Ухвала суду № 135843582, 20.04.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Номер провадження 2/201/2768/2026

ЄУН 201/1959/26

Соборний районний суд міста Дніпра

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

20 квітня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі судді Давидовська Т.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння,

установив:

До Соборного районного суду міста Дніпра надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою суду від 17 лютого 2026 року позовну заяву залишено без руху.

12 березня 2026 року від позивача надійшла уточнена позовна заява.

Ухвалою суду від 17 березня 2026 року уточнену позовну заяву залишено без руху.

18 березня 2026 року зазначена ухвала направлена засобами поштового зв`язку на адресу заявника.

До суду повернулась поштова відмітка про вручення вищевказаної ухвали заявниці 21 березня 2026 року, що свідчить про обізнаність позивача про залишення заяви без руху.

31 березня 2026 року від позивача до суду надійшла заява про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви у зв`язку з тим, що ухвалу отримала інша особа.

Як вбачається зі змісту вказаної заяви, її вимоги про надання додаткового строку на усунення недоліків фактично зводяться до вимог про продовження такого строку.

Згіднозі 121 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) ЦПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.

Статтею 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.

При цьому, оскільки у тих випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого ЦПК України, суд також не може продовжити строк понад встановлений ЦПК України строк.

Вирішуючи питання про продовження процесуальних строків, суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій, уникаючи як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 грудня 2018 року у справі № 904/5995/16.

Зі змісту наведених правових норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично продовжувати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він продовженню.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Таким чином, для продовження процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі клопотанням про усунення недоліків, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Суд враховує, що позивачем не додано доказів, які б дали змогу суду об`єктивно встановити поважність причин пропуску строку для усунення недоліків позовної заяви.

Крім того, суд звертає увагу на те, що станом на 20 квітня 2026 року позивачем не недоліки позовної заяви, викладені в ухвалі суду від 17 березня 2026 року не виконані.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Згідно з ч. 6 ст. 185 ЦПК України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.

Положення ч. 7 ст. 185 ЦПК України встановлюють, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку про необхідність позовну заяву визнати неподаною та повернути позивачеві.

Керуючись ч. 3 ст.185, ст.260 ЦПК України, суддя

постановив:

Позовну ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 261 ЦПК України.

Суддя Т.В. Давидовська