Рішення № 135839835, 21.04.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6052/25

пр.№ 2/464/101/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.04.2026 Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Горбань О.Ю.

секретаря судових засідань Лазар Д.М.,

за участю:

представника позивача Локатир Ю.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Думич І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Львівська міська рада про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 .

Обґрунтовує позов тим, що ОСОБА_1 30.07.1984 був прийнятий на роботу у ЛМКП «Львівводоканал» на посаду механіка. На даному підприємстві ОСОБА_1 пропрацював до 19.04.2006 та звільнився за власним бажанням. Для створення належних умов праці своїм працівникам ЛМКП «Львівводоканал» надавав кімнати в гуртожитку, а відповідно і проводив реєстрацію їхнього місця проживання. В гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . При цьому, ОСОБА_2 у ЛМКП «Львівводоканал» не працював.

В подальшому, відповідач ОСОБА_1 після звільнення з підприємства виїхав з гуртожитку, проте з реєстрації не знявся, також ОСОБА_2 залишається зареєстрований, хоча не проживає тривалий час. Будинок АДРЕСА_3 (гуртожиток, введено в експлуатацію 01.09.1983) знаходиться на території насосної станції «Сокільники» ЛМКП «Львівводоканал» та перебуває на балансі та повному господарському віданні підприємства. Відповідно до наказу Департаменту житлового господарства та інфраструктури ЛМР № 134 від 17.03.2016 цьому будинку надано статус гуртожитку без права приватизації. Відповідальними працівниками ЛМКП «Львівводоканал», зокрема начальником господарського відділу, бухгалтером, прибиральницею та мешканцями сусідніх квартир складено ряд актів про те, що у квартирі АДРЕСА_1 тривалий час ніхто не проживає. Просить в судовому порядку захистити порушене право позивача і визнати відповідачів такими, що втратили право користування вказаним житловим приміщенням.

Ухвалою від 02.09.2025 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 08.09.2025 після усунення недоліків, позовну заяву прийнято до провадження і призначено справу до судового розгляду.

08.12.2025 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Думич І.І. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Позовні вимоги заперечила, зазначає, що відповідачі надалі проживають у вказаній квартирі, в якій знаходяться їхні особисті речі, меблі та побутова техніка. Вказує, що відповідачі оплачують комунальні послуги, у ОСОБА_1 не має іншого житла, а у Федчука є 1-3 частки будинку в с.Убині Кам`янка-Бузького району Львівської області, куди відповідачі на вихідні приїжджають. Подані позивачем акти та інші докази не відповідають вимогам ДСТУ, тобто заповнені невірно, є не належними. Відповідач ОСОБА_1 на даний час працює у ЛКП «Львівський ліхтар», власником якого є Львівська міська рада, а отже продовжує працювати в комунальному підприємстві Львівської міської ради, а тому має право на забезпечення його службовим житлом. Крім цього, позивачем не додано до позову статуту підприємства, що може свідчити про правомірність користування відповідачем вказаною квартирою. Просить в позові відмовити.

05.01.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому підтримує позовні вимоги, вважає твердження представника відповідача про проживання відповідачів у вказаній квартирі надуманим і таким, що не відповідає дійсності. Просить позов задовольнити.

31.03.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Думич І.І. на адресу суду надійшли додаткові пояснення. Вважає, що допитані судом свідки прямо зацікавлені у виселенні відповідачів, а тому їхні показання не можуть братись судом до уваги. Вважає, що позивачем не доведено на підставі належних та допустимих доказів факт непроживання відповідачів у спірній квартирі. Просить в позові відмовити та розподілити судові витрати.

Представник позивача Локатир Ю.В. у судовому засіданні у вступному слові підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Вказав, що за проживання мешканців у гуртожитку з їх заробітної плати проводиться відрахування, мешканці є працівниками ЛМКП «Львівводоканал». Відповідачі у квартирі АДРЕСА_4 гуртожитку не проживають тривалий час, не отримують кореспонденцію, ОСОБА_1 проживає зі своєю дружиною у квартирі по АДРЕСА_3 , котру придбали і оформили на дружину. Просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування вказаним житловим приміщенням.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Думич І.І. в судовому засіданні у вступному слові позовні вимоги не визнала, просить в позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явився, належно повідомлявся про день та час судового розгляду, про причини неявки не повідомив, відзив у визначений судом строк не подав, клопотань про відкладення судового засідання не надходило. Суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності.

Представник третьої особи Львівської міської ради Феник Л.М., діючи згідно довіреності, в судове засіданні не прибула, заявою просить розглянути справу у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Заслухавши вступні слова учасників судового процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Встановлено, шо гуртожиток за адресою АДРЕСА_3 введено в експлуатацію 01.09.1983, такий знаходиться на території насосної станції «Сокільники» ЛМКП «Львівводоканал» та перебуває на балансі та повному господарському віданні підприємства.

Відповідно до наказу директора департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради № 57 гуртожитку для проживання одиноких на АДРЕСА_3 надано статус гуртожитку для проживання сімей.

В подальшому наказом Департаменту житлового господарства та інфраструктури ЛМР № 124 від 17.03.2016, гуртожитку надано статус гуртожитку для проживання сімей без права приватизації. (а.с.5)

Судом встановлено, що на час звернення з позовом у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.3).

З копій актів від 16.08.2023, 14.02.2024, 14.10.2024, 06.03.2025, складених комісією в складі начальником господарського відділу, бухгалтером, прибиральницею та мешканцями сусідніх квартир вбачається, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем реєстрації не мешкають (а.с. 6-9). Долучені копії актів сумніву у суду не викликають.

Встановлено, що ОСОБА_1 30.07.1984 був прийнятий на роботу у ЛМКП «Львівводоканал» на посаду механіка. На даному підприємстві ОСОБА_1 пропрацював до 19.04.2006 та звільнився за власним бажанням, ОСОБА_2 у ЛМКП «Львівводоканал» не працював.

Відповідно до ст.9 Житлового кодексу Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців; якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом.

Згідно з ст. 72 цього Кодексу визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться у судовому порядку.

Допитана судом свідок ОСОБА_3 показала, що проживає з 1993 року у квартирі АДРЕСА_5 в гуртожитку, її кімната розташована поруч з кімнатою, в якій зареєстровані відповідачі, з ОСОБА_4 вона разом працювала на підприємстві. Ствердно вказала, що відповідачі не проживають тривалий час (близько 20 років), сама кімната АДРЕСА_4 є вільною від речей відповідачів, про непроживання відповідачів вона підписувала акти, тим більше, що туалет і кухня є спільними, а відповідачі не користуються ні туалетом, ні кухнею. Зазначила, що у грудні 2025 року відповідач ОСОБА_5 зі своєю дружиною прийшли у гуртожиток, відкрили двері у спірну кімнату і залишили тапки.

Свідок ОСОБА_6 показав суду, що виконує обов`язки коменданта гуртожитку. Квартира АДРЕСА_4 розташована на 5 поверсі гуртожитку, це весь час його роботи (5 років) квартира закрита, в ній відповідачі не проживають. Пояснив, що гуртожиток розташований на території насосної станції, підприємство віднесено до критичної інфраструктури, вхід на територію здійснюється тільки через охорону по посвідченням. Оскільки в кімнаті ніхто не проживав, тому була створена комісія, складені акти про непроживання відповідачів, інформація про це є правдивою.

У суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками, котрі приведені до присяги і попереджені про кримінальну відповідальність, їх показання об`єктивно підтверджуються матеріалами справи.

Доводи представника відповідача про те, що відповідачі надалі проживають у вказаній квартирі, в якій знаходяться їхні особисті речі, суд не приймає до уваги, оскільки такі спростовуються долученими доказами до матеріалів справи. Аргументи представника відповідача про отримання службового ордеру, постійну сплату відповідачами платежів за утримання житла, інші доводи не є безумовною підставою для відмови у даному позові.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Положеннями ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, згідно вимог статей 71, 72 ЖК Української РСР є підстави вважати, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 490/12384/16-ц.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, судом встановлено, щовідповідач залишили зареєстроване місце проживання, не проживають у квартирі більше ніж півроку; жодних поважних причин відсутності відповідачів за вказаною адресою судом не встановлено; реєстрація відповідачів порушує права позивача. Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір у розмірі 3028 грн підлягає стягненню з відповідачів в рівних частинах в користь позивача.

На підставі ст.71,72, 163 ЖК УРСР та керуючисьст. 12, 19, 81, 141, 263-265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» судові витрати в розмірі 1514 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» судові витрати в розмірі 1514 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал», м.Львів, вул.Зелена, 64, ЄДРПОУ 03348471.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП невстановлений.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Третя особа: Львівська міська рада, м.Львів, пл.Ринок, 1.

Рішення суду виготовлено та підписано 20.04.2026.

Суддя Олена ГОРБАНЬ