у бронюванні. За таких обставин фактична відмова ІНФОРМАЦІЯ_4 у здійсненні бронювання ОСОБА_1 з урахуванням проходження ним служби в Державній установі «Покровська виправна колонія (№17)», що призвело до невзяття його на спеціальний військовий облік, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Ухвалою суду від 11.02.2026р. по даній справі було відкрито спрощене позовне провадження без призначення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін, витребувано докази.

Відповідач із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що ОСОБА_1 наказом КЧ №276 від 14.12.2021 зараховано до оперативного резерву першої черги. Оскільки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 є резервістом (проходять службу у військовому резерві), на нього поширюється дія Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом №895/2024 редакція 01.01.2025р. Згідно п.1.7 наказу Генерального штабу Збройних Сил України №43 від 14.03.2025, громадяни які, які уклали Контракт резервіста та/або зараховані до військового оперативного резерву, не підлягають бронюванню за органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та воєнний час.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 проходить службу у Державній установі «Покровська виправна колонія (№17)», на посаді молодшого інспектора відділу охорони, йому присвоєно спеціальне звання - рядовий внутрішньої служби.

Згідно з п. 20 виданого заявнику військового квитка серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 наказом Військової частини НОМЕР_3 КЧ №276 від 14.12.2021 зараховано до оперативного резерву першої черги.

24.01.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_6 позивачу - ОСОБА_1 було надано посвідчення № НОМЕР_1 про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та воєнного часу на 12 місяців.

У подальшому на адресу ІНФОРМАЦІЯ_7 від державної установи «Покровська виправна колонія (№17)» за вихідним №2/2-1-9/26 від 08.01.2026р. надійшли документи з приводу бронювання сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора відділу охорони, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2015 №45 «Про затвердження Порядку бронювання військовозобов`язаних за органами державної влади, іншими державними, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями на період мобілізації та на воєнний стан».

За цим звернення Відповідач №1 вчинив відмову, оформлену листом від 29.01.2026р. №2/бр, згідно з яким відповідно Порядку бронювання військовозобов`язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями на період мобілізації та на воєнний час, затвердженої постановою КМУ від 04.02.2015р. №45 забронювати можна лише військовозобов`язаних. Відповідач №1 твердить, що у згаданому Порядку не згадується про можливість бронювання резервістів. На підставі вищевикладеного відмовлено в наданні відстрочки від призову на військову службу на період мобілізації на воєнний час ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 19.03.2026р. було витребувано у Головного управління Національної гвардії України та у Військової частини НОМЕР_3 належні та допустимі докази, що підтверджують або спростовують факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у оперативному резерві першої черги Національної гвардії України станом на 29.01.2026р. та станом на момент розгляду справи №520/2693/26. Зобов`язано подати витребувані докази безпосередньо до суду протягом 5 днів від дати отримання цієї ухвали.

Зобов"язано Головне управління Національної гвардії України протягом 2 робочих днів з дати отримання передати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2026р. у справі №520/2639/26 до Військової частини НОМЕР_3 (компетенційного правонаступника Військової частини НОМЕР_3 ) чи до суб"єкта права, у фізичному розпорядженні якого знаходяться витребувані судом докази, докази чого подати безпосередньо до суду протягом 3 робочих днів.

Дану ухвалу Головне управління Національної гвардії України отримав 28.03.2026р. засобами поштового зв`язку, утім, станом на 21.04.2026 р. жодних з витребуваних документів до суду не надходило.

Унаслідок цього, суд позбавлений можливості встановити об`єктивну істину у даному спорі.

Суд звертає увагу, що згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч.1 ст.242); законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч.2 ст.242); обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.3 ст.242); судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом (ч.4 ст.242).

За загальним правилом ч.5 ст.44, ч.2 ст.79, ч.3 ст.79, ч.4 ст.161, п.1 ч.4 ст.162 КАС України докази до суду повинні подати сторони.

Водночас із цим, відповідно до ч.4 ст.9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відтак, приписи ч.4 ст.9 КАС України кореспондують положеннями ч.ч.1-4 ст.242 КАС України і у разі неналежної реалізації учасниками справи процесуальних прав чи неналежного виконання учасниками справи процесуальних обов"язків в частині подання до суду повного обсягу доказів, котрі всебічно та вичерпно висвітлюють дійсні обставини спірних правовідносин (котрі входять до предмету доказування), обтяжують суд обов"язком витребувати необхідні для розгляду справи докази за власною ініціативою.

За правилом ч.6 ст.80 КАС України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Згідно з ч.7 ст.80 КАС України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

За визначенням ч.1 ст.144 КАС України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Згідно з п.3 ч.1 ст.149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень.

Суд повторно нагадує, що ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2026р. Головне управління Національної гвардії України отримало 28.03.2026р. засобами поштового зв`язку, утім, станом на 21.04.2026 р. жодних з витребуваних документів до суду не надходило.

Суд звертає увагу, що згідно з ч.1 ст.241 КАС України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови.

Тож, у розумінні процесуального закону перелічені вище судові акти є рішенням суду.

Частиною 1 ст.1291 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За правилами ч.1 ст.256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом, а за правилами ч.2 ст.256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Тож, ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 р. у справі №520/2693/26 є судовим рішенням, котре набрало законної сили з моменту підписання і підлягає виконанню Головним управлінням Національної гвардії України та Військовою частиною НОМЕР_3 в обов"язковому порядку.

За змістом ст.382 Кримінального кодексу України умисне невиконання судового рішення є кримінальним правопорушенням.

Відповідно до ч.1 ст.249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Згідно з ч.9 ст.249 КАС України окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Тривале невиконання відповідачем ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 р. у справі №520/2693/26 містить формальні ознаки вчинення кримінального правопорушення за ст.382 Кримінального кодексу України та створює перешкоди у відправленні правосуддя, позаяк суд позбавлений можливості встановити об`єктивну істину у даному спорі.

Імперативні приписи ч.4 ст.9 та ч.ч.1-3 ст.242 КАС України вимагають від суду за власною ініціативою безвідносно до правових позицій учасників справи та процесуальної поведінки сторін спору вживати процесуальні дії, спрямовані на з`ясування об`єктивної істини.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку про необхідність посторного витребування у Головного управління Національної гвардії України та у Військової частини НОМЕР_3 додаткових доказів.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-9, 72-77, 80, 205, 241-243, 248, 256, 295 КАС України, суд

ухвалив:

1. Повторно витребувати у Головного управління Національної гвардії України та у Військової частини НОМЕР_3 належні та допустимі докази, що підтверджують або спростовують факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у оперативному резерві першої черги Національної гвардії України станом на 29.01.2026р. та станом на момент розгляду справи №520/2693/26.

2.Копії даної ухвали направити з урахуванням належності до кола суб`єктів владних повноважень та відомостей про офіційні адреси в ЄСІТС.

3.Зобов`язати подати докази до суду протягом 5 днів від дати отримання цієї ухвали.

4.Роз"яснити, що невиконання цієї ухвали суду без поважних причин створює підстави та приводи для застосування заходу процесуального примусу у вигляді штрафу у порядку п.3 ч.1 ст.149 КАС України.

5.Роз`яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання; оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Сліденко