Рішення № 135854454, 21.04.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/2748/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років №050130002413 від 30.12.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 з 13.11.2025 пенсію за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019, зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи з 13.11.1995 по 08.10.2015, з 06.09.2023 по 09.11.2025 як спеціальний стаж, що дає право на цей вид пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з відмовою відповідачів у призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка діяла до ухвалення Закону від 02 березня 2015 року №213-VIII та вказує, що надані нею документи містять відомості про необхідний для призначення пенсії страховий та спеціальний стаж, що підтверджується записами її трудової книжки, у зв`язку із чим звернулась до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.

30 березня через "Електронний суд" відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що до страхового стажу зараховані всі періоди роботи. Період роботи з 13.11.1995 по 08.10.2015 не зараховано до спеціального стажу, оскільки зазначена посада не відповідає назві посади, що передбачена Постановою №583 від 12.10.1992. Враховуючи вищенаведені факти та норми чинного законодавства вважаємо, що в діях органу Пенсійного фонду України не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, таким чином в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки у Позивача відсутній необхідний спеціальний стаж. У зв`язку із відсутністю у позивача необхідного спеціального стажу задоволенні позову просять відмовити.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

13.11.2025 позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за вислугу років. До заяви, крім трудової книжки та інших передбачених законодавством обов`язкових документів, позивач також додала довідку №НСК 09-30/1067 від 11.11.2025 АТ "Українська залізниця" про пільговий стаж оператора сортувальної гірки позакласної станції Полтава-Південна за період роботи з 06.09.2023 по 09.11.2025 та наказ №2917/ОС від 10.11.2025.

Рішенням від 21.11.2025 №050130002413 Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років "у зв`язку з відсутністю необхідної кількості стажу за вислугою років станом на 11.10.2017". При цьому, в рішенні зазначено, що "до спеціального стажу не враховано період з роботи згідно записів трудової книжки б/н від 27.01.1995 з 04.10.1995 по 08.10.2015, оскільки посада не відповідає назві посади, передбаченої Списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років (Постанова КМУ від 12.10.1992 №583). Окрім того, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка Форми ОК-5) невірно вказано відомості по спеціальному стажу, які унеможливлюють зарахування до спеціального стажу вказаного періоду роботи за даними РЗО". Позивача було повідомлено, що із заявою від 13.11.2025 нею було

подано не всі необхідні документи рішенням про відмову від 21.11.2025 №050130002413.

23.12.2025 позивач знову звернулася до органів ПФУ через вебпортал із заявою про призначення пенсії за вислугу років, до заяви, окрім трудової книжки та всіх інших передбачених законодавством документів про стаж, додала листи-повідомлення АТ "Українська залізниця" від 5.12.2025 та від 17.12.2025.

Заяву від 23.12.2025 було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області і прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 30.12.2025 №050130002413 по причині "відсутності необхідного спеціального стажу". В рішенні знову-таки зазначено: "період роботи з 13.11.1995 по 08.10.2015 не зараховано до спеціального стажу, оскільки зазначена посада не відповідає назві посади, що передбачена Постановою №583 від 12.10.1992".

Не погоджуючись з відмовою відповідача в призначенні пенсії позивач зазначає позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Предметом спору в межах даної адміністративної справи з урахуванням заявлених у прохальній частині позову вимог є правомірність рішень відповідачів в частині відмови у зарахуванні до спеціального стажу позивача, яке дає їй право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" частини 1 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоду роботи з13.11.1995 по 08.10.2015, з 06.09.2023 по 09.11.2025 та у зв`язку із цим в частині відмови у призначенні пенсії.

Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII) гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсії.

Відповідно до пункту а статті 55 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають: робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 зазначеного Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За змістом приписів пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Судом встановлено, що у період з 13.11.1995 по 08.10.2015 (19 років 10 місяців) позивач працювала оператором сортувальної гірки залізничної станції Ясинувата Державного підприємства "Донецька залізниця". Період роботи позивача підтверджується записами її трудової книжки.

09.02.2009 назва підприємства "Донецька залізниця станція Ясинувата" змінена на "станція Ясинувата Державного підприємства "Донецька залізниця" на підставі наказу №20 ДС-ОС від 09.02.2009.

08.10.2015 позивач звільнилася з посади оператора сортувальної гірки Станції Ясинувата ДП "Донецька залізниця" за власним бажанням і виїхала до м. Авдіївка Донецької області у зв`язку з окупацією м. Ясинувата військами рф.

У 2022 році позивач виїхала з м. Авдіївка до м. Полтава у зв`язку з наближенням до міста активних бойових дій внаслідок повномасштабного вторгнення рф на територію України.

22.09.2022 позивача прийнято на роботу на посаду сигналіста третього розряду станції Полтава-Південна АТ "Українська залізниця". 06.09.2023 позивача переведено на посаду оператора сортувальної гірки станції Полтава-Південна АТ "Українська залізниця".

Списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583 передбачено професію "Чергові та оператори сортувальних гірок на станціях позакласних і 1 класу" (остання позиція списку).

Згідно п. "а" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788ХІІ в редакції до внесення змін законом №213-VIII від 2.03.2015, право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

Отже професія позивача "оператор сортувальної гірки" на позакласній станції дає пільги з пенсійного забезпечення за вислугу років згідно п. "а" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Законом №213-VIII від 2.03.2015 до п. "а" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" було внесено зміни, якими було збільшено вимоги щодо віку для жінок до 55 років та вимоги до страхового стажу до 25 років, за спеціальністю 10 років.

Оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №050130002413 від 30.12.2025 позивачу відмовлено у зарахуванні до спеціального стажу періоду роботи з 13.11.1995 по 08.10.2015, з 06.09.2023 по 09.11.2025 оскільки довідки та накази по підприємству про результати проведеної атестації робочих місць за умовами праці не надані.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон № 1788), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" № 637 від 12.08.1993 року, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до п. 20 Порядку № 637, у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників.

Надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організації або їх правонаступників потрібно виключно в разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.07.2018 року у справі №235/1112/17.

Первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

У трудовій книжці позивача наявні записи №№5-9, які підтверджують період її роботи з 13.11.1995 по 08.10.2015 (19 років 10 місяців) оператором сортувальної гірки залізничної станції Ясинувата Державного підприємства "Донецька залізниця". Всі записи оформлені належним чином відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58: з посиланням на відповідні накази, підписом відповідальної особи, печатками та штампами підприємства у передбачених місцях.

Дані про те, що станції Ясинувата Державного підприємства "Донецька залізниця" є позакласною сортувальною залізничною станцією підтверджується листом-повідомленням АТ "Укрзалізниця" від 17.12.2025 та копією доданого до нього наказу №55/Н від 30.03.2015.

Відповідач, враховуючи ситуацію в країні загалом, враховуючи те, що всі первинні документи, в тому числі з кадрового обліку колишніх працівників Станції Ясинувата ДП "Донецька залізниця", зберігались безпосередньо у цьому підрозділі в м. Ясинувата Донецького району Донецької області та на підконтрольну українській владі територію до Філії не передавались, беручи до уваги відсутність у позивача будь-якої можливості отримати довідку про свій спеціальний стаж, повинен був розглянути її трудову книжку в комплексі з листами-повідомленням АТ "Укрзалізниця" від 5.12.2025, від 17.12.2025 та копією наказу №55/Н від 30.03.2015, чого ним зроблено не було.

Як вбачається з матеріалів справи трудова книжка позивача в сукупності з вищезазначеними документами є достатньою правовою підставою для зарахування періоду її роботи з 13.11.1995 по 08.10.2015 (19 років 10 місяців) оператором сортувальної гірки позакласної залізничної станції Ясинувата ДП "Донецька залізниця" до її страхового стажу для пенсії як спеціального, що дає право на пенсію за вислугу років згідно п. "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В індивідуальних даних щодо позивача в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування по формі ОК-5 зазначено відомості по її спеціальному стажу (сторінки 6 та 7 форми): у 1999, 2002-2015 за кодом спецстажу "ЗП3013Б1" 2000-2001 за кодом спецстажу "ЗП3055А1".

Згідно даних Довідника кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб, затвердженого в якості Додатку №3 до наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу…" від 13.01.2015 №4, код підстави ЗПЗ013Б1 має назву: "Працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, і за результатами атестації робочих місць"; код підстави ЗПЗ055А1, який діє з 05.11.1991 та має назву: "Робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583 "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення".

Таким чином, позивач у період з 13.11.1995 по 08.10.2015, перебуваючи на одній і тій самій посаді оператора сортувальної гірки на одному і тому ж підприємстві "залізнична станція Ясинувата ДП "Донецька залізниця", має відмінні відомості щодо себе, як застрахованої особи, про спеціальний стаж. При цьому, підставою наявності таких розбіжностей, є інформація, внесена страхувальником, тобто роботодавцем, за дії якого позивач відповідальності не несе.

Отже за 2000-2001 роки спецстаж позивача обліковано вірно, а за решту періодів 1999, 2002-2015 як стаж по списку №2.

З урахуванням правової позиції, сформованої Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 та в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, згідно з якими у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи та про те, що в аналогічних справах застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України, а не Закону № 1058-ІV, а також беручи до уваги позицію, висловлену Верховним Судом в постанові від 06 листопада 2023 р. у справі №240/24/21, про те, що обмежуючи пунктом п. 2-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV врахування спеціального та страхового стажу, здобутого після 11 жовтня 2017 р., для набуття права на призначення пенсії за вислугою років, є порушенням принципу юридичної визначеності та верховенства права, позивач вважає, що має право на зарахування до спеціального стажу для визначення права на пенсію за вислугу років також періоду роботи з 06.09.2023 по 09.11.2025 оператором сортувальної гірки станції Полтава-Південна АТ "Українська залізниця" згідно даних довідки №НСК 09-30/1067 від 11.11.2025 АТ "Українська залізниця".

Отже позивач набула права на призначення пенсії за вислугу років з 50-річного віку як за раніше діючим законодавством згідно п. «а» ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788ХІІ, так і відповідно до п. 2-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV з урахуванням рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019.

У розрізі встановлених обставин суд дійшов висновку про невідповідність рішень №050130002413 від 30.12.2025 про відмову в призначенні пенсії у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті частини 2 статті 2 КАС України, а отже такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Що стосується обраного позивачем способу поновлення порушеного права, суд зазначає наступне.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Оскільки в силу частини другої статті 24 Закону № 1058-IV передбачено обов`язок органу Пенсійного фонду щодо обчислення страхового стажу, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях зарахування періодів роботи позивача до страхового та спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

Тому, зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов`язано із неправомірною відмовою у зарахуванні до спецстажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоду її роботи з 13.11.1995 по 08.10.2015, з 06.09.2023 по 09.11.2025, суд вважає, що зобов`язання пенсійного органу зарахувати такий стаж позивачу не є втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу. Встановлення пенсійному органу обов`язку повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років з урахуванням зарахованого судом спецстажу та висновків суду, викладених у цьому рішенні, також не є таким втручанням.

В той же час обчислення такого стажу та призначення пенсії свідчать про втручання суду в дискреційні повноваження органів пенсійного фонду, а тому позовні вимоги в частині призначення пенсії задоволенню не підлягають.

Таким чином, з огляду на обставини справи та дискреційні повноваження пенсійного органу щодо обчислення страхового та спеціального стажу, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, як останнього суб`єкта звернення, повторно розглянути заяву позивача від 23 грудня 2025 із зарахуванням позивачу періоду її роботи з 13.11.1995 по 08.10.2015, з 06.09.2023 по 09.11.2025 до спеціального стажу роботи що дає право для призначення пенсії відповідно до пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та із врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що спірні правовідносини пов`язані із захистом соціальних прав позивача, а спір виник внаслідок протиправних рішень відповідачів, тому суд приходить до висновку про необхідність відшкодування за рахунок їх бюджетних асигнувань понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у повному обсязі.

Керуючись статтями 139, 242, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, буд. 3, м. Чернівці, Чернівецький район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 40329345) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову в призначенні пенсії №050130002413 від 30.12.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 грудня 2025 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" частини 1 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зарахувавши до її спеціального стажу період роботи з13.11.1995 по 08.10.2015, з 06.09.2023 по 09.11.2025, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, буд. 3, м. Чернівці, Чернівецький район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 40329345) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні дев`яносто шість копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.В. Костенко