Рішення № 135854476, 21.04.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/3020/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В. розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 22.09.2025 року за №163750035333, щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області від 03.03.2026 року за № 3, щодо відмови у підтвердженні ОСОБА_1 періодів роботи, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 14.08.1995 року по 12.05.2004 рік, з 01.06.2004 року по 31.05.2005 рік, з 16.06.2005 року по 31.08.2006 рік, з 04.09.2006 року по 31.08.2007 рік, з 03.09.2007 року по 24.12.2008 рік, з 18.02.2009 року по 26.03.2009 рік, з 03.04.2009 року по 20.05.2009 рік, з 07.09.2009 року по 22.10.2009 рік, з 26.10.2009 року по 11.05.2011 рік з пільговим стажем за Списком №1 та період роботи з 18.10.1993 року по 14.08.1995 рік з пільговим стажем за Списком №2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 заяву від 15.09.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на протиправну відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

25 березня 2026 через "Електронний суд" надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. У відзиві відповідач проти задоволення позову заперечував, вказуючи на його безпідставність. Зазначив, що пільговий стаж відсутній, оскільки довідки та накази по підприємству про результати проведеної атестації робочих місць за умовами праці не надані. На дату звернення позивач не досягла пенсійного віку 50 років, як це передбачено пунктом 1 частиною 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах у позивача відсутні.

06 квітня 20256 через "Електронний суд" надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. У відзиві відповідач проти задоволення позову заперечував, вказуючи на його безпідставність. Зазначив про відсутність документів про підтвердження в установленому законодавством порядку періодів роботи на посаді відкатника - вакуумника з 23.11.1995 по 12.05.2004 на Полтавському заводі газорозрядних ламп (з 1995 р. ВАТ «Полтавський завод газорозрядних ламп»), відсутність в наданих документах відомостей про роботу з 13.05.2004 по 31.05.2004, з 01.06.2005 по 15.06.2005, з 01.09.2006 по 03.09.2006, з 01.09.2007 по 02.09.2007, з 27.03.2009 по 02.04.2009, з 21.05.2009 по 06.09.2009 та з 23.10.2009 по 25.10.2009, надані копії документів про результати атестації робочих місць не завірені в установленому законодавством порядку, відсутність документів про атестацію робочих місць за періоди роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Завод газорозрядних ламп" з 18.02.2009 по 11.05.2011, відсутність відомостей про оплату праці за періоди з 23.11.1995 по 31.12.1997, з 01.07.1999 по 31.07.1999, з 01.12.1999 по 31.12.1999, з 01.09.2000 по 30.04.2004, з 13.05.2004 по 31.05.2004, з 01.06.2005 по 15.06.2005, з 01.01.2006 по 31.01.2006, з 01.09.2006 по 03.09.2006, з 01.09.2007 по 02.09.2007, з 27.03.2009 по 02.04.2009, з 21.05.2009 по 06.09.2009, з 23.10.2009 по 25.10.2009, з 01.02.2010 по 28.02.2010, з 01.02.2011 по 28.02.2011.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ОСОБА_1 , звернулася 15.09.2025 до територіального пенсійного органу щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За принципом екстериторіальності, заяву опрацьовано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області та 22.09.2025 прийнято рішення №163750035333, яким відмовлено в призначенні пенсії.

Приймаючи таке рішення Пенсійний орган виходив з того, що пільговий стаж відсутній, оскільки довідки та накази по підприємству про результати проведеної атестації робочих місць за умовами праці не надані. На дату звернення позивач не досягла пенсійного віку 50 років, як це передбачено пунктом 1 частиною 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах у позивача відсутні.

23.01.2026 ОСОБА_1 звернулась до територіального пенсійного органу щодо підтвердження періодів роботи для призначення пенсії.

За принципом екстериторіальності, заяву опрацьовано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та 03.03.2026 прийнято рішення №3, яким відмовлено в у підтвердженні періодів роботи.

Приймаючи таке рішення Пенсійний орган виходив з того, що відсутні документи про підтвердження в установленому законодавством порядку періодів роботи на посаді відкатника - вакуумника з 23.11.1995 по 12.05.2004 на Полтавському заводі газорозрядних ламп (з 1995 р. ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп"), відсутність в наданих документах відомостей про роботу з 13.05.2004 по 31.05.2004, з 01.06.2005 по 15.06.2005, з 01.09.2006 по 03.09.2006, з 01.09.2007 по 02.09.2007, з 27.03.2009 по 02.04.2009, з 21.05.2009 по 06.09.2009 та з 23.10.2009 по 25.10.2009, надані копії документів про результати атестації робочих місць не завірені в установленому законодавством порядку, відсутність документів про атестацію робочих місць за періоди роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Завод газорозрядних ламп" з 18.02.2009 по 11.05.2011, відсутність відомостей про оплату праці за періоди з 23.11.1995 по 31.12.1997, з 01.07.1999 по 31.07.1999, з 01.12.1999 по 31.12.1999, з 01.09.2000 по 30.04.2004, з 13.05.2004 по 31.05.2004, з 01.06.2005 по 15.06.2005, з 01.01.2006 по 31.01.2006, з 01.09.2006 по 03.09.2006, з 01.09.2007 по 02.09.2007, з 27.03.2009 по 02.04.2009, з 21.05.2009 по 06.09.2009, з 23.10.2009 по 25.10.2009, з 01.02.2010 по 28.02.2010, з 01.02.2011 по 28.02.2011

Вважаючи рішення протиправним позивач звернулася до суду з цим позовом.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), який був прийнятий на зміну положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII).

Отже, оскільки і Закон № 1058-IV, і Закон № 1788-XII регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону № 1058-IV як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону № 1788-XII підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону № 1058-IV.

При цьому, суд наголошує на існуванні і виключень з даного загального правила.

Пункт "а" частини першої статті 13 Закону № 1788-XII в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII (набув чинності з 01.04.2015, далі - Закон № 213-VIII) передбачав, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Пункт 2 розділу XV Закону № 1058-IV в редакції до 11.10.2017 передбачав, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом № 1788-XII.

Отже, і після набуття чинності нормами Закону № 1058-IV правила призначення пенсій за Списком № 1 регламентувались пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII.

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (11.10.2017) (далі - Закон № 2148-VIII), яким текст Закону № 1058-IV був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно частини першої якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Разом з цим, Законом № 2148-VIII у новій редакції був викладений також пункт 2 розділу XV Закону № 1058-IV, де зазначається, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону № 2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

В силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 № 2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.

Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «а» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону № 213-VIII та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону № 2148-VIII.

Правила вказаних законів були повністю уніфікованими.

В подальшому рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII.

Конституційним Судом України згідно пункту 3 вищевказаного рішення було вирішено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: 2На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам".

Відтак, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 1, а саме: пункт «а» статті 13 Закону № 1788-XII у редакції до Закону № 213-VIII та пункт 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону № 2148-VIII.

Таким чином, правила означених законів містять розбіжність відносно позивача, зокрема, щодо пенсійного віку у жінок, який складає 45 років та наявності страхового стажу, який складає не менше 15 років за пунктом "а2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення2 у редакції до Закону № 213-VIII та 50 років пенсійного віку і не менше 20 років страхового стажу за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування2 у редакції Закону № 2148-VIII,

Конституційний Суд України в рішенні від 08.06.2016 у справі № 4-рп/2016 зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти ухвалюються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України, пункт 7 рішення № 4-рп/2016).

З огляду на вищенаведене, правова норма, яка регулює правовідносини аналогічно нормі, що визнана Конституційним Судом України неконституційною, або дублює таку правову норму (незалежно від періоду її прийняття та виду нормативного акту, в якому вона втілена), не підлягає застосуванню. У такому разі суд застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Висновок у рішенні Конституційного Суду України у справі № 4-рп/2016 зроблений з урахуванням вимог частини другої статті 150 Конституції України в редакції, чинній на момент прийняття рішення № 4-рп/2016, яка є тотожною статті 151-2 Конституції України у редакції на час розгляду справи та статті 8 Конституції України.

Тому, ґрунтуючись на юридичній позиції Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, суд вважає, що ідентична правова норма, яка міститься в Законі України від 03.10.2017 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII, теж не відповідає Конституції України, а тому не підлягає застосуванню.

Враховуючи вищевикладене, до даних правовідносин підлягає застосуванню пункт "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, щодо пенсійного віку, який складає для жінок 45 років, щодо стажу роботи не менше 15 років, з них за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України не менше 7 років 6 місяців. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями пункту 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, зокрема, передбачено, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках, обов`язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.

Тобто, підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, який повинен бути підтверджений відповідними доказами, зокрема, трудовою книжкою.

В силу пунктів 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка (пункт 20 Порядку № 637).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Також варто зазначити, що відповідно до пунктів 3, 4.2 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992. Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

Разом з тим, пунктом 4.3 Порядку № 383 передбачено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Відповідно до пунктів 8, 9 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Судом встановлено, що З 1993 року по 2011 рік я, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працювала на Полтавському заводі газорозрядних ламп (код ЄДРПОУ: 05758463), в подальшому реорганізований у Відкрите акціонерне товариство "Полтавський завод газорозрядних ламп" та у товаристві з обмеженою відповідальністю "Завод газоразрядних ламп" (код ЄДРПОУ: 31618588) на посадах зі шкідливими та важкими умовами праці в складальному цеху №1 люмінесцентних ламп (в подальшому перейменований у виробничий комплекс №1 виробництва люмінесцентних ламп), що підтверджується записами в трудовій книжці, а саме:

За саиском №2

з 18.10.1993 року по 14.08.1995 рік (наказ №576 від 11.10.1993р.) - учнем монтажника - вакуумника в складальному цеху №1 люмінесцентних ламп Полтавського заводу газорозрядних ламп (03.12.1993 року присвоєно перший розряд монтажника-вакуумника, наказ №2284 від 27.12.1993р.), пільговий стаж за період з 18.10.1993 року по 14.08.1995 рік за списком №2 складає 1 рік 9 місяців 27 днів.

За списком №1

з 14.08.1995 року по 12.05.2004 рік (наказ №359 від 29.08.1995р.) - учнем відкатника - вакуумника в складальному цеху №1 люмінесцентних ламп (23.11.1995 року присвоєно другий розряд відкатника-вакуумника, наказ №510 від 29.11.1995р., 30.11.1995 року Полтавський завод газорозрядних ламп перетворений у ВАТ «Полтавський завод газорозрядних ламп», наказ №37-АТ від 23.11.1995р.);

- з 01.06.2004 року по 31.05.2005 рік (наказ №1155 від 31.05.2004р.) - відкатником - вакуумником другого розряду в цеху складання люмінесцентних ламп Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод газорозрядних ламп» (01.10.2004 року в зв`язку з реорганізацією цехів переведена в виробничий комплекс №1 з виготовлення люмінесцентних ламп відкатником-вакуумником другого розряду до закінчення строкового договору, наказ №591 від 01.10.2004р.);

з 16.06.2005 року по 31.08.2006 рік (наказ №476 від 03.06.2005р.) - відкатником - вакуумником другого розряду в виробничому комплексі №1 з виготовлення люмінесцентних ламп Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод газорозрядних ламп» (03.10.2005 року присвоєно третій розряд відкатника-вакуумника, наказ №612 від 03.12.2005р.);

- з 04.09.2006 року по 31.08.2007 рік (наказ №711 від 01.09.2006р.) - відкатником - вакуумником третього розряду в виробничому комплексі №1 з виготовлення люмінесцентних ламп Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод газорозрядних ламп»;

- з 03.09.2007 року по 24.12.2008 рік (наказ №387 від 03.09.2007р.) - відкатником - вакуумником третього розряду в виробничому комплексі №1 з виготовлення люмінесцентних ламп Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод газорозрядних ламп»;

- з 18.02.2009 року по 26.03.2009 рік (наказ №148 від 18.02.2009р.) - відкатником - вакуумником третього розряду в виробничому комплексі №1 з виготовлення люмінесцентних ламп;

- з 03.04.2009 року по 20.05.2009 рік (наказ №252 від 02.04.2009р.) - відкатником - вакуумником третього розряду в виробничому комплексі №1 з виготовлення люмінесцентних ламп Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод газорозрядних ламп»;

- з 07.09.2009 року по 22.10.2009 рік (наказ №500 від 01.09.2009р.) - відкатником - вакуумником третього розряду в виробничому комплексі №1 з виготовлення люмінесцентних ламп Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод газорозрядних ламп»;

- з 26.10.2009 року по 11.05.2011 рік (наказ №730 від 22.10.2009р.) - відкатником - вакуумником третього розряду в виробничому комплексі №1 з виготовлення люмінесцентних ламп Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод газорозрядних ламп».

На Полтавському заводі газорозрядних ламп, в подальшому реорганізованому у ВАТ «Полтавський завод газорозрядних ламп», ОСОБА_1 виконувала роботи на посаді відкатника вакуумника з шкідливими та важкими умовами праці, що передбачено списком №1. Пільговий стаж за період з 14.08.1995 року по 11.05.2011 рік за списком №1 складає 15 років 2 місяця 28 днів.

Таким чином записами трудової книжки підтверджуються як періоди роботи позивача так і проведення атестації робочих місць для підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 та Списком № 2.

З огляду на вищевикладене, враховуючи принцип верховенства права, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 03.03.2026 №3 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 22.09.2025 року за №163750035333, зобов`язання Головне Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 14.08.1995 року по 12.05.2004 рік, з 01.06.2004 року по 31.05.2005 рік, з 16.06.2005 року по 31.08.2006 рік, з 04.09.2006 року по 31.08.2007 рік, з 03.09.2007 року по 24.12.2008 рік, з 18.02.2009 року по 26.03.2009 рік, з 03.04.2009 року по 20.05.2009 рік, з 07.09.2009 року по 22.10.2009 рік, з 26.10.2009 року по 11.05.2011 рік з пільговим стажем за Списком №1 та період роботи з 18.10.1993 року по 14.08.1995 рік з пільговим стажем за Списком №.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Враховуючи те, що в ході розгляду справи суд дійшов висновку щодо протиправності рішення, суд з метою повного та належного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.09.2025 про призначення пенсії за віком.

Зазначене узгоджується з положеннями частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (вул. Майдан Волі, буд. 3, м. Тернопіль, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 14035769), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 22.09.2025 року за №163750035333, щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області від 03.03.2026 року за № 3, щодо відмови у підтвердженні ОСОБА_1 періодів роботи, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 14.08.1995 року по 12.05.2004 рік, з 01.06.2004 року по 31.05.2005 рік, з 16.06.2005 року по 31.08.2006 рік, з 04.09.2006 року по 31.08.2007 рік, з 03.09.2007 року по 24.12.2008 рік, з 18.02.2009 року по 26.03.2009 рік, з 03.04.2009 року по 20.05.2009 рік, з 07.09.2009 року по 22.10.2009 рік, з 26.10.2009 року по 11.05.2011 рік з пільговим стажем за Списком №1 та період роботи з 18.10.1993 року по 14.08.1995 рік з пільговим стажем за Списком №2;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 заяву від 15.09.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (вул. Майдан Волі, буд. 3, м. Тернопіль, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 14035769) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.В. Костенко