Ухвала суду № 135839534, 21.04.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 21.04.2026

Справа № 334/3563/26

Провадження № 1-кс/334/1103/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 , погоджене із прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратору у сфері оборони Східного регіону про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кам`янське Дніпропетровської області, неодруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, військовослужбовця, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого

-24.03.2025 року Дніпровським районним судом міста Дніпродзержинська за ч. 1 ст. 309 КК України, призначено покарання у вигляді 3 років пробаційного нагляду,

у кримінальному провадженні за № 62023080100000815 від 10.12.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України,

установив:

Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 22 від 24.01.2023, призначений на посаду водія 1 гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , з відповідно до цього ж наказу вважається таким що прийняв справи та посаду та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_7 від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ введено воєнний стан на всій території України.

В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_7 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Разом з цим, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.

08.10.2023 в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від військової служби, самовільно залишив місце служби, а саме місце дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 населеного пункту АДРЕСА_2 , після чого свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебуває за межами місця служби.

Так, 21.03.2026 старшим слідчим СВ Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області за погодженням прокурора Мелітопольського відділу Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону складене письмове повідомлення ОСОБА_5 про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, яке вручено матері, яка з ним проживає ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та захиснику підозрюваного.

На виклики слідчого СВ Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 не з`явився, про поважні причини свого неприбуття до слідчого не повідомив.

Враховуючи те, що місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_5 не встановлено та останній переховувався від органів досудового розслідування, 03.04.2026 слідчим винесено постанову про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_5 .

Разом з тим, ОСОБА_5 , будучи обізнаним про наслідки самовільного залишення місця служби, не вжив та не вживає жодних заходів щодо з`явлення на службу, а отже його поведінка свідчить про його умисні дії, пов`язані з ухиленням (переховуванням) від проходження військової служби, про причини своєї неявки, а також про законність відсутності на службі останній не повідомляє.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, підтверджується наступними зібраними під час досудового розслідування доказами: протоколами допитів свідків, матеріалами проведеного службового розслідування, іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

У зв`язку з викладеним, з метою забезпечення належного досудового розслідування, виникла необхідність у застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років. З огляду на тяжкість інкримінованого правопорушення та можливі наслідки у разі визнання його винним, існують обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний може вчинити спробу ухилитися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та призначеного покарання. ОСОБА_5 , в умовах воєнного стану на території України, з метою перешкоджання досудовому розслідуванню, може виїхати за межі України. У зв`язку з цим правоохоронні органи фактично позбавлені можливості затримати підозрюваного та, відповідно, притягнути його до кримінальної відповідальності. Це створює реальні ризики того, що підозрюваний переховуватиметься від органів досудового розслідування та суду;

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, може самостійно або через інших осіб перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Зокрема, існує ризик, що він може узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати їм поради з урахуванням відомих йому обставин, схиляти їх до надання завідомо неправдивих свідчень з метою створення собі штучного «алібі» та уникнення відповідальності за інкриміноване правопорушення. Такі дії можуть істотно ускладнити або зробити неможливим встановлення об`єктивної істини, що дає підстави вважати: жоден інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити досягнення цілей кримінального провадження. Крім того, у разі незастосування запобіжного заходу існує висока ймовірність незаконного впливу на свідків: перешкоджання їхньому прибуттю до слідчого, прокурора або суду, впливу на свідків, зокрема знайомих по службі, або іншого протиправного втручання в хід досудового розслідування.

- вчинить інші кримінальні правопорушення, що підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 в період воєнного стану вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення) зокрема самовільно залишив місце несення служби, обов`язки військової служби не виконує, до військової частини безпідставно не прибуває, проводить час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, на даний час продовжує вчиняти злочин, на службі характеризується посередньо.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання слідчого з підстав викладених вище.

Захисник ОСОБА_6 заперечив проти задоволення клопотання слідчого, вказавши на те, що застосування найсуворішого запобіжного заходу у даному випадку є необґрунтованим, адже більшість ризиків базується на припущеннях сторони обвинувачення, а сам ОСОБА_5 має на утриманні малолітню дитину, яка є дитиною з особливими потребами та потребує особливого догляду. Водночас, мати дитини наразі утримується в слідчому ізоляторі міста Харкова, і єдиним родичом, який може піклуватись про дитину є саме підозрюваний, а тому доцільне обрання більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного із позбавленням волі.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши пояснення учасників та дослідивши надані суду документи, слідчий суддя дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому, слідчий суддя, надаючи оцінку обґрунтованості підозри, враховує, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання, які повинні вирішуватися судом під час судового розгляду кримінального провадження, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, кваліфікації її дій, а лише на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.

Таку ж позицію виклав Європейський суд з прав людини у рішенні «Мюррей проти Сполученого Королівства», у якому зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим, залежить від усіх обставин справи, про що зазначено у рішенні «Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства».

У даному випадку слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри, яка підтверджується наданими суду матеріалами.

Частиною другою статті 183 КПК України визначено виключні випадки у яких до особи може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Водночас, приписами ч. 8 ст. 176 КПК України унормовано, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Наявність ризику переховування від органу досудового розслідування та/або суду підтверджується тим, що тяжкість кримінального правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_5 , за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років свідчить про те, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду.

Крім того, підозрюваного затримано на підставі ухвали слідчого судді про надання дозволу на затримання з метою доставлення до суду для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу.

Отже, матеріали провадження дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При формуванні внутрішнього переконання слідчого, прокурора, судді врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитися від слідства й суду. Проте сам по собі факт тяжкості злочину, який інкримінується особі, не може бути підставою для застосування запобіжного заходу, оскільки це суперечило б презумпції невинуватості.

Слідчий суддя погоджується із доводами, які викладені у клопотанні, щодо ймовірності вчинення підозрюваним інших злочинів, оскільки підозрюваний раніше притягався до кримінальної відповідальності і має не відбуте покарання.

Суд вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, вважає за необхідне урахувати позицію ЄСПЛ, викладену зокрема у рішенні «Гафа проти Мальти». Так, Суд відзначив, що відповідно до прецедентного права, гарантія, передбачена статтею 5 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.

Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого.

Таким чином, суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 80-та розмірів прожиткового мінімуму.

Керуючись ст. 176-178, 181, 184, 194 КПК України, слідчий суддя

ухвалив:

клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу, яку необхідно внести на депозитний рахунок: № UA378201720355249002000001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26316700. Призначення платежу: застава за підозрюваного ОСОБА_5 провадження по справі №1-кс/334/1103/26, ЄУН 334/3563/26. Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду,

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця перебування (дислокації);

3) утриматись від спілкування зі свідками у кримінальному проваджені.

Роз`яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі якщо підозрюваний порушить покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Виконання ухвали слідчого судді доручити Мелітопольському РУП ГУНП в Запорізькій області.

Термін дії ухвали закінчується 18 червня 2026 року о 15 годині 55 хвилин.

Часом фактичного затримання ОСОБА_5 вважати 20.04.2026 року 15:55 год.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення до Запорізького апеляційного суду. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Вступна та резолютивна частини ухвали виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21.04.2026 року.

Повний текст ухвали складено та підписано 21.04.2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1