Ухвала суду № 135848142, 17.04.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/10575/25

Номер провадження 1-кс/333/1506/26

У Х В А Л А

17 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_3 , в кримінальному провадженні №62025080100002127 від 27.03.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, одруженого, має неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

за участі:

прокурора ОСОБА_5 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_6 ,

встановила:

17.04.2026 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_3 , в кримінальному провадженні №62025080100002127 від 27.03.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .

Клопотання обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до наказу начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області призначений на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу №6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області та являється службовою особою - працівником правоохоронного органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», правоохоронні органи це органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сфері охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави (п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію», під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Частиною 1 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, ОСОБА_4 на момент вчинення кримінального правопорушення здійснював функції представника влади та, відповідно до примітки ч. 1 ст. 364 КК України, був службовою особою органу Національної поліції України.

Так, ОСОБА_4 , будучи працівником правоохоронного органу, визначивши для себе вчинення злочинів джерелом доходів, усвідомлюючи суспільну небезпечність та протиправність своїх дій, переслідуючи мету особистого збагачення, умисно, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

У зв`язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України, Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_7 від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ введено військовий стан на всій території України.

В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_7 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених Указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану як встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Згідно з п. 8 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2021 № 1455, перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Згідно з правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (в редакції Постанови № 285 від 13.03.2025), виїзд за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які підлягають мобілізації на час введення на території України надзвичайного або воєнного стану, заборонено.

Відповідно до пункту 2-1 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, у разі введення на території України воєнного стану право на перетин державного кордону мають право особи, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю і супроводжують таких дружину (чоловіка) для виїзду за межі України, за наявності документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв`язки, інвалідність.

Так, ОСОБА_4 , будучи працівником правоохоронного органу, визначивши для себе вчинення злочинів, пов`язаних з недоторканістю державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, джерелом доходів, переслідуючи мету особистого збагачення, усвідомлюючи суспільну небезпечність та протиправність своїх дій, умисно, з корисливих мотивів, діючи всупереч урегульованим законами суспільним відносинам у сфері охорони державного кордону України, в період дії воєнного стану, введеного на території України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, коли чоловікам, громадянам України віком від 18 до 60 років обмежено виїзд за межі України, та в порушення Закону України «Про Державну прикордонну службу України», Закону України «Про правовий режим воєнного стану», інших нормативно-правових актів, що регулюють порядок перетину державного кордону України, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вчинив кримінальне правопорушення, пов`язане з незаконним переправленням особи через державний кордон України, за наступних обставин.

Так, з метою реалізації своїх злочинних намірів, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про обмеження щодо виїзду громадян України чоловічої статі за кордон на період дії воєнного стану, діючи умисно та з корисливих мотивів, маючи злочинний умисел, направлений на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню наданням засобів, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 13.05.2025, вступив у злочинну змову з раніше знайомими йому ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Діючи узгоджено з вказаними особами розробив злочинний план незаконного переправлення ОСОБА_12 через державний кордон України, який полягав у підшуканні особи жіночої статі, яка мала статус особи з інвалідністю, організацію укладання фіктивного шлюбу ОСОБА_12 з такою особі з інвалідністю, а також надання йому відповідної інформації, інструкцій та порад щодо порядку перетинання кордону з підробленими документами, за грошову винагороду.

Приблизно у квітні-травні 2025 року, але не пізніше 05.05.2025, ОСОБА_4 познайомився з ОСОБА_12 , який мав намір виїхати з України але не мав на те законних підстав. ОСОБА_4 повідомив останньому про те, що зможе допомогти в організації незаконного переправлення через державний кордон України за грошову винагороду у розмірі 10000 доларів США, шляхом організації одруження його на особі, яка має статус особи з інвалідністю 2 групи, що в подальшому стане підставою для виїзду його за межі України.

Після цього, ОСОБА_4 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 05.05.2025 повідомив ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про наявність у нього знайомого ОСОБА_12 , який бажає виїхати за межі України, не маючи на те законних підстав.

В подальшому, ОСОБА_10 , діючи узгоджено з ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , на виконання заздалегідь розробленого плану, підшукав громадянку України ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка має статус особи з інвалідністю 2 групи та яка на пропозицію ОСОБА_10 , за грошову винагороду погодилася вступити у фіктивний шлюб з ОСОБА_12 .

Після цього, 05.05.2025 о 14 годині 07 хвилин, з метою організації укладення фіктивного шлюбу між ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , шляхом листування у месенджері «WhatsApp» надав ОСОБА_9 відомості про ОСОБА_12 та повідомив, що відомості про ОСОБА_13 йому надасть ОСОБА_10

ОСОБА_9 , в свою чергу, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді незаконного переправлення ОСОБА_12 через державний кордон України, з метою реалізації заздалегідь розробленого плану, який полягав у організації укладання фіктивного шлюбу ОСОБА_12 з особою, яка мала статус особи з інвалідністю, шляхом спілкування засобами телефонного зв`язку з невстановленою особою працівницею відділу державної реєстрації актів цивільного стану, отримав консультації, встановив порядок укладання такого шлюбу та контактні номери відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

Шляхом листування у месенджері «WhatsApp» ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_13 про необхідність прибуття до м. Запоріжжя 13.05.2025 для укладання шлюбу з ОСОБА_12 та отримав від неї згоду та забезпечив її проїзним квитком на залізничний транспорт з м. Біла Церква, Київської області до м. Запоріжжя.

Так, 13.05.2025, з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на незаконне переправлення особи через державний кордон України, ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою та узгоджено з ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , у невстановленому місці на території м. Запоріжжя зустрів ОСОБА_13 , яка на виконання раніше наданих ОСОБА_10 вказівок прибула з м. Біла Церква, Київської області до м. Запоріжжя та став очікувати разом з нею в заздалегідь обумовленому місці, в районі бульвару Шевченка у м. Запоріжжі на прибуття ОСОБА_4 разом з ОСОБА_12 для подальшого укладання шлюбу між ОСОБА_12 та ОСОБА_13

ОСОБА_4 , в свою чергу, діючи за попередньою змовою та узгоджено з ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , зустрівшись з ОСОБА_12 , направився разом з ним до заздалегідь обумовленого місця, в районі бульвару Шевченка у м. Запоріжжі.

Зустрівшись у вказаному вище місці, ОСОБА_4 забрав ОСОБА_13 і разом з ОСОБА_12 доставив їх до Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що за адресою: м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників, 64, де ОСОБА_12 та ОСОБА_13 здійснили укладення шлюбу.

ОСОБА_11 , в свою чергу, реалізуючи свій протиправний намір та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді незаконного переправлення ОСОБА_12 через державний кордон України, на виконання попередньо досягнутої домовленості з ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , з метою виготовлення підроблених документів, відповідно до яких ОСОБА_13 була б визнана особою яка потребує постійного догляду сторонньої особи, а ОСОБА_12 , в свою чергу, особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, з метою, у тому числі, звільнення ОСОБА_12 з військової служби, очікував ОСОБА_12 та ОСОБА_13 біля Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що за адресою: м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників, 64.

Після укладення шлюбу між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , ОСОБА_11 отримав від ОСОБА_8 шляхом листування у месенджері «WhatsApp» інформацію про необхідність виготовлення в двох екземплярах копій наступних документів: довідки МСЕК на ім`я ОСОБА_13 , пенсійного посвідчення та ім`я ОСОБА_13 , паспорту громадянина України, картки платника податків, свідоцтва про шлюб, а від ОСОБА_12 , з метою виконання домовленості з ОСОБА_8 , отримав ригінал свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_10 , в свою чергу, в ході спілкування з ОСОБА_13 шляхом листування у месенджері «WhatsApp», отримав від неї копії документів, необхідних для виготовлення підроблених документів, відповідно до яких ОСОБА_13 була б визнана особою яка потребує постійного догляду сторонньої особи, а ОСОБА_12 , в свою чергу, особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, а саме копію паспорта громадянки України на ім`я ОСОБА_13 , копію картки фізичної особи - платника податків на ім`я ОСОБА_13 , копія пенсійного посвідчення та ім`я ОСОБА_13 , копія довідки МСЕК на ім`я ОСОБА_13 , копія програми реабілітації на ім`я ОСОБА_13 , які передав ОСОБА_11 та ОСОБА_8 для організації виготовлення вказаних вище підроблених документів.

В подальшому, після укладення шлюбу між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , 13.05.2025 ОСОБА_9 передав ОСОБА_13 2000 доларів США, як оплату за фіктивне одруження та забезпечив її проїзним квитком з м. Запоріжжя до м. Біла Церква, Київської області.

ОСОБА_8 , в свою чергу, реалізуючи свій протиправний намір та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді незаконного переправлення ОСОБА_12 через державний кордон України, на виконання попередньо досягнутої домовленості з ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , в ході спілкування з ОСОБА_13 , яка після укладання шлюбу з ОСОБА_12 мала намір якнайшвидше його розірвати, шляхом листування у месенджері «WhatsApp», стримував її від такого розірвання шлюбу до вчинення ним та його спільниками всіх дій, які вони вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.

ОСОБА_12 , приблизно 15 липня 2025 року (більш точний час органом досудового розслідування не встановлено), на вимогу ОСОБА_4 передав йому грошові кошти у сумі 1500 доларів США, як частину оплати послуг з організації незаконного переправлення через кордон.

Таким чином, ОСОБА_4 , діючи умисно за попередньою змовою з ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, вчинив усіх дій направлених на організацію та сприяння своїми порадами, вказівками та наданням засобів в незаконному переправленні ОСОБА_12 через державний кордон України.

Таким чином, ОСОБА_4 за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, який кваліфіковано як: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчинена за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Так, 15.04.2026 відносно ОСОБА_4 було складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Провина ОСОБА_4 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень (злочинів), повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме:

- матеріалами, виконаних оперативними підрозділами доручень;

- показами свідків;

- протоколами слідчих розшукових дій, передбачених главою 21 КПК України, з яких знято гриф «таємно»;

- речовими доказами;

- іншими доказами у своїй сукупності.

Підозрюваний в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, щодо задоволення клопотання заперечував, вказавши, що він був у Львові у сестри на протязі місяця, його дії виражались саме в допомозі його знайомому ОСОБА_12 .

Захисник заперечував проти клопотання, вказав, що зазначені в клопотанні ризики є недоведеними, а підозра- необґрунтованою.

В судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали заявлене клопотання. Вказали на наявність обґрунтованої підозри відносно підозрюваного та ризиків, визначених передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, тому просили застосувати міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м`яких заходів не зможе запобігти наявним ризикам.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, у скоєнні якого йому повідомлено про підозру.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 332 КК України, у скоєнні якого повідомлено про підозру ОСОБА_4 відповідно ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Згідно вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, слідчим суддею встановлено доведеність прокурором наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Так, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується, тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дев`яти років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.

Про наявність вказаного ризику свідчить той факт, що злочини у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 пов`язаний з організацією незаконного перетину державного кордону України, що свідчить про його обізнаність з можливостями такого незаконного перетину кордону на виїзд з України. З метою переховування від органів досудового розслідування та суду ОСОБА_4 , в разі не обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може скористатися своїми знаннями з метою незаконного виїзду з України та тим самим, уникнення кримінальної відповідальності.

Характер злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 свідчить про соціальну небезпеку підозрюваного як для держави у умовах воєнного стану так і для окремих громадян. Своїми протиправними діями ОСОБА_4 не тільки підриває триваючи в державі заходи, спрямовані на укріплення і становлення національної безпеки та обороноздатності країни, будучи працівником поліції, покликанням якого є захист прав та свобод громадян, забезпечення дотримання Законів України, служіння інтересам громадян України та держави в цілому, він навпаки сприяв військовозобов`язаним громадянам України та військовослужбовцям до вчинення незаконного перетину державного кордону, маючи на меті особисте матеріальне збагачення, нехтуючи інтересами держави, перешкоджаючи державним органам у виконанні належного контролю за переміщенням громадян України через державний кордон і це є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом для ОСОБА_4 буде саме тримання під вартою.

Зазначені обставини свідчать про необхідність ізоляції ОСОБА_4 задля нівелювання ризику можливості переховуватися від суду і слідства та перешкодити виконанню процесуальних рішень, що є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом котрий зможе гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного буде саме тримання під вартою.

Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що наразі досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершено, органом досудового розслідування не встановлені усі обставини готування та скоєння злочинів, а також не знайдені та не вилучені всі предмети та документи, які могли бути використані при цьому, а тому існує достатньо обґрунтований ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може знищити, сховати або спотворити вищезазначені речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що на даний час не всі свідки скоєних кримінальних правопорушень встановлені та допитані, а відтак підозрюваний ОСОБА_4 , у випадку застосування до нього запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, знаючи про них, буде здійснювати тиск на них, з метою схилити до відмови від дачі показів взагалі або до їх зміни на свою користь. Крім того, на теперішній час, органом досудового розслідування не встановлено всіх осіб причетних до вчинення кримінального правопорушення. Проведення процесуальних дій, направлених на їх встановлення триває, а відтак підозрюваний ОСОБА_4 , у випадку застосування до нього запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, знаючи про них, буде незаконно впливати на них, з метою ускладнення їх викриття стороною обвинувачення.

При цьому слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Обґрунтуванням ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України є те, що ОСОБА_4 тривалий час працював в органах Національної поліції України, а тому має певні стійкі зв`язки у правоохоронних структурах та перебуваючи на свободі, використовуючи вищезгадані можливості буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом.

Ризик, передбачений п. 5 ч.1 ст.177 КПК України обґрунтовується тим, що підозрюваний, розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суворість та невідворотність послідуючого покарання, залишення без засобів існування, може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваних, але і високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Вирішуючи питання доцільності застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про обґрунтованість підозри пред`явленої йому у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.332 КК України; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному; наявність ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України; дані про його особу: вік , стан його здоров`я, норми ч. 7 ст. 176 КПК України, тому слідчий суддя приходить до висновку про доведеність обставин необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Щодо необґрунтованості підозри, про що зазначено захисником, слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

В цьому кримінальному провадженні йдеться про причетність підозрюваного до кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.

Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження на даному етапі провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.

Інші доводи захисника не впливають на висновки суду, враховуючи вищенаведені положення, щодо причетності підозрюваного до кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України та наявності вказаних вище ризиків.

У зв`язку з вищевикладеним, слідчий суддя вважає, що запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України неможливо при застосуванні до нього запобіжного заходу, більш м`якого, ніж тримання під вартою.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Прокурор просив визначити розмір застави у сто п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (499 200 гривень). Мотивував тим, що кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , є тяжкими та має підвищений суспільно небезпечний характер, оскільки впливає на обороноздатність України, подає негативний приклад для інших осіб, створює враження безкарності та вседозволеності, підриває авторитет органів державної влади, у сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що визначення розміру застави підозрюваному ОСОБА_4 , сума якої визначатиметься з урахуванням його майнового стану (наявності у користуванні транспортного засобу), розміру запланованої суми неправомірної вигоди, яку він та його спільники мали отримати та відповідно до ступеню тяжкості злочину, зможе забезпечити реалізацію мети обрання запобіжного заходу, а також те, що сума неправомірної вигоди, яку планував отримати ОСОБА_4 та його спільниками складає 10000 доларів США, що станом на 13.05.2025 еквівалентно 415 387 грн 00 копійок, орган досудового розслідування вважає, що слідчим суддею, одночасно із застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно визначити розмір застави ОСОБА_4 у розмірі не менше розміру неправомірної вигоди, яку планував отримати ОСОБА_4 разом зі спільниками за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Однак, слідчий суддя, дослідивши обставини кримінального правопорушення, дійшов висновку про те, що прокурором не доведено ані наявності виключного випадку, передбаченого ч. 5 ст. 182 КПК України, який би вимагав визначення застави у розмірі, що перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму, ані того, що застава у зазначених ч. 5 ст. 182 КПК України межах не здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків.

Прокурором також не надано відомостей щодо майнового стану підозрюваного, відомостей, що давали б підстави вважати, що підозрюваний має реальну фінансову можливість сплатити заставу у сумі 499 200 гривень, яку просив прокурор.

Разом з тим, встановлення завідомо непомірної застави суперечить практиці ЄСПЛ (справи «Гафа проти Мальти» та «Істоміна проти України») та фактично перетворює заставу на безальтернативне тримання під вартою.

За наведених обставин, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави у виді 80 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 грн., що буде пропорційним щодо підозрюваного, необхідним і достатнім для забезпечення виконання ним, покладених на нього обов`язків та досягненню завдань кримінального провадження та буде враховувати баланс між суспільним інтересом та правами підозрюваного.

Такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 193- 194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ухвалила:

Клопотання старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_3 , в кримінальному провадженні №62025080100002127 від 27.03.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування на строк 20 днів, тобто до 05 травня 2026 року включно.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту фактичного затримання 16 квітня 2026 року 17 години 00 хвилин.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 05 травня 2026 року.

Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Одночасно ОСОБА_4 визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень 00 коп. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26316700; Банк отримувача ДКСУ, м.Київ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача UA928201720355289002015001205.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, та місця роботи (несення військової служби);

- прибувати до слідчого, прокурора або суд за першою вимогою.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Комунарського районного суду м. Запоріжжя.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя: ОСОБА_1