Рішення № 135836916, 15.04.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 15.04.2026

Справа № 195/634/25

Провадження № 2/334/315/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.

за участю секретаря Ногорних О.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Штабовенка В.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеокоференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Томаківської селищної ради Дніпропетровської області про зміну способу участі у вихованні дитини,

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2025 року позивач ОСОБА_2 звернулась до Томаківського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Томаківської селищної ради Дніпропетровської області про зміну розміру аліментів та способу участі у вихованні дитини.

Ухвалою судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 29.01.2025 року, було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Томаківської селищної ради Дніпропетровської області про зміну способу участі у вихованні дитини.

31.01.2025 року, представником позивача адвокатом Шашликовим Д.П. була подана заява про забезпечення позову в якій просив зупинити виконавче провадження №76135698, відкрите постановою головного виконавця Дніпровського ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дорошенко А.О. від 25.09.2024 року з примусового виконання виконавчого листа №334/1202/20 виданий 17.09.2024 року.

Ухвалою судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 04.02.2025 року, в задоволенні клопотання заявника ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі, було відмовлено.

13.02.2025 року, представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Штабовенко Д.В., через систему «Електронний суд», подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Також, 13.02.2025 року, представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Штабовенко Д.В., через систему «Електронний суд», подав клопотання про роз`єднання позовних вимог, в якому просив позовні вимоги за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Томаківської селищної ради Дніпропетровської області, про зміну розміру аліментів та зміну способу участі у вихованні дитини роз`єднати. Виділити в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Томаківської селищної ради Дніпропетровської області про зміну способу участі у вихованні дитини, справу направити за підсудністю до Ленінського районного суду м. Запоріжжя за встановленою підсудністю.

14.02.2025 року, представник позивача ОСОБА_2 адвокат Шашликов Д.Г., через систему «Електронний суд», подав відповідь на відзив на позовну заяву, в якому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

19.02.2025 року, представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Штабовенко Д.В., використовуючи систему «Електронний суд», подав заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2025 року, клопотання адвоката Штабовенка Дениса Геннадійовича про роз`єднання позовних вимог за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник адвокат Шашликов Денис Геннадійович, до ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник адвокат Штабовенко Денис Всеволодович, третя особа: орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Томаківської селищної ради Дніпропетровської області, про зміну розміру аліментів та зміну способу участі у вихованні дитини задовольнити. Позовні вимоги ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник адвокат Шашликов Денис Геннадійович, до ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник адвокат Штабовенко Денис Всеволодович, третя особа: орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Томаківської селищної ради Дніпропетровської області, про зміну розміру аліментів та зміну способу участі у вихованні дитини роз`єднати. Виділити у самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , в інтересах якого діє представник адвокат Штабовенко Денис Всеволодович, третя особа: орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Томаківської селищної ради Дніпропетровської області, про зміну способу участі у вихованні дитини. Ухвалено Роз`єднані провадження в подальшому іменувати: цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник адвокат Шашликов Денис Геннадійович, до ОСОБА_4 , в інтересах якого діє представник адвокат Штабовенко Денис Всеволодович, третя особа: орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Томаківської селищної ради Дніпропетровської області, про зміну розміру аліментів; цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник адвокат Шашликов Денис Геннадійович, до ОСОБА_4 , в інтересах якого діє представник адвокат Штабовенко Денис Всеволодович, третя особа: орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Томаківської селищної ради Дніпропетровської області, про зміну способу участі у вихованні дитини. Виділено в самостійне провадження справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник адвокат Шашликов Денис Геннадійович, до ОСОБА_4 , в інтересах якого діє представник адвокат Штабовенко Денис Всеволодович, третя особа: орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Томаківської селищної ради Дніпропетровської області, про зміну способу участі у вихованні дитини, та передано матеріали для здійснення реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду.

В ході здійснення реєстрації в автоматизованій системі документообігу цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник адвокат Шашликов Денис Геннадійович, до ОСОБА_4 , в інтересах якого діє представник адвокат Штабовенко Денис Всеволодович, третя особа: орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Томаківської селищної ради Дніпропетровської області, про зміну способу участі у вихованні дитини надано ЄУН № 195/634/25 (провадження № 2/195/295/25).

Ухвалою судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 24.04.2025 року, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник адвокат Шашликов Денис Геннадійович, до ОСОБА_4 , в інтересах якого діє представник адвокат Штабовенко Денис Всеволодович, третя особа: орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Томаківської селищної ради Дніпропетровської області, про зміну способу участі у вихованні дитини, передано за підсудністю до Ленінського (наразі Дніпровського) районного суду міста Запоріжжя.

Відповідно до супровідного листа В.о. Голови Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 27.08.2025 року, вищевказану цивільну справу було направлено до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя, яка надійшла до суду 01.09.2025 року.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2025 року визначено головуючого суддю Баруліну Т.Є.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну способу участі у вихованні дитини обґрунтовані тим, що між ОСОБА_2 (позивач) та ОСОБА_3 (відповідач) існують правовідносини, пов`язані із здійсненням батьківських прав та обов`язків щодо малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Між сторонами раніше виник спір щодо усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною та визначення способу його участі у вихованні, який був предметом судового розгляду. Так, рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2021 року у справі № 334/1202/20, провадження № 2/334/477/21, було вирішено: зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_3 у спілкуванні з сином; визначити спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною шляхом систематичних побачень. Згідно з вказаним рішенням, ОСОБА_3 було надано право: спілкуватися з дитиною кожної першої та третьої суботи місяця з 14:00 до 19:00 год.; кожної першої та третьої неділі місяця з 10:00 до 15:00 год., із правом забирання та повернення дитини за місцем її проживання; відвідувати разом із дитиною навчальні, спортивні, розважальні та інші заклади; здійснювати спілкування з урахуванням стану здоров`я дитини, її режиму дня та бажання; проводити час із дитиною у святкові дні (Новий рік, Різдво, Великдень, державні свята) у визначені часові проміжки; проводити спільний відпочинок під час канікул; безперешкодно спілкуватися з дитиною засобами телефонного та електронного зв`язку (Telegram, Viber, WhatsApp, Facebook тощо).

Постановою Запорізького апеляційного суду від 13 липня 2022 року вказане рішення залишено без змін.

Разом з тим, за результатами касаційного перегляду, постановою Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 334/1202/20 (провадження № 61-7951св22) касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, у зв`язку з чим змінено порядок його участі у вихованні дитини.

У новій редакції визначено, що: батько має право забирати дитину кожної першої та третьої суботи місяця не пізніше 11:00 год.; зобов`язаний повертати дитину не пізніше 15:00 год. наступного дня (неділя); зберігається право відвідування навчальних, спортивних, розважальних закладів; місцем передачі та повернення дитини визначено місце її постійного або тимчасового проживання. У решті рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін. Зазначені судові рішення набрали законної сили та підлягають обов`язковому виконанню.

Разом із тим, як зазначає позивач, виконання вказаного рішення суду є проблематичним. Так, 25 вересня 2024 року на підставі виконавчого листа, виданого 17 вересня 2024 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя, державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 76135698 з примусового виконання рішення суду.

Позивач зазначає, що, незважаючи на відкриття виконавчого провадження, фактичне виконання рішення суду не відбувається з причин, що не залежать від неї. Зокрема, малолітній ОСОБА_5 категорично відмовляється від спілкування з батьком; дитина повідомляла батька шляхом телефонного зв`язку та голосових повідомлень про небажання бачитися з ним; небажання спілкування обґрунтовується страхом перед батьком.

Позивачка посилається, що зазначені обставини підтверджуються, зокрема: висновками органу опіки та піклування; матеріалами виконавчого провадження; рішенням виконавчого комітету Томаківської селищної ради Дніпропетровської області № 401 від 25 жовтня 2024 року, яким затверджено висновок про наявність факту відмови дитини від спілкування з батьком в якому встановлено: наявність емоційного контакту дитини з матір`ю; відкритість дитини у висловленні власної позиції; наявність у дитини тривожності та страху при згадуванні батька; категоричне небажання підтримувати з ним стосунки.

Крім того, позивачка зазначає, що під час бесіди було встановлено, що дитина неодноразово була свідком конфліктів між батьками, зокрема проявів психологічного та фізичного насильства з боку батька щодо матері, що негативно вплинуло на її емоційний стан. Зокрема, рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 липня 2020 року за заявою ОСОБА_6 було видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , яким встановлено ряд тимчасових обмежень.

Позивач зазначає, що вона не чинить перешкод у спілкуванні батька з дитиною, однак не може примусити дитину до спілкування всупереч її волі; вважає, що примус до такого спілкування може завдати шкоди психічному стану дитини; виконання рішення суду у його нинішньому вигляді суперечить найкращим інтересам дитини.

Таким чином, на думку позивача, після ухвалення судових рішень у справі №334/1202/20 виникли нові істотні обставини, які не були враховані судом під час первісного вирішення спору, а саме: зміна психологічного стану дитини; формування стійкого небажання спілкуватися з батьком; наявність страху перед батьком; фактична неможливість виконання рішення суду в попередньо визначений спосіб.

У зв`язку з викладеним, позивач звернулась до суду з даним позовом та просить змінити спосіб участі ОСОБА_3 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визначений рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19.11.2021 року у справі № 334/1202/20, провадження № 2/334/477/21, що було змінене Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 року у справі № 334/1202/20, провадження № 61-7951св22.Визначити ОСОБА_3 спосіб його участі у вихованні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та час їхнього спілкування шляхом систематичних побачень наступним чином: батько забирає сина кожної першої та третьої суботи не пізніше 11.00 год. та повертає його не пізніше 15.00 год. наступного дня (у неділю) виключно за бажанням дитини та визначити місцем передачі сина батькові та повернення його матері - місце постійної (або тимчасової) реєстрації дитини. Судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 03.09.2025 року, було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Томаківської селищної ради Дніпропетровської області про зміну способу участі у вихованні дитини.

Як зазначено вище, 13.02.2025 року, представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Штабовенко Д.В., через систему «Електронний суд», подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вказаний відзив обгрунтований тим, що спір між сторонами щодо способу участі батька у вихованні дитини вже був предметом судового розгляду та остаточно вирішений судом, зокрема постановою Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 334/1202/20, якою визначено порядок участі ОСОБА_3 у вихованні сина, відповідно до якого батько забирає дитину кожної першої та третьої суботи місяця не пізніше 11:00 год. та повертає її не пізніше 15:00 год. наступного дня (у неділю), з правом відвідування навчальних, спортивних, розважальних та розвиваючих закладів, з урахуванням стану здоров`я дитини, її режиму дня та бажання, а місцем передачі дитини визначено місце її постійного або тимчасового проживання. Вказане судове рішення, на думку сторони відповідача, набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, а тому не може бути переглянуте лише з підстав незгоди однієї зі сторін із встановленим порядком. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Пономарьов проти України», «Світлана Науменко проти України», а також на рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2010 року № 8-рп/2010, відповідач наголошує на дотриманні принципу правової визначеності (res judicata), відповідно до якого остаточні судові рішення не підлягають перегляду, окрім випадків, прямо передбачених законом, та жодна зі сторін не має права вимагати нового розгляду справи лише з метою досягнення іншого результату. Також представник відповідача посилається на практику ЄСПЛ у справі Brumгrescu v. Romania, в якій зазначено, що втручання у остаточне судове рішення порушує принцип правової визначеності. Вказує, що позовні вимоги фактично спрямовані на повторний перегляд вже вирішеного спору, при цьому будь-яких істотних змін обставин, які могли б бути підставою для зміни способу участі батька у вихованні дитини, після ухвалення постанови Верховного Суду від 08 лютого 2023 року не відбулося, а обставини, на які посилається позивач, вже були предметом дослідження у справі № 334/1202/20. Крім того, зазначає, що доводи позивача зводяться до тверджень про небажання дитини спілкуватися з батьком, однак така позиція, на його думку, не може бути покладена в основу судового рішення, оскільки дитина проживає разом із матір`ю та перебуває під її постійним впливом, а тому її ставлення до батька формується саме під впливом позивача. Представник відповідача звертає увагу суду на те, що після ухвалення рішення у справі № 334/1202/20 дитина фактично бачилась із батьком лише двічі, що, на його думку, свідчить про перешкоджання у спілкуванні з боку матері та формування у дитини негативного ставлення до нього. Встановлення способу участі батька у вихованні дитини залежно виключно від бажання дитини фактично призведе до повного усунення батька від участі у її вихованні та позбавить його можливості реалізовувати свої батьківські права, що суперечить принципу рівності прав та обов`язків батьків. На підтвердження своєї позиції представник відповідача посилається на правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких небажання дитини спілкуватися з одним із батьків саме по собі не є безумовною підставою для обмеження такого спілкування, а думка дитини підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами у справі. Заперечує доводи позивача щодо наявності з його боку домашнього насильства та зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вчинення ним будь-яких протиправних дій щодо позивача чи дитини, а сам він до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП не притягувався. При цьому звертає увагу суду на те, що обмежувальний припис, на який посилається позивач, був виданий рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 липня 2020 року, однак у подальшому скасований постановою Запорізького апеляційного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 334/3451/20, що, на його думку, свідчить про відсутність підтвердження обставин, на які посилається позивач. Самі по собі звернення позивача до правоохоронних органів та висновки психолога не можуть бути достатніми доказами вчинення домашнього насильства без їх підтвердження іншими належними доказами, а наведені позивачем обставини свідчать про намагання сформувати негативний образ батька у дитини. Між сторонами існує тривалий конфлікт, який підтверджується наявністю інших судових спорів, зокрема у справах № 334/686/19, № 334/7058/19, № 334/1202/20, № 334/6998/19, тому відповідач вважає, що позивач переносить особисті неприязні відносини на дитину, перешкоджаючи її спілкуванню з батьком. Окремо звертає увагу суду на обставини виконання судового рішення, зазначаючи, що на підставі виконавчого листа у справі № 334/1202/20 відкрито виконавче провадження, однак позивач не вживає заходів для добровільного виконання рішення суду, натомість надає пояснення про неможливість зустрічей з дитиною, посилаючись на її небажання, що, на думку відповідача, свідчить про ухилення від виконання судового рішення. У зв`язку з цим відповідач вважає правомірним відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору, а також зазначає, що навіть після пред`явлення виконавчого листа до виконання позивач продовжує не виконувати рішення суду.

Також, у матеріалах справи, які надійшли до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя, наявна відповідь на відзив на позовну заяву від 14.02.2025 року, в якій представник позивача зазначив, що доводи відповідача у частині заперечень проти зміни способу участі у вихованні дитини є безпідставними, оскільки не спростовують встановлених у справі обставин, а також не підтверджуються жодними належними доказами. Так, відповідач у відзиві посилається на висновок виконавчого комітету Томаківської селищної ради Дніпропетровської області від 25 жовтня 2024 року, яким встановлено категоричне ставлення дитини до батька, наявність тривожності та страху, однак одночасно ставить під сумнів його об`єктивність, вказуючи, що дитина проживає разом із матір`ю та перебуває під її впливом. Водночас, як зазначає представник позивача, відповідачем не було вчинено жодних дій щодо оскарження або перегляду вказаного висновку органу опіки та піклування, що свідчить про визнання ним таких обставин або принаймні відсутність заперечень у встановленому законом порядку. Таким чином, на думку позивача, вказаний висновок є належним доказом у справі, який підтверджує фактичне ставлення дитини до батька. Крім того, представник позивача звертає увагу, що малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент розгляду справи досяг віку, близького до підліткового, а тому здатний самостійно формувати власну думку щодо спілкування з батьком, усвідомлювати свої бажання та висловлювати їх. У зв`язку з цим позивач вважає, що думка дитини має істотне значення при вирішенні даного спору та повинна бути врахована судом. З метою підтвердження зазначених обставин та спростування доводів відповідача про нібито штучне формування позиції дитини, стороною позивача заявлено клопотання про допит малолітнього ОСОБА_5 у судовому засіданні. Представник позивача також заперечує доводи відповідача про те, що позиція позивача спрямована на формування негативного образу батька у дитини, зазначаючи, що такі твердження є безпідставними, оскільки основним аргументом у даній справі є саме небажання дитини спілкуватися з батьком, яке має бути встановлено та перевірено судом безпосередньо у судовому засіданні. При цьому зазначає, що відповідач, намагаючись спростувати доводи позову, не надав жодного належного доказу, який би свідчив про можливість або бажання дитини підтримувати спілкування з ним, а до відзиву долучено лише документи, що підтверджують його статус як військовослужбовця та учасника бойових дій, що жодним чином не стосується предмету спору та не впливає на вирішення питання щодо способу участі у вихованні дитини. Також представник позивача зазначає, що відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, однак відповідач своїх заперечень належними доказами не підтвердив. Позиція відповідача про нібито умисне ухилення від виконання рішення суду є маніпулятивною та спрямованою на перекладення відповідальності на матір дитини. Основною метою подання позову є не обмеження участі батька у житті дитини, а захист інтересів самої дитини, яка навіть за наявності виконавчого провадження не бажає підтримувати спілкування з батьком, що може бути безпосередньо встановлено судом. Підкреслює, що, незважаючи на небажання дитини, її інтереси є пріоритетними, а примус до спілкування з батьком навіть за наявності судового рішення є неприпустимим, оскільки суперечить найкращим інтересам дитини та може негативно вплинути на її психологічний стан. У зв`язку з цим представник позивача вказує, що твердження відповідача про відсутність змін обставин є безпідставними, оскільки дитина підросла, досягла віку, коли може самостійно висловлювати свою думку, а її ставлення до батька є сформованим і має бути враховане судом. Поданий позов не є переглядом судового рішення, яке набрало законної сили, а є самостійною вимогою про зміну правовідносин у зв`язку зі зміною обставин, що відповідає положенням статті 18 Сімейного кодексу України. З урахуванням викладеного, представник позивача просить суд не брати до уваги доводи відзиву відповідача, визнати їх необґрунтованими, та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 у повному обсязі, а також задовольнити клопотання про допит малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у судовому засіданні.

У відповіді на відзив, який подав представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Штабовенко Д.В., представник зазначив, шо останній не погоджується з доводами представника позивача, викладеними у відповіді на відзив, та вважає їх необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та спрямовані на введення суду в оману. Зокрема, представник відповідача зазначає, що позивач безпідставно надає визначального значення висновку виконавчого комітету Томаківської селищної ради Дніпропетровської області від 25 жовтня 2024 року, водночас неправильно тлумачить його правову природу, оскільки такий висновок має виключно рекомендаційний характер і не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії, що породжує юридичні наслідки для сторін. Крім того, позивач помилково ототожнює поняття «бажання дитини» та «найкращі інтереси дитини», оскільки у справах даної категорії визначальним є саме забезпечення інтересів дитини, тоді як її суб`єктивне небажання спілкуватися з одним із батьків не може бути єдиною та безумовною підставою для обмеження такого спілкування. Позивачка не довела наявності будь-яких істотних змін обставин після ухвалення постанов. Фактично позивачка посилається лише на небажання дитини спілкуватися з батьком, що, на його думку, є наслідком конфлікту між батьками та впливу матері, а не об`єктивною підставою для зміни способу участі у вихованні. Також зазначає, що позивачка, будучи стороною у справі № 334/1202/20, не оскаржувала визначений судом порядок участі батька у вихованні дитини, а тому не може повторно звертатися до суду з вимогами, спрямованими на фактичний перегляд такого порядку. Крім того, представник відповідача наголошує, що відповідно до чинного законодавства право на звернення до суду з позовом про зміну способу участі у вихованні дитини має той із батьків, який проживає окремо від дитини, тоді як позивач проживає разом із дитиною, а отже обрала неналежний спосіб захисту. Отже представник відповідача вважає, що позивач не довів наявності підстав для зміни способу участі батька у вихованні дитини, а наведені доводи є припущеннями та суб`єктивною оцінкою обставин справи.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 16.10.2025 року, було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судового засіданні.

15.01.2026 року, через систему Електронний суд, від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Штабовенка Д.М. надійшов клопотання, в якому представник просив провадження у справі зупинити до розгляду та набрання законної сили судовим рішенням по цивільній справі №180/955/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства, виключення відомостей про батьківство з актового запису про народження дитини та звільнення від сплати аліментів. Необхідність зупинення провадження у справі обґрунтована тим, що розгляд цивільної справи, про зміну способу участі у вихованні дитини, об`єктивно неможливий до вирішення цивільної справи №180/955/25 за ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства, виключення відомостей про батьківство з актового запису про народження дитини та звільнення від сплати аліментів. На цей час ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2025 р. призначено судову молекулярно-генетичну експертизу з питання визначення чи є ОСОБА_3 батьком дитини.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 22.01.2026 року, у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_7 адвоката Штабовенка Д.М. про зупинення розгляду справи було відмовлено.

26.02.2026 року, за клопотанням представника позивача, за участю представника органу опіки та піклування Бірзул Т.В. та психолога ОСОБА_8 , було допитано неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, ОСОБА_5 пояснив, що йому відомо суть спору, який розглядається в суді, зазначив, що не хоче зустрічатись з батьком, оскільки він його ображав, бив, кричав та не приділяв увагу, бив його матір, пам`ятає, як вони з матір`ю ходили до поліції знімати побої. Зі святами батько його не вітає, аліменти не сплачує. Його матір не забороняла спілкуватись з батьком. Останній раз бачив батька під час проходження тесту ДНК, тоді він відмовився спілкуватись з ним. Зазначив, що категорично не має бажання спілкуватись з батьком, не розуміє, чого батько піднімав питання про тест ДНК та вважав, що він не його син.

В судовому засіданні 15.04.2026 року, в режимі відеоконференції, представник позивача ОСОБА_2 адвокат Кобеляцький Д.М. підтримав позовні вимоги про зміну способу участі у вихованні дитини та просив їх задовольнити. Зазначив, що рішенням необхідно встановити спілкування дитини з батьком, виключно за бажанням дитини, оскільки саме дитина не має бажання спілкуватись з батьком, а потім через це на позивачку накладаються штрафи.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Штабовенко В.О. просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позов направлений на переоцінку вже наявного судового рішення, яке набрало законної сили, позивачем не доведено жодних обставин для зміни розміру аліментів та зміни способу участі у вихованні дитини.

Представник орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Томаківської селищної ради Дніпропетровської області в судове засідання 15.04.2026 року не з`явилась, про дату, час розгляду справи була повідомлена належним чином, шляхом направлення судової повістки в електронний кабінет в системі «Електронний суд».

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебували у шлюбі, зареєстрованому 27.08.2011 року в Орджонікідзевському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис №285.

Вказаний шлюб був розірваний рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 16.11.2018 року у справі №334/4486/18, що підтверджується копією вказаного рішення. (а.с.17-18).

У шлюбі у сторін народилась дитина син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 від 13.03.2012 року. (а.с. 16 зв.)

ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уклала шлюб з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 18.07.2020 року. Прізвище позивачки було змінено на « ОСОБА_12 ». (а.с.18 зв.)

Рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя у справі №334/1202/20 від 19.11.2021 року, Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_13 , третя особа: райадміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та вихованні було задоволено частково. Зобов`язано відповідача ОСОБА_10 , не чинити перешкоди позивачу ОСОБА_3 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визначено спосіб участі ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з неповнолітнім сином - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом побачень та спілкування з дитиною: -кожну першу та третю суботу місяця з 14.00 год. до 19.00 год.; -кожну першу і третю неділі місяця - з 10.00 год. до 15.00 год. (батько забирає та повертає дитину матері за адресою місця проживання дитини), з правом відвідування навчальних, спортивних, розважальних та розвиваючих закладів, з урахуванням стану здоров`я дитини, бажання дитини, режиму дня дитини, режиму дня навчального закладу який відвідує дитина. -у святкові дні кожного року: 1 січня - Новий рік - з 10:00 до 12:00 год.; 7 січня - Різдво Христове - з 10:00 до 12:00 год.; Святкування Великодня - з 10:00 до 12:00 год.; 1 травня - День праці - з 10:00 до 12:00 год.; 9 травня - День Перемоги - з 10:00 до 12:00 год.; 14 жовтня - День захисника України - з 10:00 до 12:00 год.; 25 грудня - Різдво Христове (Католицьке) - з 10:00 до 12:00 год.; 28 лютого - день народження дитини - з 10:00 до 14:00 год.; Встановлено позивачу спільний відпочинок з дитиною під час канікул дитини (весняних та осінніх) протягом перших трьох днів відповідно до графіку, встановленого у навчальному закладі, відпочинок з дитиною під час літніх канікул дитини протягом одного місяця, в тому числі з правом виїзду до місця відпочинку в межах України. Зобов`язано ОСОБА_10 не обмежувати спілкування ОСОБА_3 з дитиною ОСОБА_5 засобами мобільного зв`язку, у соціальних мережах, месенджерах (Telegram. Facebook, Viber, Twitter, WhatsApp). (а.с.21-24)

Постановою колегії суддів Запорізького апеляційного суду від 13.07.2022 року у справі №334/1202/20, рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 29.11.2021 року у цій справі залишено без змін. (а.с. 25-28)

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.02.2023 року у справі №334/1202/20, касаційну скаргу ОСОБА_3 було задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 19 листопада 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 липня 2022 року у частині визначення батькові способу його участі у вихованні сина та часу їхнього спілкування шляхом систематичних побачень змінено, викладено їх у такій редакції: «Визначити ОСОБА_3 спосіб його участі у вихованні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та час їхнього спілкування шляхом систематичних побачень наступним чином: батько забирає сина кожної першої та третьої суботи не пізніше 11.00 год та повертає його не пізніше 15.00 год наступного дня (у неділю) (з правом відвідування навчальних, спортивних, розважальних та розвиваючих закладів, з урахуванням стану здоров`я дитини, бажання дитини, режиму дня дитини, режиму дня навчального закладу, який відвідує дитина). Визначити місцем передачі сина батькові та повернення його матері - місце постійної (або тимчасової) реєстрації дитини». У решті рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 липня 2022 року залишено без змін. (а.с.29- 35).

У судовій практиці Великої Палати Верховного Суду йдеться про те, що загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень (постанова від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц). Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Дія вказаного принципу проявляється не лише у чіткості та зрозумілості закону, скільки в процесі його правозастосування. Гарантія остаточності та обов`язковості судових рішень є складовими принципу правової визначеності та означають, що остаточне рішення компетентного суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим як для сторін процесу, так і для суду, який ухвалив таке рішення, і не може переглядатися (постанова від 21.02.2020 року у справі № 813/2646/18).

При цьому суд звертає увагу, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини 1989 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Згідно ч.1 ст. 18 СК України, суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.

Способами захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є зміна правовідношення (пункт 7 частини другої статті 18 СК України).

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частина друга статті 159 СК України).

Конструкція статті 159 СК України свідчить про те, що законодавець розмежовує вимоги про встановлення способу участі у вихованні дитини та про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні (див. пункт 50 постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 742/1716/23 (провадження № 61-17035сво23)).

Тлумачення норм сімейного законодавства свідчить, що способом захисту прав може бути пред`явлення позову про зміну способу участі у вихованні дитини, який визначений рішенням суду. Тобто, зокрема, в разі зміни обставин, наприклад, пов`язаних із віком дитини, як мати дитини, так і батько не позбавлені можливості звернутися з позовом про зміну способу участі у вихованні дитини, який визначений рішенням суду.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 752/9697/19 (провадження № 61-13706св20), зазначено, що: «батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Зміна обставин чи правовідносин, що мають істотне значення при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини, в тому числі з врахуванням віку дитини, її прихильності до кожного з батьків, не позбавляє права батьків у майбутньому звернутись до суду з позовом про встановлення іншого способу участі одного з батьків у вихованні дитини».

Отже, як вбачається з вищевикладене, враховуючи принцип правової визначеності, один з батьків має право звернутись до суду з позовом про зміну способу участі у вихованні дитини лише за наявності істотної зміни обставин чи правовідносин.

25.09.2024 року, Постановою головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дорошенко А.О. про відкриття виконавчого провадження, було відкрито виконавче провадження №76135698 з виконання виконавчого листа №334/1202/20 від 17.09.2024 року, який видано Ленінським районним судом міста Запоріжжя про «Визначення ОСОБА_3 способу його участі у вихованні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та час їхнього спілкування шляхом систематичних побачень наступним чином: батько забирає сина кожної першої та третьої суботи не пізніше 11.00 год та повертає його не пізніше 15.00 год наступного дня (у неділю) (з правом відвідування навчальних, спортивних, розважальних та розвиваючих закладів, з урахуванням стану здоров`я дитини, бажання дитини, режиму дня дитини, режиму дня навчального закладу, який відвідує дитина). Визначення місцем передачі сина батькові та повернення його матері - місце постійної (або тимчасової) реєстрації дитини». Стягнуто з ОСОБА_14 виконавчий збір у розмірі 16 000 грн. (а.с.36)

03.10.2024 року ОСОБА_2 подала на ім`я Начальника Дніпровського ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) письмові пояснення в яких вказала, що нею був сплачений виконавчий збір у розмірі 16 000 грн., а рішення суду у справі №334/1202/20 вона не має змоги виконати по причині того, що її син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовляється від спілкування з батьком ОСОБА_3 , пояснюючи тим, що він його боїться. Дитина телефонувала до батька та відправляла йому голосове повідомлення в якому заявляла, що не має бажання з ним спілкуватись та їздити до нього на зустрічі. Жодних перешкод у спілкуванні дитини з батьком вона не чинила. (а.с.37)

Рішенням Виконавчого комітету Томаківської селищної ради Дніпропетровської області №401 від 25.10.2024 року «Про розгляд ситуації в родині громадянки ОСОБА_2 » , затверджено висновок про підтвердження факту відмови малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від спілкування з батьком ОСОБА_3 . (а.с.39)

Згідно Висновку служби у справах дітей Виконавчого комітету Томаківської селищної ради про підтвердження факту відмови малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від спілкування з батьком ОСОБА_3 №463 від 02.10.2024 року, спеціалісті служби у справах дітей Виконавчого комітету Томаківської селищної ради Дніпропетровської області підтверджують той факт, що малолітня дитина ОСОБА_5 , відмовляється від спілкування з батьком ОСОБА_3 . (а.с. 40-41)

У вказаному висновку зазначено, що під час спілкування з спеціалістами служби у справах дітей, дитина демонструвала емоційний контакт та довірливі стосунки з матір`ю. Разом з тим, ОСОБА_15 категорично налаштований по відношенню до батька, при спогадах про батька у дитини спостерігаються ознаки страху та тривожності, що спостерігається в емоційному стані дитини- жестикуляції, інтонації голосу. Під час бесіди було встановлено, що ОСОБА_15 був свідком коли батько кричав та бив маму. Громадянка ОСОБА_2 добре розуміє, що дитині потрібен батько та запевнила, що особисто не проти спілкування сина з батьком, але поряд з тим не буде примушувати дитину до спілкування.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

У постанові Верховного суду від 09.06.2022 року у справі №569/18837/19 вказано, що визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини. Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичним змістом та суттю заявлених позовних вимог є не встановлення обставин, що свідчать про істотну зміну умов, за яких було визначено порядок участі у вихованні дитини, а встановлення нового порядку спілкування виключно з урахуванням бажання дитини не контактувати з батьком.

Тобто по суті, позивач просить суд змінити раніше встановлений судовим рішенням порядок участі батька у вихованні дитини, поклавши в основу такого рішення лише суб`єктивне ставлення дитини до спілкування з батьком.

При цьому єдиним фактичним аргументом позивача є посилання на те, що дитина не бажає спілкуватись з батьком.

Разом з тим, суд звертає увагу, що при ухваленні постанови Верховного суду від 08 лютого 2023 року у справі №334/1202/20 вже було прямо передбачено, що визначений порядок спілкування встановлюється, зокрема, з урахуванням бажання дитини, що чітко свідчить про те, що зазначена обставина вже була предметом дослідження та оцінки судом касаційної інстанції

Жодних доказів, які б свідчили про фактичну зміну обставин з лютого 2023 року (після ухвалення Верховним судом рішення) стороною позивача не надано.

Суд звертає увагу, що долучені до матеріалів справи копії документів щодо заяв позивачки ОСОБА_2 про неправомірні дії її колишнього чоловіка датовані 2018 та 2020 роками, отже вказані обставини щодо можливого психологічного тиску передували ухваленню рішення Верховним судом та стосуються лише відносин між колишнім подружжя.

Отже, саме по суті небажання дитини спілкуватись з одним з батьків не може бути визнано новою та істотною обставиною для зміни встановленого способу участі у вихованні дитини в основу якого буде покладено лише виключно бажання дитини.

При цьому батько ОСОБА_3 виражає бажання спілкуватись з дитиною та здійснювати свої батьківські права та обов`язки, що узгоджується з принципом рівності прав та обов`язків батьків і правом дитини на підтримання стосунків з обома батьками.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що наразі наявні істотні обставини які потребують зміни вже встановленого способу участі у вихованні дитини та його заміни іншим порядком, який би повністю залежав лише від волевиявлення дитини, що не відповідає принципу забезпечення найкращих інтересів сторін.

Аналізуючи викладені обставини справи, беручи до уваги в сукупності всі докази, суд приходить до висновку, що істотних підстав для перегляду встановленого судом порядку участі батька у вихованні дитини в яке вже було покладено урахування бажання дитини, при розгляді справи не встановлено, а заявлені позовні вимоги фактично спрямовані на зміну судового рішення, що суперечить принципу правової визначеності та остаточності рішення, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено, понесені позивачем судові витрати покладаються на позивачку та не підлягають стягнення з відповідача.

Керуючись ст. ст.10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Томаківської селищної ради Дніпропетровської області про зміну способу участі у вихованні дитини відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде складено 22.04.2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Томаківської селищної ради Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04339675, адреса: Дніпропетровська область, Нікопольський район, смт. Томаківка, вул. Лесі Українки, буд. 17.

Суддя: Баруліна Т. Є.