Рішення № 135839522, 21.04.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 21.04.2026

Справа № 334/2786/26

Провадження № 2/334/2602/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Засько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

встановив:

директор ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Ткаченко М.М. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за Договором № 500620347 від 27.09.2017 в сумі 37 347,01 гривень.

Позов обґрунтовує тим, що 27.09.2017 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачкою укладений Договір № 500620347, відповідно до якої остання отримала кредит в сумі 200 000 гривень, у строк до 27.02.2020, зі сплатою процентів в розмірі 7 %. Позивач належним чином виконав свої зобов`язання. Відповідачка не виконала свого обов`язку та припинила повертати наданий їй кредит. АТ «АЛЬФА-БАНК» змінило найменування на АТ «СЕНС БАНК». 17.05.2021 АТ «АЛЬФА-БАНК» відступило ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» право вимоги за договором № 500620347. 18.05.2021 ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за вказаним договором. 10.01.2023 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги за договором. Заборгованість відповідачкою не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку із чим обліковується прострочена заборгованість в сумі 37 347,01 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 19 732,27 гривень, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 16 326,11 гривень, інфляційні збитки 1 046,98 гривень, нараховані 3% річних 241,65 гривня.

Відповідачка відзив на позов не подала.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 31.03.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась. У позовній заяві просила розглянути справу за її відсутності. Проти заочного вирішення справи не заперечувала.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась. Причини неявки не повідомила. Заяву про розгляд справи без її участі не подала.

Враховуючи, що відповідачка, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилась у судове засідання без повідомлення причин, відзив не подала, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, відповідно до статті 280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

27.09.2017 ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «АЛЬФА-БАНК» з офертою на укладання угоди про надання кредиту № 500620347, в якій просила надати їй кредит у сумі 46 000 гривень, з процентною ставкою 12,99 %, на строк 48 місяців. Запропонувала встановити комісійну винагороду за обслуговування кредиту в сумі 950 гривень. Датою повернення кредиту визначила 28.09.2021.

27.09.2017 ПАТ «АЛЬФА-БАНК» акцептував пропозицію відповідачку та запропоновані нею умови, що підтверджується акцептом пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 500620347.

Того ж дня відповідачка звернулась до ПАТ «АЛЬФА-БАНК» з офертою на укладання Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «АЛЬФА-БАНК», укладеного між нею та банком. Пропонувала встановити ліміт кредитної лінії у сумі 200 000 гривень, фіксована процентна ставка 7 % річних.

27.09.2021 ПАТ «АЛЬФА-БАНК» акцептовано пропозицію відповідачки на укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії на вказаних умовах, що підтверджується акцептом пропозиції на укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Відповідно до оферти на укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії та акцепту пропозиції на укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії строк платіжної картки 3 (три) роки з моменту випуску.

Факт отримання відповідачкою кредиту за Договором № 500620347 у сумі 46 000 гривень підтверджується меморіальним ордером № 93658 від 28.09.2017 та випискою по особовим рахункам з 27.09.2017 по 17.05.2021.

АТ «СЕНС БАНК» є правонаступником АТ «АЛЬФА-БАНК».

Відповідно до розрахунку заборгованості АТ «СЕНС БАНК» та виписки по особовим рахункам з 27.09.2017 по 17.05.2021 станом на 17.05.2021 заборгованість відповідачки за Договором № 500620347 складала 35 555,08 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 19 732,27 гривень, заборгованість за нарахованими процентами 2 871,14 гривня, заборгованість по комісії 12 951,67 гривня.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Судом встановлено, що кредитодавець АТ «СЕНС БАНК» свої зобов`язання за Договором № 500620347 від 27.09.2017 виконало у повному обсязі, надавши відповідачці кредит у сумі 46 000 гривень на умовах, передбачених кредитним договором.

Згідно з розрахунком заборгованості АТ «СЕНС БАНК» та виписки по особовим рахункам з 27.09.2017 по 17.05.2021 станом на 17.05.2021 заборгованість відповідачки за Договором № 500620347 складала 35 555,08 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 19 732,27 гривень, заборгованість за нарахованими процентами 2 871,14 гривня, заборгованість по комісії 12 951,67 гривня.

Перевіривши вказаний розрахунок заборгованості, суд дійшов висновок, що в частині нарахування процентів за користування кредитом, він є обґрунтованим.

При цьому тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У рішенні від 03 жовтня 1997 року № 4-зп Конституційний Суд України роз`яснив порядок набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - «наступний закон скасовує попередній».

Таким чином, єдиний орган конституційної юрисдикції фактично передбачив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення.

Отже, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правового акта, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, як зазначено у пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема: негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Перша форма застосовується у разі, якщо нормативно-правовий акт прийнято на момент виникнення правовідносин та він залишається чинним на час, коли правовідношення припинило своє існування. У випадку, якщо у новоприйнятому нормативно-правовому акті визначено особливий порядок набрання ним чинності, у тому числі визначено перехідний період, під час якого залишаються чинними окремі норми скасованого ним нормативно-правового акта, застосовується ультраактивна форма.

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічні висновки містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21), на яку представник позивача посилався у позовній заяві для підтвердження правомірності нарахування комісії за обслуговування кредиту.

Договором № 500620347 не визначені складові комісії за обслуговування кредиту, що не виключає того, що до її складу кредитодавець міг включити плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає не частіше одного разу на місяць.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що умови пункту 1 Договору № 500620347 в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту є нікчемними, а нарахування кредитодавцем та фактором заборгованості за комісією в сумі 12 951,67 гривня було безпідставним.

Також судом встановлено, що відповідачкою була сплачена кредитодавцю комісія за обслуговування кредиту в сумі 128 500 гривень.

У зв`язку з нікчемністю умов Договору № 500620347 про сплату комісії за обслуговування кредиту, сплачену відповідачкою комісію необхідно вирахувати з заборгованості за договором.

При цьому суд встановив, що сплачена відповідачкою комісія за обслуговування кредиту (28 500 гривень) перевищує заборгованість за тілом кредиту та процентами (19 732,27 гривень (тіло кредиту) + 2 871,14 гривня (проценти) = 22 603,41 гривні)), а отже у відповідачки була відсутня заборгованість перед кредитодавцем за Договором № 500620347 від 27.09.2017.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: (1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); (2) правонаступництва; (3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); (4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога), що передбачено частиною першою статті 1078 ЦК України.

У статті 1082 ЦК України зазначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до Договору факторингу № 2 від 17.05.2021, реєстру боржників, платіжного доручення, АТ «АЛЬФА-БАНК» відступило ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» право вимоги за Договором № 500620347 від 27.09.2017 в сумі 35 555,08 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 19 732,27 гривень, заборгованість за нарахованими процентами та комісією 15 822,81 гривні.

На підставі Договору факторингу № 18-0521 від 18.05.2021, реєстру боржників, платіжних доручень, ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за Договором № 500620347 від 27.09.2017 в сумі 35 555,08 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 19 732,27 гривень, заборгованість за нарахованими процентами та комісією 15 822,81 гривні.

Згідно з розрахунком заборгованості відповідачки перед ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованість відповідачки за кредитним договором станом на 10.01.2023 складала 37 347,01 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 19 732,27 гривень, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 15 822,81 гривні, нараховані проценти з 18.05.2021 до 27.09.2021 503,30 гривні, інфляційні збитки 1 046,98 гривень, 3 % річних 241,65 гривня.

Договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, акту прийому-передачі реєстру боржників, акту зарахування зустрічних однорідних вимог, Додаткової угоди № 6, реєстру боржників, підтверджується відступлення ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до відповідачки за Договором № 500620347 від 27.09.2017 у сумі 37 347,01 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 19 732,27 гривень, заборгованість за нарахованими процентами 16 326,11 гривень.

Таким чином позивач ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» є новим кредитором за Договором № 500620347 від 27.09.2017.

Проте, враховуючи те, що відповідачкою ОСОБА_1 була повністю сплачена кредитодавцю АТ «СЕНС БАНК» заборгованість за Договором № 500620347 від 27.09.2017 за наведених судом обставин, суд дійшов висновку про те, що у позові необхідно відмовити.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України, враховуючи відмову у позові судові витрати позивача по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу покладаються на нього.

Керуючись статтями 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 279, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

у позові відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити учасників справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, код ЄДРПОУ 44276926,

відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя М.В. Фетісов