Рішення № 135835331, 16.04.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

ЄУН 201/9794/25

Провадження № 2/201/839/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

16 квітня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого - судді Покопцевої Д.О.,

при секретарі Тоцькій Л.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2025р. до суду, через підсистему «Електронний суд» надійшла вказана позовна заява.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 05.10.2021р. між товариством з обмеженою відповідальністю «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» (далі ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС») та ОСОБА_1 укладено Договір № 3494802, відповідно до якого позичальнику надані кредитні кошти у розмірі 2500 грн.

11.09.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» (далі ТОВ «Маніфою») та ОСОБА_1 укладено Договір № 3154022, відповідно до якого позичальнику надані кредитні кошти у позику в розмірі 4000 грн. зі сплатою відсотків 1,99 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики.

14.09.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено Договір № 5121079, відповідно до якого позичальнику надані кредитні кошти у розмірі 2500 грн. 15 000 грн. зі сплатою відсотків в розмір 2853 грн., які нараховуються за ставкою 0,63 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

29.11.2021р. було укладено договір №29/11-1 відповідно до якого ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» відступило на користь Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі ТОВ «Вердикт Капітал») права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3494802.

10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі ТОВ «Коллект Центр») права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3494802. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором №3494802.

29.12.2021р. було укладено договір №29/12-2021 відповідно до якого ТОВ «Маніфою» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3154022.

10.01.2023р. було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3154022. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 3154022.

28.12.2021р. було укладено договір №28-12/2021-72 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №5121079.

10.01.2023р. було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5121079. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 5121079.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаними договорами, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 96591,32 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 21500,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 74985,00 грн.; інфляційні збитки - 88,45 грн.; нараховані 3% річних - 17,87 грн.

На підставі викладеного, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість у загальному розмірі 96 591,32 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.

Позивач у прохальній частині позову просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивач, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.

В судові засідання, які були призначені на 06.10.2025р., 27.11.2025р., 05.02.2026р. відповідач не з`явився, про дату та час слухання повідомлявся шляхом направлення судових повісток за місцем реєстрації відповідача. Втім, конверти з судовими повістками були повернуті суду за зворотньою адресою з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, про дати розгляду справи відповідач повідомлявся шляхом розміщення оголошень на сайті «Судова влада України».

Отже, належним чином повідомлений про розгляд справи судом, відповідач в судові засідання повторно не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звернувся, а також не скористався правом подачі відзиву на позов.

Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що відповідач, виходячи з положень ч.11 ст.128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, згідно до ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.09.2021р. ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 5121079 (а.с. 69-77).

Згідно п. 1.1. договору кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 15 000 грн. у валюті: Українська гривня.

Кредит надається строком на 30 днів з 14.09.2021р. (строк кредитування) (п. 1.3. договору). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 14.10.2021р. (п. 1.4. договору).

Згідно п. 1.5.1. договору комісія за надання кредиту: 750 грн., яка нараховується за ставкою 5,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом: 2835 грн., які нараховуються за ставкою 0,63 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6. договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Даний договір підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора J84819 (а.с. 106).

З довідки ТОВ «ФК «Елаєнс» від 08.11.2021р. вбачається, що на картковий рахунок № НОМЕР_1 14.09.2021р. були зараховані кошти в розмірі 15 000 грн. (а.с. 107).

11.09.2021р. ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 3154022 (а.с. 43-50).

Згідно п. 2.1. Договору позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього договору.

Позика надається на умовах повернення, платності та строковості в національній валюті України гривні (п. 2.3. договору).

Тип позики: короткострокова (п.п. 2.3.1 договору.). Мета отримання позики: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконання обов`язків найманого працівника (п.п. 2.3.2. договору). Сума позики: 4000 грн. (п.п. 2.3.3 договору). Строк позики: до 11.10.2021р. (30 днів) (п.п. 2.3.4. договору).

Згідно п.п. 2.4.1 проценти за користування позикою нараховуються за спадною процентною ставкою на підставі фіксованого середньоденного розміру процентів за користування позикою відповідно до Додатку № 1 до договору позики.

Середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий, фіксований: 1,99000 від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики.

Відповідно до квитанції Liqpay № 2782_241029140000 від 29.10.2024р., 11.09.2021р. на картковий рахунок позичальника були зараховані кошти у розмірі 4000 грн. (а.с. 99).

05.10.2021р. ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 3494802 (а.с. 34-37).

Згідно п. 1.1. Договору кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в сумі та на умовах, визначених цим Договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1.3. Договору розмір (сума) кредиту становить 2500 грн. Кредит надається строком на 15 днів, до 20.10.2021р. (п.п.1.4-1.5 договору).

Згідно п. 1.6 Договору з 1-го по 15-й день Позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) за кожен день строку користування у розмірі 0,0010 %

Даний договір підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора В-84512.

Також, позичальником підписаний додаток 1 до Кредитного договору № 3494802 від 05.10.2021р. (Графік платежів) та паспорт споживчого кредиту (а.с. 38, 39-40).

Відповідно до квитанції № 450176970, 07.10.2021р. на картковий рахунок позичальника були зараховані кошти у розмірі 2500 грн. (а.с. 97).

29.11.2021р. між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ТОВ «Вердикт Капітал», укладено договір відступлення прав вимоги № 29/11-1 відповідно до умов якого, ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників (а.с. 117-120).

Відповідно до реєстру боржників за договором відступлення прав вимоги № 29/11-1 від 29.11.2021р., ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3641507134 у розмірі 4109,20 грн. (а.с. 227).

28.12.2021р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал», укладено договір факторингу № 28/21-2021 відповідно до умов якого, ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників (а.с. 136-140).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 28/21-2021 від 28.12.2021р., ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 5121079 у розмірі 34 185 грн. (а.с. 149).

29.12.2021р. між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Вердикт Капітал», укладено договір факторингу № 29/21-2021 відповідно до умов якого, ТОВ «Маніфою» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників (а.с. 126-129).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 29/21-2021 від 29.12.2021р., ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3154022 у розмірі 12 388 грн. (а.с. 132-134).

10.01.2023р. між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Вердикт Капітал», укладено договір відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги № 10-01/2023/01 відповідно до умов якого, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Цент» права вимоги за кредитними договорами до позичальників (а.с. 162-167).

Відповідно до реєстру боржників за договором відступлення прав вимоги № 10-01/2023/01 від 10.01.2023р., ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 5121073 у розмірі 77 685 грн. (а.с. 17).

Також, відповідно до реєстру боржників за договором відступлення прав вимоги № 10-01/2023/01 від 10.01.2023р. (зі змінами), ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3154022 у розмірі 14 960, 80 грн. (а.с. 16).

10.03.2023р. між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Вердикт Капітал», укладено договір відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги № 10-03/2023/01 відповідно до умов якого, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Цент» права вимоги за кредитними договорами до позичальників (а.с. 150-155).

Відповідно до реєстру боржників за договором відступлення прав вимоги 10-03/2023/01 від 10.03.2023р., ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3494802 у розмірі 4215,52 грн. (а.с. 15).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 3494802 від 05.10.2021р., яка утворилась станом на 23.07.2025р. становить 4215,52 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 2500,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 1609,20 грн.; інфляційні збитки - 88,45 грн.; нараховані 3% річних - 17,87 грн. (а.с. 114).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 3154022 від 11.09.2021р., яка утворилась станом на 23.07.2025р. становить 14690,80 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 4000 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 10690,80 грн. (а.с. 115).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 5121079 від 14.09.2021р., яка утворилась станом на 23.07.2025р. становить 77685,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 15 000 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 62 685 грн. (а.с. 116).

У частинах 1, 3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, які, відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, суд ураховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015р., який набрав чинності 30.09.201р., на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч.1,3,4,7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

При укладанні кредитного договору сторони погодили, що відповідно до цього договору до складу плати за кредитом (сукупної вартості кредиту) входять фіксована процентна ставка за користування кредитом, комісія за надання кредиту та щомісячна плата за кредитом. Плата за кредитом нараховується з моменту надання кредиту. Щомісячна плата за кредитом входить до складу щомісячного платежу відповідно до графіку платежів (додаток до договору).

При цьому у кредитному договорі та додатку до нього (графік платежів) всі складові загальної суми щомісячного платежу визначені у твердій сумі, та апелянтом підписано графік платежів.

Відповідно до ч.1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

За ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021р. у справі №524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст.ст.1077,1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Положеннями ст.ст.1077,1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Суд звертає увагу на те, що позивачем доведені заявлені позовні вимоги, а саме факт укладання кредитних договорів, факт набуття права вимоги, які містяться в матеріалах справи та не спростовуються відповідачем.

Зазначена вище заборгованість підтверджується представленим позивачем розрахунками заборгованості, який є арифметично правильним та також не спростований відповідачем.

На підставі наведеного, суд вважає задовольнити позовні вимоги позивача: договором № 3494802 від 05.10.2021р. тіла кредиту у розмірі 2500 грн., за процентами у розмірі 1609,20 грн., 17,87 грн. інфляційних збитків та 3 % річних у розмірі 88,45 грн.; за договором № 3154022 від 11.09.2021р. тіла кредиту у розмірі 4000 грн., за договором № 5127079 від 14.09.2021р. тіла кредиту у розмірі 15 000 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками за договором № 3154022 від 11.09.2021р. та за договором № 5127079 від 14.09.2021р., суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами першою та другою статті 1056-1 ЦК України унормовано, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Між первісним кредитором та відповідачем дійсно було погоджено розмір процентів і порядок їх нарахування, однак суд звертає увагу, що відповідно до розрахунку заборгованості нараховані кредитодавцем, проценти в рази перевищують суми, отримані відповідачем у кредит.

З цього приводу слід зазначити, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Маніфою», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення ОСОБА_1 договорів перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Таким чином, суд враховує, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Кредитодавець, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення кредитного договору на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за процентами за договором № 3154022 від 11.09.2021р. у розмірі 10 690,80грн. та заборгованість за процентами договором № 5121079 від 14.09.2021р. у розмірі 62 685грн., не є співрозмірною сумам кредиту за цими договорами і відповідно, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаними договорами до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів.

Таким чином, суд приходить про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» в загальному розмірі 42 215,52 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач просив стягнути на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000 грн.

За положеннями ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідної до частин третьої-п`ятої, дев`ятої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відтак слід зробити висновок про те, що критерії, визначені частиною четвертою статті 137 ЦПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини другої статті 141 цього Кодексу.

Водночас критерії, визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, визначені статтею 141 ЦПК України.

Такий висновок був зроблений Верховним судом у постанові від 28.06.2023р. (справа 369/576/22).

Згідно витягу акту № 11 надання послуг юридичної допомоги від 30.06.2025р. адвокатом надані такі послуги: надання усної консультації з вивченням документів тривалістю 2год. вартістю 4000грн.; підготовка пропозиції тривалістю 3год. вартістю 6000грн.; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду тривалістю 5год. вартістю 15 000грн (а.с.32).

Враховуючи, що справа є незначної складності, ціну позову, те, що надання усної та письмової консультації з вивченням документів охоплюються складанням позовної заяви, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, тому такий розмір не є розумним.

Відтак, встановивши, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, оцінивши характер правової допомоги у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справи, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню до 3 000грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору пропорційно задоволеної суми позов в розмірі 1 058,72грн. (2422,40х42 215,52/96591,32) (п.36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 282-283, 353 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» суму заборгованості в розмірі 42 215 (сорок дві тисячі двісті п`ятнадцять) грн. 52 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1058 грн. 72 коп., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп., що в загальному розмірі становить 4 058 (чотири тисячі п`ятдесят вісім) грн. 72 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Соборним районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга позивачем до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Повний текст рішення буде складений впродовж 5 днів.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄДРПОУ 44276926, місце знаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Д.О. Покопцева