Рішення № 135849002, 21.04.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/7381/25

пр.№ 2/464/672/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.04.2026 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова у складі судді Тімченко О.В., розглянувши цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ІНТЕР-ПОЛІС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у порядку регресу, за участі представника позивача адвоката Гусєва П.В.,

у с т а н о в и в:

Позивач через електронний кабінет звернувся до Сихівського районного суду м.Львова з позовною заявою в порядку цивільного судочинства, в якій просить стягнути з відповідача завдані збитки у порядку регресу у розмірі 42433,31 грн.

За результатами автоматизованого розподілу судову справу передано на розгляд судді Тімченко О.В., інформація щодо справи є відкритою та оприлюднюється на офіційному вебпорталі судової влади України.

Суддя ухвалою від 04 листопада 2025 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у зв`язку з малозначністю справи, що визначено імперативними приписами цивільного законодавства, про що і просив позивач.

Ухвала про відкриття провадження оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень з додатковим відображенням в електронній формі програмними засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, у тому числі з використанням мобільного застосунку Порталу Дія.

Заперечень проти письмового провадження, визначеного ухвалою суду про відкриття провадження, до суду не надходило, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису у такому випадку не здійснюється.

Характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зрештою беруться до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо проведення публічного розгляду справи.

Саме така правова позиція сформульована Верховним Судом у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 712/1100/20, що у порядку ч.4 ст.263 ЦПК України підлягає урахуванню при застосуванні норм права.

Позивачу/представнику позивача ухвалу про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету, про що свідчать довідки про доставку електронного документа.

За відсутності у відповідача електронного кабінету копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано за зареєстрованим місцем проживання, отриманим за відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру в порядку ст.187 ЦПК України.

Декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою. Особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування) - ст.ст.3, 4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

За висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, від 01 грудня 2023 року у справі № 591/4832/22, що у порядку ч.4 ст.263 ЦПК України при застосуванні норм права ураховується, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судового повідомлення у зв`язку «адреса відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, зазначене свідчить про умисне неотримання судового повідомлення.

З огляду на викладене долучена до справи довідка поштового відділення із трекінгом поштових відправлень) з позначкою про неможливість вручення судового повідомлення з підстав - «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, що узгоджується із положеннями п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 з покликанням на практику Європейського суду з прав людини у справі «Гарячий проти України» (заява № 43925/18) висловлено правову позицію про те, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не заходить так далеко, щоб зобов`язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за ненадіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник, не отримав кореспонденцію, надіслану йому судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Судом вжито передбачених законодавством заходів для повідомлення відповідача та створено умови для реалізації принципу змагальності сторін. Водночас, незважаючи на належне повідомлення, відповідач своїми процесуальними правами не скористався та відзиву не подав, жодних клопотань не заявлено.

Порядок здійснення цивільного судочинства встановлений ЦПК України, за яким суд розглядає справи у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них, як на підставу своїх вимог та заперечень (ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України, постанова Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 607/16163/19).

За положеннями ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду:

в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 04 листопада 2025 року по справі № 464/7381/25, яка не оскаржувалась та набрала законної сили, відповідача визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124, 122-2 КУАП, та накладено стягнення.

Указаною постановою встановлено, що відповідач 19 лютого 2024 року о 18.19 год на вул.Трускавецька, 2б в м.Львові, керуючи автомобілем марки "Volkswagen Transporter" д.н.з. НОМЕР_1 , не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль КІА д.н.з. НОМЕР_2 , завдавши транспортним засобам механічних пошкоджень, чим порушив п.13.1 ПДР України.

Окрім цього, відповідач 19 лютого 2024 року о 18.19 год на вул.Трускавецька, 2Б в м.Львові, керуючи автомобілем марки "Volkswagen Transporter" д.н.з. НОМЕР_1 , будучи учасником дорожньо-транспортної пригоди, не залишився на місці пригоди та не повідомив орган чи підрозділ поліції.

Згідно з ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду в справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки наведена постанова набрала законної сили, тому доказуванню не підлягають факт вчинення відповідачем дорожньо-транспортної пригоди з пошкодженням транспортних засобів, а також залишення місця події.

У силу ст.ст.979, 981, 982 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів. Договір страхування укладається в письмовій формі з дотриманням вимог до письмової форми правочину, встановлених цим Кодексом. Факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим полісом (сертифікатом). У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.

Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Позивач як страховик, заявляючи вимоги на підставі страхового полісу № ЕР215918240 (про який однозначно зазначено у позові), такий суду не надає.

Указане позбавляє суд можливості з`ясувати його зміст та умови: дійсність договору страхування, предмет договору, об`єкт договору та страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума).

Зважаючи на те, що позивач сам виступає страховиком за договором страхування, у нього безумовно відсутні жодні труднощі у наданні такого доказу.

Стверджувати, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_1 була застрахована позивачем як страховиком, про що такий стверджує, немає жодних правових підстав, твердження позивача в цій частині є голослівними та на належними доказами не підкріплюються.

Натомість, за долученими до справи відомостями із сайту МТСБУ щодо перевірки чинності полісу внутрішнього страхування № 215918240, то за таким забезпечено транспортний засіб «Крайслер 200» номерний знак НОМЕР_3 , який не є учасником дорожньо-транспортної пригоди у цій справі.

Інші письмові докази по справі, такі як заява про страхове відшкодування, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, протокол огляду транспортного засобу, ремонтна калькуляція, платіжна інструкція не підміняють собою договір страхування, адже не містять його істотних умов, - відповідно не виступають безумовним правовим підґрунтям для відшкодування шкоди у порядку регресу.

Позивач, який користується професійною правничою допомогою адвоката, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв, а, зважаючи на вимоги цивільного процесуального законодавства, зокрема засади змагальності та диспозитивності, суд не вправі з власної ініціативи витребувати докази у позивача. Позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Схожа позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18, від 03 серпня 2022 року у справі № 156/268/21.

Розглядаючи справу в межах доводів та поданих доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог про стягнення 42 433,31 грн у порядку регресу та порушення відповідачем прав позивача, які б підлягали судовому захисту, а відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2040/20). У матеріалах справи відсутні відомості, які б спростовували даний рішення суду та беззастережно доводили протилежне.

За відсутності відзиву відповідача суд вирішив справу за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України). Водночас неподання відзиву відповідачем не звільняє позивача від тягарю доказування. Принцип змагальності не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог (постанови Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13, від 27 січня 2021 року у справі № 607/16163/19, від 23 листопада 2022 року у справі № 208/6630/19).

У зв`язку з відмовою в позові судові витрати зі сплати судового збору до відшкодування позивачу не підлягають (ст.141 ЦПК України).

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Відмовити в задоволенні позову.

Судові витрати зі сплати судового збору позивача залишити по понесеним.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, у такому разі суд підписує рішення без його проголошення.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Інформація про учасників справи:

позивач Приватне акціонерне товариство «ІНТЕР-ПОЛІС», ЄДРПОУ 19350062, м.Київ, вул.Володимирська, 69;

відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 21 квітня 2026 року, що є датою його ухвалення за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя Олена ТІМЧЕНКО