Рішення № 135831873, 20.04.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/2065/25

Провадження №: 2/755/6215/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заробітної плати,

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міста Києва звернувся позивач ОСОБА_1 , через представника - адвоката Обухова В.В. з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заробітної плати.

Згідно заявлених вимог, позивач просить суд стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 компенсаційну надбавку, яка входила до частини заробітної плати та повинна була сплачуватися 3 рази на місяць (як оклад) в розмірі 205 518,44 грн за період з березня 2014 року по 08 серпня 2024 року.

Вимоги позову мотивовано тим, що ОСОБА_1 працював в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» з 23.04.2010 року по 08.08.2024 року. 08.08.2024 року відповідно до наказу E.DN-УВ-2024-7683475-п від 08.08.2024 звільнений відповідно до Статті ст. 36. п.1 КЗпП: за угодою сторін. 02.09.2012 року відповідно до Наказу № Э.К2-ПП-2012-278 про переміщення в середині Банку ОСОБА_1 Посада: Фахівець з юридичної роботи ГРУ, РУ, СФ, ВФ/ Юрисконсульт Підрозділ: Регіональні підрозділи РЦ ПриватБанк м. Київ Юридичний департамент. Переміщений з 02.09.2012 року до підрозділу: Регіональні підрозділи РЦ ПриватБанк м. Київ Напрямок "Credit collection" Посада: Юрисконсульт Напрямку "Credit collection" ГРУ, РУ, СФ/ Юрисконсульт.24.10.2012 року Наказом № СП-2012-6875139 Про введення нової системи оплати праці для співробітників фронт-офісу була затверджена нова система оплати праці. Пунктом 3 Оклади. З 1 січня 2013 року цільова структура доходу співробітника буде змінена: доля окладів буде збільшена з 33% до 50%. Разом зі зміною частки окладу у доході, для співробітників масових професій фронт-офісу вводяться фіксовані оклади для професії незалежно від посадових груп. Співробітникам, у яких оклад нижче затвердженого фіксованого, оклад буде збільшено. Співробітникам, у яких фактичний оклад більше фіксованого, буде встановлена компенсаційна надбавка, щоб компенсувати зміну окладу. Надбавка розраховується як різниця між фактичним окладом і новим, буде відображатись в розрахунковому листі і сплачується 3 рази на місяць (як оклад). Компенсаційна надбавка буде виплачуватись до тих пір, поки співробітник буде працювати у своїй професії. 15.12.2012 року Наказом № PR-2012-7179859 про синхронізацію постійної частини доходів співробітників напрямку "Credit collection" ГРУ, РУ, СФ Затверджена та введена нова система оплати праці співробітників Напрямку Документ сформований в системі «Електронний суд» 03.02.2025 4 "Credit collection" ГРУ, РУ, СФ з 01.03.2013 року. 28.12.2012 року Наказом № СП-2012-7228483 Про внесення змін в оплату праці співробітників фронт офісу була затверджена нова система оплати праці. Ціллю змін було підвищення прозорості та справедливості оплати праці. З 01.01.2013 року відповідно до наказу були проведені наступні зміни: Відповідно до п. 1 Будуть введені єдині фіксовані оклади. Співробітникам, у яких поточні оклади вище нових, будуть встановлені компенсаційні надбавки. З березня 2013 року, відповідно до наказів Про внесення змін в оплату праці співробітників, заробітну плату Позивача було зменшено, та була встановлена компенсаційна надбавка в розмірі 1640,76 грн, яка сплачувалася 3 рази на місяць (як оклад) з березня 2013 року по лютий 2014 року, але з березня 2014 року дану персональну надбавку припинили виплачувати (підтверджується витягами з розрахункового листа з березня 2013 року по квітень 2014 року), всупереч наказів банку та без повідомлень мене зі сторони роботодавця. Відповідно до Розрахункового листа за 08.2024 року, роботодавцем АТ КБ ПриватБанк, були зроблені остаточні виплати окрім компенсаційної надбавки. Остання виплата заробітної плати АТ КБ ПриватБанк була здійснена 03.09.2024 року о 19 годині 32 хв. в розмірі 105.94 грн. При звільненні 08.08.2024 року ОСОБА_1 не було виплачено компенсаційну надбавку в розмірі 205518,44 грн, яка сплачувалася 3 рази на місяць (як оклад) в сумі 1640,76 грн з березня 2013 року по лютий 2014 року, але з березня 2014 року дану персональну надбавку припинили виплачувати, всупереч наказів банку та без повідомлень Позивача зі сторони роботодавця.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10.02.2025 відкрито провадження у цій цивільній справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

25.02.2025 до суду подано відзив відповідача на позовну заяву в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Згідно відзиву, стороною відповідача не заперечується факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з АТ КБ "Приватбанк" в період з березня 2014 року по 08 серпня 2024 року. Стосовно доводів позивача, що відповідачем не було при звільненні сплачено компенсаційну надбавку, відповідач заперечує в повному обсязі та зазначає, що Наказом № СП-2012-6875139 від 24.10.2012 "Про введення нової системи оплати праці для працівників фронт-офісу" було затверджено та введено нову систему оплати праці працівників фронт-офісу з 01 січня 2013 року, що полягала у наступному. З 01 січня 2013 року доля окладу у цільовій структурі доходу працівників підлягала підвищенню з 33% до 50%, що означало підвищення окладів у 80% працівників в середньому на 25%. Разом зі зміною долі окладу у цільовому доході для працівників масових професій фронт-офісу незалежно від посадових підгруп вводились фіксовані оклади. Працівникам, у яких оклади нижче затвердженого фіксованого, оклад був підвищений. Працівникам, у який оклад був більше фіксованого, була встановлена компенсаційна надбавка, щоб компенсувати зміну окладу. Надбавка розраховується як різниця між фактичним окладом і новим, буде відображатись в розрахунковому листку і виплачуватись тричі на місяць (як оклад). Пунктом 1 наказу № СП-2012-6875139 від 24.10.2012 було затверджено: розрахунок і виплата бонусів відповідно до затвердженого Загального реєстру бонусованих транзакцій та розцінок за них для працівників front-office (приказ СП-2012-6857890, Реєстр на корпоративному сайті); запроваджено розрахунок і виплату премій за загальні результати відповідно до затверджених положень; встановлено розмір фіксованих категорій/окладів; визначено регіональні коефіцієнти для відділень ПриватБанк. На підставі зазначеного наказу ОСОБА_1 з 01.03.2013 було встановлено фіксований оклад у розмірі 2834.04 грн. Тобто, з 01.03.2013 працівнику було зменшено посадовий оклад з 4474.80 грн. до 2834.04 грн. З метою компенсування зміни окладу у бік зменшення працівнику підлягала нарахуванню та виплаті різниця між розмірами окладів у 1640.76 грн, яка і становила розмір компенсаційної надбавки. Згідно з наказом від 28.03.2013 № Э.K2-ПП-2013-141 ОСОБА_1 було переведено на посаду провідного юрисконсульта (посадова підгрупа - провідний юрисконсульт Напрямку Credit Collection ГРУ, РУ, СФ), встановлено категорію 7.6., що відповідало розміру посадового окладу 4101.90 грн. Таким чином, починаючи з 28.03.2013, після підвищення окладу до 4101.90 грн, різниця між попереднім окладом у 4474.80 грн і новим окладом у 4101.90 грн змінилась і становила 372,90 грн. (4474.80-4101.90). Відтак, компенсаційна надбавка ОСОБА_1 мала бути нарахована та виплачена у розмірі різниці між попереднім окладом і новим встановленим з 28.03.2013 окладом у розмірі 372,90 грн. Згідно з наказом від 11.10.2013 № Э.K2-ПП-2013-341 ОСОБА_1 було переведено на посаду заступника керівника Напрямку (посадова підгрупа - заступник керівника Напрямку Credit Collection з юридичної роботи - Головний спеціаліст РП), встановлено категорію 6.7., що відповідало розміру посадового окладу 5966.40 грн. Відтак, з 28.10.2013 посадовий оклад ОСОБА_1 складав 5966.40 грн, тобто у розмірі, вищому за попередньо встановлені розміри окладів. Таким чином, з квітня 2013 року по вересень 2013 року розмір компенсаційної надбавки мав бути зменшений після підвищення працівнику його посадового окладу і розрахований як різниця між попередньо встановленим та наступним розміром окладу, а з жовтня 2013 року компенсаційна надбавка не підлягала нарахуванню у зв`язку з черговим підвищенням посадового окладу ОСОБА_1 , який було встановлено у розмірі, вищому за оклад, що діяв до зменшення. Наказом № СП-2014-6627274 від 26.03.2014 "Про внесення змін в регламент виплат змінної і постійної частини доходу співробітників" в банку запроваджувались зміни регламенту виплат змінної і постійної частини оплати праці працівників (додаток - копія наказу № СП-2014-6627274 від 26.03.2014 "Про внесення змін в регламент виплат змінної і постійної частини доходу співробітників"). Пунктом 6 наказу № СП-2014-6627274 від 26.03.2014 скасовано з 01.03.2014 розрахунок і виплату компенсаційних надбавок працівникам фронт-офісу, встановлених в рамках наказу № СП-2012-6875139 від 24.10.2012 (зі всіма наступними змінами) у зв`язку з тим, що даний інструмент успішно виконав свою роль щодо "м`якого" переходу на нову систему оплати праці з 01.01.2013 і зі спливом 14 місяців втратив свою актуальність. Окрім того, у відзиві зазначається про пропущення строків звернення з позовом до суду. (т.1 а.с.100-114)

01.03.2025 позивачем подано відповідь на відзив, в якій останній просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що позивач в повному обсязі заперечує щодо пропущення строків звернення з даним позовом до суду. Стосовно доводів відповідача по суті позову позивач зазначає, що нова система оплати праці, згідно наказів, підлягала застосуванню до тих пір, поки співробітник буде працювати у своїй професії. Твердження відповідача про те, що працівники банку були повідомлені про скасування надбавки при ознайомленні з документом в інформаційних системах банку не підтверджується жодними доказами. Вважає, що не було дотримано порядку повідомлення про зміну істотних умов праці та стверджує, що він нічого не знав про наказ № СП-2014-6627274 від 26.03.2014 яким з 01.03.2014 року, тобто заднім числом, була скасована компенсаційна надбавка, з наказом позивача не ознайомлювали, ні за два місяці до зміни істотних умов праці ні пізніше. (т.2 а.с.19-30)

01.03.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про поновлення та продовження строку на подачу позовної заяви, в якому позивач просив суд визнати поважною причину пропуску строку на подання позовної заяви ОСОБА_1 до АТ КБ "Приватбанк" про стягнення заробітної плати та поновити і продовжити такий строк. (т.2 а.с.34-39)

06.03.2025 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив в яких просить відмовити позивачу в задоволенні позову та стосовно строку звернення з позовом до суду зазначає, що позивачем не наведено жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду. Вважає, що позивач надає власні тлумачення положень внутрішніх документів банку. Нова система оплати праці (компенсаційна надбавка) була запроваджена щоб компенсувати зміну окладу. Враховуючи те, що з 11.10.2013 посадовий оклад позивача становив 5 966,40 грн, що був вищий за попередньо встановлені розміри окладів, відтак компенсаційна надбавка не підлягала нарахуванню. Зазначає, що доводи позовної заяви про недотримання порядку повідомлення про зміну істотних умов праці не є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення компенсаційної надбавки. (т.2 а.с.52-57)

11.03.2025 позивачем подано відповідь на заперечення, що не є заявою по суті спарви в розумінні ст. 174 ЦПК України. (т.2 а.с.62-66)

Також 11.03.2025 до суду від позивача надійшла заява про поновлення та продовження строку на подачу позовної заяви (доповнена). (т.2 а.с.70-77)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18.03.2025 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, поданого представником ОСОБА_2 . (т.2 а.с.125-126)

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем та відповідачем докази та повідомлені ними в заявах по суті справи обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно вимог статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Предметом спору в даній справі є стягнення компенсаційної надбавки, яка входила до частини заробітної плати з березня 2014 року по 08 серпня 2024 року в розмірі 205518,44 грн.

Судом установлено, що ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з АТ КБ "ПриватБанк" з 23.04.2010 по 08.08.2024.

Згідно копії трудового договору та наказу від 26.04.2010 № Э.K2-КП-2010/1- 43 "Про прийняття на роботу", позивачу було встановлено наступні умови оплати праці: категорія 10.4, що відповідало розміру посадового окладу 1864,50 грн. (а.с. 115-117, 118, том 1)

На підставі наказу від 20.11.2010 № Э.K2-ПП-2010-532 ОСОБА_1 було змінено категорію на 8.7, що відповідало розміру посадового окладу 4474,80 грн, тобто було підвищено оклад з 1864.50 грн - до 4474,80 грн. (а.с. 119-120, том 1)

На підставі наказу від 02.09.2012 № Э.K2-ПП-2012-278 ОСОБА_1 було переміщено на посаду юрисконсульта Напрямку "Credit collection" без зміни категорії/посадового окладу. (а.с. 121-122, том 1)

На підставі наказу від 15.12.2012 № PR-2012-7179859 ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта Напрямку "Credit collection" філії "Розрахунковий центр у м. Київ" АТ КБ "ПриватБанк" було встановлено з 01.03.2013 категорію 8.5, що відповідало розміру посадового окладу 2834.04 грн. (а.с. 123-125, том 1)

На підставі наказу від 28.03.2013 № Э.K2-ПП-2013-141 ОСОБА_1 було переведено на посаду провідного юрисконсульта (посадова підгрупа - провідний юрисконсульт Напрямку Credit Collection ГРУ, РУ, СФ), встановлено категорію 7.6., що відповідало розміру посадового окладу 4101.90 грн. (а.с. 126-127, 174, том 1)

На підставі наказу від 11.10.2013 № Э.K2-ПП-2013-341 ОСОБА_1 було переведено на посаду заступника керівника Напрямку (посадова підгрупа - заступник керівника Напрямку Credit Collection з юридичної роботи - Головний спеціаліст РП), встановлено категорію 6.7., що відповідало розміру посадового окладу 5966.40 грн. (а.с.128-129, 180-а, том 1)

На підставі наказу від 12.01.2016 № PR-2015-7220612 ОСОБА_1 з 01.01.2016 встановлено регіональний коефіцієнт до посадового окладу 1.5 (п. 2 наказу) як працюючому на посаді заступника керівника Legal Collection РП/Credit Collection РП філії Печерської/РЦ Київ/Столичної/Київської, тобто було підвищено посадовий оклад на коефіцієнт 1.5, що склало 8136 грн. (а.с. 130-134, том 1)

На підставі наказу від 25.08.2016 № Э.DN-ПП-2016-7016006 "Наказ про переміщення, ОСОБА_1 " ОСОБА_1 було переведено на посаду головного юрисконсульта (посадова підгрупа - головний спеціаліст з юридичної роботи відділу правового забезпечення ГРУ, РУ, СФ) відділу правового забезпечення філії "Розрахунковий центр м. Київ" без зміни категорії/посадового окладу та регіонального коефіцієнту. (а.с. 135-136, том 1)

На підставі наказу від 03.12.2019 № Э.95.0.0.0/1-7430787 ОСОБА_1 на посаді головного юрисконсульта (посадова підгрупа - головний спеціаліст з юридичної роботи відділу правового забезпечення ГРУ, РУ, СФ) відділу правового забезпечення філії "Розрахунковий центр м. Київ" було встановлено категорію 5.7, що відповідало розміру посадового окладу 19207,50 грн. (а.с. 137-140)

На підставі наказу від 04.01.2021 № Э.DN-ПП-2020-7401523 ОСОБА_1 було переміщено на посаду головного юрисконсульта відділу правового забезпечення філії "Столичне макрорегіональне управління" АТ КБ "ПриватБанк". (а.с. 141, том 1)

На підставі наказу від 12.08.2021 № Э.DN-ПП-2021-7143221 ОСОБА_1 було переведено на посаду провідного юрисконсульта Департаменту претензійно-позовної діяльності Напрямку з юридичної координації діяльності Головного офісу АТ КБ "ПриватБанк", встановлено посадовий оклад у розмірі 24500 грн. (а.с. 142-143, том 1)

На підставі наказу від 23.03.2023 № Е.28.0.0.0/1-6849610 ОСОБА_1 було встановлено посадовий оклад у розмірі 26950 грн. (а.с. 144-145,146, том 1)

На підставі наказу від 24.07.2023 № Е.28.0.0.0/1-7325836 ОСОБА_1 було встановлено посадовий оклад у розмірі 29645 грн. (а.с. 147-148, 149, том 1)

На підставі наказу від 27.02.2024 № Е.28.0.0.0/1-6660821 ОСОБА_1 з 01.01.2024 було встановлено посадовий оклад у розмірі 31127 грн. (а.с. 150-151, 152, том 1)

Наказом від 08.08.2024 № Е.DN-УВ-2024-7683475-п ОСОБА_1 був звільнений 08.08.2024 за угодою сторін, згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України. (а.с. 153, том 1)

В день звільнення працівнику було направлено поштою копію наказу про звільнення та письмове повідомлення про нараховані та виплачені при звільненні суми, що підтверджується описом вкладення до цінного листа № 0504027933570. Поштове відправлення № 0504027933570 було вручено адресату 19.08.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення № 0590011793586 та трекінгом відправлення АТ "Укрпошта" № 0504027933570. (а.с. 154, 155, 156-157, том 1)

Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За змістом ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Статтею 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

У статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За практикою Європейського суду з прав людини (справа «Будченко проти України», заява № 38677/06) концепція «майна» не обмежується існуючим майном, може охоплювати активи, включаючи вимоги, стосовно яких можна було би довести, що заявник принаймні мав «законні сподівання» щодо отримання можливості ефективного володіння правом на власність. Тобто невиплачена заробітна плата є майном та однозначно підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить основна заробітна плата (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців), додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інші заохочувальні та компенсаційні виплати до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно із статтею 22 Закону України «Про оплату праці» суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

За змістом ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

За змістом ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що у день звільнення з ним не було проведено повного розрахунку, а саме не виплачена компенсаційна надбавка.

Наказом № СП-2012-6875139 від 24.10.2012 "Про введення нової системи оплати праці для працівників фронт-офісу" було затверджено та введено нову систему оплати праці працівників фронт-офісу з 01 січня 2013 року. (а.с. 158, том 1)

Зі змісту п. 3 наказу № СП-2012-6875139 від 24.10.2012 "Про введення нової системи оплати праці для працівників фронт-офісу" вбачається, що з 01 січня 2013 року доля окладу у цільовій структурі доходу працівників підлягала підвищенню з 33% до 50%, що означало підвищення окладів у 80% працівників в середньому на 25%. Разом зі зміною долі окладу у цільовому доході для працівників масових професій фронт-офісу незалежно від посадових підгруп вводились фіксовані оклади. Працівникам, у яких оклади нижче затвердженого фіксованого, оклад був підвищений. Працівникам, у який оклад був більше фіксованого, була встановлена компенсаційна надбавка, щоб компенсувати зміну окладу. Надбавка розраховується як різниця між фактичним окладом і новим, буде відображатись в розрахунковому листку і виплачуватись тричі на місяць (як оклад).

Так, на підставі зазначеного наказу ОСОБА_1 з 01.03.2013 було встановлено фіксований оклад у розмірі 2834,04 грн.

Як убачається з розрахункового листа за лютий 2013 року, посадовий оклад ОСОБА_1 складав 4474,80 грн. (а.с. 172, том 1). З 01.03.2013 посадовий оклад позивача зменшився до 2 834,04 грн, що також відображується у розрахунковому листі за березень 2013 року. (а.с. 173, том 1). Таким чином, на виконання наказу № СП-2012-6875139 від 24.10.2012 "Про введення нової системи оплати праці для працівників фронт-офісу", позивачу сплачувалась компенсаційна надбавка, яка була різницею між окладами і становила 1640,76 грн.

В подальшому, згідно з наказом від 28.03.2013 № Э.K2-ПП-2013-141 ОСОБА_1 було переведено на посаду провідного юрисконсульта (посадова підгрупа - провідний юрисконсульт Напрямку Credit Collection ГРУ, РУ, СФ), встановлено категорію 7.6., що відповідало розміру посадового окладу 4101.90 грн, що підтверджується розрахунковим листом за квітень 2013 року (а.с. 174, том 1)

Таким чином, починаючи з 28.03.2013, після підвищення окладу до 4101.90 грн, різниця між попереднім окладом у 4474.80 грн. і новим окладом у 4101.90 грн змінилась і становила 372,90 грн (4474.80-4101.90). Відтак, компенсаційна надбавка ОСОБА_1 мала бути нарахована та виплачена у розмірі різниці між попереднім окладом і новим, встановленим з 28.03.2013 окладом у розмірі 372,90 грн.

В подальшому, згідно із наказом від 11.10.2013 № Э.K2-ПП-2013-341 ОСОБА_1 було переведено на посаду заступника керівника Напрямку (посадова підгрупа - заступник керівника Напрямку Credit Collection з юридичної роботи - Головний спеціаліст РП), встановлено категорію 6.7., що відповідало розміру посадового окладу 5966.40 грн., що підтверджується розрахунковим листом за листопад 2013 року (а.с. 180, том 1)

Відтак, з 28.10.2013 посадовий оклад ОСОБА_1 складав 5966.40 грн., тобто у розмірі, вищому за попередньо встановлені розміри окладів.

Отже, дія наказу № СП-2012-6875139 від 24.10.2012 "Про введення нової системи оплати праці для працівників фронт-офісу" відносно позивача ОСОБА_1 фактично вичерпала себе з 28.10.2013, зважаючи на підвищення окладу до 5 966,40 грн.

Доводи позивача щодо того, що наказом № СП-2012-6875139 від 24.10.2012 "Про введення нової системи оплати праці для працівників фронт-офісу" передбачено положення, що компенсаційна надбавка буде виплачуватись до тих пір, поки співробітник буде працювати у своїй професії, а тому відповідач неправомірно її не нараховував, є необґрунтованими. Оскільки, як встановлено судом, впровадження компенсаційної надбавки було спрямовано на компенсацію різниці в окладах (які були більшими на нові), після їх зміни.

На переконання суду, саме речення «компенсаційна надбавка буде виплачуватись до тих пір, поки співробітник буде працювати у своїй професії» слід розуміти, що працівник буде отримувати цю компенсацію постійно, але лише за умови, що він і далі займає ту ж саму професію/посаду, для якої була розрахована ця надбавка. Тобто, якщо працівник залишається на тій самій посаді та з тим самим окладом - надбавку йому продовжують платити. Однак, якщо він переходить на іншу посаду, змінює професію або відбувається кар`єрний перехід, де діють інші оклади - надбавка може бути скасована, адже її актуальність зникає.

Більше того, пунктом 6 наказу № СП-2014-6627274 від 26.03.2014 скасовано з 01.03.2014 розрахунок і виплату компенсаційних надбавок працівникам фронт-офісу, встановлених в рамках наказу № СП-2012-6875139 від 24.10.2012 (зі всіма наступними змінами) у зв`язку з тим, що даний інструмент успішно виконав свою роль щодо «м`якого» переходу на нову систему оплати праці з 01.01.2013 і зі спливом 14 місяців втратив свою актуальність.

Суд також ставиться критично до доводів позивача, що наказ № СП-2014-6627274 від 26.03.2014 є неналежним доказом, оскільки такий наказ є чинним та не скасований ані відповідачем ані в судовому порядку. Питання законності такого наказу не може вирішуватися в рамках даної конкретної справи.

Отже, позивач не довів, що відповідачем неправомірно не нараховувалась компенсаційна надбавка, відповідно, при звільненні вона не підлягала нарахуванню.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

З огляду на викладене вище, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволення позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заробітної плати, внаслідок необґрунтованості вимог позову.

За змістом ч. 2 ст. 233 КЗпП України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Встановлені статтею 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.

Разом із тим, в разі пропуску передбачених ст. 233 КЗпП України строків звернення до суду за вирішенням трудового спору суд з`ясовує не лише причини пропуску зазначеного строку, а й усі обставини справи, права та обов`язки сторін. При необґрунтованості вимог суд відмовляє в позові з цих підстав без посилання на строки звернення до суду, оскільки вони стосуються захисту порушеного права. (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»)

З огляду на викладене, суд не наводить обґрунтування щодо пропуску чи не пропуску позивачем передбачених ст. 233 КЗпП України строків звернення до суду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи, що суд відмовляє в задоволенні позову, а позивача звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», відшкодування судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 47, 94, 115, 116 Кодексу законів про працю України, Законом України «Про оплату праці», статтями 2-5, 8, 10, 12, 13, 76-83, 89, 141, 209, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) про стягнення заробітної плати - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: