Рішення № 135844526, 21.04.2026, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/87/26

Номер провадження № 2/0186/684/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

21 квітня 2026 року місто Шахтарське.

Шахтарський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Янжули С.А.,

при секретарі - Лиман Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шахтарському в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Луганської міської ради, про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

19 січня 2026 року в провадження Шахтарського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Луганської міської ради, про визнання права власності на нерухоме майно, подана представником позивачів - адвокатом Ільїною В.Ю., через підсистему "Електронний суд".

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

В обґрунтування позову позивачі зазначили, що вони є співвласниками по 1/3 частці кожний квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 53,61 кв. м, житловою площею 32,53 кв. м, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 28 листопада 1994 року.

Через тимчасову окупацію міста Луганська Луганської області вони були вимушені евакуюватись із зазначеного населеного пункту.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року №376 було визначено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

У відповідності до зазначеного Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Старобільська міська територіальна громада Луганської області (до якої належить м. Старобільськ, де знаходиться квартира Позивачів) визнано тимчасово окупованою територією України із 07 квітня 2014 року.

Зазначені обставини виключають можливість позасудового отримання правовстановлюючого документу на належну їм квартиру.

З метою подальшої реалізації права власника щодо звернення за відшкодуванням шкоди завданої країною-агресором Позивачі звернулись із заявою №66871159 від 12 травня 2025 року через ЦНАП до державного реєстратора за внесенням відомостей про право власності на квартиру до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Проте, рішенням державного реєстратора №78999887 від 20 травня 2025 року було відмовлено в державній реєстрації прав на нерухоме майно через те, що державним реєстратором не було отримано відповідь на запит від органів державної влади, тому він відмовляє в державній реєстрації.

Оскільки майно, власники якого невідомі, може вважатись безхазяйним майном. А відповідно до ч. 2 ст. 335 ЦК України, безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих медіа. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність. Тому, належним відповідачем є Луганська міська рада.

Просять суд визнати за ними право спільної часткової власності, по 1/3 частці за кожним, на квартиру АДРЕСА_2 .

Позивачі та їх представник у судове засідання не з`явилися, останній надав заяву про розгляд справи в їх відсутність, позовні вимоги підтримує, просить їх задовільнити.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, про дату розгляду справи повідомлений належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті "Судова влада України", відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не сповістив, заяви про розгляд справи в його відсутність на адресу суду не надходило. Зі згоди позивачів, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 23 січня 2026 року було відкрито провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за внутрішнім переконанням наявні в матеріалах справи докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачам по справі, на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 28 листопада 1994 року, на праві спільної часткової власності, по 1/3 частці кожному, належить квартира АДРЕСА_2 . Право власності на нерухоме майно зареєстроване МБТІ "Луганське" за №1119.

Згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 , що знаходиться у власності позивачів, вона складається з 2 кімнат житловою площею 32,53 кв. м., загальною площею 53,61 кв.м.

Позивачі зареєстровані в м.Луганську та мають статус ВПО, що підтверджується відповідними довідками, наявними в матеріалах справи.

12 травня 2025 року позивачі звернулися до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації Київської міської ради з заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру. Однак, 20 травня 2025 року отримали рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 78999887, яке мотивоване тим, що при розгляді заяви про державну реєстрацію права власності державним реєстратором виявлено відсутність інформації про зареєстровані речові права до 01 січня 2013 року.

В зв`язку з пошкодженням житла, у позивачів є необхідність подати заяву на отримання компенсації до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2023 р. № 381 «Про затвердження Порядку надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, з використанням електронної публічної послуги єВідновлення.

Відповідно до п.3 ч.13 Порядку, для отримання компенсації необхідно переконатися, що пошкоджений об`єкт внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або у разі відсутності такого запису, провести його реєстрацію. Однак, здійснити реєстрацію права власності на квартиру позивачі, з причин викладених в Рішенні про відмову в проведенні реєстраційних дій, здійснити не можуть.

Згідно із Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна не встановлено наявності зареєстрованого права власності на вищевказане нерухоме майно, на підставі відповідних документів. Зробити запит до органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, про надання інформації (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідної для такої реєстрації у державного реєстратора немає можливості, оскільки м.Луганськ є тимчасово окупованою територією України.

Постановою ВР України №1351-19 від 14 липня 2016 року, с-ще Ювілейне м.Луганська перейменоване в с-ще Катеринівка.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року N 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК), статей 4, 5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зі статтями 12, 13, 81 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до положень частини 1-4 статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм правом та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (ч.2 ст.41Конституції України).

Відповідно до ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

З урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Як зазначено у постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі №127/28130/20, від 02 листопада 2022 року у справі №686/27167/21, при дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є з цілісною і недоторканною (стаття 2 Конституції України).

Згідно зі статтею 2 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII) цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до статті 2 Закон № 1207-VII, датою початку тимчасової окупації окремих територій України є 19 лютого 2014 року.

Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими починаючи з 07 квітня 2014 року.

Згідно зі статтею 9 Закону № 1207-VII державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Згідно з частиною четвертою, п`ятою статті 11 Закону № 1207-VII набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 182 ЦК України та статей 4, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності та інші права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України «Про врегулювання відносин, пов`язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, що розташоване на тимчасово окупованій території України» від 28 березня 2016 року № 898/5 (далі - Наказ № 898/5) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація права власності та інших речових прав на нерухоме майно, що розташоване в межах тимчасово окупованої території Донецької та Луганської областей, проводиться незалежно від місцезнаходження такого майна; ведення реєстраційних справ у паперовій формі щодо нерухомого майна, що розташоване в межах тимчасово окупованої території Донецької та Луганської областей, забезпечує Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Отже, право власності на квартиру, як об`єкта нерухомого майна, що знаходиться в м.Луганську, яке є тимчасово окупованою територією України, підлягає державній реєстрації за межами тимчасово окупованої території Луганської області відповідно до законодавства України з дотриманням вимог статей 182, 657 ЦК України, а також статей 4, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з урахуванням положення Наказу № 898/5.

З копії рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій, яке міститься в матеріалах справи, вбачається, що державним реєстратором не отримано на запит документів та/або інформації, необхідної для державної реєстрації прав.

Суд зазначає, що згідно пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.

Як встановлено судом, та підтверджено матеріалами справи, позивачам на праві спільної часткової власності належить вищезазначена квартира, право власності на вказане нерухоме майно зареєстроване МБТІ "Луганське", що вбачається з технічного паспорта на квартиру. Отже, через обставини, які виникли не з вини позивачів - окупація Луганської області, не функціонування органів, які б могли внести зміни в правовстановлюючі документи, можна зробити висновок про відсутність умов у позивачів для підтвердження свого права власності на вищевказане нерухоме майно.

В зв`язку з чим, позовні вимоги позивачів є такими, що підлягають задоволенню.

Питання судових витрат суд вирішує на підставі ст.141 ЦПК України.

Оскільки позивачі не просять стягнути з відповідача на їх користь судові витрати, то останні слід залишити за позивачами по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 328, 331,392 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 223, 258, 259, 264, 265, 273,280-283 ЦПК України, ст.ст.2,3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01 липня 2004 року, 1.4, 2.2., 4.1. Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених Наказом державного комітету України по житлово-комунальному господарству №56 від 13 грудня 1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19 січня 1996 року за №31/1056 п. 22 Постанови Кабінету Міністрів України №432 від 02 травня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України у сферах державної реєстрації», абз.6 п.12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015 року №1127, - суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Луганської міської ради, про визнання права власності на нерухоме майно - задовільнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , право спільної часткової власності, по 1/3 частці за кожним, на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 53,61 кв.м, житловою площею 32,53 кв.м.

Судові витрати по справі залишити за позивачами.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Інформація про учасників справи.

Позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , проживають, як ВПО, по АДРЕСА_3 .

Відповідач: Луганська міська рада, код ЄДРПОУ 26070794, юридична адреса: вул.Коцюбинського, буд.14, м.Луганськ.

Повний текст рішення суду виготовлений 21 квітня 2026 року.

Суддя: С.А.Янжула.