Ухвала суду № 135835353, 20.04.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/13792/25

Провадження № 4-с/204/4/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року місто Дніпро

Чечелівський районний суд м. Дніпра у складі :

головуючого судді Чапали Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Савченко С.С.,

представника заявника адвоката Зайцевої О.О.,

представника заінтересованої особи державного виконавця Босенко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), заінтересовані особи: Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Кредитна спілка «Дніпропетровська ощадна кредитна спілка»,-

ВСТАНОВИВ :

В інтересах скаржника ОСОБА_1 до суду звернулася його представник адвокат Зайцева О.О. зі скаргою на незаконну бездіяльність Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відповідно до змісту якої просить суд:

1) визнати неправомірною бездіяльність Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка полягає у не знятті арешту з нерухомого майна належного ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 накладеного в межах виконавчих проваджень ВП № 40030202 та ВП № 42167710, номер відомостей про речове право 44625732, номер запису про обтяження 2951068 (спеціальний підрозділ), рішення про державну реєстрацію обтяження № 6959982 та № 61116701;

2) зобов`язати Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з нерухомого майна (припинити дію обтяжень) належного ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 накладеного в межах виконавчих проваджень ВП № 40030202 та ВП № 42167710, номер відомостей про речове право 44625732, номер запису про обтяження 2951068 (спеціальний підрозділ), рішення про державну реєстрацію обтяження № 6959982 та № 61116701.

Вимоги обґрунтовані тим, що скаржник є власником земельної ділянки площею 0,1 га кадастровий номер 1210100000:08:664:0081, що підтверджується інформацією з розділу Відомості з державного реєстру речових прав Інформаційної довідки № 364269911 та Інформаційної довідки № 364270557. З цієї довідки вбачається, що на зазначену земельну ділянку накладено арешт та оголошено заборону на відчуження, обтяжувачем є Красногвардійський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ, а арешт накладено на підставі постанови, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП 40030202, виданої 07.10.2013 державним виконавцем Красногвардійського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Сурич О.Л., на підставі чого до Державного реєстру речових прав внесено запис № 2951068 (спеціальний розділ), який внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 6959982 від 18.10.2013.

Листом від 24.11.2025 № 354532 Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомив наступне. Виконавчі провадження ВП № 40030202 (з 07.10.2013 по 11.12.2013) та ВП № 42167710 (з 21.02.2014 по 10.07.2014) були відкриті з примусового виконання судового наказу № 2н-2044/2009 від 02.10.2009 виданого Красногвардійським районним судом міста Дніпропетровська, перебували на виконанні у вказані строки, та завершені на підставі п. 10 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий документ направлено до Верхньодніпровського ВДВС. Відповідно до правил ведення діловодства та архіву в органах ДВС матеріали передані до архіву. Документи строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню. Виконавчі провадження ВП № 40030202 (з 07.10.2013 по 11.12.2013) та ВП № 42167710 зареєстровані в підсистемі виконавчих проваджень в спецрозділі, та з цих підстав відмовлено в наданні постанов про відкриття виконавчих проваджень через неможливість надання. Як вбачається з відповіді, виконавче провадження № 40030202 було завершене 11.12.2013 на підставі п. 10 ч. 1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження», а виконавче провадження № 42167710 було завершене 10.07.2014 на підставі п. 10 ч. 1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження»

Зі змісту зазначеної відповіді також вбачається, що виконавчі провадження № 40030202 та № 42167710 було відкрито на виконання судового наказу № 2н-2044/2009 від 02.10.2009, виданого Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Дніпропетровська ощадна Кредитна Спілка» боргу у розмірі 455 530,00 грн.

Окремо слід зауважити, що за даними Єдиного реєстру боржників станом на 26.11.2025, по пошуковому запиту за даними заявника записів не знайдено, що підтверджується скріншотом веб сторінки з відкритого інтернет ресурсу Міністерства Юстиції України «Єдиний реєстр боржників». 11.12.2025 на електронну адресу Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було направлено заяву про зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 . 18.12.2025 електронною поштою було отримано лист від 17.12.2025 № 390949. Зазначеним листом повідомлено про відсутність законних підстав для зняття арешту. Так в листі Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зазначає, що питання зняття арешту з майна боржника регулюється ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» та відбувається з підстав визначних цією статтею, перелік яких є вичерпним.

Як вбачається з листа Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 17.12.2025 № 390949 Покусі фактично відмовлено в знятті арешту.

Дані обставини перешкоджають скаржнику в реалізації своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном.

З урахуванням викладеного скаржник просив задовольнити його скаргу з підстав, викладених в скарзі.

15 січня 2026 року від Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на скаргу, відповідно до змісту якого Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заперечив проти задоволення скарги.

На обґрунтування позиції зазначено, що згідно п. 1 Розділу Х Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 №1829/5 зі змінами (далі - Правила) завершені виконавчі провадження та виконавчі провадження, за якими виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання, підлягають передачі до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше 01 серпня поточного року та 01 лютого наступного року.

Відповідно до п. 1 Розділу ХІ Правил передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню.

Згідно п. 2 Розділу ХІ Правил, строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

Враховуючи вищевикладене, виконавчі провадження, які було завершено по 2021 рік включно, а виконавчі провадження за постановами про накладення адміністративного стягнення по 2023 рік включно, були знищені на підставі Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями.

Таким чином, матеріали ВП №40030202, 42167710 були знищені за закінченням терміну зберігання.

Законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження та у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків. Підстави зняття виконавцем арешту з майна боржника прямо передбачені ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», і повернення виконавчого документа стягувачу до них не відноситься.

Тобто, повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», не передбачає обов`язку зняття арешту з майна боржника.

Отже, у Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відсутні підставі для зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за виконавчим документом складала 455 530,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (ч. 2 ст. 27 Закону).

Станом на сьогоднішній день, розмір мінімальних витрат виконавчого провадження становить 369 грн. 00 коп.

Отже, у виконавчому провадженні №40030202,42167710 ОСОБА_1 має сплатити 45553,00 грн. виконавчого збору, 738,00 грн. мінімальних витрат виконавчого провадження, всього 46291,00 грн.

Однак, боржником не було надано до суду належних і допустимих доказів сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

ВДВС окремо звернув увагу суду, що у випадку задоволення скарги та зняття арешту з майна боржника, фактично будуть завдані збитки Державі у розмірі нестягнутого виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у загальному розмірі 46291,00 грн.

Зважаючи на недоведеність заявником наявності підстав для зобов`язання державного виконавця зняти арешти, накладені в рамках виконавчого провадження по виконанню судового рішення, у зв`язку із поверненням виконавчого документу стягувачу, обґрунтованим, на думку відділу ДВС, є висновок про відсутність підстав до задоволення скарги ОСОБА_1 про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання зняти арешт з майна боржника у виконавчому провадженні.

У відзиві Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), також просив про розгляд даної справи без участі їх представника на підставі наявних у справі доказів та матеріалів відповідно до вимог чинного законодавства.

19 січня 2026 року представником скаржника Зайцевою О.О., направлено відповідь на відзив, з якої вбачається, що заявник заперечує проти доводів, викладених у відзиві, вважає їх необґрунтованими, такими, що суперечать нормам матеріального та процесуального права, судовій практиці Верховного Суду та практиці Європейського суду з прав людини з наступних підстав.

Виконавче провадження № 40030202 завершене 11.12.2013, та № 42167710 завершене 10.07.2014 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на той момент), тобто через направлення виконавчого документа до іншого відділу ДВС. Тобто на момент подання скарги в провадженні Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкритих, чинних, діючих виконавчих проваджень не має. За даними Єдиного реєстру боржників та Автоматизованої системи виконавчих проваджень, відкриті провадження щодо ОСОБА_1 відсутні.

За даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень (АСВП) та Єдиного реєстру боржників, відкриті виконавчі провадження щодо скаржника відсутні. Це підтверджується відповіддю Відділу ДВС від 24.11.2025 № 354532, де зазначено про завершення проваджень № 40030202 та № 42167710. Тривале збереження арешту без активного провадження є протиправним, оскільки арешт це тимчасовий захід для забезпечення виконання, а не безстрокове обмеження права власності.

Бездіяльність Відділу ДВС полягає в тому, що попри закінчення виконавчих проваджень, державний виконавець не вжив заходів для зняття арешту. Знищення матеріалів проваджень (відповідно до Розділів X та XI Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5) не є підставою для бездіяльності, оскільки Відділ державної виконавчої служби може витребувати дані з реєстрів.

Орган виконавчої служби, в даному випадку Красногвардійський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ, взагалі не мав підстав для відкриття виконавчого провадження, враховуючи місце проживання боржника у іншому районі, та повинен був відмовити у його відкритті.

Судовий наказ № 2н-2044/2009 від 02.10.2009 виданий понад 16 років тому. Згідно зі ст. 22 Закону № 606-XIV (чинного на момент видачі), строк пред`явлення 1 рік (для інших виконавчих документів). Після набрання чинності Законом № 1404-VIII (05.10.2016), п. 5 Перехідних положень вказує на застосування нових строків (3 роки), але лише якщо попередній строк не сплив. Строк сплив до 2016 року, тому документ не підлягає виконанню.

Відділ ДВС помилково посилається на несплату виконавчого збору (45 553 грн) та мінімальних витрат (738 грн), посилаючись на ст. 27 та ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження». Однак, виконавчий збір стягується лише за фактичне примусове виконання (ч. 1 ст. 27 Закону), а не за направлення документа до іншого відділу. У провадженнях № 40030202 та № 42167710 стягнення не відбулося, виконавчі документи передані до іншого органу примусового виконання, тому виконавчий збір не нараховується та не стягується.

З огляду на викладене, доводи Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ігнорують факт спливу встановленого законом строку для повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання, а також принцип пропорційності втручання у право власності, а тому доводи відзиву вважаю необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню.

З метою більш повного з`ясування обставин справи, ухвалою суду від 19 січня 2026 року явку представника Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) визнано обов`язковою.

В судовому засіданні представник скаржника наполягала на задоволені скарги з вище викладених обставин, а також обґрунтовуючи свою позицію посиланням на практику ВС.

Представник стягувача в судове засідання не з`явився, сповіщався належним чином про день, місце та час розгляду справи в суді.

Представник ВДВС державний виконавець Босенко М.М. проти задоволення скарги заперечив, посилаючись на обставини, викладені у раніше наданому відзиві.

Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як убачається з матеріалів справи, на примусовому виконанні у відділі ДВС перебували виконавчі провадження:

- № 40030202 (з 07.10.2013 по 11.12.2013) з примусового виконання судового наказу № 2н-2044/2009 від 02.10.2009, виданого Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Дніпропетровська ощадна Кредитна Спілка» боргу у розмірі 455 530,00 грн.

- № 42167710 (з 21.02.2014 по 10.07.2014) з примусового виконання судового наказу № 2н-2044/2009 від 02.10.2009, виданого Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Дніпропетровська ощадна Кредитна Спілка» боргу у розмірі 455 530,00 грн.

Згідно відомостей з Державного Реєстру речових прав, вбачається наявність запису про обтяження 2951068 дата та час державної реєстрації 18.10.2013 р. 16:19:07 постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП40030202, виданий 07.10.2013 р., видавник : державний виконавець Красногвардійського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Сурич О.Л.

На час звернення до суду з даною скаргою, як убачається з відповіді Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), виконавче провадження № 40030202 від 11.12.2013 року та № 42167710 від 10.07.2014 року завершені, на підставі п. 10 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», (в редакції чинній на момент вчинення процесуальної дії), у зв`язку з направленням виконавчого документа за належністю до іншого відділу ДВС. Виконавчий документ направлено до Верхньодніпровського ВДВС. Відповідно до правил ведення діловодства та архіву в органах ДВС матеріали передані до архіву. Документи строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню. Таким чином, матеріали ВП №40030202,42167710 були знищені за закінченням терміну зберігання.

11.12.2025 на електронну адресу Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було направлено заяву про зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 .

18.12.2025 електронною поштою було отримано лист від 17.12.2025 № 390949. Зазначеним листом повідомлено про відсутність законних підстав для зняття арешту. Так в листі Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зазначає, що питання зняття арешту з майна боржника регулюється ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» та відбувається з підстав визначних цією статтею, перелік яких є вичерпним.

Як вбачається з листа Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 17.12.2025 № 390949 Покусі фактично відмовлено в знятті арешту.

Згідно з даними Єдиного реєстру боржників станом на 26.11.2025, по пошуковому запиту за даними заявника записів не знайдено, що підтверджується скріншотом веб сторінки з відкритого інтернет ресурсу Міністерства Юстиції України «Єдиний реєстр боржників».

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній станом на момент повернення виконавчого документа стягувачу в межах ВП №52509180.) слідує, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Враховуючи, що згідно вказаної норми обов`язковою умовою зняття арешту та скасування інших вжитих державним виконавцем заходів примусового виконання рішення є стягнення з боржника виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, судом було детально з`ясовано вказане питання.

У відзиві ВДВС було зазначено, що у виконавчому провадженні №40030202, 42167710 ОСОБА_1 має сплатити 45553,00 грн. виконавчого збору, 738,00 грн. мінімальних витрат виконавчого провадження, всього 46291,00 грн.

Оскільки боржником не було надано доказів сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, отже у випадку задоволення скарги та зняття арешту з майна боржника, фактично будуть завдані збитки державі у розмірі нестягнутого виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у загальному розмірі 46291,00 грн.

У той же час присутній у судовому засіданні представник ВДВС на запитання суду щодо наявних підтверджень вказаної заборгованості боржника, зокрема копій постанов, де зазначено вказані суми, або витягу зі Спецрозділу АСВП щодо вказаних обставин, пояснив, що у виконавчих провадженнях №40030202, 42167710 при намаганні сформувати витяг зі Спецрозділу АСВП, наявна лише загальна інформація про те, що 07.10.2013 була винесена постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, на підставі якої до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна був внесений запис про обтяження, реєстраційний номер 2951068. Будь які інші документи знищені, та отримати їх неможливо.

Відповідно у Спецрозділі АСВП наявна лише інформація про загальну суму боргу, який підлягає стягненню на користь стягувача, проте жодні дані про суми виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, а також інформація щодо їх сплати/несплати боржником відсутня (а.с. 20 на звороті).

Також на запитання суду, відносно того, чи відкривались окремі виконавчі провадження з метою стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження з боржника, представник ВДВС Босенко М.М. пояснив, що відкриття окремих виконавчих проваджень в такому випадку згідно чинного на той час законодавства скоріше за все передбачено не було, принаймні жодні відомості про це відсутні.

Заслухавши вказані аргументи сторін, суд виходить з наступного.

За загальними правилами доказування, визначеними ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи що виконавче провадження № 40030202 від 11.12.2013 року та № 42167710 від 10.07.2014 року завершені, а матеріали провадження знищені у зв`язку із закінченням строку зберігання, тобто на даний час будь-які підтверджень заборгованості боржника щодо оплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, зокрема копій постанов, де зазначено вказані суми, або витягу зі Спецрозділу АСВП щодо вказаних обставин, немає, та отримати їх неможливо, отже в суду відсутні будь-які підстави вважати дійсною заборгованість ОСОБА_1 у виконавчих провадженнях №40030202, 42167710 у загальному розмірі 46291,00 грн., що складається з 45553,00 грн. виконавчого збору, та 738,00 грн. мінімальних витрат виконавчого провадження.

Присутній у судовому засіданні представник заявника зазначив, що основне зобов`язання було ним фактично виконано. Судовий наказ № 2н-2044/2009 від 02.10.2009 року виданий понад 16 років тому. Відповідно до статті 22 Закону України № 606-XIV (у редакції, чинній на момент його видачі), строк пред`явлення виконавчого документа до виконання становив один рік. Після набрання чинності Законом України № 1404-VIII від 05.10.2016 пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень передбачено застосування нового трирічного строку лише за умови, що попередній строк не сплив. Оскільки в даному випадку строк сплив ще до 2016 року, судовий наказ не підлягає повторному пред`явленню до виконання.

Згідно зі статтею 57 Закону України № 606-ХІV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, виконавчі провадження № 40030202 та № 42167710 завершені ще у 20132014 роках, а строки пред`явлення виконавчого документа до виконання сплинули, що унеможливлює подальше примусове виконання. За таких обставин суд вважає, що є підстави для зняття (скасування) арешту накладеного, постановою державного виконавця від 07.10.2013 року у межах виконавчого провадження ВП № 40030202, відомості про який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (запис № 2951068 від 18.10.2013 року).

Відповідно до приписів статей 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке обтяження права власності має переслідувати певну законну мету, бути співмірним та не перевищувати меж права вільного здійснення права власності людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У рішенні «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Пунктом 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Враховуючи відсутність будь-яких доказів наявності дійсних невиконаних зобов`язань заявника перед первісним кредитором, або ВДВС, суд констатує, що існуючі обтяження майна скаржника не переслідують законну мету та на час розгляду цієї справи не охороняють чиїсь законні інтереси. Враховуючи те, що на примусовому виконанні у виконавчій службі відсутнє виконавче провадження з примусового виконання судового наказу № 2н-2044/2009 від 02.10.2009 виданого Красногвардійським районним судом міста Дніпропетровська, за яким боржником є ОСОБА_1 , а також враховуючи що строки пред`явлення вказаного виконавчого документа до виконання сплили, суд доходить до висновку про обґрунтованість вимог в цій частині.

Щодо визнання незаконною бездіяльності Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту, то суд вважає за необхідне вказати на те, що таке визнання можливе за умови, якщо обов`язок вчинити певну дію прямо визначений законом.

Водночас, з урахуванням заперечень, наданих ВДВС, а також зважаючи на практику Верховного Суду, суд виходить з наступного.

У постанові від 14 травня 2025 року у справі № 2/1522/11652/11 Велика Палата Верховного Суду зробила наступні висновки.

Законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:

у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);

у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (п. 57).

Законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків (п. 58).

З урахуванням зазначеного, а також доповнення Законом №2129-ІХ від 15.03.2022 року розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження» пунктом 10-2, щодо переривання визначених цим законом строків на період воєнного стану в Україні, у даному випадку суд дійшов висновку про те, що тривале існування обтяження майна боржника стало наслідком не дій чи бездіяльності посадових осіб виконавчої служби, а є наслідком недосконалості законодавчого регулювання такої процедури, відтак підстав для визнання бездіяльності Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) незаконною, суд не вбачає.

У судовому засіданні 15 квітня 2026 року суд відповідно до вимог ст. 244 ЦПК України перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклавши ухвалення та проголошення судового рішення на 20 квітня 2026 року. У зазначене засідання сторони не з`явились. Згідно ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Керуючись статтями 259, 260, 451 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Скаргу ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Зобов`язати Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна (припинення обтяжень) накладеного на підставі постанови державного виконавця Красногвардійського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Сурич О.Л. від 07.10.2013 року у виконавчому провадженні № 40030202, відомості про що внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (запис про обтяження № 2951068 від 18.10.2013 року, індексний номер рішення 6959982.

В іншій частині скарги відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 453 ЦПК України зобов`язати Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомити суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня одержання копії цієї ухвали про результати її виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 20 квітня 2026 року.

Суддя