Рішення № 135836929, 20.04.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 20.04.2026

Справа № 335/1749/26

Провадження № 2/334/2341/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Коломаренко К.А.,

за участю: секретаря судового засідання Цілінко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулось до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №138850497 від 30.06.2023 року в розмірі 35 460,36 гривень та судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 30.06.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №138850497, у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 7 800,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, які він зобов`язався повернути, сплативши проценти за користування кредитом, в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Всупереч умов кредитного договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого за нею утворилась заборгованість. Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, та додаткові угоди до нього, за умовами яких ТОВ «Таліон Плюс» набуло права вимоги за кредитним договором №138850497 від 30.06.2023 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем. Між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024 року, за умовами якого, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права за кредитним договором №138850497 від 30.06.2023, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем. 15.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 року, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило, а ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №№138850497 від 30.06.2023 року, в розмірі 35 460,36 гривень, з яких: 7 800,00 гривень заборгованість за тілом кредиту; 27 660,36 гривень заборгованість за відсотками. ТОВ «ФК «Ейс» після отримання права вимоги не здійснювало жодних нарахувань за кредитним договором, однак свою заборгованість відповідач так і не погасив.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2026 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Дніпровського районного суду міста Запоріжжя Коломаренко К.А.

Ухвалою суду від 16.03.2026 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

19.03.2026 року до суду надійшла заява про усунення недоліків.

У зв`язку з перебуванням судді Коломаренко К.А. у щорічній відпустці в період з 18.03.2026 року по 20.03.2026 року (п`ятниця) включно у щорічній відпустці, відповідь на запит фактично передана судді 23.03.2026 року (понеділок).

Ухвалою суду від 16.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи; витребувано за клопотанням представника позивача інформацію від АТ «Універсал Банк» інформацію по фінансовому рахунку відповідача.

30.03.2026 року та 03.04.2026 року (повторно) від АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду надійшла витребувана інформація.

06.04.2026 від представника відповідача адвоката Зачепіло З. Я. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази переходу права вимоги за кредитним договором до позивача. Надані позивачем докази, а саме Договори факторингу, Реєстри боржників, розрахунки заборгованості, вважає неналежними доказами. Посилалася на те, що кредитний договір було укладено за часом пізніше (30.06.2023), ніж договір факторингу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» (28.11.2018), що унеможливлює передачу права вимоги за кредитним договором, який на той час ще не був укладеним. Між сторонами було погоджено строк дії договору до 30.07.2028 року, тобто строк сплати усієї суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7800 грн, за кредитним договором ще не настав. Матеріали справи не містять доказів вручення відповідачеві досудової вимоги, яка долучена представником позивача, тому вважають, що відповідач не набув відповідного права на погашення всієї кредитної заборгованості за договором достроково. Вважають розмір процентів за договором явно завищеними, а умови договору щодо нарахування відсотків не справедливими. Просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, судові витрати покласти на позивача.

Щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЙС» витрат на правову допомогу у розмірі 7 000 грн. зазначає, що вимоги є необґрунтованими, оскільки наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному заявником розмірі, адже цей розмір має відповідати критеріям розумної необхідності та реальності таких витрат. Таким чином, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів. їх значення для вирішення спору, вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 7 000 гривень є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідає критерію розумності та їх стягнення у повному обсязі становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Тому вважає, співмірним зі складністю справи та ціною позову, виконаною адвокатами роботою та розумним і обгрунтованим розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2 000 грн. Таку суму вважає, пропорційною предмету спору та такою, що є доцільною для розподілу між сторонами у разі задоволення позовних вимог.

Представником позивача Сахаровою О.І. надано відповідь на відзив, у якій зазначено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та між ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії цього Договору закінчується 28 листопада 2019 року. Відповідно до п.8.6 Додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з в подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. 05.09.2023 року відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №247 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 16 400,28 грн. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги. Таким чином, право вимоги перейшло від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку, а отже Право вимоги до Відповідача перейшло до ТОВ Таліон Плюс 05.09.2023, тобто після укладання Кредитного договору № 138850497 від 30.06.2023. Хоча строк дії кредитного договору визначено до 30.07.2028 року, це не звільняє відповідача від обов`язку належного та своєчасного виконання проміжних зобов`язань, передбачених договором, зокрема щоденної сплати процентів після закінчення дисконтного періоду (п. 7.4.2 договору). Договір від 30.06.2023 передбачав, що з моменту отримання першого траншу відповідач зобов`язаний сплачувати проценти та інші платежі. Проте єдиний платіж у розмірі 1216,80 гривень було здійснено 02.08.2023 року, після чого жодних платежів не надходило. Відповідач не скористався правом пролонгації дисконтного періоду та не уклав жодних додаткових угод, що свідчить про свідоме ухилення від виконання взятих на себе зобов`язань. Відповідно до п. 10.3.3 кредитного договору, заходи досудового врегулювання спорів не є обов`язковими перед поданням позову до суду, а їх непроведення не позбавляє кредитодавця права звернутися до суду. Таким чином, позивач не зобов`язаний був попередньо застосовувати досудові заходи врегулювання і мав право безпосередньо подати позов до суду. У Відповідача прострочення виконання зобов`язань виникло ще у липні 2023 року, і воно триває вже майже три роки. Невиконання обов`язків зі сплати основної суми кредиту та процентів є істотним порушенням умов договору. З огляду на це, позивач цілком правомірно скористався своїм правом і звернувся до суду з позовом про примусове стягнення боргу, що відповідає як умовам договору, так і нормам цивільного законодавства України. Положення договору узгоджуються з чинним законодавством України, умови нарахування відповідають передбаченим договором, а сам договір укладений добровільно, з дотриманням принципу добросовісності. З огляду на викладене, просять позов задовольнити в повному обсязі. Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу, то позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином. Тож позивач наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви зазначив, що просить розглянути справу без його участі та позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, згідно з вимогами ст. 128 ЦПК України. До відзиву на позовну заяву представником відповідача адвокатом Зачепило Я.Я. додано клопотання про розгляд справи без участі відповідача та його представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши подані стороною документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що 30.06.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 138850497, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 7 800,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до п. 2.3 договору, кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 7 800,00 грн. 30.06.2023 року.

Згідно п. 3.1 кредитного договору позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.

Згідно п. 3.2 кредитного договору сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та періоду Пільгової реструктуризації оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z=30- (X-Y), де Z кількість днів, на які продовжується дисконтний період; Х- поточна дата (день місяця) закінчення дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень дисконтного періоду; Y дата ініціації (день місяця) продовження дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок кредитодавця). При цьому сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > Х, то кількість днів, на який продовжується дисконтний період, дорівнює 30 днів.

Згідно п. 5.1 кредитного договору, кожен окремий Транш за цим Договором може надаватися Позичальнику шляхом переказу коштів, який за вибором Позичальника може бути завершено в один з наступних способів: шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника відкритий банком Позичальнику, за умови що для ініціювання переказу використані реквізити Платіжної картки 4441-11хх-хххх-4207, що відбувається до 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором.

Згідно п. 7.1 кредитного договору, рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування 30.07.2028 року., а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником.

Згідно п. 8.2 кредитного договору, процентні ставки за Договором є фіксованими і не підлягають зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника. Загальні витрати за Договором та загальна вартість Кредиту за Договором залежить від обраної моделі поведінки Позичальника і прораховується в порядку описаному нижче.

Згідно п. 8.3 кредитного договору, протягом Дисконтного періоду кредитування зобов`язання Позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування Кредитом визначають наступним чином: за період від дати видачі Кредиту до 30.07.2023 р. (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 189,800 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 0,520 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Дисконтна процентна ставка); у разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 30.07.2023 р. проценти нараховуються за ставкою 629,700 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 1,730 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Індивідуальна процента ставка).

Згідно 8.4 кредитного договору, після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним.

Згідно 11.1 кредитного договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного виконання.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зазначені свої зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином, надавши відповідачу за його заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 30.06.2026 р. можливість користуватися обумовленим розміром фінансових ресурсів, що підтверджується платіжним дорученням від 30.06.2023 р. про перерахування 8 700,00 грн. на банківську карту відповідача, довідкою АТ «Універсал Банк» про переказ на рахунок одержувача, а також довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступив ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до боржників за договорами, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

28.11.2019 р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р., відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року.

31.12.2020 р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р., відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2021 року.

31.12.2021 р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р., відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2022 року включно.

31.12.2022 р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено додаткову угоду №31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р., відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2023 року включно.

31.12.2023 р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено додаткову угоду №32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р., відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2024 року.

Відповідно до реєстру прав вимоги №247 від 05.09.2023 р. до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р., до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №138850497 від 30.06.2023 року.

27.05.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 27/0524-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступив ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» право вимоги до боржників за договорами, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до реєстру прав вимоги №1 від 27.05.2024 р., до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №138850497 від 30.06.2023 року.

15.07.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступив ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» право грошової вимоги до боржників, зазначених в Реєстрі боржників №б/н від 15.07.2025 року, зокрема до ОСОБА_1 за договором №138850497 від 30.06.2023 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу міститься у ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (частина друга статті 1078 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 07.01.2026 у справі №727/2790/25 міститься правовий висновок, згідно із яким допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;

майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);

майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з кредитного договору.

Частиною першою статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передавання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Встановлені судом фактичні обставини та докази підтверджують, що позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 , оскільки права вимоги передані (відступлені) від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у листопаді 2018 року, тобто перед укладенням кредитного договору та виникненням заборгованості, які позивач набув у липні 2025 року. Однак, сам факт укладення договору факторингу між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» в 2018 році не спростовує цих обставин, оскільки ним передбачено можливість відступлення прав вимоги, які виникнуть в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно наданої позивачем виписки з особового рахунку за кредитним договором №138850497 від 30.06.2023 року, ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 35 460,36 грн, з яких: заборгованість по тілу кредита 7 800,00 грн.; несплачені відсотки 27 660,36 грн.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обрати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якшо поведінка сторін засвідчує їхню волю настання відповідних правових наслідків.

За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підтавою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Законону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, вказані положення закону передбачають альтернативні дії, які свідчать про підписання електронного договору, серед яких його підписання одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій особі цього договору.

Оскільки договір про надання кредиту підписаний ОСОБА_1 шляхом застосування електронного підпису одноразового ідентифікатора, тому він укладений з додержанням письмової форми, визначеної законом та з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором, банк зобов`язується надати кошти позичальникові на умовах та у розмірі передбачених кредитним договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідає умовам договору позики, які узгоджені сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

Згідно п. 8.3 кредитного договору, протягом Дисконтного періоду кредитування зобов`язання Позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування Кредитом визначають наступним чином: за період від дати видачі Кредиту до 30.07.2023 р. (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 189,800 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 0,520 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Дисконтна процентна ставка); у разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 30.07.2023 р. проценти нараховуються за ставкою 629,700 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 1,730 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Індивідуальна процента ставка).

Згідно 8.4 кредитного договору, після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним.

Суд має право зменшити розмір відсотків до розміру заборгованості за тілом кредиту, з огляду на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), де зазначено на право суду зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання у випадку зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановлення її в розмірі, який в два та більше разів перевищує відсотки, які передбачені в рамках первісного строку договору виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідні правові висновки щодо застосування зазначених норм ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів» у спірних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 06.12.2019 у справі № 664/1261/16-ц (провадження № 61-25248св18), від 27.01.2020 у справі № 754/6091/18 (провадження № 61-11473св19), від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19 (провадження № 61-1416св20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) вказано: «Суди попередніх інстанцій встановили, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду бере до уваги таке. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання».

Встановлена кредитним договором процентна ставка є непомірним тягарем для споживача фінансових послуг. Позивач просить суд стягнути відсотки у розмірі 27 660,36 грн, що значно (майже в 4 рази) перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту 7 800,00 грн, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України

Конституційний Суд України зазначив, що з огляду на ч. 4 ст. 42 Конституції участь у договорі споживача як слабшої сторони, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту (рішення КСУ від 11.07.2013 р.№ 7-рп/2013).

З огляду на наведене, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків за невиконане зобов`язання відповідача, яким не спростовано, що він уклав договір кредиту, де встановлена реальна річна ставка кредиту, був обізнаний про суму повернення процентів, та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважаю за необхідне та можливе стягнути з ОСОБА_1 тіло кредиту в розмірі 7 800,00 грн, зменшивши розмір відсотків з 27 660,36 грн до розміру заборгованості по кредиту в сумі 7 800,00 грн.

За таких обставин, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 138850497 від 30.06.2023 року, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме в частині стягнення з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованості у розмірі 15 600,00 грн., яка складається з: 7 800,00 грн. - тіло кредиту, 7 800,00 грн. несплачені відсотки за користування кредитом.

В порядку ст. 141 ЦПК України здійснити розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, ) у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, а також з урахуванням того, що позовні вимоги задоволені частково - у розмірі 15 600,00 гривень, при зверненні до суду позивачем було сплачено 2 662,40 грн судового збору, суд дійшов висновку, що судові витрати підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 1 171,26 гривень (2 662,40 * 15 600,00 грн / 35 460,36 грн).

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просить стягнути витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, у розмірі 7000,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача подав суду копію договору про надання правової допомоги від 20.08.2025 №20/08/25-01, укладеного між Адвокатським бюро «Соломко та партнери» та ТОВ «ФК «Ейс», копію додаткової угоди від 01.09.2025 №25771046105 до договору про надання правничої допомоги від 20.08.2025 № 20/08/25-01, копію акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025, відповідного до якого Адвокатське бюро «Соломко та партнери» надало клієнту ТОВ «ФК «Ейс» такі послуги: складання позовної заяви ТОВ «ФК «Ейс» до позичальника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором №138850497 від 30.06.2023 вартістю 5000,00 грн., вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника, вартістю 1000,00 грн., підготовка адвокатського запиту, щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором, вартістю 500,00 грн., підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором, вартістю 500,00 грн., всього на суму 7000,00 грн.

На підставі викладеного, а також з урахуванням того, що позовні вимоги задоволені частково, суд дійшов висновку, що судові витрати підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 3 079,50 гривень (7 000,00 * 15 600,00 грн / 35 460,36 грн).

Керуючись ст. ст. 16, 526-530, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 141, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (адреса: 02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 6, каб. 13, код ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за кредитним договором №138850497 від 30.06.2023 у розмірі 15 600,00 гривень (п`ятнадцять тисяч шістсот грн. 00 коп), яка складається із заборгованості по кредиту у розмірі 7 800,00 грн., заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 7 800,00 грн

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (адреса: 02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 6, каб. 13, код ЄДРПОУ: 42986956) судовий збір у розмірі 1 171,26 грн (одна тисяча сто сімдесят одна грн. 26 коп.). та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 079,50 грн (три тисячі сімдесят дев`ять грн 50 коп..

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі, якщо повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Коломаренко К. А.