Рішення № 135853877, 08.04.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2026 рокусправа № 461/4468/25

зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кузана Р.І.,

секретар судового засідання Янковська І.І.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Тицької О.Б.,

представника відповідача Вовк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування припису, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Галицького районного суду м. Львова з позовом до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 20, код ЄДРПОУ 26256659), в якому просить: визнати протиправним та скасувати Припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадини від 14.05.2025 № 0004/П0979 Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що 28.05.2025 позивачем отримано від Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради Припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадини від 14.05.2025 №0004/П0979, яким зобов`язано демонтувати в належному йому нежитловому приміщенні по АДРЕСА_2 зовнішні ролети, пластикове дверне заповнення замінити на дерев`яне відносно стилевих ознак будинку. З вказаним приписом позивач не погоджується, оскільки відповідачем не враховані наявні дозволи та погодження на проведення ремонтних робіт у вказаному приміщенні, а саме заміну вікна на облаштування дверного заповнення (двері і захисні ролети), які погодило управління охорони історичного середовища. На підставі всіх погоджень від служб, позивачу інспекцією Держархбудконтролю видано Дозвіл №378/01 від 26.09.2001 на виконання будівельних робіт. Роботи по встановленню металопластикових дверей з скляним заповненням та захисних ролет проведені в 2002 році. З даного приводу проведена фотофіксація та погоджена 08.11.2002 Управлінням архітектури і містобудування. Зазначає, що між відповідачем та ОСОБА_1 укладений Охоронний договір на пам?ятку культурної спадщини від 30.08.2011 №190/11. У погодженому з Відповідачем Акті технічного стану будинку до Договору №190/11, вже був зафіксований існуючий на той час стан будинку і наявність металопластикових дверей з заскленням.

Крім цього позивач зазначає, що постановою Залізничного районного суду м. Львова від 14.03.2012 у справі №2-а-2275/11 скасовано постанову про адміністративне правопорушення від 31.10.2011 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 92 КУпАП, а адміністративне провадження по цьому факту закрито. Позивач вказує, що суд прийняв до уваги його покликання на те, що здійснення ремонтних робіт в будинку АДРЕСА_3 в нежитловому приміщенні (квартира АДРЕСА_4 ) по заміні віконного та дверного заповнення було погоджено з Управлінням охорони історичного середовища, що підтверджено письмовими доказами по справі.

Крім цього зазначає, що згідно із Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України «Про занесення об?єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам?яток України» від 18.01.2021 №14 (надалі - Наказ №14), житловий будинок АДРЕСА_3 , який має охоронний №4287-ЛВ, занесений до Державного реєстру нерухомих пам?яток України. Як вбачається із мотивувальної частини Наказу №14, такий наказ підготовлений на основі подання департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 30.04.2020 № 16-1726/0/2-20 за результатами проведених обстежень посадовими особами управління охорони історичного середовища з залученням власника об?єкта культурної спадщини ОСОБА_1 , про що складались відповідні письмові документи у яких вказувалося, що у будинку АДРЕСА_3 порушень об?єкта культурної спадщини не виявлено.

Позивач також вказує, що відповідач не надав первинних доказів зовнішнього вигляду будинку АДРЕСА_3 до того, як по Наказу №14 цей будинок був занесений 18.01.2021 до об?єктів культурної спадщини і на момент проведення обстеження, для можливості порівняння та встановлення розбіжностей. Стверджує, що змін у будинку АДРЕСА_3 до того як по Наказу №14 цей будинок був занесений 18.01.2021 до об?єктів культурної спадщини і станом на день подання даної позовної заяви немає. Також відповідач не навів, які норми чинного законодавства та Договору №190/11 позивач порушив по охороні об?єкта культурної спадщини будинку АДРЕСА_3 . З врахуванням викладеного вважає оскаржуваний припис протиправним.

Ухвалою судді Галицького районного суду м. Львова від 10.06.2025 адміністративну справу №461/4468/25 передано за підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду.

Справа №461/4468/25 надійшла до Львівського окружного адміністративного суду 07.08.2025. Після автоматизованого розподілу для розгляду цієї справи визначено головуючого суддю Кузана Р.І.

Ухвалою судді від 12.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову відмовити повністю. Вказує, що 19.06.2001 на засіданні міжвідомчої комісії розглядали заяву гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на влаштування дверного прорізу на місці віконного та продовження робіт з перепланування кв. АДРЕСА_5 , що знаходиться у його власності. За результатами розгляду звернення позивача прийнято рішення про наявність технічної можливості влаштувати дверний проріз на місці існуючого віконного та провести перепланування квартири під офіс згідно з поданими проектними пропозиціями. Вказані висновки затверджені розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 22.06.2001 № 610 «Про затвердження висновку міжвідомчої комісії гр. ОСОБА_1 ». Розпорядженням зобов`язано гр. ОСОБА_1 отримати в Головному управлінні архітектури і містобудування вихідні дані на проектування; розробити в спеціалізованій проектній організації проектну документацію на будівництво і погодити її у встановленому порядку з Головним управлінням архітектури і містобудування протягом 3-ох місяців з дня прийняття даного розпорядження; отримати дозвіл на виконання будівельних робіт в міській інспекції Держархбудконтролю протягом 3-ох місяців з дня прийняття розпорядження; роботи виконати протягом 2-ох років з дня прийняття даного розпорядження, закінчене будівництво здати в експлуатацію у встановленому порядку.

На виконання цього розпорядження Головне управління архітектури і містобудування Львівської міської ради погодило проект перепланування нежитлових приміщень на вул. Городоцькій, 56 у м. Львові під офіс з влаштуванням входу на місці існуючого віконного отвору. Управлінням враховано, що проект погоджено управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради. До розпорядження, окрім іншого, долучено проектні пропозиції «Перепрофілювання житлових приміщень під приміщення офісу ПП «Лад» на вул. Городоцькій, 56 у м. Львові». На підставі згаданого розпорядження НВФ «КОРА» розроблено проект перепланування нежитлових приміщень на вул. Городоцькій, 56 під офіс з влаштуванням входу на місці існуючого вікна. 10.08.2001 згаданий проект було погоджено Головним управлінням архітектури і містобудування (№ 1610/1714). При цьому у погодженні вказано, що будинок № 56 на вул. Городоцькій відноситься до цінної забудови міста, знаходиться в історико-культурній заповідній території. До погодження № 1610/1714 долучено робочу документацію «Перепланування житлових приміщень під приміщення офісу на вул. Городоцькій, 56 у м. Львові» (розроблений НВФ «КОРА»). Специфікація вхідних дверей у робочій документації вказана на аркуші 1.2. і позначена абревіатурою ДН 21-13, ДГ 21-9, ДГ 21-7. Відповідно до чинного станом на 2001 рік ДСТУ Б В.2.6-24-2001 (ГОСТ 24700-99) «Блоки віконні дерев`яні зі склопакетами» та ін., абревіатура ДН означала, що двері виготовлені з деревини (дерев`яні, зовнішні). Аналогічно й паспортом кольорового опорядження фасаду, погодженим Головним управлінням архітектури та містобудування та управлінням охорони історичного середовища, передбачено встановлення дерев`яних дверей та не передбачено ролет.

Представник відповідача зазначає, що дозвіл інспекції державного архітектурно-будівельного контролю № 378/01 від 26.09.2001, виданий ОСОБА_1 на виконання будівельних робіт з перепланування нежитлових приміщень на АДРЕСА_3 під офіс та влаштування входу на місці існуючого вікна був дійсним до 31.12.2001. Проте, декларація про готовність об`єкта до експлуатації зареєстрована 25.06.2011, а тому не може вважатись належним і достатнім доказом того, що на момент виконання будівельних робіт у 2001 році позивачем було дотримано усіх законодавчих вимог під час здійснення реконструкції пам`ятки культурної спадщини.

Окрім того, з метою належного обліку об`єкта культурної спадщини пам`ятки місцевого значення (охоронний № 4287-Лв) на вул. Городоцькій, 56 у м. Львові, провідним спеціалістом архітектором відділу охорони та використання об`єктів культурної спадщини Офісу охорони культурної спадщини ОСОБА_2 09.05.2025 складено акт візуального обстеження. За результатами проведеного обстеження, згідно з вимогами п. 12.10., видано припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини від 14.05.2025 № 0004/П0979. Зокрема, виявлені порушення: встановлено ролети, пластикове дверне заповнення у будинку пам`ятці культурної спадщини.

Щодо посилання на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 14.03.2012 у справі № 2-а-2275/11 представник відповідача зазначає, що таке посилання є юридично необґрунтованим, оскільки відповідна постанова не має преюдиційного значення та не підлягає врахуванню судом при розгляді цього спору. Враховуючи наведене вище, просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Від позивача 16.10.2025 надійшла відповідь на відзив.

Крім цього позивач 21.01.2026 подав додаткові пояснення.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є власником кв. АДРЕСА_5 .

Розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №610 від 22.06.2001 надано дозвіл ОСОБА_1 на влаштування дверного прорізу на місці віконного та продовження робіт з перепланування у кв. АДРЕСА_5 . Крім цього, зобов`язано ОСОБА_1 :

- отримати в Головному управлінні архітектури і містобудування вихідні дані на проектування;

- розробити в спеціалізованій проектній організації проектну документацію на будівництво і погодити її у встановленому порядку з Головним управлінням архітектури і містобудування протягом 3-х місяців з дня прийняття даного розпорядження;

- отримати дозвіл на виконання будівельних робіт в міській інспекції Держархбудконтролю протягом 3-х місяців з дня прийняття даного розпорядження»

- роботи виконати протягом 2-х років з дня прийняття даного розпорядження, закінчене будівництво здати в експлуатацію у встановленому порядку.

На виконання цього розпорядження позивачем виготовлено та погоджено у встановленому законодавством порядку в Головному управлінні архітектури та містобудування Проект перепланування нежитлових приміщень на АДРЕСА_3 під офіс з влаштуванням входу на місці існуючого вікна.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю 29.09.2001 надано позивачу дозвіл № 378/01 на виконання будівельних робіт з перепланування нежитлових приміщень на АДРЕСА_3 під офіс та влаштування входу на місці існуючого вікна.

Після проведення будівельних робіт з перепланування належного позивачу нежитлового приміщення по АДРЕСА_3 під офіс, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 25.06.2011 зареєстровано декларацію про готовність об?єкта до експлуатації. В розділі 12 Декларації про готовність об`єкта до експлуатації позивачем відображено техніко-економічні показники об`єкта, зокрема вказано матеріал виготовлення вхідних дверей та вікна металопластикові.

Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради 17.08.2011 складено облікову картку та паспорт пам`ятки архітектури та містобудування будівлі по АДРЕСА_3 (охоронний № пам`ятки 1383).

Крім цього, 17.08.2011 представниками Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради за участю ОСОБА_1 проведено візуальний огляд та складено акт технічного стану пам`ятки житлового будинку кінця ХІХ ст., охоронний №1383. В акті, серед іншого, зафіксовано факт встановлення позивачем металопластикових вхідних дверей та вікна в належному йому приміщенні. До акту долучено матеріали фотофіксації.

Суд також встановив, що 30.08.2011 між Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради та ОСОБА_1 укладений Охоронний договір №190/1 на пам?ятку культурної спадщини, за умовами якого Користувач (власник) ОСОБА_1 бере на себе зобов`язання щодо охорони житлового будинку кін.XIX ст., пам`ятки архітектури місцевого значення, розташованого на АДРЕСА_3 .

Згідно з п.13 Охоронного договору позивач з метою збереження пам`ятки та створення належних умов для її використання зобов`язаний, зокрема, перед проведенням в належному йому приміщенні ремонтних, реставраційних, консерваційних, реабілітаційних робіт, пристосування пам`ятки, провести необхідні науково-дослідні роботи. Ремонтно-реставраційні роботи проводити згідно з проектною документацією, виготовленої на підставі реставраційного завдання та погодженої у встановленому законом порядку. Погоджувати у встановленому законом порядку встановлення технічних елементів, вивісок на фасадах будинку.

Позивач також взяв на себе збов`язання до 05.05.2012 впорядкувати дверне та віконне заповнення відносно стилевих ознак будинку, згідно з погодженими робочими кресленнями у встановленому законом порядку. У випадку необхідності проведення заміни віконного та дверного заповнення керуватись рішенням виконкому Львівської міської ради від 31.08.2007 №643 «Про впорядкування заміни та встановлення віконних і дверних заповнень фасадів на території історичного ареалу». Реставрацію віконних заповнень (у випадку необхідності заміну) проводити з обов`язковим збереженням характеру членування, матеріалу, кольору, місця розташування відносно площини фасаду.

Посадовими особами відповідача 09.09.2011 складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення щодо проведення ремонтних робіт по заміні дверного та віконного заповнення на пам`ятці культурної спадщини без письмового дозволу, на підставі якого адміністративною комісією Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради 31.10.2011 винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.92 КУпАП.

Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 14.03.2012 у справі №2-а-2275/11 вказана постанова у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача визнана протиправною та скасована, а адміністративне провадження по цьому факту щодо ОСОБА_3 - закрите.

Зі змісту вказаних документів випливає, що металопластикові вхідні двері та вікно в належному позивачу нежитловому приміщенні в будинку АДРЕСА_3 встановлені ним ще до укладення в 2011 році Охоронного договору №190/1.

З метою належного обліку об`єкта культурної спадщини пам`ятки місцевого значення на вул. Городоцькій, 56 у м. Львові, провідним спеціалістом архітектором відділу охорони та використання об`єктів культурної спадщини Офісу охорони культурної спадщини ОСОБА_2 09.05.2025 складено акт візуального обстеження.

В цьому акті посадовою особою відповідача вказано, що позивач не дотримався вимог ст.24, 27 Закону України про охорону культурної спадщини» та п.3.5.3 рішення Львівської міської ради №952 від 19.10.2022 «Про порядок утримання фасадів будівель і споруд на території історичного ареалу м.Львова та будівель і споруд, що є об`єктами культурної спадщини поза межами історичного ареалу м.Львова», а саме встановлено металопластикове дверне заповнення, встановлено зовнішні ролети.

Відповідно до ст.ст. 3, 6, 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини» відповідачем видано припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини від 14.05.2025 № 0004/П0979.

В приписі зазначено, що за результатами проведеного обстеження виявлено порушення, а саме: позивачем встановлено ролети, пластикове дверне заповнення у будинку пам`ятці культурної спадщини.

Відповідно до п. 1 Припису відповідач зобов`язав ОСОБА_1 в термін до 10.06.2025 вжити наступні заходи: «Демонтувати зовнішні ролети. Пластикові дверне заповнення замінити на дерев?яне відносно стилевих ознак будинку. Технологію монтажу нових дерев`яних дверей, членування, профіль та колір узгодити з офісом охорони культурної спадщини та здійснити у відповідності до погодженого паспорту опорядження фасаду».

Не погоджуючись з таким приписом позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішення спору суд керувався таким.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 4, 5 статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Адміністративний суд у силу вимог частини 2 статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України від 08 червня 2000 року № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі Закон № 1805-III).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 та 6 ст.3 Закону № 1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать, зокрема, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України, утворюється місцевою радою за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами.

До повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема:

- забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території;

- забезпечення дотримання режиму використання пам`яток місцевого значення, їх територій, зон охорони;

- забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження;

- організація відповідних охоронних заходів щодо пам`яток місцевого значення та їх територій у разі виникнення загрози їх пошкодження або руйнування внаслідок дії природних факторів чи проведення будь-яких робіт;

- видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на цих пам`ятках, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них;

- укладення охоронних договорів на пам`ятки в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону; застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону;

- здійснення інших повноважень відповідно до закону.

Згідно з ст.30 Закону № 1805-III органи охорони культурної спадщини зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці або порушує законодавство, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини.

Приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.

Аналіз вказаних норм Закону № 1805-III дає суду підстави дійти висновку, що Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради, як уповноважений орган охорони культурної спадщини, наділений повноваженнями здійснювати контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами законодавства про охорону культурної спадщини, вживати заходи з метою захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування чи пошкодження і з цією метою виносити обов`язкові до виконання приписи чи розпорядження.

Водночас суд зазначає, що такі приписи та розпорядження, як і будь яке інше рішення органу владних повноважень, повинні бути належним чином обґрунтовані та прийняті лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У контексті зазначеного суд зауважує, що припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини є актом індивідуальної дії, головною рисою якого є його конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктом адміністративного права, який видає такий акт; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Також загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Сталою є позиція Верховного Суду, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб`єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №826/6528/18, від 10.04.2020 у справі №819/330/18, від 10.01.2020 у справі №2040/6763/18).

Суд також зазначає, що одним із критеріїв оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України, є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Повертаючись до обставин у цій справі суд зазначає, що в оскаржуваному Приписі про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини від 14.05.2025 №0004/П0979 відповідачем лише узагальнено зазначено про виявлені порушення: «встановлено ролети, пластикове заповнення у будинку пам`ятці культурної спадщини», проте не зазначено конкретних норм законодавства, які порушено позивачем, не вказано коли саме такі порушення допущені та не обґрунтовано способу їх усунення та встановлених строків виконання припису.

У даному випадку відсутність в оскаржуваному приписі посилання на конкретні норми законодавства, які порушено позивачем, безумовно свідчить про необґрунтованість такого припису, що поставило позивача у невизначене становище та позбавило його можливості подати необхідні, на думку державного органу, дозвільні документи чи пояснення для спростування висновку про зазначені порушення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що позивачем порушено норми ст.24 та ст.27 Закону № 1805-III, а також п.3.5.3 рішення Львівської міської ради №952 від 19.10.2022 «Про порядок утримання фасадів будівель і споруд на території історичного ареалу м.Львова та будівель і споруд, що є об`єктами культурної спадщини поза межами історичного ареалу м.Львова», про що вказано в акті візуального обстеження від 09.05.2025, який був підставою для прийняття оскаржуваного припису.

З цього приводу суд зазначає, що такий акт складений без участі позивача та йому не надсилався, а тому його зміст не був відомий позивачу з метою надання пояснень чи спростувань відображених у ньому висновків. Доказів протилежного відповідачем суду не надано. Крім цього, в акті візуального обстеження пам`ятки культурної спадщини від 09.05.2025 не вказано, що порушення норм законодавства про охорону культурної спадщини допущено саме позивачем. Відповідачем також не встановлено, що роботи по монтажу ролет та пластикового заповнення дверей та вікна в будинку №56 по вул.Городоцькій у м.Львові проведено після набрання чинності рішенням Львівської міської ради №952 від 19.10.2022 «Про порядок утримання фасадів будівель і споруд на території історичного ареалу м.Львова та будівель і споруд, що є об`єктами культурної спадщини поза межами історичного ареалу м.Львова».

Згідно з ст.24 Закону № 1805-III власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Використання пам`ятки має здійснюватися відповідно до визначених або встановлених режимів використання, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Режими використання пам`ятки визначаються науково-проектною (науково-дослідною) документацією, що складається за результатами проведених досліджень.

Рішення про затвердження науково-проектної (науково-дослідної) документації з визначення режимів використання пам`ятки приймається:

центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, - щодо пам`яток національного значення;

органом охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями - щодо пам`яток місцевого значення.

Порядок визначення режимів використання пам`яток та затвердження науково-проектної (науково-дослідної) документації встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.27 Закону № 1805-III у разі, коли пам`ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов`язані привести цю пам`ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).

Якщо власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, самостійно не здійснюють заходів, передбачених у частині першій цієї статті, то відповідний орган охорони культурної спадщини може зобов`язати їх здійснити ці заходи, видавши відповідне розпорядження.

У разі, коли власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, не в змозі виконати розпорядження органу охорони культурної спадщини щодо охорони пам`ятки, орган охорони культурної спадщини може вжити необхідних заходів самостійно (повністю або частково), профінансувавши їх за рахунок спеціальних коштів на фінансування охорони культурної спадщини.

Суд встановив, що наказом Міністерства культури та інформаційної політики України «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» від 18.01.2021 №14 занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкти культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Закону України «Про охорону культурної спадщини» у Львівській області згідно з переліком, відповідно до додатку.

Додатком до вказаного вище наказу визначено перелік пам`яток культурної спадщини, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення у Львівській області, серед яких за №287 вказаний будинок ХІХ століття, місцезнаходження вул. Городорцька, 56, м. Львів, пам`ятка архітектури, взята під охорону Рішенням виконкому Львівської обласної ради №227 від 17.07.1990, охоронний №4287/19-Лв.

Також зазначеним наказом зобов`язано Львівську обласну державну адміністрацію поінформувати власників об`єктів культурної спадщини або уповноважені ними органи про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; протягом 2021 року забезпечити приведення облікової документації на пам`ятки, занесені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, у відповідність до цього наказу; забезпечити формування облікових справ на пам`ятки культурної спадщини у паперовій та електронній формах; у місячний строк визначити межі та режими використання території пам`яток; до прийняття в установленому порядку рішення про визначення меж території і режимів використання пам`яток культурної спадщини згідно з переліком, що додається до цього наказу: межі території визначити відповідно до абзацу другого пункту 12 розділу IV Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 р. № 158; режим використання пам`яток культурної спадщини встановлювати відповідно до рекомендованих в обліковій документації режимів використання.

Відповідно до абзацу третього частини другої статті 14 Закону № 1805-III наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року №158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 року № 501), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2013 року за № 528/23060, затверджено Порядок обліку об`єктів культурної спадщини.

Розділом ІХ вказаного порядку визначено особливості включення до Реєстру об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом.

Згідно з пунктами 1, 5 розділу ІХ Порядку Мінкультури забезпечує включення до Реєстру об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом:

пам`яток всесоюзного, республіканського значення - за категорією національного значення шляхом підготовки проекту постанови Кабінету Міністрів України про занесення пам`ятки до Реєстру за категорією національного значення;

інших пам`яток - за категорією місцевого значення шляхом прийняття рішення про занесення таких пам`яток до Реєстру за категорією місцевого значення.

Про занесення до Реєстру пам`ятки Мінкультури у строк, що не перевищує 10 робочих днів, повідомляє уповноважений орган, який в свою чергу у п`ятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення інформує власника цієї пам`ятки або уповноваженого(ої) ним органу (особи) про прийняті рішення та особливості здійснення права власності на пам`ятку рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Отже позивач, як власник частини об`єкту культурної спадщини, внесеного до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, зобов`язаний дотримуватись норм законодавства про охорону культурної спадщини та Охоронного договору№190/1.

Однак, в оскаржуваному приписі відповідач не вказав, коли саме позивачем встановлено ролети, пластикове дверне заповнення в кв. АДРЕСА_5 , зокрема до чи після занесення такого будинку до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та за яких обставин. Не вказано також, що такі порушення допущено ОСОБА_1 після укладення Охоронного договору №190/1. Водночас, наявні в матеріалах справи письмові докази свідчать, що такі роботи проведені до 2011 року, тобто до укладення Охоронного договору та внесення будинку до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Вказані обставини безальтернативно свідчить про порушення відповідачем принципу обґрунтованості при прийнятті оскаржуваного припису.

За таких обставин суд дійшов висновку, що такий припис прийнятий відповідачем без дотримання передбачених статтею 2 КАС України принципів, зокрема не обґрунтовано та без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), без урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, а тому повинен бути скасований.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадини від 14.05.2025 № 0004/П0979.

Стягнути з Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 20, код ЄДРПОУ 26256659) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 20.04.2026.

Суддя Р.І. Кузан