Рішення № 135854783, 21.04.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 квітня 2026 року м. Рівне№460/21478/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), у якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування періоду роботи позивача з 05.05.1991 по 21.06.2000 відповідно її трудової книжки НОМЕР_1 ;

зобов`язати відповідача зарахувати до періоду роботи позивача з 05.05.1991 по 21.06.2000 відповідно її трудової книжки НОМЕР_1 ;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок розміру пенсії позивача згідно з заявою щодо проведення перерахунку пенсії "допризначення у зв`язку із наданими додатковими документами", починаючи з 07.10.2025 та в подальшому виплачувати пенсію згідно з перерахунком.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що в жовтні 2025 року вона звернулась до відповідача з заявою щодо проведення перерахунку пенсії "до призначення у зв`язку із наданими додатковими документами" у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідач рішенням від 24.10.2025 № 172850021176 відмовив позивачу в перерахунку пенсії. Підставою для прийняття спірного рішення стало те, що до страхового стажу позивача не зараховано період трудової діяльності з 05.05.1991 по 21.06.2000, оскільки записи до трудової книжки внесені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: в графі 8 дата прийняття на роботу та номер наказу на прийняття дописано іншим чорнилом та не завірено в установленому законом порядку. Такі дії пенсійного органу позивач вважає протиправними, оскільки обов`язок щодо організації ведення та заповнення трудових книжок покладається на роботодавця і найманий працівник не може нести негативні наслідки у разі неналежного виконання роботодавцем такого обов`язку. З наведених мотивів, позивач просить позов задовольнити в повному обсязі.

У встановлений судом строк відзив на позовну заяву відповідач не надав, тому в силу вимог частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою суду від 01.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області.

17.10.2025 позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії "допризначення у зв`язку з наданими додатковими документами" відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

24.10.2025 відповідачем прийнято рішення № 17285021176, яким позивачу відмовлено в перерахунку пенсії "допризначення у зв`язку з наданими додатковими документами" відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Підставою для прийняття рішення про відмову у перерахунку пенсії слугувало те, що за доданими до заяви документами до страхового стажу позивача не зараховано період трудової діяльності з 05.05.1991 по 21.06.2000 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки записи до трудової книжки внесені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: в графі 8 дата прийняття на роботу та номер наказу на прийняття дописано іншим чорнилом та не завірено в установленому законом порядку.

Позивач, не погоджуючись з рішенням про відмову в призначенні пенсії та, відповідно, вважаючи таке рішення протиправним, звернулась до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

З 01.04.1992 введено в дію в повному обсязі Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII). Згідно з Преамбулою, цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій; Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Згідно з Преамбулою, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Також, частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, суд констатує, що до страхового стажу зараховується період трудової діяльності особи, протягом якого вона підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

При цьому, оскільки спірні періоди трудової діяльності, які позивач просить зарахувати до страхового стажу існували до набрання чинності Законом № 1058-IV, то такі мають зараховуватись до страхового стажу в порядку та на умовах, визначених Законом № 1788-XII, що був чинним на той момент.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, зміст наведених правових норм свідчить, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній, їх неправильності чи неточності, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Також, пунктом 2 Порядку № 637 встановлено, що у разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Аналіз вказаних вище норм права дає суду підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, є трудова книжка особи. При цьому, лише у разі відсутності в особи трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.

Зі змісту оскаржуваного рішення від 24.10.2025 № 172850021176 слідує, що відповідач на підставі трудової книжки позивача не зарахував до страхового стажу період трудової діяльності з 05.05.1991 по 21.06.2000, оскільки записи внесені до трудової книжки з порушенням вимог пункту Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: в графі 8 дата прийняття на роботу та номер наказу про прийняття дописано іншим чорнилом та не завірено в установленому законом порядку.

Так, у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (дата заповнення 16.08.1988), містяться наступні записи про трудову діяльність позивача, зокрема:

запис № 8 від 05.05.1991 прийнята на посаду інженера-економістав мале колективне підприємство "ЕЛКОМ» "Д"" (підстава: наказ № 3 від 05.05.1991);

запис № 9 від 21.06.2000 звільнена за власним бажанням по догляду за дитиною-інвалідом на підставі статті 38 КЗоТ України (підстава: наказ № 1 від 21.06.2000).

При цьому, суд зауважує, що вказані записи в трудовій книжці позивача виконані акуратно (не містять виправлень), місять відомості про розпорядчі документи, на підставі яких зроблені такі записи, засвідчені підписом керівника (уповноваженої особи) підприємства та на основі їх можна чітко встановити межі періодів трудової діяльності позивача, посаду яку вона займала та назву місця роботи (підприємства).

Суд зазначає, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії (відповідна правова позиція висловлена Верховним судом у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16) та від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а).

Висновки пенсійного органу щодо відмови у перерахунку пенсії через незарахування спірного періоду страхового стажу фактично ґрунтуються на тому, у тому числі, що у графі 8 трудової книжки позивача дата прийняття на роботу та номер наказу на прийняття дописані іншим чорнилом та не завірено в установленому законом порядку, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58.

З цього приводу суд зауважує, що Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 1 Інструкції № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

За припасами пункту 2.6 Інструкції № 58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції № 58, у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Відтак, за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення такого працівника конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Саме такий правовий висновок був сформований Верховним Судом у постанові від 30.09.2021 у справі № 300/860/17, який в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України підлягає до застосування судом при вирішенні цієї справи.

Суд звертає увагу, що у записах №№ 8, 9 у трудовій книжці позивача дата прийняття на роботу та номер наказу не виглядають так наче були виконані поверх іншого неправильного запису. Крім того, зазначена дата винесення відповідного наказу (графа 4) відповідає даті призначення позивача на роботу (графа 2).

Водночас, суд повторно зауважує, що вказані записи трудової книжки виконано чітко, без підтирань, містять чіткий відтиск печатки підприємства, вказівку на документ, на підставі чого було зроблено відповідні записи, а також матеріали справи не містять доказів визнання недостовірними записів трудової книжки позивача щодо періодів його роботи в колгоспі.

З цього приводу, суд зазначає, що з аналізу вказаних норм права судом встановлено, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Суд наголошує, що дописання дати прийняття на роботу та номеру наказу на прийняття іншим чорнилом та не завірення такого дописання у встановленому законом порядку при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, переведення, звільнення з роботи тощо) не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення.

Суд критично оцінює позицію відповідача у даній справі та зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудових книжок. Відповідачем не взято до уваги, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у ній. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення трудових книжках.

Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 (справа № 677/277/17), від 17.07.2018 (справа № 220/989/17), від 19.12.2019 (справа № 307/541/17).

Більше того, суд також звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі пункту 4.2 Порядку № 22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

В контексті цього суд зауважує, що матеріали справи не містять будь-яких доказів направлення відповідачем запитів, листів та здійснення інших повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірного періоду до страхового стажу.

Таким чином, на думку суду, описаний вище недолік в заповненні трудової книжки позивача не є критичним та таким, що унеможливлює зарахування періоду роботи з 05.05.1991 по 21.06.2000 до її страхового стажу на підставі відповідних записів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування позивачу до страхового стажу періоду роботи з 05.05.1991 по 21.06.2000 згідно записів трудової книжки, яка в силу приписів чинного законодавства України є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Відтак, рішення від 24.10.2025 № 172850021176 прийняте відповідачем всупереч положенням чинного законодавства, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 24.10.2025 № 172850021176 про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії, а також зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 05.05.1991 по 21.06.2000 згідно записів трудової книжки та провести перерахунок пенсії позивача на підставі заяви позивача від 17.10.2025.

Щодо дня, з якого відповідача належить зобов`язати здійснити позивачу перерахунок пенсії, то суд звертає увагу на таке.

Частиною четвертою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, зокрема, що перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії 17.10.2025, тобто заяву з усіма необхідними документами подано нею після 15 числа.

Відтак, перерахунок пенсії позивачу необхідно здійснити з 01.11.2025, а не з 07.10.2025 як про це просить остання у позовній заяві.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача в подальшому виплачувати позивачу пенсію згідно перерахунку, то суд вказує на таке.

Право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Таким чином, суд приходить висновку, що станом на момент ухвалення судом цього рішення про проведення перерахунку позивачу пенсії із зарахуванням до її страхового стажу спірного періоду роботи ще не було і права позивача на виплату пенсії за наслідками такого перерахунку ще не порушені.

Відтак, у задоволенні позовних вимог в названій частині слід відмовити, як передчасних.

При цьому, суд наголошує, що обґрунтованість та правомірність таких позовних вимог як критерій для їх задоволення нівелюється тим, що відповідні права позивача ще не порушені, а чинне законодавство не допускає ухвалення судом рішень на майбутнє.

Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, викладених у заявах по суті, оцінивши надані ними докази, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини лише частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак позовну заяву належить задовольнити частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так, за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн, відтак за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 24.10.2025 № 172850021176 про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи 05.05.1991 по 21.06.2000 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 16.08.1988.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести з 01.11.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 17.10.2025 про перерахунок пенсії.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області суму судового збору в розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять грн, 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 21.04.2026.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028; код ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076).

Суддя Ольга ПОЛІЩУК