Рішення № 135848976, 20.04.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1381/26

пр.№ 2/464/1658/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

20.04.2026 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:

головуючого судді Теслюка Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Гирьки К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (далі ТДВ «СГ «Оберіг») до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

у с т а н о в и в:

представник позивача ТДВ «СГ «Оберіг» - Войціховський А.В. звернувся в суд із позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 4 300 грн, інфляційні втрати в розмірі 862,17 грн, пеню в розмірі 2 194,17 грн, 3% річних в розмірі 227,38 грн, а також судові витрати, які складаються із судового збору сплаченого при поданні позову, в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 022,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 13.05.2022 відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участі автомобілів марки «BMW» моделі «320D», р.н. НОМЕР_1 , та «Renault» моделі «Megane», р.н. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження із матеріальними збитками. Відповідача ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ст.122-4 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія транспортного засобу марки «BMW» моделі «320D», р.н. НОМЕР_1 , станом на дату ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-204188865. Позивачем було здійснено обчислення суми належної до виплати в якості відшкодування позивачем шкоди третій особі та відшкодовано третій особі за пошкодження транспортного засобу марки «Renault» моделі «Megane», р.н. НОМЕР_2 , страхове відшкодування в розмірі 4 300 грн. Таким чином, зазначає, що у позивача виникло право регресної вимоги виплаченої суми страхового відшкодування до відповідача, з огляду на те, що відповідач залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою від 10.03.2026 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача ТДВ «СГ «Оберіг» у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити у відсутності сторони позивача, не заперечив щодо ухвалення у справі заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не подав.

Враховуючи повторну неявку відповідача в судове засідання та відсутність заперечень сторони позивача щодо проведення заочного розгляду справи, суд, відповідно до вимог ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 13.05.2022 об 11:40 год на вул.Врубеля, 42 у м.Львові, керуючи автомобілем марки «BMW» моделі «320D», р.н. НОМЕР_1 , був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль марки «Renault» моделі «Megane», р.н. НОМЕР_2 , завдавши механічних пошкоджень, чим порушив п.п.2.3.б, 2.10.а, 13.1 ПДР. Окрім цього, ОСОБА_1 , будучи учасником дорожньо-транспортної пригоди, покинув місце такої, не повідомивши орган чи підрозділ поліції. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачені ст.ст. 122-4, 124 КУпАП.

Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 10.06.2022 у справі №464/2047/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні зазначеної ДТП та у залишенні місця пригоди, накладено адміністративне стягнення за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, факт вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП та в залишенні місця пригоди є встановленим і його вина не підлягає доказуванню.

Встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «BMW» моделі «320D», р.н. НОМЕР_1 , була застрахована в ТДВ «СГ «Оберіг», згідно із полісом обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 204188865.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю чи майну третьої особи.

Власник автомобіля марки «Renault» моделі «Megane», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування від 30.06.2022, вказану заяву було розглянуто та визнано страховим випадком дану ДТП, згідно з страховим актом №37883/1 від 07.07.2022.

Відповідно до ремонтної калькуляції №37883 та страхового акту №37883/1 від 07.07.2022 визначено суму страхового відшкодування в розмірі 4 300 грн.

Зазначена сума, відповідно до платіжного доручення №14442 від 08.07.2022, виплачена власнику автомобіля марки «Renault» моделі «Megane», р.н. НОМЕР_2 , - ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із п.п.«в» п.п.38.1.1 п.38.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми сплаченого страхового відшкодування є обґрунтованими і доведеними позивачем, оскільки страховиком здійснено страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу за договором страхування, а тому такий, в силу положень п.п.«в» п.п.38.1.1 п.38.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», має право на компенсацію виплаченого страхового відшкодування від відповідача, який спричинив ДТП та самовільно залишив місце пригоди.

Щодо позовних вимог про стягнення із відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про страхування» договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відтак, грошовим слід вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, а правовідношення щодо відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у цій справі, також є грошовим зобов`язанням.

Отже, зважаючи на юридичну природу таких правовідносин сторін, як грошові зобов`язання, на них поширюється дія положень ч.2 ст.625 ЦК.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Таким чином, у межах позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 227,38 грн та інфляційні втрати в розмірі 862,17 грн.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 2 194,17 грн слід зазначити таке.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як вбачається з матеріалів справи, даний спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу.

В полісі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №204188865 не зазначено розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання. Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема статтею 36.5. цього Закону, передбачено розмір пені, яка нараховується за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування.

Отже, Цивільним кодексом України, Законами України «Про страхування» та «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до особи, відповідальної за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП. Не зазначені правові підстави для нарахування пені і в позовній заяві.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що для позадоговірних (регресних) зобов`язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов`язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні, відтак в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 2 194,17 грн слід відмовити.

Враховуючи наведене вище, суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТДВ «СГ «Оберіг» грошових коштів у розмірі 5 389,55 грн, з яких: 4 300 грн розмір сплаченого страхового відшкодування, 862,17 грн - інфляційні втрати, 227,38 грн 3% річних.

Вирішуючи питання судових витрат, слід зазначити таке.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в матеріалах справи містяться: договір про надання правничої допомоги від 16.07.2025, додаткова угода до договору про надання правничої допомоги від 16.07.2025, попередні (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу та акт прийому-передачі наданих послуг №37883/1 від 10.02.2026.

Матеріали справи містять копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ № 1208, виданого Войціховському Антону Віталійовичу на підставі рішення Ради адвокатів Волинської області від 28.02.2020.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката Войціховського А.В., а також оскільки клопотань відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не надходило, суд дійшов висновку, що вказаний розмір послуг адвоката в сумі 8 022,50 грн є обґрунтованим і таким, що відповідає складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню на 71,07%, відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір, сплачений при поданні позову, в сумі 1 892,17 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 701,59 грн, а всього 7 593,76 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» грошові кошти в розмірі 5 389 (п`ять тисяч триста вісімдесят дев`ять) грн 55 коп, з яких: 4 300 грн розмір сплаченого страхового відшкодування, 862,17 грн - інфляційні втрати, 227,38 грн 3% річних.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які складаються із судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 1 892,17 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 701,59 грн, а всього 7 593 (сім тисяч п`ятсот дев`яносто три) грн 76 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 20.04.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», код ЄДРПОУ 39433769, м.Київ, вул. Васильківська, буд.14.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Суддя Дмитро ТЕСЛЮК