Ухвала суду № 135851905, 17.04.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 квітня 2026 рокуСправа №160/2954/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.,

за участі секретаря судового засідання Лебеденко В.В.,

розглянувши матеріали заяви Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Ус Віти Олегівни про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі №160/2954/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №160/2954/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

23.10.2023 рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

07.04.2026 Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Ус Віта Олегівна звернулася до суду з заявою, в якій просить суд:

- змінити спосіб і порядок виконання рішення суду, на підставі якого видано виконавчий № 160/2954/23 виданий 23.01.2024 Дніпропетровським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, в розмірі до 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.07.2022 року по 20.01.2023 року на стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань та виплатити ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 200 854,84 грн.

В обґрунтування заяви зазначено, що відповідно до листа Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області від 27.02.2024 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі №160/2954/23 було розраховано суму додаткової винагороди у розмірі 265 138,71 грн, у т.ч., нарахування додаткової винагороди 199 354,84 грн, нарахування компенсації ПДФО 35 883,87 грн, відшкодування виконавчого збору 28400,00 грн, відшкодування правничої допомоги 1500,00 грн. Однак, вказана сума доплати не була виплачена позивачу, що й стало підставою для звернення заявника до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі №160/2954/23 призначено до розгляду в судове засідання на 17 квітня 2026 року о 11:40 год.

15.04.2026 представник відповідача звернувся до суду з запереченнями на заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду, в яких зазначив наступне. Заявник посилається на ч.3 ст. 378 КАС України як на підставу можливості зміни способу виконання рішення суду, проте предметом позову у справі №160/2954/23 є зобов`язання нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 в розмірі 30 000 грн пропорційно розрахунку на місяць, починаючи з 01.07.2022 по 20.01.2023, відповідна категорія виплат приписами абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України не охоплена. Виплата доходу позивачу відповідачем передбачає одночасно сплату до бюджету коштів (податку з доходів фізичних осіб 35883,87 грн та військового збору 9 967,74 грн), отже стягнення загальної суми на користь позивача призведе до порушення норм Податкового кодексу України в частині неможливості Територіальним управлінням виконання покладених зобов`язань, а саме, одночасну сплату податків з доходів, що виплачується. Способом відновлення порушеного права позивача у цій справі судом обрано зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум додаткової винагороди не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав. З урахуванням вищезазначеного, просив відмовити у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

У судове засідання 17.04.2026 сторони не прибули, були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду заяви.

За приписами статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

У відповідності до частини дев`ятої статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд вважає за можливе провести судове засідання без участі учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі №160/2954/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково, а саме:

-визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо ненарахування і невиплати позивачу з 01.07.2022 року по 20.01.2023 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану;

-зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, в розмірі до 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.07.2022 року по 20.01.2023 року;

-в іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Рішення суду набрало законної сили 23.11.2023. Виконавчий лист отримано позивачем 23.01.2024.

Згідно з частиною першою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Згідно з частини третьої статті 33 Закону України Про виконавче провадження за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Як зміну способу і порядку виконання судового рішення розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку із неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.08.2022 року у справі №П/811/269/17.

З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України суд доходить висновку, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.02.2025 року у справі №640/7827/22, постанові Великої Палати Верховного суду від 12.06.2019 року у справі №800/203/17.

Суд зазначає, що резолютивна частина рішення суду має зобов`язальний характер, однак судом не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів і, як наслідок, не перевірялася правильність нарахування відповідних сум.

Оскільки розрахунок таких сум не здійснювався, змінивши спосіб виконання рішення суду із зобов`язання вчинити певні дії на стягнення конкретної суми цієї заборгованості з визначенням певного періоду, суд фактично змінив би рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішив питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, оскільки виконання рішення суду залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призвести до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості по додатковій винагороді позивачу.

Відтак, спосіб і порядок виконання рішення суду, який просить встановити заявник, фактично призведе до зміни резолютивної частини рішення суду, а тому зазначена заява задоволенню не підлягає.

Окремо суд звертає увагу на нові положення законодавства: приписи абз. 2 ч. 3 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, які фактично створюють виключення з вищевикладених висновків. Такі виключення стосуються конкретно визначених категорій спорів: обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання

1) пенсійних виплат;

2) соціальних виплат непрацездатним громадянам;

3) виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням;

4) виплат та пільг дітям війни;

5) інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг.

У даній справі предмет спору не стосувався відповідних категорій виплат, оскільки йшлося про додаткову винагороду, запроваджену на період воєнного стану як захід компенсаційного та стимулюючого характеру для осіб, які проходять службу в таких умовах.

Отже, ця норма права на позивача не поширюється.

Тотожне правозастосування саме щодо додаткової винагороди працівникам Служби судової охорони здійснено Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 17.04.2025 року у справі № 380/15457/22, П`ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 10.04.2025 року у справі №420/25894/23, Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 10.02.2025 року у справі №560/13508/22.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення, у зв`язку з чим у її задоволенні належить відмовити.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 241-243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Ус Віти Олегівни про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі №160/2954/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець