Ухвала суду № 135837120, 20.04.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2819/26

УХВАЛА

20 квітня 2026 року суддя Залізничного районного суду міста Львова Палюх Н.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Назарук А.В. про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯКУДЗА КАРС» про розірвання договору комісії, стягнення грошових коштів, відшкодування майнової та моральної шкоди,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить розірвати Договір комісії № 4922 від 27 серпня 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ЯКУДЗА КАРС»; стягнути з ТОВ «ЯКУДЗА КАРС» на його користь грошові кошти, передані Відповідачу на виконання Договору комісії № 4922, у розмірі 10 355,00 грн; стягнути збитки, завдані неналежним виконанням договору комісії №4299 у розмірі 581612,70 грн; стягнути моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн; стягнути судові витрати.

Окрім того, 17.04.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Назарук А.В. про забезпечення позову, у якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунку ТОВ «Якудза Карс» (ЄДРПОУ 45604467) в АТ ОТП «Банк» IBAN: НОМЕР_1 у межах суми позовних вимог; накласти арешт на грошові кошти відповідача, що знаходяться на інших його рахунках у банківських установах, у межах суми позову; накласти арешт на належне відповідачу рухоме та нерухоме майно; заборонити ТОВ «Якудза Карс» вчиняти дії, спрямовані на відчуження активів. В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що предметом позову є стягнення з відповідача грошових коштів у значному розмірі (понад 580 000 грн), що вже саме по собі створює підвищений ризик утруднення виконання рішення суду у разі його задоволення. Водночас, додатково звертаємо увагу суду на те, що ризик невиконання рішення суду підтверджується не припущеннями, а сукупністю конкретних обставин. Зокрема, встановлено, що у провадженні цього ж суду перебуває інша цивільна справа за участю того ж самого відповідача справа №462/1755/26, предметом якої є аналогічні вимоги про розірвання договору комісії та стягнення коштів. Наявність декількох однотипних спорів із одним і тим самим відповідачем свідчить про системність відповідної поведінки та наявність множинних фінансових зобов`язань перед різними особами, що об`єктивно підвищує ризик недостатності майнових активів відповідача для виконання майбутніх судових рішень. Крім того, характер господарської діяльності відповідача (посередницькі послуги, пов`язані з обігом транспортних засобів та грошових коштів) свідчить про те, що активи відповідача є високоліквідними та можуть бути швидко відчужені або виведені. Накладення арешту на грошові кошти відповідача на банківських рахунках може здійснюватися без зазначення конкретних рахунків, оскільки така інформація є банківською таємницею та об`єктивно недоступна Позивачу. Аналогічно, вимога про накладення арешту на майно Відповідача у межах суми позову є допустимим та ефективним способом забезпечення позову, оскільки спрямована на запобігання відчуженню активів незалежно від їх конкретного складу. Відповідно до відкритих даних, отриманих із публічних реєстрів (OpenData), встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Якудза Карс» (ЄДРПОУ 45604467) має вкрай обмежені фінансові ресурси, які є явно неспівмірними із розміром заявлених позовних вимог. Зокрема, за результатами фінансової звітності: дохід за 2025 рік становить 537 400 грн; чистий прибуток лише 45 500 грн; загальна вартість активів 108 500 грн; зобов`язання 52 400 грн. Таким чином, сукупні активи Відповідача (108 500 грн) у декілька разів менші за розмір заявлених позовних вимог (понад 580 000 грн), що саме по собі свідчить про об`єктивну ймовірність неможливості виконання рішення суду у разі його задоволення. Більше того, згідно з наявною інформацією у Відповідача відсутні зареєстровані об`єкти нерухомого майна, а також відсутні відомості про обтяження рухомого майна, що фактично свідчить про відсутність ліквідних активів, на які може бути звернено стягнення. Також статутний капітал товариства становить лише 10 000 грн, що є мінімальним і не може забезпечити виконання судового рішення у разі задоволення позову. Наведені обставини свідчать не просто про гіпотетичний, а про реальний та об`єктивно підтверджений ризик невиконання рішення суду, що повністю відповідає критеріям, визначеним статтею 151 ЦПК України, а тому просить заяву задовольнити.

01.04.2026 ухвалою Залізничного районного суду м. Львова відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відповідності до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суддя, вивчивши матеріали заяви щодо вимог заявника про вжиття заходів забезпечення позову, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана з необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи,позивач просить стягнути з ТОВ «ЯКУДЗА КАРС» на його користь грошові кошти, передані Відповідачу на виконання Договору комісії № 4922, у розмірі 10 355,00 грн; стягнути збитки, завдані неналежним виконанням договору комісії №4299 у розмірі 581612,70 грн; стягнути моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначає, що у ТОВ «Якудза Карс» (ЄДРПОУ 45604467) наявний рахунок в АТ ОТП «Банк» IBAN: НОМЕР_1 .

Окрім цього, на підтвердження своїх вимог зазначає, що за результатами фінансової звітностіТОВ «Якудза Карс»: дохід за 2025 рік становить 537 400 грн; чистий прибуток лише 45 500 грн; загальна вартість активів 108 500 грн; зобов`язання 52 400 грн. Таким чином, сукупні активи Відповідача (108 500 грн) у декілька разів менші за розмір заявлених позовних вимог (понад 580 000 грн).

Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

З оглянутих судом доказів, що знаходяться в матеріалах справи, суд вбачає про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову про стягнення з ТОВ «Якудза Карс» на користь позивача завданих збитків.

Проаналізувавши заяву про забезпечення позову, беручи до уваги те, що між сторонами існує спір з приводу стягнення коштів, ціна позову становить 591 967,70 грн, виходячи із засад розумності, з урахуванням співмірності заходів забезпечення та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін та зважаючи на наявність загрози утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд вважає, що заяву про вжиття заходів забезпечення позову слід задовольнити частково, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунку ТОВ «Якудза Карс» (ЄДРПОУ 45604467) в АТ ОТП «Банк» IBAN: НОМЕР_1 у межах суми позовних вимог.

Крім того, слід зазначити, що частиною 1 ст.150 ЦПК України передбачається, що позов забезпечується, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 3, 4 постанови від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»(далі - Постанова № 9), згідно з пунктом 1 частини першої статті 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03 грудня 2021 року у справі № 910/4777/21.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно з пунктом 43 рішення у справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 6 Постанови № 9 зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Встановивши, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувавши обсяг позовних вимог, суд дійшов висновку, що обраний вид забезпечення позову (накладення арешту на грошові кошти відповідача) може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову. Такий захід забезпечення позову буде співмірним позовним вимогам. Разом з тим він здійснений у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог, а в розумінні Глави 13 ЦК України грошові кошти також є майном.

Крім того, зазначений спосіб забезпечення позову не перешкоджає відповідачу здійснювати свою господарську діяльність, а лише обмежує частково розпорядження грошовою сумою у розмірі 591 967,70 грн.

Таким чином, суд погоджується з обґрунтованим припущенням представника позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до створення додаткових труднощів у виконанні судового рішення, запобігти яким можливо шляхом накладення арешту на грошові кошти, що є на розрахункових рахунках в установах банків, відповідача ТОВ «Якудза Карс» (ЄДРПОУ 45604467) у межах ціни позову, за виключенням сум, які підлягають сплаті як обов`язкові платежі, податки та збори, оплати заробітної плати, тобто товариство не буде позбавлене можливості здійснювати свою господарську діяльність.

Що стосується забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належне відповідачу рухоме та нерухоме майно та заборони ТОВ «Якудза Карс» вчиняти дії, спрямовані на відчуження активів, то вказані вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Як вбачається з поданої заяви про забезпечення позову заявник просить суд накласти арешт на усе рухоме та нерухоме майно, зареєстроване на ім`яТОВ «Якудза Карс» та заборони ТОВ «Якудза Карс» вчиняти дії, спрямовані на відчуження активів, однак не долучає конкретного переліку об`єктів майна, та їх дійсну вартість, а навпаки зазначає, що у відповідача відсутнє рухоме та нерухоме майно, що позбавляє суд можливості визначити співмірність даного виду забезпечення позову.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Як виснував Верховний Суд в постанові від 11.12.2024 у справі № 760/18839/23 під арештом майна слід розуміти заборону розпорядження цим майном, а в певних випадках - і користування ним.

Розпорядження майном означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т.ін.).

Отже, враховуючи наведене, заявником жодним чином не доведено співмірність заходів забезпечення позову, оскільки за відсутності інформації про об`єкти майна та дійсну вартість нерухомого майна, на яке заявлено вимогу про накладення арешту, в суду відсутня можливість перевірити співмірність заявленого заходу забезпечення позову, заявленим вимогам, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, тому в задоволенні заяви в частині накладення арешту на усе рухоме та нерухоме майно, зареєстроване на ім`яТОВ «Якудза Карс» та заборони ТОВ «Якудза Карс» вчиняти дії, спрямовані на відчуження активів, слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. 149-154, 261, 352-354 ЦПК України,

постановив:

Заяву представника позивача про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунку ТОВ «Якудза Карс» (ЄДРПОУ 45604467) в АТ ОТП «Банк» IBAN: НОМЕР_1 у межах суми позовних вимог у розмірі 591 967,70 грн, за виключенням сум, які підлягають сплаті як обов`язкові платежі, податки та збори, оплати заробітної плати.

Накласти арешт на грошові кошти відповідача, що знаходяться на інших його рахунках у банківських установах, у межах суми позову у розмірі 591 967,70 грн, за виключенням сум, які підлягають сплаті як обов`язкові платежі, податки та збори, оплати заробітної плати.

В решті вимог відмовити.

Визначити стягувачем за ухвалою фізичну особу: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначити боржником за ухвалою юридичну особу: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЯКУДЗА КАРС», ЄДРПОУ: 45604467, адреса місцезнаходження: м.Львів, вул. Курмановича, 9 каб.2.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Копію ухвали направити учасникам справи для відома, а також у Залізничний відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) для негайного виконання.

Оскарження ухвали суду про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 157 ЦПК України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Строк пред`явлення до виконання відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» три роки.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи, відповідно до ст.158 ЦПК України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду.

Суддя: