Рішення № 135840037, 21.04.2026, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 636/11276/25

Провадження №2/603/120/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21 квітня 2026 рокум. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Пасічника А.З.,

при секретарі судового засідання Бішко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», в інтересах якого діє представниця Омельяненко Р.Р., який діє на підставі довіреності №0110/25-01 від 01 жовтня 2025 року, звернулось до Чугуївського міського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за кредитним договором № 17.01.2025-100002944 від 18.01.2025 у розмірі 15 050,00 грн, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог представник зазначив про те, що 18.01.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір (оферти) за № 17.01.2025-100002944, за результатами пройденої ідентифікації шляхом використання системи BankID Національного банку. Згідно умов договору позичальнику наданий кредит в розмірі 5 000 грн строком на 155 дні, за процентними ставками «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (однин) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт», а також «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі «чергові періоди»), які не можуть бути збільшені в односторонньому порядку. Окрім того, договором передбачена комісія, пов`язана з наданням кредиту 9% від суми кредиту та дорівнює 450 грн та комісія за обслуговування заборгованості. Також договором визначена неустойка 175 грн, що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим, станом на дату подання позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 15 050 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5 000 грн, процентів у розмірі 6 200 грн, комісія (пов`язана з наданням кредиту) в розмірі 450 грн, додаткова комісія (за обслуговування кредитної заборгованості) 900 грн, а також неустойка 2 500 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». З підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 17.01.2025-100002944 від 18 січня 2025 року в розмірі 15 050 грн та судові витрати.

ТОВ «Споживчий центр» не забезпечило явку представника в судове засідання. У позовній заяві представник зазначив про те, що позивач - ТОВ «Споживчий Центр» проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з`явилася в судове засідання, не повідомила про причини неявки, до початку розгляду справи по суті відзиву на позовну заяву не подала.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 21 квітня 2026 року постановлено провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд встановив такі обставини.

18 січня 2025 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір (оферти) № 17.01.2025-100002944 (далі - Договір), в підтвердження укладення якого сторона позивача надала: пропозицію про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії); заявку кредитного договору № 17.01.2025-100002944 (кредитної лінії); відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 17.01.2025-100002944 (кредитної лінії); інформаційне повідомлення позичальника, які відповідач підписала одноразовим ідентифікатором Е237.

Відповідно до пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки від 18.01.2025, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) ТОВ «Споживчий центр» підтвердило укладення з ОСОБА_1 кредитного договору № 17.01.2025-100002944. Вказане підтвердження є невід`ємною частиною договору. За умовами договору ОСОБА_1 наданий кредит у сумі 5 000 грн, період користування кредитом 155 дні, дата повернення кредиту 21.06.2025, процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за 1 (один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Денна процентна ставка 0,97 %. Комісія, пов`язана з наданням кредиту 15 % від суми кредиту та дорівнює 450 грн. Окрім того, передбачена комісія за обслуговування кредитної заборгованості. Орієнтовна загальна вартість кредиту 12 550 грн, з них 7 550 грн загальні витрати за споживчим кредитом.

Разом тим за умовами договору передбачена неустойка 75 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до заявки від 18.01.2025, така є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальниця ознайомилась 17.01.2025 за посиланням https://sgroshi.com.ua/informaciya-o-kompanii, згідно ст. 11 ЗУ «Електронну комерцію», реквізитами належного позичальниці платіжного засобу для перерахування коштів за даним та наступними договорами: 4149-50ХХ-ХХХХ-2178.

Пунктом 20 заявки визначений спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через систему BankID НБУ.

Контактний номер телефону, який вказаний у договорі та його додатках, та використовувався позичальницею для підписання та його укладення зазначений 0683491573.

В підтвердження ідентифікації ОСОБА_1 представник позивача надав інформацію отриману з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію за даними користувача, які отримані з АТ «Райффайзен Банк», відповідно до якої номер телефону позичальника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зазначений НОМЕР_2 .

Згідно з п. 6.6.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) позичальник підтверджує, що він уклав цей договір, повністю усвідомлюючи значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням, та має здатність виконувати його умови.

ТОВ «Споживчий центр» виконало взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредит в розмірі 5 000 грн та перерахувавши кошти в безготівковій формі через платіжну систему «iPay.ua», що підтверджується інформацією, яка надана Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» (далі також ТОВ «УПР») за № 1-2011 від 20 листопада 2025 року, відповідно до якої, товариство повідомило про те, що надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, про що внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банку України №3 від 11.11.2023. На підставі укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «УПР» договору на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 успішно перераховані кошти на платіжну карту клієнта, а саме 18.01.2025 о 00:09:53 на суму 5 000,00 грн, номер картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua 627442522, призначення платежу видача за договором кредиту № 17.01.2025-100002944.

Згідно даних довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором заборгованість ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по кредитному договору № 17.01.2025-100002944 від 18 січня 2025 року складає: 15 050 грн основний борг; 6 200 грн проценти; 450 грн комісія за надання; 900 грн комісія за обслуговування та 2 500 грн - неустойка. Проценти по кредиту нараховані за період з 18.01.2025 по 21.06.2025.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважаю, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи із такого.

В силу вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦК України).

В силу вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є: умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

У силу ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом .

У силу ч. 3 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає доведеним факт укладення 18 січня 2025 року між сторонами Кредитного договору (оферти) № 17.01.2025-100002944, шляхом прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), яка розміщена на сайті кредитора та підписанням заявки після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором, а також підписанням відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) за допомогою одноразового ідентифікатора (коду) Е237, отриманого позичальником в sms-повідомленні на номер телефону НОМЕР_4 , що в свою чергу свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір.

Також суд вважає доведеним факт виконання ТОВ «Споживчий центр» взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 17.01.2025-100002944, що підтверджується матеріалами справи.

Станом на дату звернення позивача із позовною заявою до суду відповідач не виконала своїх зобов`язань за договором щодо оплати боргу, внаслідок чого у неї виникла заборгованість.

Однак, суд частково не погоджується із нарахованим позивачем розміром заборгованості за користування кредитом, виходячи з такого.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який надалі неодноразово було продовжено і який триває дотепер.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Так, Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18, за змістом якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналізуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також ст. ст. 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 року (справа № 706/68/23) дійшов висновку, що дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Отже, тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) у договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) зобов`язання. Такі наслідки полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі, якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час виникнення спірних правовідносин, як і на час розгляду цієї справи, положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.

З урахуванням наведеного, зважаючи на закріплений ч. 2 ст. 4 ЦК України пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів, вимога позивача про стягнення із ОСОБА_1 неустойки у розмірі 2 500 грн, нарахованої у зв`язку із неналежним виконанням нею своїх зобов`язань, є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Щодо нарахованої позичальником заборгованості комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 900 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості, до прикладу, може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць (постанова Великої Палати Верховного суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19).

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд встановив те, що за умовами кредитного договору № 17.01.2025-100002944 від 18 січня 2025 року позичальник зобов`язаний сплатити комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 900 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим чергових періодів. Вказана комісія встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформації підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані у даному пункті, однак надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу зазначені послуги, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за саме лише забезпечення можливості надання таких послуг є нікчемними. У зв`язку із наведеним відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості.

З`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважаю, що позивачем належними та допустимими доказами перед судом частково доведений факт порушення його права у зазначених з відповідачем правовідносинах, а тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 17.01.2025-100002944 від 18.01.2025 у розмірі 11 650 грн, з яких: 5 000 грн основний борг (тіло кредиту); 6 200 грн проценти; 450 грн комісія (пов`язана з наданням кредиту), а у частині стягнення неустойки, яка складає 2 500 грн, а також додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) у розмірі 900 грн слід відмовити.

У силу вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» слід стягнути 1875,15 грн сплаченого судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог (11650 грн * 2422,40 грн / 15050 грн).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, ст. ст. 14, 205, 207, 526, 549, 610, 611, 625, 626, 628, 638, 639, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 17.01.2025-100002944 від 18 січня 2025 року у розмірі 11 650 (одинадцять тисяч шістсот п`ятдесят) грн, з яких: 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. заборгованість по тілу кредиту, 6 200 (шість тисяч двісті) грн 00 коп. заборгованість за процентами, 450 (чотириста п`ятдесят) грн 00 коп. комісія (пов`язана з наданням кредиту).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати по справі в розмірі 1 875 (одна тисяча вісімсот сімдесят п`ять) грн 15 коп. судового збору.

У решті позовних вимог відмовити.

Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Головуючий суддя А.З Пасічник