Рішення № 135838878, 14.04.2026, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/1622/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2026 р.

Літинський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Желіховського В.М. секретаря судового засідання Гречанівської В.В.

розглянувши у судовому засіданні в селищі Літин цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із вказаною позовною заявою мотивуючи її тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . До складу спадщини, відкритої після її смерті увійшов житловий будинок АДРЕСА_1 , а також земельні ділянки загальною площею 0,50 га, які розташовані в межах села Супрунів, в т.ч. по вул. Центральній біля хати 0,27 га та додаток по АДРЕСА_2 - 0,23 га (прим.: так у документах). Вказані земельні ділянки були передані ОСОБА_3 у приватну власність за рішенням № 12-а виконкому Пеньківської сільської ради народних депутатів від 17.03.1994, яке в подальшому затверджене рішенням 1 сесії 22 скликання Пеньківської сільської ради від 27.07.1994. Спадщину до майна померлої ОСОБА_3 прийняв її син ОСОБА_4 та 29.09.2020 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого останній оформив у власність житловий будинок. З метою оформлення права власності на земельні ділянки ОСОБА_4 замовив землевпорядній організації технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). На підставі землевпорядної документації було встановлено межі та внесено до Державного земельного кадастру земельні ділянки загальною площею 0,50 га, що раніше належали ОСОБА_3 , а після її смерті перейшли у власність до ОСОБА_4 , а саме: - земельна ділянка площею 0,2500 га за кадастровим номером 0522486000:06:001:0227, цільове призначення - для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельна ділянка площею 0,0200 га за кадастровим номером 0522486000:06:001:0213, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; земельна ділянка площею 0,0600 га за кадастровим номером 0522486000:06:001:0224, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; земельна ділянка площею 0,1700 га за кадастровим номером 0522486000:06:001:0220, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. Однак за життя отримати правовстановлюючий документ на землю ОСОБА_4 не встиг, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вони прийняли спадщину після його смерті та написали заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк. Інший спадкоємець - дружина ОСОБА_5 від прийняття спадщини відмовилася, написавши відповідну заяву.

В нотаріальному порядку оформити спадщину, позивачам було відмовлено, в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів. Крім того, в їхніх свідоцтвах про народження прізвище батька ОСОБА_4 вказано через букву «і» - ОСОБА_6 , що унеможливлює встановити між ними родинний зв`язок і також стало перешкодою в оформленні спадщини.

Тому позивачі змушені звернутися до суду з вказаною позовною заявою та просять визнати за ними право власності на земельних ділянок та встановити факт, що покійний ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 був їх рідним батьком.

24.02.2026 до суду надійшла заява про збільшення позовних твимог, де позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять визнати право власності на житлового будинку.

Представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Пинзар О.В. в судове засідання не зявилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність та відсутність позивачів. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити..

Представник відповідача Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області в судове засідання не з`явився, про день час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені. Заяв чи клопотань не надходило.

Із показань свідків допитаних в судовому засіданні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 встановлено, що вони знають покійного ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Його дочки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснювали догляд за ним та похоронили його.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання. Суд вважає, що позов підлягає до задоволення за таких підстав. Відповідно до свідоцтва про народження позивача ОСОБА_9 (а.с.16) її батьками зазначені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Після укладення шлюбу 18.06.1989 року позивач змінила прізвище на « ОСОБА_12 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.17). Відповідно до свідоцтва про народження позивача ОСОБА_13 (а.с.18) її батьками зазначені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Після укладення шлюбу 25.11.1995 року позивач змінила прізвище на « ОСОБА_12 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.19). Відповідно до свідоцтва про смерть (а.с.20) ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до копії заповіту (а.с.21) ОСОБА_4 , на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: «Усе моє майно де б воно не було із чого б воно не складалось, у тому числі все те, що буде належати мені на день смерті і на що я за законом матиму право, заповідаю своїм дітям - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках кожній».

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.24) та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.25) ОСОБА_4 отримав у спадщину після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Рішенням № 12-а виконкому Пеньківської сільської ради народних депутатів від 17.03.1994 (а.с.26) ОСОБА_14 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,50 га, яка розташована в межах села, для ведення особистого підсобного господарства в т.ч. по вул. Центральна біля хати 0,27 і додаток по АДРЕСА_2 0,23 га. Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.27-31) внесено відомості про земельну ділянку площею 0,2500 га за кадастровим номером 0522486000:06:001:0227, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, нормативна грошова оцінка якої становить 246160,78 грн. (а.с.47). Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.32-36) внесено відомості про земельну ділянку площею площею 0,0200 га за кадастровим номером 0522486000:06:001:0213, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, нормативна грошова оцінка якої становить 443,46 грн. (а.с.48). Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.37-41) внесено відомості про земельну ділянку площею 0,0600 га за кадастровим номером 0522486000:06:001:0224, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, нормативна грошова оцінка якої становить 246160,78 грн. (а.с.50). Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.42-46) внесено відомості про земельну ділянку площею 0,1700 га за кадастровим номером 0522486000:06:001:0220, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, нормативна грошова оцінка якої становить 4364,63 грн. (а.с.47). В судовому засіданні досліджено спадкову справу №62/2022 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 (а.с.158-175) та спадкову справу №225/2016 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с.184-196). Відповідно до технічного паспорту (а.с.204-209) зазначена технічна характеристика житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , ринкова вартість якого становить 67862,00 грн. (а.с.211). Згідно п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відповідно до ст.315 ч.1 п.1 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Судом встановлено факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , був рідним батьком ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Згідно зі ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав і інтересів може бути в тому числі визнання права. У відповідності до ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом. Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно п. 3.14 Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", № 296/5 від 22.02.2012 р., прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину. Відповідно до п. 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127, не належать до самочинного будівництва: (для одноквартирних (садибних), дачних та садових будинків:) індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року. Згідно ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав. Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами). Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об`єкти. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об`єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року"). Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекція України, від 30.07.2012, № 40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів"). Згідно ч.1 ст.120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Аналіз змісту норм статті 120 Земельного кодексу України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщенні. Зазначені норми закріпляють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Таким чином, за загальними правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа яка набула право власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 13 квітня 2016 року в справі №6-253цс16. При застосуванні положень ст.120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 04 лютого 2019 року в справі № 463/1696/15-ц. Тобто, до набувача права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розташованих на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні в силу закону, незалежно від волі попереднього користувача земельної ділянки та органу, уповноваженого розпоряджатися землею (у випадку належності земельної ділянки до земель державної або комунальної власності) переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщенні відповідні об`єкти нерухомості, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію сторін, суд вважає, що в зв`язку з відсутністю необхідних документів для оформлення спадщини позивачі не можуть зареєструвати за собою право власності, а тому з метою захисту майнових прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позов підлягає до задоволення, оскільки вони є спадкоємцями за заповітом і мають право на оформлення спадщини. На підставі ст.ст. 328, 1218, 1222, 1225, 1264, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 48, 76,81, 206, 259, 263-268 ЦПК України, Постановою пленуму Верховного суду України за №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовільнити. Встановити факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , був рідним батьком ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Встановити факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , був рідним батьком ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 30,1 кв.м, житловою площею 16,5 кв.м, що складається з житлового будинку літ. «А», огорожі № 1, воріт з хвірткою № 2, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2177005205224;

- на 1/2 частки земельної ділянки площею 0,2500 га за кадастровим номером 0522486000:06:001:0227, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- на 1/2 частки земельної ділянки площею 0,0200 га за кадастровим номером 0522486000:06:001:0213, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

- на 1/2 частки земельної ділянки площею 0,0600 га за кадастровим номером 0522486000:06:001:0224, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

- на 1/2 частки земельної ділянки площею 0,1700 га за кадастровим номером 0522486000:06:001:0220, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 30,1 кв.м, житловою площею 16,5 кв.м, що складається з житлового будинку літ. «А», огорожі № 1, воріт з хвірткою № 2, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2177005205224;

- на 1/2 частки земельної ділянки площею 0,2500 га за кадастровим номером 0522486000:06:001:0227, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- на 1/2 частки земельної ділянки площею 0,0200 га за кадастровим номером 0522486000:06:001:0213, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

- на 1/2 частки земельної ділянки площею 0,0600 га за кадастровим номером 0522486000:06:001:0224, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

- на 1/2 частки земельної ділянки площею 0,1700 га за кадастровим номером 0522486000:06:001:0220, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Желіховський В. М.