Рішення № 135855095, 16.04.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1354/26

16 квітня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Мірінович У.А.

за участю:

секретаря судового засідання Потихач В.В.

представника позивача Созанської Т.І.,

представника відповідача Сторчак О.З.,

представника третьої особи Дроздюк У.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

10 березня 2026 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, у якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці №15 ДПС від 18.02.2026 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, якою накладено штраф у розмірі 1037640 (один мільйон тридцять сім тисяч шістсот сорок) гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фактична перевірка, результати якої стали підставою для притягнення позивача до відповідальності, була розпочата з порушенням вимог пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, зокрема позивачу не надано копії наказу про проведення фактичної перевірки, а у самому акті перевірки відсутнє будь-яке посилання на реквізити такого наказу (номер, дату та орган, який його видав). За таких обставин позивач зазначає про відсутність доказів того, що фактична перевірка була призначена у встановленому законом порядку, що ставить під сумнів правомірність її проведення.

Крім того позивач стверджує, що під час проведення перевірки вона не була присутня, а документи перевірки були вручені особі, яка не була належним представником позивача, що також ставить під сумнів дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки.

Також акт перевірки не містить належного встановлення обставин фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудових відносин, а висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на твердженні про неповідомлення податкового органу про прийняття працівників на роботу, що саме по собі не є тотожним фактичному допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

При цьому позивач стверджує, що нею було усунуто всі виявлені під час перевірки порушення, що підтверджується належним оформленням трудових відносин та поданням відповідних повідомлень до контролюючого органу.

Вважає, що відповідачем не доведено наявності повторності порушення, яка є обов`язковою умовою для застосування більш суворої санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 265 КЗпП України.

Також позивач звертає увагу, що застосування штрафу у період дії воєнного стану суперечить змісту статті 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яка передбачає особливості застосування відповідальності у випадку усунення суб`єктом господарювання виявлених порушень.

При цьому вважає, що в оскаржуваній постанові відсутній належний розрахунок штрафної санкції, що унеможливлює перевірку правильності визначення її розміру та свідчить про необґрунтованість прийнятого рішення.

Ухвалою суду від 13 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху з підстав несплати судового збору.

13 березня 2026 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 17 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Встановлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву. Підготовче засідання у справі призначено на 24.03.2026. (а.с.58)

19 березня 2026 року від представника третьої особи Головного управління ДПС в Івано-Франківській області надійшла заява про участь у розгляді справи в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з підстав віддаленості робочого місця. (а.с.63-70)

Ухвалою суду від 20.03.2026 заяву Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задоволено та забезпечено участь його представника у судових засіданнях в режимі відеоконференції. (а.с.71)

24 березня 2026 року до суду надійшов відзив представника відповідача з додатками. (а.с.73-101).

У підготовче засідання 24.03.2026 прибули представники сторін. Представник третьої особи взяв участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщення суду. За клопотанням представника позивача, з метою надання йому часу для ознайомлення з відзивом на позовну заяву та підготовки відповіді на відзив, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, постановив оголосити перерву в підготовчому засіданні до 31.03.2026. (а.с.104-106)

26 березня 2026 року представником третьої особи подано до суду письмові пояснення з додатками. (а.с.109-123)

30 березня 2026 року позивачем надано до суду відповідь на відзив з додатками. (а.с.124-128)

30 березня 2026 до суду надійшли заперечення представника відповідач на відповідь на відзив з додатками. (а.с.129-137)

У підготовче засідання 31.03.2026 прибули представники сторін. Представник третьої особи взяв участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщення суду. Встановивши всі передбачені статтею 173 КАС України обставини та вчинивши дії, передбачені статтею 180 КАС України, які необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, постановив закінчити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 14.04.2026. (а.с.138-141)

03 квітня 2026 року до суду надійшли додаткові пояснення позивача з додатками. (а.с.144-153)

09 квітня 2026 року до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці №15-ДПС від 18.02.2026 про накладення штрафу та зупинення стягнення на підставі зазначеної постанови, у тому числі у виконавчому провадженні №80692719. (а.с.154-157)

Вказану заяву передано на розгляд раніше визначеному складу суду шляхом оформлення протоколу передачі судової справи від 09.04.2026 та формування провадження №П/500/2515/26. (а.с.158)

Також 09 квітня 2026 року до суду повторно надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці №15-ДПС від 18.02.2026 про накладення штрафу та зупинення стягнення на підставі зазначеної постанови, у тому числі у виконавчому провадженні №80692719. (а.с.159-163)

Вказану заяву передано на розгляд раніше визначеному складу суду шляхом оформлення протоколу передачі судової справи від 09.04.2026 та формування провадження №П/500/2518/26. (а.с.164)

10 квітня 2026 року позивачем подано до суду клопотання про залишення заяви про забезпечення позову, зареєстрованої за №П/500/2515/26, без розгляду, як такої, що подана помилково. При цьому заяву про забезпечення позову №П/500/2518/26 просить розглянути по суті. (а.с.165)

Крім того, 10 квітня 2026 до суду надійшов платіжний документ про сплату позивачем судового збору в сумі 484,48 грн. (а.с.166-167)

Ухвалою суду від 13 квітня 2026 року заяву позивача про забезпечення позову №П/500/2515/26 від 09.04.2026 повернуто позивачу без розгляду. (а.с.176)

Ухвалою суду від 13 квітня 2026 року заяву позивача про забезпечення позову №П/500/2518/26 від 09 квітня 2026 року у справі №500/1354/26 повернуто без розгляду з підстав несплати судового збору у встановленому законом розмірі. (а.с.178)

У судове засідання 14.04.2026 прибули представники сторін. Представник третьої особи взяв участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщення суду. За клопотанням представника позивача, з метою надання йому часу для з`ясування у свого довірителя відповідей на поставлені судом питання, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, постановив оголосити перерву в судовому засіданні до 16.04.2026. (а.с.180-183)

15 квітня 2026 року представником третьої особи подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

16 квітня 2026 року до суду надійшли додаткові пояснення позивача.

Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.

У відзиві на позовну заяві, відповіді на відзив та додатково поданих письмових поясненнях представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що посадовими особами Головного управління ДПС у Івано Франківській області під час проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 виявлено факт використання праці неоформлених працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки ФОП ОСОБА_1 05.03.2025 виносилось попередження за порушення частини 4 статті 24 КзПП України, яке було направлено на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням, тому відповідач дійшов висновку про повторність вчиненого нею порушення законодавства про працю щодо неоформлення трудових відносин.

Відповідач стверджує, що ним не допущено порушення процедури розгляду даної справи, оскільки всі документи (запрошення на розгляд, попередження, постанова тощо) надсилались позивачу рекомендованими листами відповідно до вимог Порядку 509.

Щодо доводів позивача про відсутність належним чином оформленого наказу ГУ ДПС у Тернопільській області про проведення фактичної перевірки, то відповідач звертає увагу, що така перевірка була проведена Головним управлінням ДПС у Івано-Франківській області.

Щодо твердження позивача про те, що актом фактичної перевірки від 07.01.2026 №248/09/09/РРО/ НОМЕР_1 , проведеної Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області 07.01.2026, не встановлено фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту), відповідальність за що передбачена статтею 265 Кодексу законів про працю України (КЗпП), то відповідач зазначає, що посадовими особами органу ДПС встановлено як допуск до роботи працівників без оформлення трудових відносин (не укладення трудового договору), так і неповідомлення органу ДПС про прийняття на роботу.

Щодо твердження позивача про усунення нею встановлених перевіркою обставин неоформлення трудових відносин та неповідомлення органу ДПС про прийняття на роботу, то відповідач звертає увагу на вчинення таких дій вже після проведення перевірки, що не спростовує її висновків.

Щодо можливості застосування до спірних правовідносин положень статті 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX (далі Закон № 2136-IX), то відповідач зауважує, що штрафи, передбачені статтею 265 Кодексу законів про працю України, не застосовуються у разі здійснення заходу державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю органами Держпраці та внесення обов`язкового до виконання припису із зафіксованими порушеннями законодавства про працю. У випадку позивача перевірку здійснено органом ДПС, за результатами якої складено акт, який передбачає накладення штрафних санкцій, передбачених статтею 265 КзПП України в порядку, визначеному Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509.

У письмових поясненнях щодо позовної заяви представник третьої особи Головного управління ДПС у Івано-Франківській області зазначає, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В обґрунтування своєї позиції зазначає, що підставою для здійснення перевірки слугувало управлінське рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 06.01.2026 року № 40/09-19-07-06-08. Вищевказана доповідна записка повідомляє те, що управлінням податкового аудиту Головного управління ДПС в області відповідно до вимог наказу ДПС України від 04.09.2020р. №470 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків» на виконання пп.80.2.5 пп.80.2.7, п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, щодо проведення фактичних перевірок господарських одиниць у яких при проведенні обстежень чи за результатами проведеного аналізу, з використанням баз даних АІС «Податковий блок» та «СОД РРО» визначено господарські одиниці встановлено ймовірні порушення вимог чинного законодавства, а саме: ВК «Новий», за адресою вул. Вишні 7/Б, с. Поляниця.

Третя особа зазначає, що контролюючим органом дотримано вимоги ПК України щодо умов допуску до проведення фактичної перевірки.

У відповіді на відзив та письмових поясненнях позивач зазначає, що жодного рекомендованого листа з попередженням від 05.03.2025 №1731/ДПС/ТД/Р24/ПР20 не отримувала, як і не була в цілому обізнана про розгляд справи, оскільки не була належним чином повідомлена про дату, час та місце її розгляду. Крім того позивач зазначає, що повторність у розумінні абзацу третього частини другої статті 265 КЗпП України має місце лише у випадку, якщо особу вже було притягнуто до юридичної відповідальності за відповідне порушення та протягом двох років вона знову вчиняє аналогічне порушення. При цьому таке притягнення повинно полягати саме у застосуванні фінансової санкції (штрафу), яка має каральний характер та тягне негативні майнові наслідки. Натомість попередження, застосоване до позивачки за результатами попередньої перевірки, не є штрафною санкцією, не має карального характеру та не тягне жодних фінансових наслідків, а відтак не може вважатися фактом притягнення до відповідальності у розумінні наведеної норми. З огляду на викладене позивач вважає помилковими висновки відповідача щодо наявності у вчинених діях ознак повторності.

Крім того, позивач вважає, що належним способом захисту його прав є саме оскарження постанови про накладення штрафу, у межах якого суд надає повну правову оцінку всім обставинам справи, включно з доводами відповідача щодо наявності попереднього попередження та можливого застосування повторності порушення. Окреме оскарження попередження не є обов`язковим, оскільки воно не створює самостійних юридичних наслідків у вигляді відповідальності, а його правова значущість може бути перевірена саме в межах спору щодо законності постанови про накладення штрафу.

Також позивач звертає увагу, що працівники, зазначені у акті перевірки, були офіційно працевлаштовані, що підтверджується відповідними трудовими договорами та повідомленнями про прийняття на роботу, поданими до органів ДПС. У той же час відповідач у своєму відзиві не надав доказів того, що здійснював перевірку даних щодо оформлення трудових відносин у відповідних податкових органах або інших державних реєстрах.

З наведеного, за позицією позивача, слідує, що орган Держпраці не підтвердив фактичне порушення трудового законодавства, а висновки акта перевірки ґрунтуються виключно на формальному припущенні про неоформлення трудових відносин.

Крім того, відповідач не надав доказів того, що позивач був ознайомлений із приписом або попередженням, що суперечить вимогам ст. 265 КЗпП України та Порядку №509 щодо забезпечення права роботодавця на ознайомлення та усунення порушень. Факт ненадання або несвоєчасного отримання попередження не може бути підставою для накладення штрафу.

Також позивач зазначає, що відповідач не застосував правильне положення статті 24 КЗпП України щодо визначення дати початку трудових відносин. Так, у трудових договорах, укладених ФОП ОСОБА_1 із працівниками, зазначено, що працівник приступає до роботи з 08.01.2026. Працівник підписав договір 08.01.2026, а підприємець 07.01.2026. Водночас повідомлення до ДПС про прийняття працівника визначає дату початку роботи 07.01.2026, що підтверджується квитанцією №2, яка почала формуватися 07.01.2026 та цього ж дня була отримана органом ДПС. Таким чином, фактичне порушення, на яке посилається орган ДПС, відбулося лише після надходження повідомлення та формування трудового договору, а невідповідність дати у самому трудовому договорі є опискою, яка не може слугувати підставою для накладення штрафу. Відповідач при цьому не врахував, що формальна дата у договорі не змінює юридично зафіксованого факту початку трудових відносин відповідно до поданого повідомлення у ДПС.

Щодо застосування статті 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX та доводів відповідача про відсутність підстав для його застосування, то позивач заперечує, що саме факт проведення перевірки органом ДПС нівелює застосування статті 16 Закону № 2136-IX. Закон встановлює режим воєнного стану та передбачає, що штрафи не застосовуються у разі усунення порушень, незалежно від органу контролю, якщо порушення були виправлені у встановлений строк.

Позивач наполягає, що станом на 07 січня 2026 року, на момент проведення перевірки, ФОП ОСОБА_1 усунула всі порушення, виявлені під час перевірки, що підтверджується наданими трудовими договорами, повідомленнями про прийняття на роботу, квитанціями про надсилання повідомлень, цивільно-правовими договорами та актами виконаних робіт.

Також позивач не вважає належним наведений відповідачем у відзиві на позовну заяву розрахунок суми штрафу, оскільки вважає, що такий розрахунок мав бути наведений безпосередньо у постанові, як індивідуальному акті.

Крім того, позивач вважає твердження третьої особи щодо дотримання процедури проведення фактичної перевірки таким, що не відповідає дійсності. Зокрема, Головне управління ДПС в Івано-франківській області посилається на наказ від 07.01.2026 №37-п, направлення на перевірку та начебто вручення копії наказу адміністратору. Проте у самому акті перевірки відсутні будь-які посилання на реквізити цього наказу (номер, дата, орган, який видав наказ), а позивачу копія наказу не була надана.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та письмових заявах по суті та поясненнях, які подавались у ході судового розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив та наданих додаткових поясненнях в ході судового розгляду справи, просила у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, висловила свою позицію щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 з 24.07.2020 зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності, видами діяльності якої згідно КВЕД є: 55.10 діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщення (основний); 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 79.11 Діяльність туристичних агентств; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.21 Прокат товарів для спорту та відпочинку, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. (а.с.82)

ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність за місцем знаходження господарської одиниці ВК «Новий» за адресою: АДРЕСА_1 .

16 січня 2025 року Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці ВК «Новий» суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 , за результатами якої виявлено, зокрема, факт використання праці неоформлених працівників ОСОБА_4 (кухар) та ОСОБА_6 (кухар) без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, про що складено акт фактичної перевірки №1731/09/09/РРО/ НОМЕР_1 від 22.01.2025. (а.с.10-11)

27 січня 2025 року матеріали фактичної перевірки щодо ФОП ОСОБА_1 від 22.01.2026 направлені Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці. (а.с.82, зворот)

06 лютого 2025 року уповноваженою посадовою особою Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №1731/ДПС/ТД/Р24, яким за результатами розгляду акту перевірки ДПС №1731/09/09/РРО/ НОМЕР_1 від 22.01.2025 встановив, що ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги статті 21-24 КЗпП України, у зв`язку з чим вирішено провести розгляд справи про накладення фінансових санкцій відповідно до статті 265 КЗпП України за порушення вимог законодавства про працю, встановлених при проведенні фактичної перевірки. (а.с.82)

05 березня 2025 року уповноваженою посадовою особою Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на підставі рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу від 06.02.2025 щодо порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України, та у зв`язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку ІІ групи, винесено попередження №1731/ДПС/ТД/Р24/ПР20. (а.с.80)

07 січня 2026 року начальником Головного управління ДПС в Івано-Франківській області видано наказ №37-п «Про проведення фактичної перевірки», яким з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та відповідно до пп.80.2.2, пп. 80.2.5, пп.80.2.7 п. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України, наказано уповноваженим особам провести фактичну перевірку ВК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 з 07.01.2026. (а.с.117)

На підставі наказу №37-п від 07.01.2026 податковим органом виписано направлення на перевірку №43 та №46 від 07.01.2026. (а.с.119)

На примірниках направлень на перевірку, які містяться в матеріалах судової справи, вчинено записи про те, що ОСОБА_7 пред`явлено службові посвідчення та направлення на проведення перевірки, а також вручено копію наказу про проведення перевірки №37-п від 07.01.2026, що підтверджено особистим підписом ОСОБА_7 (а.с.119)

07 січня 2026 року посадовими особами Головного управління ДПС в Івано-Франківській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці типу «готель», яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , платника податків ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт №248/09/09/рро/ НОМЕР_1 від 07.01.2026. (а.с.16-17)

Згідно вступної частини вказаного акта, перевірка здійснена в присутності ОСОБА_7 (адміністратора), ОСОБА_2 (працівника прокату), ОСОБА_3 (офіціанта), ОСОБА_4 (покоївки), ОСОБА_5 (кухар).

Пунктом 2.2.20 Описової частини акта перевірки №248/09/09/рро/ НОМЕР_1 від 07.01.2026 встановлено використання праці найманих працівників без укладання трудового договору, а саме: між ФОП ОСОБА_1 та працівниками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 трудові договори не укладені, повідомлення про прийняття на роботу в органи ДПС у подавалось.

Згідно пункту 3.1 розділу «Висновок перевірки» акта №248/09/09/рро/ НОМЕР_1 від 07.01.2026, контролюючим органом встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 , серед іншого, статей 21-24 Кодексу законів про працю України.

09 січня 2026 матеріали фактичної перевірки щодо ФОП ОСОБА_1 від 07.01.2026 направлені Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці. (а.с.32)

13 січня 2026 року Південно-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці на підставі акта Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №248/09/09/рро/ НОМЕР_1 від 07.01.2026 прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 №248/ДПС/ТД/Р8, призначено справу до розгляду на 11.02.2026. (а.с.92)

Повідомленням про початок адміністративного провадження від 13.01.2026 №ПЗ/3/180-26 проінформовано ФОП ОСОБА_1 про початок адміністративного провадження за порушення вимог законодавства з питань праці. Вказаним листом роз`яснено ФОП ОСОБА_1 її права, обов`язки, а також запропоновано реалізацію її права бути заслуханою, надавши пояснення та/або заперечення у письмовій або електронній формі до 09.02.2026. (а.с.28-29)

Також 13 січня 2026 року на адресу ФОП ОСОБА_1 надіслано запрошення на розгляд справи про накладення штрафу за актом ДПС №248/09/09/рро/ НОМЕР_1 від 07.01.2026, який відбудеться 11 лютого 2026 року. (а.с.93)

10 лютого 2026 року ФОП ОСОБА_1 подано до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці клопотання про відкладення розгляду справи. (а.с.93, зворот)

12 лютого 2026 року на адресу ФОП ОСОБА_1 надіслано запрошення на розгляд справи про накладення штрафу за актом ДПС №248/09/09/рро/ НОМЕР_1 від 07.01.2026, який відбудеться 18 лютого 2026 року. (а.с.93)

ФОП ОСОБА_1 , з метою спростування інформації, зафіксованої в Акті перевірки від 07.01.2026 №248/09/09/рро/ НОМЕР_1 , надано на розгляд відповідача пояснювальну записку характеру правовідносин з працівниками, копії цивільно-правових та трудових договорів, акти здавання приймання виконаної роботи, повідомлення про прийняття працівників на роботу, квитанції про їх надсилання до податкового органу, а також платіжні документи на підтвердження сплати податкових зобов`язань. (а.с.95-101)

18 лютого 2026 року, здійснюючи аналіз інформації, викладеної в акті перевірки Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 07.01.2026, та наданої ФОП ОСОБА_1 , уповноваженими особами Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці встановлено порушення позивачем законодавства про працю в частині не оформлення трудових відносин з найманими працівниками, вчинене повторно, про що зазначено у протоколі слухання від 18.02.2026. (а.с.31)

Згідно вказаного протоколу, на розгляд справи з`явилась ФОП ОСОБА_1 та надала підтверджуючі документи щодо укладання договорів цивільно-трудового характеру на 07.01.2026 з працівниками, зазначеними в акті ДПС, як неоформлені. Крім того, ФОП ОСОБА_1 надала трудові договори та повідомлення в ДПС щодо прийняття на роботу вказаних працівників з 07.01.2026. Однак перевірка працівників ДПС розпочата 07.01.2026 о 14:55 год., а повідомлення в ДПС про прийняття працівників направлено 07.01.2026 о 18:03 та 19:23. У зв`язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 05.03.2025 виносилось попередження за порушення статті 24 КЗпП України, отже нею вчинене повторне порушення протягом 2 років щодо допущення до роботи неоформлених працівників.

За результатами розгляду справи, керуючись статтею 265 КЗпП України, статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення», частиною третьою статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування», Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (зі змінами), та на підставі абзацу третього частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України на ФОП ОСОБА_1 постановою від 18.02.2026 №15-ДПС накладено штраф у розмірі 1037640 (один мільйон тридцять сім тисяч шістсот сорок) гривень. (а.с.30)

Вважаючи вказану постанову від 18.02.2026 протиправною, ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними і відповідно - підставою для притягнення таких суб`єктів до відповідальності.

Згідно з приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96).

Згідно із пунктом 1 Положення № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За змістом підпунктів 6, 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює: державний контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; державний контроль за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Отже, Держпраці та утворені в установленому порядку її територіальні органи наділені контролюючими функціями за дотриманням роботодавцями законодавства про працю.

При цьому, суд також враховує, що згідно із частиною другою статті 259 КЗпП України центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.

Тобто, частиною другою статті 259 КЗпП України податковий орган наділений повноваженнями здійснювати контроль за додержанням законодавства про працю на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з метою перевірки дотримання податкового законодавства.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно із підпунктом 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності таких підстав:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з`ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо). (пункт 80.6 статті 80 ПК України)

Пунктом 80.7 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

За правилом пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Так, відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції), такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

З огляду на вищевказані норми чинного законодавства слід вважати, що фактична перевірка, на відміну від всіх інших, передбачених законом перевірок, здійснюється без будь-якого попередження платника податку (особи) відповідно до пункту 80.1 ст. 80 ПК України.

Водночас, попри відсутність необхідності попередження платника про проведення фактичної перевірки закон встановлює підстави та обов`язкові умови (обставини), які є необхідними передумовами для її здійснення.

Так, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за наявності визначених законом підстав, за умови вручення копії наказу та пред`явлення направлення на проведення перевірки платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції).

Як слідує зі змісту заяв по суті та додатково наданих письмових та усних пояснень, в обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 посилається, серед іншого, на порушення податковим органом процедури проведення фактичної перевірки, у зв`язку з чим вважає неправомірними її наслідки.

Зокрема, позивач вказує, що фактична перевірка розпочата з порушенням пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, а саме без надання позивачу копії наказу про її проведення та за відсутності інформації про наказ у акті перевірки. Також позивач стверджує, що документи про проведення перевірки були вручені неуповноваженій особі, яка не мала доручення на представництво інтересів ФОП ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що наказ Головного управління ДПС в Івано-Франківській області «Про проведення фактичної перевірки» від 07.01.2026 №37-п містить підпис керівника та скріплений печаткою контролюючого органу. Також у зазначеному наказі вказано дату його видачі (07.01.2026), найменування контролюючого органу (Головне управління ДПС в Івано-Франківській області), найменування та реквізити господарської одиниці, яка перевіряється (ВК «Новий» за адресою вул. Вишні, 7/Б, с. Поляниця), підстави проведення перевірки (зокрема п.80.2.7 п.80.2 ст. 80 ПК України), дата початку та період перевірки (07.01.2026). (а.с.117)

Також наявні у матеріалах справи направлення на перевірку від 07.01.2026 №43 та №44 містять дату їх видачі, найменування контролюючого органу (Головне управління ДПС в Івано-Франківській області), реквізити наказу про проведення відповідної перевірки (№37-п від 07.01.2026), найменування та реквізити об`єкта, перевірка якого проводиться (ВК «Новий» за адресою вул. Вишні, 7/Б, с.Поляниця), мету та вид перевірки, підстави її призначення, дату початку та тривалість перевірки.

Крім того, направлення містять відомості щодо посад та прізвищ посадових (службових) осіб, які проводитимуть перевірку (головний державний інспектор Федорак Іван Михайлович та головний державний інспектор Василишин Тарас Васильович), а також підпис керівника Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, що скріплений печаткою контролюючого органу.

З наведеного слідує, що наказ Головного управління ДПС в Івано-Франківській області «Про проведення фактичної перевірки» від 07.01.2026 №37-п та направлення на перевірку №43 та №46 від 07.01.2026 містять усі необхідні відомості, що передбачені пунктом 81.1 статті 81 ПК України та обумовлюють їх дійсність.

Доводи позивача та його представника щодо відсутності відомостей про реквізити наказу в акті перевірки від 07.01.2026 суд вважає юридично неспроможними, оскільки наведеними вище положеннями пункту 81.1 статті 81 ПК України передбачено обов`язкове відображення інформації про реквізити наказу у направленні на перевірку, що знайшло своє підтвердження у межах даної справи. Натомість, вимог щодо обов`язкового зазначення реквізитів наказу в акті перевірки наведені вище положення закону не містять. Окрім того, станом на час розгляду справи судом зазначений наказ не оскаржено та у встановленому порядку не скасовано.

Також суд зазначає, що згідно вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України передумовою для допуску представників контролюючого органу до проведення перевірки є вручення (пред`явлення) наказу, службових посвідчень та направлення на перевірку платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції).

Отже, конструкція даної норми передбачає варіативність у визначенні особи, якій можуть бути вручені (пред`явлені) наведені вище документи. Такою особою може бути як безпосередньо платник податків, так і його посадова (службова) особа, або уповноважений представник, або особа, яка фактично проводить розрахункові операції.

Заперечуючи правомірність процедури проведення фактичної перевірки 07.01.2026 позивач заперечує факт належного вручення їй наказу, а також ознайомлення з направленнями на перевірку та службовими посвідченнями представників контролюючого органу.

Разом з тим, зі змісту наявних у матеріалах справи копій направлень на перевірку слідує, що 07.01.2026 о 14.55 год копія наказу від 07.01.2026 №37-п вручена, а направлення від 07.01.2026 №43 та №46 разом зі службовими посвідченнями пред`явлені ОСОБА_7 , як адміністратору ВК «Новий», що підтверджується її особистими підписами у таких направленнях та визнано і представником позивача у судовому засіданні. (а.с.119, зворот)

Таким чином, наказ та направлення на перевірку вручені та пред`явлені посадовій особі суб`єкта господарювання, що відповідає вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України, а тому відсутні підстави вважати процедуру допуску до проведення перевірки порушеною.

Аналогічна позиція суду і щодо твердження позивача про порушення процедури проведення фактичної перевірки у зв`язку з її проведенням за відсутності безпосередньо ФОП ОСОБА_1 .

Як зазначено вище, положення пункту 80.7 статті 80 ПК України передбачають обов`язкову присутність під час проведення фактичної перевірки посадових осіб суб`єкта господарювання та/або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Зі змісту вступної частини акта перевірки №248/09/09/рро/ НОМЕР_1 від 07.01.2026 слідує, що фактична перевірка господарської одиниці ВК « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у якому здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 , проведена 07.01.2026 у присутності ОСОБА_7 (адміністратора), ОСОБА_2 (працівника прокату), ОСОБА_3 (офіціанта), ОСОБА_4 (покоївки), ОСОБА_5 (кухара).

На виконання вимог пункту 80.6 статті 80 ПК України та з метою перевірки наявності належного оформлення трудових відносин представниками контролюючого органу відібрано пояснення у вказаних осіб, згідно яких:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіціант, працює біля двох тижнів як за основним місцем роботи, роботодавцем є ОСОБА_1 , якою надаються вказівки та здійснюється контроль, режим роботи позмінний. При цьому ОСОБА_3 зазначено, що 07.01.2026 нею реалізовано бограч вартістю 620 грн, хліб 30 грн, узвар 60 грн, глінтвейн 210 грн, та видано рахунок офіціанту. (а.с. 18)

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кухар, працює 1 день, роботодавцем є ОСОБА_1 , якою надаються вказівки та здійснюється контроль, режим роботи щоденний. Додатково повідомлено, що в обов`язки входить приготування страв для осіб, які проживають в готелі. (а.с.19)

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , працівник прокату, працює біля двох тижнів, роботодавцем є ОСОБА_1 , якою надаються вказівки та здійснюється контроль, режим роботи з понеділка по неділю. Додатково повідомлено, 07.01.2026 надав в оренду 2 пари лиж на загальну суму 1200 грн, фіскальний чек не видав. (а.с.20)

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , покоївка, працює з 06.01.2025, роботодавцем є ОСОБА_1 , якою надаються вказівки та здійснюється контроль, режим роботи позмінно. Додатково повідомлено, що в її обов`язки входить прибирання готелю. (а.с.21)

З наведених пояснень, які не спростовані позивачем та є невід`ємною частиною матеріалів перевірки, слідує, що фактична перевірка 07.01.2026 проведена представниками Головного управління ДПС в Івано-Франківській області у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання та осіб, що фактично здійснюють розрахункові операції, а тому відсутність під час перевірки особисто ФОП ОСОБА_1 не є підставою для визнання її недійсною.

Пунктом 80.10 статті 80, пунктом 86.1 статті 86 ПК України регламентовано порядок оформлення результатів фактичної перевірки, результати такої перевірки у разі встановлення під час її проведення порушень оформлюються у формі акта, який складається та підписується посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Отже, акт перевірки є документом, що підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Пунктом 86.5 статті 86 ПК України передбачено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Як слідує з матеріалів справи, після ознайомлення зі змістом акту фактичної перевірки №248/09/09/рро/2990600723 від 07.01.2026, адміністратор ОСОБА_7 відмовилась від підпису та отримання другого примірника акту, про що на останньому аркуші зроблено відповідний запис, засвідчений підписами представників ГУ ДПС в Івано-Франківській області. (а.с.17, зворот)

На виконання вимог пункту 86.5 статті 86 ПК України посадовими особами Головного управління ДПС в Івано-Франківській області складено акт №12 про відмову від підписання акту фактичної перевірки від 07.01.2026 №248/09/09/рро/2990600723, згідно якого 07.01.2026 о 16:40 за результатами фактичної перевірки готелю за адресою АДРЕСА_1 , адміністратор ОСОБА_8 відмовилась від підпису та отримання другого примірника акта. (а.с. 114)

08.01.2026 копія акту фактичної перевірки №248/09/09/рро/ НОМЕР_1 від 07.01.2026 надіслана рекомендованим листом ФОП ОСОБА_1 та вручена її члену сім`ї 20.01.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №7601801364585. (а.с.121, зворот)

Встановлені судом обставини у контексті наведеного вище правового регулювання свідчать про відповідність процедури проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 07.01.2026 №248/09/09/рро/ НОМЕР_1 , вимогам закону, а також відсутність передумов стверджувати про порушення визначеної процедури з зазначених позивачем підстав, з огляду на їх необґрунтованість.

Щодо суті спірних правовідносин, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частин першої, другої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Згідно із частинами першою-четвертою статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом; в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 50 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI "Про зайнятість населення" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Абзацом першим постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що повідомлення про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації), та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а фізичною особою, яка уклала трудовий договір з домашнім працівником, - за її податковою адресою (місцем проживання) за формою згідно з додатком 1 до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв`язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.

Аналіз наведених норм КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.06.2020 у справі № 815/5427/17, від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17, від 13.06.2019 у справі № 815/954/18, у справі № 1840/2507/18, у справі № 824/896/18-а, від 03.03.2020 у справі № 1540/3913/18, від 27.06.2024 у справі №380/761/20, від 17.09.2024 у справі № 460/13803/21.

Водночас працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідальність за порушення законодавства про працю для фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), передбачена нормами абзацу другого-третього частини другої статті 265 КЗпП України.

Верховний Суд у постанові від 05.10.2020 у справі №560/407/19 вказав, що відповідальність настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, фізичної особи-підприємця. При цьому, має бути встановлений факт використання фізичною особою-підприємцем найманої праці.

Факт допуску особи до роботи без оформлення трудового договору має бути підтверджений достатнім обсягом доказів, що характеризують відносини особи та суб`єкта господарювання, який його наймає, як трудові, від таких осіб повинно бути відібрано пояснення.

У акті, складеному за наслідками перевірки, мають фіксуватись лише ті порушення, які достеменно підтверджені доказами (документами, поясненнями тощо) у обсязі, що дозволяє беззаперечно стверджувати про виявлені факти. При цьому, такі докази не мають носити суперечливий характер, допускати неоднозначне тлумачення.

Важливість відображення (фіксації) у акті, складеному за наслідками проведеної уповноваженим органом перевірки, достовірної і повної інформації обумовлено тим, що такий документ є підставою для застосування фінансових санкцій та становить основну частину доказової бази при розгляді справи про накладення штрафу.

Отже, контролюючий орган, під час здійснення фактичної перевірки в межах наданої компетенції, зобов`язаний перевірити і з`ясувати усі обставини, які охоплювались предметом перевірки, зокрема, в частині факту допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту), а також підтвердити такі належними та допустимими доказами.

З матеріалів справи слідує, що відповідно до акту фактичної перевірки, від 07.01.2026 №248/09/09/рро/ НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_1 допустила ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до роботи без належного оформлення трудових відносин та повідомлення Державної податкової служби України про прийняття працівника на роботу, чим порушила вимоги частини четвертої статті 24 КЗпП України та Порядку № 413, як наслідок заступником начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці винесено постанову про накладення штрафу від 18.02.2026 №15-ДПС на суму 1037640 грн.

Водночас протиправність оскаржуваної постанови про накладення штрафу позивач пов`язує, зокрема, з тим, що: акт перевірки не містить доказів фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудових відносин; позивачем усунуто всі виявлені порушення шляхом належного оформлення трудових відносин та подання відповідних повідомлень до контролюючого органу.

В аспекті зазначеного суд зауважує, що згідно з положеннями статті 24 КЗпП України та Постанови № 413 оформлення трудового договору та повідомлення до органу ДПС про прийняття працівника на роботу здійснюється до початку роботи працівника за трудовим договором.

Як встановлено вище судом та не заперечується стороною позивача, 07.01.2026 під час проведення фактичної перевірки працівниками Головного управління ДПС в Івано-Франківській області за місцем знаходження господарської одиниці ВК «Новий», де здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 , зафіксовано наявність та виконання роботи особами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Заперечуючи факт неналежного оформлення трудових правовідносин з вказаними особами позивач на розгляд Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці надано копії цивільно-правових угод та трудових договорів. (а.с.95-101)

Аналізуючи вказані документи суд зазначає наступне.

Трудовий договір №2 від 07.01.2026, укладений ФОП ОСОБА_1 із ОСОБА_5 на посаду кухара, де зазначено приступити до роботи з 08.01.2026, підписаний працівником 08.01.2026, а підприємцем 07.01.2026.

При цьому, повідомлення у ДПС про прийняття працівника на роботу визначає дату початку роботи 07.01.2026. Згідно квитанції №2 розпочато формування повідомлення 07.01.2026 о. 17.36 год, а отримане о 18.03 год, тобто після фіксації порушення органом ДПС.

Згідно пояснення, наданого контролюючому органу ОСОБА_5 07.01.2026, у роботодавця ОСОБА_1 в готелі «Новий» працює один день як за основним місцем роботи, режим роботи - кожного дня, заробітної плати не отримувала, в обов`язки входить приготування страв для осіб, які проживають в готелі. Пояснення надане 07.01.2026.

Щодо укладення цивільно-правового договору із ОСОБА_5 на виконання роботи з приготування та видачі готових страв для сніданків на 07.01.2026, то слід зазначити, що виконання такої роботи кваліфікується з посадою кухара, де задіяний процес праці, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи № 420/2174/19. Зокрема, суд зазначив, що з аналізу чинного законодавства видно, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва. Характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат) підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327; обов`язок роботодавця надати робоче місце; проходження обов`язкового попереднього (до прийняття) та періодичних медичних оглядів; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Так, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Враховуючи, що посада кухара передбачає всі вищезазначені ознаки, тому укладення цивільно-правового договору з ОСОБА_5 не спростовує фактичне виконання нею трудових обов`язків без належного оформлення трудових правовідносин. Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18.

Щодо трудового договору №3 від 07.01.2026, укладеного ФОП ОСОБА_1 із ОСОБА_3 про прийняття останньої на роботу офіціанта, то суд звертає увагу, що вказаний договір містить умову приступити до роботи з 08.01.2026, підписаний працівником 08.01.2026, а підприємцем 07.01.2026.

При цьому повідомлення у ДПС про прийняття працівника на роботу визначає дату початку роботи 07.01.2026.

Згідно квитанції №2 розпочато формування повідомлення 07.01.2026 о 17.36 год, а отримане контролюючим органом о 18.03 год, тобто після фіксації порушення органом ДПС.

Згідно пояснення, наданого органу ДПС ОСОБА_9 у роботодавця ОСОБА_1 в готелі «Новий» працює біля двох тижнів за основним місцем роботи, режим роботи позмінний, 07.01.2026 реалізувала бограч-620 грн, хліб-30 грн, узвар-60 грн, грінтвейн-210 грн, та видала рахунок офіціант глінтвейн, що було замовлено власником. Пляшка містить 1л., без маркування, міцність 15%. Пояснення надане 07.01.2026.

Посада офіціант (ДК 003:2010 5122), узгоджуються з Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року № 327.

Щодо укладення цивільно-правового договору із ОСОБА_9 на виконання роботи з обслуговування відвідувачів, видати 20 сніданків та 10 обідів 07.01.2026, то суд вважає його таким, що не спростовує фактичне виконання ОСОБА_9 роботи за відсутності належного оформлення трудових правовідносин з підстав вищенаведених пояснень.

Суд зазначає, що виконання такої роботи кваліфікується з посадою офіціанта, де задіяний процес праці, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Зі змісту цивільно-правового договору слідує, що виконавець надає певні послуги за винагороду, де оплачується не процес праці, а матеріальний результат після закінчення роботи за актом виконаних робіт чи наданих послуг, де не має кінцевого результату із його кількісно-якісним вираженням, наявність/відсутність застереження щодо обсягу та змісту послуг та систематичність їх надання.

Трудовий договір №4 від 07.01.2026 укладений ФОП ОСОБА_1 із ОСОБА_4 на посаду покоївки, де зазначено приступити до роботи з 08.01.2026, підписаний працівником 08.01.2026, а підприємцем 07.01.2026, повідомлення у ДПС про прийняття працівника на роботу визначає дату початку роботи 07.01.2026.

Згідно квитанції №2 розпочато формування повідомлення 07.01.2026 о 18.56 год, а отримане о 19.56 год, тобто після фіксації порушення органом ДПС.

Згідно пояснення наданого органу ДПС Квасюк Т.В. у роботодавця ОСОБА_1 в готелі «Новий» працює з 06.01.2025 за основним місцем роботи, позмінно, в обов`язки входить прибирання номерів готелю. Пояснення надане 07.01.2026.

Посада покоївка також узгоджуються з Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року № 327.

Щодо укладення цивільно-правового договору із ОСОБА_4 на надання послуг з прибирання та підготовки до заселення номерів (15 номерів) 07.01.2026, то суд також вважає його таким, що не є належним доказом цивільно-правових відносин, оскільки згідно пояснення ОСОБА_4 така працює у позивача з 06.01.2025 та процес виконання трудової діяльності якої регулюється позивачем, як роботодавцем.

Крім того, згідно акта фактичної перевірки від 22.01.2025 №1731/09/09/РРО/ НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_1 , проведеної 16.01.2025, посадовими особами ГУ ДПС у Івано-Франківській області виявлено факт використання праці неоформлених працівників, у тому числі ОСОБА_4 , без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено наявність триваючих трудових правовідносин між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , які не оформлені належним чином.

Трудовий договір №5 від 07.01.2026 укладений ФОП ОСОБА_1 із ОСОБА_2 на посаду оператор прокату лиж, де зазначено приступити до роботи з 08.01.2026, підписаний сторонами 07.01.2026, повідомлення у ДПС про прийняття працівника на роботу визначає дату початку роботи 07.01.2026.

Згідно квитанції №2 повідомлення почато формувати 07.01.2026 о 17.36 год, а отримане о 18.03 год, тобто після фіксації порушення органом ДПС.

Згідно пояснення, наданого органу ДПС 07.01.2026, ОСОБА_2 працює у роботодавця ОСОБА_1 в готелі «Новий» біля двох тижнів за основним місцем роботи з понеділка по неділю. Також ОСОБА_2 повідомлено, що 07.01.2026 ним надано в оренду дві пари лиж на загальну суму 1200 грн, фіскальний чек не видано.

Щодо укладення цивільно-правового договору із ОСОБА_2 про надання послуг з технічного догляду та підготовки майна до прокату, обслуговування пункту прокату 07.01.2026, то суд також оцінює його критично, оскільки виконання вищезазначеної роботи підпадає під ознаки трудових відносин, так як не має разового характеру, а надання таких послуг веде до підпорядкування режиму роботи підприємця, обов`язку роботодавця надати робоче місце з дотриманням правил охорони праці. Технічний догляд та підготовка майна до прокату включають перевірку справності, технічне обслуговування, ремонт для забезпечення безпечного використання. Обслуговування пункту передбачає приймання/видачу майна, складання актів (огляд на пошкодження), технічний інструктаж користувачів та ведення облікової документації, контроль термінів повернення та перевірка цілісності майна при поверненні.

З огляду на викладене слід вважати, що оформлення працівника для обслуговування пункту прокату вимагає укладення трудового договору та повідомлення ДПС до початку роботи, так як посада оператор пункту прокату відповідає Класифікатору професій.

Крім того, для такої посади обов`язковим є проведення інструктажів з охорони праці, оскільки робота пов`язана з технічним обслуговуванням, а також наявність матеріальної відповідальності. Відтак, для обслуговування пункту прокату, що передбачає постійну присутність, підготовку майна щодня та обслуговування клієнтів, не може бути укладений договір цивільно-правового характеру, оскільки присутні ознаки трудових відносин (щоденна робота, підпорядкування правилам внутрішнього розпорядку, проведення інструктажів з охорони праці, матеріальна відповідальність).

Також суд звертає увагу, що пункт 1.2 зазначених вище цивільно-правових договорів № 2, 3, 4, 5 передбачає, що ФОП ОСОБА_1 забезпечувала виконавців усім необхідним для виконання роботи, передбаченої договором.

Водночас, умови договорів не визначають, чим саме забезпечував замовник виконавців (кожного окремо). Вказана умова договору самостійно не може свідчити про наявність трудових правовідносин, проте разом з іншими обставинами, встановленими у даній справі в своїй сукупності, свідчить про організацію позивачем, як роботодавцем, трудового процесу, а відтак про наявність фактично трудових, а не цивільно-правових відносин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено висновки акта фактичної перевірки стосовно допуску позивачем ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до роботи без належного оформлення трудових відносин та повідомлення ДПС та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу, чим порушено, зокрема, вимоги частини четвертої статті 24 КЗпП України та Порядку № 413.

Доводи позивача щодо оформлення трудових правовідносин з вказаними особами внаслідок направлення 07.01.2026 повідомлень до контролюючого органу не спростовують висновків суду, оскільки фактично трудові відносини з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позивач оформила після початку перевірки.

У постанові від 29.01.2020 у справі 814/1460/16 Верховний Суд сформулював висновок, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто на момент їх вчинення.

Відтак подальше належне оформлення працівників після перевірки, шляхом направлення ФОП ОСОБА_1 відповідних повідомлень після того, як контролюючим органом зафіксовано факт виконання трудових відносин працівниками в межах покладених на них обов`язків, не усуває факту правопорушення, виявленого під час перевірки та не звільняє позивача від відповідальності, визначеної нормами даного закону, оскільки на момент здійснення такої перевірки трудові відносини належним чином оформлені не були.

Що стосується доводів позивача про те, що у зв`язку з усуненням позивачем всіх порушень законодавства про працю у період воєнного стану до позивача не повинні були застосовуватися штрафи відповідно до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ у період дії воєнного стану центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин, вчинення мобінгу (цькування) та законності припинення трудових договорів.

Згідно частини третьої статті 16 цього Закону позапланові заходи державного нагляду (контролю) у період дії воєнного стану здійснюються: за наявності підстав, визначених абзацами п`ятим, восьмим, дев`ятим, десятим частини першої статті 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; за зверненням Київської міської військової адміністрації або обласної військової адміністрації; у зв`язку з невиконанням суб`єктом господарювання приписів про усунення порушень вимог законодавства, виданих після 1 травня 2022 року.

У період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 Кодексу законів про працю України, не застосовуються.

Отже, наведеними правовими нормами передбачено звільнення особи від обов`язку сплати штрафу у випадку усунення нею порушень, виявлених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальними органами під час позапланового заходу державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю.

Повертаючись до обставин даної справи суд зауважує, що Південно - Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці не здійснювало позапланових заходів державного нагляду (контролю) та відповідно не виносило приписів про усунення порушень вимог законодавства щодо ФОП ОСОБА_1 , тому положення статті 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ не підлягають застосуванню до даних спірних правовідносин.

Щодо аргументів позивача про невідповідність постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 18.02.2026 №15-ДПС критерію обґрунтованості з підстав відсутності розрахунку суми застосованої відповідачем штрафної санкції, то суд зазначає наступне.

У спірних правовідносинах розмір штрафу та суб`єкт, уповноважений його накладати, прямо визначені у нормах статті 265 КЗпП України.

Так, юридичні та фізичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків (крім випадків, якщо платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків є сам працівник) - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження. (абзац другий частини другої статті 265 КЗпП України)

вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення. (абзац третій частини другої статті 265 КЗпП України)

Отже, вчинення фізичною особою-підприємцем, яка використовує найману працю, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) є порушенням законодавства про працю та має наслідком застосування до такої особи відповідальності у вигляді штрафу відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України, а у випадку вчинення такого правопорушення повторно протягом двох років, - відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.

Судом встановлено, що визначаючи розмір фінансової санкції за порушення позивачем законодавства про працю, відповідач керувався абзацом третім частини 2 статті 265 КЗпП, якою передбачено штраф у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

У відзиві на позовну заяву представником Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці наведено наступний розрахунок фінансової санкції, застосованої до ФОП ОСОБА_1 у постанові від 18.02.2026 №15-ДПС: 8647*30*4 = 1037640 гривень, де: 8647 грн розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; 30 тридцятикратний розмір; 4 кількість працівників, щодо яких скоєно порушення ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ).

Перевіривши правильність наведеного відповідачем розрахунку суд погоджується з його обґрунтованістю та з урахуванням встановлених судом обставин щодо кількості працівників, щодо яких скоєно порушення, а також положень статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» щодо розміру мінімальної заробітної плати, встановленої з 1 січня 2026 року, вважає правомірною визначену відповідачем суму фінансової санкції у розмірі 1037640 (один мільйон тридцять сім тисяч шістсот сорок) гривень.

Відсутність наведеного розрахунку у тексті постанови про накладення штрафу від 18.02.2026 №15-ДПС не спростовує його правильності та не свідчить про нікчемність вказаного індивідуального акту, оскільки наявність такого розрахунку не передбачена законодавцем як обов`язковий реквізит зазначеної постанови.

Також суд відхиляє доводи позивача щодо безпідставного, на його думку, застосування відповідачем положень абзацу третього частини другої статті 265 КЗпП України, якою передбачено таку кваліфікуючу ознаку порушення законодавства про працю, як повторність, тобто вчинення порушення повторно протягом двох років з моменту виявлення.

Так, аргументуючи вказану позицію позивач зазначає, що попередження №1731/ДПС/ТД/Р24/ПР20 від 05.03.2025 не є доказом притягнення до відповідальності за порушення законодавства про працю, оскільки не має карального характеру. Крім того, позивач вважає, що таке попередження не створює для неї жодних правових наслідків, оскільки не було вручено їй належним чином або іншим способом повідомлено про його наявність.

Аналізую вказану позицію позивача суд вказує, що згідно встановлених судом обставин, попередження від 05.03.2025 №1731/ДПС/ТД/Р24/ПР20 винесено Південно - Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці за результатами розгляду справи про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про працю на підставі акту перевірки Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №1731/09/09/РРО/ НОМЕР_1 від 22.01.2025.

З наведеного слідує, що Південно - Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці підтверджено обставини вчинення ФОП ОСОБА_1 порушення законодавства про працю, яке виявлено у ході перевірки 16.01.2025, яка оформлена актом №1731/09/09/РРО/ НОМЕР_1 від 22.01.2025.

При цьому, реакція органу Держпраці у вигляді попередження, а не застосування фінансової санкції, обумовлена положеннями абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України та наявністю у ФОП ОСОБА_1 статусу платника єдиного податку ІІ групи, а не відсутністю складу чи події правопорушення. Таким чином, відсутність у попередженні від 05.03.2025 №1731/ДПС/ТД/Р24/ПР20 приписів карального характеру не спростовує висновки щодо вчинення позивачем порушення законодавства про працю, яке виявлено 16.01.2025.

Враховуючи, що з моменту виявлення такого правопорушення (16.01.2025) позивачем протягом двох років (07.01.2026) повторно допущено порушення законодавства про працю, тому відповідач під час розгляду справи щодо накладення на позивача штрафу дійшов обґрунтованого висновку про наявність ознак повторності у діях ФОП ОСОБА_1 та, відповідно, правомірно застосував положення абзацу третього частини другої статті 265 КЗпП України.

Посилання позивача на порушення процедури розгляду справи, за наслідками якої винесено попередження від 05.03.2025 №1731/ДПС/ТД/Р24/ПР20, суд не бере до уваги, оскільки вказане попередження не є предметом оскарження у межах даної справи і питання його правомірності не є предметом перевірки суду у цих спірних правовідносинах.

Також суд відхиляє доводи позивача щодо несвоєчасної обізнаності про наявність попередження від 05.03.2025 №1731/ДПС/ТД/Р24/ПР20, оскільки зазначене може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з позовом про його оскарження, проте не впливає на статус вказаного попередження, як індивідуального акту, яким підтверджено вчинення порушення законодавства про працю та який є чинним.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частинами 1,2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 18 лютого 2026 року №15-ДПС у розмірі 1037640 грн в порядку статті 77 КАС України та дотримано процедуру її прийняття.

Доводи поданих стороною позивача заяв по суті та висловлених у судовому засіданні пояснень не знайшли свого підтвердження та не спростовують висновки суду з наведених вище мотивів, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, тому підстави для розподілу судових витрати згідно статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасувати постанову Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці №15-ДПС від 18.02.2026 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 1037640 (один мільйон тридцять сім тисяч шістсот сорок) гривень, - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 21 квітня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , код РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (місцезнаходження: вул. Івана Франка, 4, м.Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, 76018, код ЄДРПО 44840602);

третя особа:

- Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (місцезнаходження: вул. Незалежності, 20, м.Івано-Франківськ, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл., 76018, код ЄДРПОУ 43968084) .

Головуючий суддя Мірінович У.А.