Рішення № 135848247, 21.04.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 334/7553/25 2/335/691/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Шалагінової А. В.,

за участі секретаря судового засідання Савченко О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС» в особі представниці адвокатки Міньковської Анастасії Володимирівни до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних,

ВСТАНОВИВ:

13.10.2025 ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС» (далі ТОВ «ВІН ФІНАНС», позивач) в особі представниці адвокатки Міньковської А. В. звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.07.2016 у справі № 335/13332/15-ц, стягнуто з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») заборгованість за кредитним договором від 28.12.2005 № 1336-125К розміром 956 576,47 грн.

27.02.2018 між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Довіра та Гарантія» (далі ТОВ «Довіра та Гарантія») було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги. В подальшому, ТОВ «Довіра та Гарантія» змінило найменування на ТОВ «ВІН ФІНАНС». Отже, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 28.12.2005 № 1336-125К. Однак, після ухвалення судом рішення про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, останній суму боргу не сплатив, зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував. У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання з повернення коштів, визначеного рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.07.2016, між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст. 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України). На підставі ст. 625 ЦК України у відповідача виникла заборгованість загальним розміром 286 035,31 грн, яка складається з: трьох відсотків річних за період з 12.03.2017 по 22.02.2019 56 057,99 грн; інфляційних втрат за період з 12.03.2017 по 22.02.2019 229 977,32 грн.

Посилаючись на вказані вище обставини, просить стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 286 035,31 грн, судовий збір та витрати на правничу допомогу (а.с. 1 2).

10.11.2025 від представника відповідача адвоката Бубнова Д. Ю. надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач позов не визнав, з огляду на таке. Так, з доданих до позовної заяви документів неможливо встановити, чи відкривалося виконавче провадження з примусового виконання судового рішення про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, чи вчинялися виконавчі дії. Отже, сума заборгованості, з якої розраховувалася сума 3% річних та інфляційних втрат, є непідтвердженою. Крім того, оскільки право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором перейшло до позивача 27.02.2018, тому позивач не вправі вимагати компенсації 3% річних та інфляційних втрат за період з 12.03.2017 по 22.02.2019. Також, до позовної заяви не долучено договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 27.02.2018. Крім того, заявляв про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки сума боргу розрахована за період з 12.03.2017 по 22.09.2019. Водночас, посилався на те, що позивач не набув права вимоги здійснювати фінансові операції до відповідача за умовами договору про відступлення права вимоги, оскільки у позивача лише виникло право вимагати виконання зобов`язань в розмірі та обсязі, що існували на момент укладення цього договору. Додатково зазначив, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи. Просив відмовити в задоволенні позову та стягнути з позивача судові витрати (а.с. 41 45).

Судом проведено такі процесуальні дії у цій справі.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 17.09.2025 зазначену цивільну справу передано на розгляд Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя (а.с. 18).

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 14.10.2025 позовну заяву було залишено без руху, надано ТОВ «ВІН ФІНАНС» строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня вручення даної ухвали (а.с. 25).

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 22.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, встановлено строки для подання заяв по суті справи, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 27.11.2025 об 11:00 год (а.с. 35).

10.11.2025 від представника відповідача адвоката Бубнова Д. Ю. надійшов відзив на позовну заяву, зміст якого наведено судом вище.

Підготовче засідання, призначене на 27.11.2025, було відкладено на 25.12.2025 о 14:30 год.

24.12.2025 від представниці позивача адвокатки Міньковської А. В. надійшло клопотання про долучення доказів разом із копією постанови Запорізького апеляційного суду від 18.11.2025 у справі № 334/121/25 (а.с. 64 78).

Підготовче засідання, призначене на 25.12.2025 о 14:30 год. не відбулося у зв?язку з перебуванням судді Шалагінової А. В. в нарадчій кімнаті в іншому кримінальному провадженні. Наступне підготовче засідання було призначено на 04.02.2026 о 13:00 год.

Ухвалою від 04.02.2026 було закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті на 16.03.2026 о 13:00 год. (а.с. 92).

12.03.2026 від представника відповідача адвоката Бубнова Д. Ю. надійшли письмові пояснення, в яких просив не суд не брати до уваги висновки, наведені в постанові Запорізького апеляційного суду від 18.11.2025 у справі № 334/121/25, оскільки у згаданій справі розглядався інший спірний період (а.с. 98 99).

Судове засідання, призначене на 16.03.2026 о 13:00 год. було відкладено на 15.04.2026 о 13:00 год. у зв?язку із неявкою представника відповідача та його клопотанням про перенесення судового засідання (а.с. 105).

Представниця позивача в судове засідання, призначене на 15.04.2026 о 13:00 год. не з`явилась, про дату, час та місце слухання справи повідомлялася судом належним чином, 14.04.2026, а також раніше надсилала заяви про розгляд справи за її відсутності (а.с. 56, 85 86, 101, 107).

Представник відповідача та відповідач в судове засідання, призначене на 15.04.2026 о 13:00 год. не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлялися судом належним чином (а.с. 115, 116).

15.04.2026 від представника відповідача адвоката Бубнова Д. Ю. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв?язку із його зайнятістю в судовому засіданні Вільнянського районного суду Запорізької області, призначеному на 15.04.2026 о 10:10 год.

Щодо цього клопотання суд зауважує, що судове засідання у цій справі було призначено на 15.04.2026 о 13:00 год. Судове засідання Вільнянського районного суду Запорізької області призначене на 15.04.2026 о 10:10 год., тобто на інший час і на переконання суду, зазначена обставина не є перешкодою для прибуття ані відповідача, ані його представника, в судове засідання Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя. Крім того, останні мали право подати клопотання про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції, у тому числі з приміщення вказаного суду, але таким правом не скористались.

Тому, враховуючи, що відповідач та його представник, будучі належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, повторно не з`явилися до суду, а причини їх неявки суд визнав неповажними, суд з урахуванням положень ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) вважав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів.

15.04.2026 судом завершено розгляд справи та суд перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосивши перерву для виготовлення його повного тексту до 21.04.2026.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив таке.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.07.2016 у справі № 335/13332/15-ц позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» суму заборгованості за Кредитним договором № 1336-125К від 28.12.2005 у розмірі 956 576,47 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 348,65 грн, а всього 970 925,12 грн. Рішення набрало законної сили 01.08.2016 (а.с. 3 4).

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що 28.12.2005 між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 1336-125К.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 Кредитного договору Банком надано Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в розмір 30 000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 13,5 процентів річних. Для обліку наданих Кредитних ресурсів Позичальнику відкрито позичковий рахунок № НОМЕР_1 .

04.12.2006 між сторонами було укладено Додаткову угоду до кредитного договору, якою було збільшено розмір кредитних ресурсів до 50 000,00 доларів США та продовжено строк повернення кредитних ресурсів до 20.10.2011.

07.08.2007 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до кредитного договору, за якою було встановлено зміни щодо порядку внесення коштів на погашення кредиту, а саме відстрочено внесення платежів за основною заборгованістю до 01.07.2008, що було відображено в додатку №1 до Додаткової угоди № 2 до кредитного договору від 07.08.2007.

04.08.2008 між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 3 до кредитного договору, за якою було встановлено зміни щодо порядку внесення коштів на погашення кредиту, а саме відстрочено внесення платежів за основною заборгованістю до 01.01.2010, що було відображено в додатку №1 до Додаткової угоди № 3 до кредитного договору від 04.08.2008.

25.02.2010 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 4 до кредитного договору, за якою було встановлено зміни щодо порядку внесення коштів на погашення кредиту, а саме відстрочено внесення платежів за основною заборгованістю до 01.02.2011, що було відображено в додатку № 1 до Додаткової угоди № 4 до кредитного договору від 25.02.2010.

29.12.2014 між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було проведено реструктуризацію за даним кредитним договором, що було відображено в Додатковій угоді № 5 до Кредитного договору, і було зафіксовано, що залишок заборгованості за кредитним договором складає 16 110,11 доларів США, було перенесено на рахунки строкової позичкової заборгованості, строк кредитного договору було подовжено на 120 місяців та складено новий Графік погашення заборгованості, виходячи із залишку позичкової заборгованості за ануїтетною схемою, а також було зафіксовано суму прострочених процентів, сплату яких було розбито на 36 місяців рівними платежами (що було відображено в додатку № 1 до Додаткової угоди № 5 до кредитного договору від 29.12.2014).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.05.2018 у справі № 335/13332/15-ц заяву ТОВ «ФК «Довіра і Гарантія» про зміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 335/13332/15-ц, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором № 1336-125К від 28.12.2005 у розмірі 956 576,47 грн та судових витрат у розмірі 14 348, 65 грн, а саме: стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» замінено на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (а.с. 5 6). Ця ухвала набрала законної сили 04.06.2018.

Зазначеною ухвалою встановлено, що Орджонікідзевським районним судом 21.07.2016 у справі № 335/13332/15-ц, провадження № 2/335/564/2016, ухвалене заочне рішення. На виконання вказаного рішення Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя був виданий виконавчий лист.

27.02.2018 між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ПАТ «Фінанси та Кредит» був укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 1336-125К від 28.12.2005 та права Іпотекодержателя відповідно до Іпотечного договору від 28.12.2005, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вартановою О. С. за реєстровим № 2588, перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

Відповідно до зазначеного договору, витягу з реєстру прав вимог до Договору ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» стало єдиним власником всіх прав вимоги за кредитним договором № 1336-125К від 28.12.2005.

Суд дійшов висновку, що оскільки рішення суду від 21.07.2016 на той час залишалося не виконаним, тому зобов`язальні правовідносини сторін не припинились, та внаслідок правонаступництва відбулась заміна кредитора (стягувача) у цьому зобов`язанні.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, суд відкидає заперечення представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, про відсутність в матеріалах справи доказів видачі виконавчого листа з примусового виконання зазначеного вище судового рішення, а також про відсутність в матеріалах справи договору від 27.02.2018 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договором № 1336-125К від 28.12.2005. Враховуючи обставини, встановлені вищезазначеними рішенням та ухвалою суду, долучення до матеріалів справи окремо копій вказаних документів не є необхідним. Крім того, предметом спору у цій справі не є доведення/спростування правонаступництва позивача за договором про відступлення прав вимоги.

З копії протоколу № 1706 загальних зборів учасників ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» від 25.07.2024 випливає, що ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» змінило найменування на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (а.с. 8).

ТОВ «ВІН ФІНАНС» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 387502239, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань (а.с. 9).

Постановою Запорізького апеляційного суду від 18.11.2025 у справі № 334/121/25 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» три відсотки річних та інфляційні втрати за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 загальним розміром 295 339,15 грн, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 обов`язку щодо повернення коштів (розміру суми заборгованості, визначеної рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.07.2016 у справі № 335/13332/15-ц) (а.с. 71 78).

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.07.2016 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 1336-125 К від 20.12.2005 у розмірі 956 576,47 грн.

27.02.2018 між ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» та ТОВ «Довіра та Гарантія» було укладено договір про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М. А., зареєстрований в реєстрі за № 78, відповідно до якого право грошової вимоги за вищезазначеним кредитним договором перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (наступне найменування ТОВ «ВІН ФІНАНС»), однак відповідач не виконав це зобов`язання.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.12.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 18.11.2025 у справі за позовом ТОВ «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до частин першої та другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України (частина перша статті 1050 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми права, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Тому, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Відповідно до змісту статей 524, 533 535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі статті 625 ЦК України, дійшла висновку, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог у одній справі не є обов`язковим.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення відповідного договору.

Заміна особи в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення) права вимоги є різновидом правонаступництва.

У зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад в частині кредитора.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) зроблено висновок про те, що правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Судом встановлено, що відповідач має перед позивачем грошове зобов`язання, яке виникло з кредитного договору від 28.12.2005, що підтверджується рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.07.2016 у справі № 335/13332/15-ц.

Отже, судовим рішенням від 21.07.2016 у справі № 335/13332/15-ц підтверджено наявність грошового зобов`язання позичальника перед банком у розмірі 956 576,47 грн та його порушення, яке виникло на підставі кредитного договору.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.05.2018 у справі № 335/13332/15-ц встановлено, що на виконання вказаного рішення Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя був виданий виконавчий лист. Даних про добровільне або примусове виконання цього судового рішення матеріали справи не містять.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і три проценти річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16 (провадження № 14-254цс19).

За встановлених обставин суд вважає, що в розумінні наведених положень закону позивач, як правонаступник кредитора, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання, підтвердженого рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.07.2016 у справі № 335/13332/15-ц.

Тому, у позивача виникло право на стягнення відповідно до статті 625 ЦК України трьох процентів річних внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначено рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 21.07.2016 у справі № 335/13332/15-ц, яке набрало законної сили і не виконано боржником.

Відповідно до положень частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

ТОВ «ВІН ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних за період з 12.03.2017 по 22.02.2019 розміром 56 057,99 грн та інфляційних втрат за період з 12.03.2017 по 22.02.2019 розміром 229 977,32 грн

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Як вже зазначалось, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.07.2016 в цивільній справі № 335/13332/15-ц було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ТОВ «ВІН ФІНАНС» (попередня назва ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія») на підставі договору про відступлення прав вимоги від 27.02.2018, заборгованість за кредитним договором № 1336-125 К від 20.12.2005 у розмірі 956 576,47 грн. Однак, відповідач не виконав належним чином це зобов`язання, що виникло на підставі рішення суду, а тому наведений позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат є правильним.

Так, позивачем було нараховано заборгованість загальним розміром 286 035,31 грн, яка складається з: 3% річних за період з 12.03.2017 по 22.02.2019 56 057,99 грн; інфляційні втрати за період з 12.03.2017 по 22.02.2019 229 977,32 грн, що підтверджується відповідними розрахунками (а.с. 7).

Із розрахунку трьох відсотків річних, складеного позивачем, випливає, що за період з 12.03.2017 по 31.12.2017 (295 днів, сума боргу 956 576,47 грн) нараховано три відсотки річних розміром 23 193,70 грн; за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 (365 днів, сума боргу 956 576,47 грн) нараховано три відсотки річних розміром 28 697,29 грн; за період з 01.01.2019 по 22.02.2019 (53 дні, сума боргу 956 576,47 грн) нараховано три відсотки річних розміром 4 167,00 грн.

Разом розмір трьох відсотків річних за період з 12.03.2017 по 22.02.2019 становить 56 057,99 грн.

З розрахунку інфляційних нарахувань випливає, що за період з 12.03.2017 по 22.02.2019 нараховано індексацію на суму 956 576,47 грн виходячи із 124,042% сукупного індексу інфляції, що становить 229 977,32 грн (а.с. 7).

Представник відповідача у відзиві посилався на не визначеність суми боргу, з якої відбувалося нарахування позивачем трьох відсотків річних та інфляційних втрат. Однак, вказане твердження спростовується зазначеним вище розрахунком, в якому зазначено суму боргу в 956 576,47 грн, яка до того ж встановлена вищезазначеним рішенням суду від 21.07.2016 у справі № 335/13332/15-ц.

Зазначені розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних втрат не були спростовані відповідачем під час розгляду справи на засадах змагальності. Відповідач власного розрахунку не навів, клопотань про витребування доказів не заявляв.

Також у відзиві стороною відповідача було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, оскільки вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат нараховані до задавненої вимоги.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 ЦК України в їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Таким чином, з огляду на вищенаведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 ЦК України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.

Відтак, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався й був скасований з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Поряд із цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі Закон № 2120-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022.

Законом України від 08.11.2023 № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі Закон № 3450-IX) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.

Разом з тим, пункт 19 вказаного розділу було виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025.

Отже, з 04.09.2025 перебіг строків позовної давності було відновлено.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану та був відновлений з 04.09.2025.

До суду із цим позовом, предметом якого є щоденні та щомісячні нарахування 3% річних та індексу інфляції, тобто періодичні платежі, позивач звернувся 13.10.2025.

Період з 04.09.2025 до 12.10.2025 включно склав 1 місяць 8 днів.

За таких обставин, суд доходить висновку, що строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 12.03.2017 до 01.04.2017 включно було позивачем пропущено. Крім того, з урахуванням відновлення перебігу строку позовної давності з 04.09.2025 та дати фактичного звернення до суду із цим позовом 13.10.2025, позивачем пропущено на 1 місяць 8 днів додатково строк позовної давності за вимогами про стягнення вищезазначених нарахувань. Тобто, загальний період вимог, за якими пропущено строк позовної давності становить з 12.03.2017 до 08.05.2017, тобто 58 днів.

Отже, враховуючи, що судом встановлено обґрунтованість позовних вимог позивача, однак, пропуск позивачем позовної давності за вимогами за період з 12.03.2017 по 08.05.2017, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, за виключенням вищезазначеного періоду.

З урахуванням наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, сума 3% річних підлягає зменшенню на 4 560,12 грн (три відсотки річних, нараховані на 58 днів), а розмір інфляційних втрат на 25 982,53 грн (956 576,47 x 1.02716200 - 956 576,47 = 25 982,53 грн).

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВІН Фінанс» в рахунок прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 255 492,66 грн, а саме: трьох відсотків річних за період з 09.05.2017 по 22.02.2019 51 497,87 грн (56 057,99 грн 4 560,12 грн = 51 497,87 грн) та інфляційних втрат за період з 09.05.2017 по 22.02.2019 розміром 203 994,79 грн (229 977,32 грн 25 982,53 грн = 203 994,79 грн).

Крім того, у позовній заяві ТОВ «ВІН ФІНАНС» зазначав про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу в 15 000,00 грн та надання доказів здійснених витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

У відзиві на позовну заяву представником відповідача зазначено розмір судових витрат, які відповідач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи, 12 000,00 грн. При цьому, до відзиву долучено лише докази сплати відповідачем адвокату Бубнову Д. Ю. за надані послуги з підготовки та складання позовної заяви розміром 3 000 грн.

Отже, вирішення питання про відшкодування зазначених витрат позивачу та відповідачу буде вирішуватися судом після надходження до суду відповідних заяв сторін з доказами понесених витрат на правничу допомогу шляхом ухвалення додаткового рішення в порядку ч. 8 ст. 141, ч. 3 ст. 270 ЦПК України.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ч. 6 статті 141 ЦПК України, зокрема якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

З матеріалів справи випливає, що ОСОБА_1 має інвалідність ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданого УСЗН ЗМР по Вознесенівському району від 04.11.2023 безстроково (а.с. 50 зворот).

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 4 290,53 грн (а.с. 31), який частково підлягає компенсації позивачу (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, тобто розміром 3 818,57 грн (89% від 4 290,53 грн).

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76 83, 89, 133, 137, 141, 247, 258 259, 263 265, 274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС» в особі представниці адвокатки Міньковської Анастасії Володимирівни до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС» інфляційні втрати та три відсотки річних за період за період з 09 травня 2017 року по 22 лютого 2019 року загальним розміром 255 492 (двісті п`ятдесят п`ять тисяч чотириста дев`яносто дві) грн 66 коп., у тому числі три відсотки річних розміром 51 497 (п`ятдесят одна тисяча чотириста дев`яносто сім) грн 87 коп., інфляційні втрати розміром 203 994 (двісті три тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири) грн 79 коп.

Судовий збір розміром 3 818 (три тисячі вісімсот вісімнадцять) грн 57 коп. компенсувати ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС» за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено в повному обсязі 21 квітня 2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС», ЄДРПОУ 38750239, адреса місцезнаходження юридичної особи: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, б. 8;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя А. В. Шалагінова