Рішення № 135845974, 16.04.2026, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/3148/25

Провадження № 2/615/203/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Левченка А.М.,

за участю: секретаря судового засідання Павлович В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 615/3148/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ

До Валківського районного суду Харківської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 , у якому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №4068534 від 09.09.2021 року в розмірі 39 200,00 грн, а також судовий збір в сумі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 13 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 09.09.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір №4068534. Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5000.00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 3750.0 грн., які нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. 28.12.2021 було укладено договір № 28-12/2021-72 відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4068534. 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4068534. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №4068534. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №4068534 від 09.09.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 39 200.00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 5000.00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 34200.00 грн.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 20.01.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позові просить проводити розгляд справи без його участі. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її участі. Крім того, надала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову в частині нарахувань, що перевищують основний борг 5000,00 грн, а також відмовити в стягненні витрат на правову допомогу та надати розстрочку виконання рішення суду на 24 місяці. В обґрунтування відповідач зазначила, що нею було отримано кредитні кошти (тіло кредиту) у розмірі 5 000,00 грн, саме цю суму вона визнаю як основний борг і згодна її повернути за умови надання розстрочки на 24 місяці у зв?язку зі скрутним матеріальним становищем. Проте позивач вимагає стягнути сумму 39 200,00 грн, що майже у 8 разів перевищує суму боргу. Також, відповідач вважає нарахування решти суми несправедливим та таким, що суперечить засадам добросовісності та розумності (ст. 3, 509 ЦК України). Відповідач вказує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи. Дана справа є малозначною та типовою. Вимога стягнути 13 000 грн. є надмірною та необгрунтованою, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні цієї вимоги. Щодо матеріального стану та отримання благодійної допомоги, відповідач повідомила, що вона є одинокою матір?ю трьох малолітніх дітей та єдиним дорослим у сім?ї. На сьогодні середньомісячний сукупний дохід у розрахунку на одну особу в сім?ї є значно нижчим за встановлений законом прожитковий мінімум. Через змішану форму навчання діти потребують її постійного нагляду вдома, що унеможливлює її працевлаштування. Скрутність фінансового стану підтверджується доданою копією довідки з порталу «Дії» про доходи та соцвиплати, а також фактами отримання її родиною благодійної допомоги, що наразі є єдиним способом забезпечення базових потреб дітей.

27.01.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній просить позовну заяву ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, задовольнити в повному обсязі посилаючись на наступне. Сторони погодили, що за користування кредитними коштами кредитором нараховуються відсотки за користування кредитом на весь період фактичного користування, в тому числі і у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання заставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. Тобто, відбулась автопролонгація договору спершу на 60 днів у відповідності до п. п. 2.3.1.2. Договору, після чого відсотки нараховувались до 23.02.2022 на підставі п. 4.2 Договору так і ст. 625 ЦК України. Щодо витрат на правову допомогу позивача, представник вказав, що договірні відносини між ТОВ «Коллект Центр» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» за Договором є виключно цивільно-правовими правовідносинами між сторонами цього договору і не впливають на жодні права відповідача у справі. Вони мають на меті лише обумовлені угодою обов`язки та відповідні дії сторін даного договору, що не суперечать правовим нормам та не зачіпають інтереси третіх осіб. Відтак, будь-які посилання на цей договір з метою доведення порушень прав відповідача є необґрунтованими. Заявлена до стягнення сума витрат позивача є співмірною зі складністю даної справою, зворотного відповідачем не доведено. Представник позивача вважає, що скрутний матеріальний стан не є підставою для звільнення від обов`язків, покладених на таку сторону договором. Доводи відповідача щодо її скрутного фінансового та сімейного ставища не регулюються чинним законодавством України та не позбавляють відповідача від зобов`язання щодо повернення боргу. З огляду на вказане, представник позивача вважає, що заявником не доведене існування передбачених ст. 435 ЦПК України виняткових обставин, які ускладнюють можливість виконання судового рішення, а відтак відсутні підстави для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення, коли таке буде винесене. Оте, після винесення рішення суду, розстрочення такого рішення можливе не більше ніж на один рік.

02.02.2026 року від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому ОСОБА_1 категорично не погоджується з доводами та заперечує проти аргументів позивача, з огляду на наступне. Перш за все, у позовній заяві вказано, що кредитний договір №4068534 від 09.09.2021 мав обмежений строк дії та період пролонгації до 60 днів. Таким чином, у листопаді 2021 року строк договору закінчився. Згідно з Постановою Великої Палати Верховного Суду №444/9519/12, після закінчення строку кредитування право нараховувати договірні відсотки (5% на день) припиняється. Проте Позивач нарахував 14 500 грн відсотків саме за період після закінчення договору (з 28.12.2021 по 23.02.2022). У наданому Позивачем Договорі факторингу № 28-12/2021-72 (п. 13.2) самі сторони визнали, що «військові дії» є форс-мажором. Так, вона проживає у Харківській області та є одинокою матір`ю. Її діти перебувають на змішаній формі навчання, що зумовлено військовою агресією рф та безпековою ситуацією. Необхідність постійного нагляду за дітьми та забезпечення їхньої освіти в таких умовах об`єктивно позбавляє її можливості працевлаштування. Враховуючи, що зазначені обставини є форс-мажором (згідно з Листом ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022) та дію ст. 617 ЦК України. Сукупний дохід у розрахунку на одну особу в сім`ї є значно нижчим за встановлений законом прожитковий мінімум. Стягнення суми у тому розмірі, який хоче позивач, призведе до фінансового краху її сім`ї. З приводу неспівмірності витрат на адвоката відповідач зазначила, що вимога стягнути з неї за роботу адвоката 13 000 грн, що у 2,6 раза більше за тіло кредиту та у десятки разів більше за вартість викупу боргу, є грубим зловживанням правом та порушенням принципу пропорційності. Додатково зазначає, що наявна невідповідність прізвища у договорі її паспортним даним ( ОСОБА_2 замість ОСОБА_3 ) не лише свідчить про відсутність роботи адвоката, а йставить під обґрунтований сумнів належність проведення процедури її ідентифікації як сторони договору під час його підписання. З урахуванням викладеного відповідач просить:

- відмовити у стягненні відсотків, нарахованих позивачем поза межами строку дії договору (після листопада 2021 року), відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12;

- на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України максимально зменшити розмір відсотків та штрафних санкцій (неустойки), враховуючи їх явну неспівмірність, сума неустойки не може перевищувати розмір основного боргу 5000 грн (тіло);

- повністю відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13 000 грн як неспівмірних, необґрунтованих.

13.02.2026 року представником позивача надано до суду пояснення, в яких зазначено, що відповідач посилається на форс-мажорні обставини як підставу для невиконання кредитного зобов`язання посилаючись на пункти Договору факторингу № 28-12/2021-72 від 28.12.2021 (надалі Договір), з приводу чого повідомляємо наступне. У відповідності до п. 13.1. Договору, Сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим Договором, якщо таке невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладання цього Договору та які Сторони не могли передбачити або попередити розумними заходами. У відповідності до п. 13.2 Договору, обставинами непереборної сили Сторони погодилися вважати обставини, що знаходяться поза розумним контролем Сторін, а саме: повені, землетруси, пожежі, інші стихійні лиха: війну, воєнні дії, акти тероризму: страйки, що відповідають вимогам законодавства: прийняття органами державної влади та/або місцевого самоврядування нормативних актів або прийняття судами, які унеможливлюють виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором (надалі «форс-мажор»). У відповідності до п. 13.3 Договору, у випадку виникнення обставин, визначених п.13.2 цього Договору, Сторона, що зазнала їх впливу, повинна негайно за допомогою будь-яких доступних засобів повідомити про такі обставини іншу Сторону в максимально стислий строк, направивши письмове повідомлення про настання таких обставин (надалі «Повідомлення про обставини форс-мажору»).

З даного приводу та умов Договору в цій частині повідомляємо наступне. Із вищезазначеного слідує, що відповідний розділ Договору встановлює форс-мажорні обставини виключно щодо сторін Договору: ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал», а не щодо боржників за таким Договором. Обставини непереборної сили стосуються виконання Договору Сторонами. Разом із тим, як вбачається із матеріалів справи, такий Договір був в повному обсязі Сторонами виконаний та оплачений ТОВ «Вердикт Капітал» 30.12.2021.

Як вбачається із розрахунку боргу, відсотки за користуванням кредитом нараховувались до 23.02.2022, тобто до введення в Україні воєнного стану. Із вищезазначеного слідує, що введення в Україні воєнного стану із 24 лютого 2022 року жодним чином не вливає на розмір заявленої до стягнення суми боргу. Враховуючи вищевикладене, представник позивача просить позов задовольнити в повному обсязі.

30.03.2026 року відповідачем ОСОБА_1 подано до суду додаткові пояснення у справі, в яких остання просить здійснювати розгляд справи № 615/3148/25 за її відсутності на підставі наявних у справі матеріалів, а також свої заперечення проти позову, викладені у відзиві та запереченні на відповідь на відзив, врахувати у повному обсязі.

09.04.2026 року представником позивача направлено до суду заперечення на додаткові пояснення відповідача, в яких представник посилається на те, що позивачем у відповіді на відзив на позовну заяву детально описано щодо підстав нарахування відсотків, строку нарахування відсотків із посиланням на судову практику по аналогічних договорах із ТОВ «Мілоан». Також, на противагу позиції відповідача, жодної неустойки жодним із кредиторів не було нараховано та не заявлено до стягнення позивачем. Тобто, посилання на ч. 3 ст. 551 ЦК України, у відповідності до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, є недоречним, адже кредиторами нараховувались виключно відсотки за користування кредитом, в тому числі по ч. 2 ст. 625 ЦК України. Щодо долученої відповідачем довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 29.03.2026 та виписки по рахунку за карткою НОМЕР_1 , - вказане не стосуються предмету розгляду даної справи та рішення суду, яке буде винесене за результатом розгляду справи, а тому вказане не може бути підставою для невиконання зобов`язання позичальником, покладених на останнього умовами кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Судом встановлено, що 09.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №4068534, згідно умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у розмірі 5000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом.

Згідно п. 1.3, 1.4 Договору кредит надано строком на 30 днів з 09.09.2021.

Пунктами 1.5.1 та 1.5.2 визначено, що комісія за надання кредиту складає 950,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово, а проценти за користування кредитом складають 3750,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Вищевказаний кредитний договір №4068534 підписано електронним підписом ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором W34237 від 09.09.2021 року 14:14 год, що також підтверджується довідкою про ідентифікацію.

В матеріалах справи наявний підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором - Паспорт споживчого кредиту №4068534, в якому визначені основні умови кредитування з урахуванням побажань позичальника: тип кредиту, мета отримання кредиту, сума/ліміт кредиту, спосіб та строк надання кредиту, строк кредитування; інформація щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для позичальника; процентна ставка; тип процентної ставки, загальні витрати за кредитом, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, реальна річна процентна ставка; порядок повернення кредиту та інше

Відповідно до квитанції 1758972911 від 09.09.2021, ТОВ «МІЛОАН» перераховано кошти на платіжну карту ОСОБА_1 в сумі 5 000,00 грн, в призначенні платежу вказано кошти згідно договору 4068534.

Як вбачається з розрахунку заборгованості складеного ТОВ «МІЛОАН», у ОСОБА_1 станом на 08.12.2021 року виникла заборгованість за кредитним договором №4068534 від 09.09.2021 у розмірі 24700,00 грн, яка складається з суми заборгованості за кредитом 5000,00 грн, суми заборгованість по відсоткам 19700,00 грн.

28.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №28-12/2021-72.

До позовної заяви долучено копію платіжного доручення №0316880000 від 30.12.2021 року на суму 3255566,76 (призначення платежу: оплата згідно договору факторингу №28-12/2021-72).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №28-12/2021-72 від 28.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №4068534 на загальну суму заборгованості 24700,00 грн.

10.01.2023 року було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і за договором №4068534, про що також свідчить реєстр боржників до вказаного договору, в сумі 39200,00 грн, яка складається з суми заборгованості за кредитом 5000,00 грн, суми заборгованість по відсоткам 34200,00 грн.

Згідно ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму (Постанова першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 16.12.2020 р. у справі №561/77/19).

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Договір про споживчий кредит підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові у справі №524/5556/19 від 12.01.2021.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (п.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Ураховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір в електронній формі шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, відповідно до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Наслідками не повідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 акцентує увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що твердження скаржників про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).

Зі змісту договору про споживчий кредит № 4068534 від 09.09.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 надано кредит строком на 30 днів з 09.09.2021 року.

Згідно пунктів 2.3.1, 2.3.2, 2.5 кредитного договору передбачено можливість пролонгації договору лише за умови здійснення позичальником певних дій, зокрема, укладення відповідної додаткової угоди, та сплати комісії у визначених договором розмірах, а також пені.

Разом з тим, як вбачається зі змісту розрахунку заборгованості складеного ТОВ «МІЛОАН», ОСОБА_1 жодного платежу на погашення кредиту не зробила. Доказів на укладення додаткової угоди про пролонгацію строку кредитування матеріали справи не містять.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Отже, нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження 14-360цс19).

Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за відсотками, що нарахована в межах строку кредитування в розмірі 3750,00 грн (5000,00 грн х 2,50% х 30 днів).

На час розгляду справи судом, відповідачем ОСОБА_1 не надано відомостей, що свідчать про погашення заборгованості.

Крім того, судом встановлено, що позивач вимагає стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість по тілу кредиту та заборгованість по сплаті відсотків.

Отже, суд критично відноситься до доводів відповідача щодо зменшення розміру неустойки (трафу, пені), оскільки позивачем не заявлено таких вимог до відповідача.

Ураховуючи, що відповідач не виконала прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договором №4068534 від 09.09.2021, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача, як нового кредитора, заборгованості у розмірі 8750,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, становлять ті оплатні дії, які передбачені цивільно-процесуальних кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).

У вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові від 22.12.2018 року по справі № 826/856/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розміру витрат, пов`язаних із правовою допомогою, компенсації підлягають лише ті послуги, які вказано в договорі.

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн до матеріалів справи надано копії наступних документів: договір №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року; заявка на надання юридичної допомоги №2729 від 03.11.2025; витяг з акту №16 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що сума витрат позивача на правову допомогу в розмірі 13000,00 грн є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, а тому відповідач в запереченнях щодо розміру витрат на правову допомогу не обґрунтувала наявності підстав для відмови в стягненні витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а тому дана заява відповідача задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2901,79 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено 2422,40 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №0594400189 від 29.12.2025 року, позовні вимоги задоволено частково, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 540,71 грн.

Щодо вимоги відповідача розстрочити виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно ч. 1ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч.ч. 3-5 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.10Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26 червня 2013 року, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відповідач долучила до матеріалів справи:

- копію посвідчення серії НОМЕР_2 , згідно якого ОСОБА_1 має право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей;

- копії свідоцтв про народження дітей серії НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 , а також витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначеннм відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України №00021748779, №00040170848, №00040171077, з яких вбачається, що ОСОБА_1 має трьох неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про батька яких записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, тобто зі слів матері;

- копії довідок №01-22/31 та 01-22/32 від 22.01.2026 виданих директором Валківського ліцею ім. О. Масельського Валківської міської ради, згідно яких ОСОБА_5 є ученицею 1-Б класу ліцею змішаної форми навчання, ОСОБА_4 є учнем 7-Г класу ліцею змішаної форми навчання;

- відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 21.01.2026, з яких вбачається, що ОСОБА_1 за період з січня 2025 по листопад 2025 отримувала дохід у виді соціальних виплат з відповідних бюджетів;

- довідку про рух коштів по рахунку видану АТ КБ «ПриватБанк» від 29.03.2026 року за період з 01.01.2026 по 29.03.2026 року, з якої випливає, що ОСОБА_1 за останні три місця отримала дохід у виді соціальних виплат в сумі 6300,00 грн.

Ураховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, зважаючи на встановлені факти та обставини, які підтверджують ускладнення виконання рішення суду відповідачем, з урахуванням балансу майнових інтересів сторін, виходячи із загальних засад, встановлених нормою статті 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи фінансовий стан відповідача та намір сплатити заборгованість, шляхом розстрочення виконання судового рішення, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду строком на чотири місяці, щомісячними платежами в рівних частинах по 2187,50 грн.

Суд звертає увагу, що розстрочення виконання рішення суду - не є способом уникнення відповідачем відповідальності, а, навпаки, створює чіткі умови для подальшого виконання рішення суду як перед стягувачем, так і перед боржником.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 268, 273, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №4068534 від 09.09.2021 року в розмірі 8750,00 грн (вісім тисяч сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати по сплаті судового збору у розмірі 540,71 грн (п`ятсот сорок гривень 71 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2901,79 грн (дві тисячі дев`ятсот одна гривня 79 копійок).

Розстрочити виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №4068534 від 09.09.2021 року в розмірі 8750,00 грн щомісячними платежами в рівних частинах по 2187,50 грн на строк 4 (чотири) місяці з дня ухвалення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду або через Валківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306;

- відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А.М. Левченко