Рішення № 135830865, 16.04.2026, Карлівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 531/207/26

номер провадження 2/531/494/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Попова М.С.,

за участі секретаря судового засідання Клименко Т.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ», за участі представника позивача адвоката Маслюженка Миколи Павловича, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

До Карлівського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в загальному розмірі 34 807,03 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 02.04.2019 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z62.24306.005097521. Відповідно до умов кредитного договору банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 23 576,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості); кредит надається шляхом зарахування коштів на банківський рахунок позичальника, що відкривається банком. Строк кредитування становить 60 місяців з дня підписання договору, тобто до 02.04.2024 року включно. Згідно п.1.3., 1.4. кредитного договору позичальник за користування кредитом сплачує банку річну змінювану процентну ставку, яка на день укладення кредитного договору становила 15,00 % річних. Згідно до п.2.5. Кредитного договору нарахування процентів здійснюється два рази на місяць за методом «факт/факт». Базою для нарахування процентів є неповернена сума кредиту.

Одночасно з укладенням кредитного договору відповідач уклав з СК «ПЗУ Україна страхування життя» договір від 02.04.2019 року добровільного страхування життя.

Банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 23 576,00 грн, з яких сплачений на рахунок СК «ПЗУ Україна страхування життя» страховий платіж від позичальника в сумі 3075,13 грн.

Відповідач виконав свої зобов`язання з повернення суми кредиту разом з процентними лише частково, сплатив банку 5 184,87 грн. Останній платіж проведено 10.09.2019 року. Після закінчення строку кредиту, кредитор не здійснював нарахування процентів за користування кредитними коштами, не нараховував штрафні санкції та комісії.

Станом на 02.04.2024 сформувалася заборгованість відповідача перед кредитодавцем у розмірі 34 807,03 грн., яка складається із заборгованості за основним боргом в сумі 23 194,93 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 11 612,10 грн.

16.11.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» був укладений договір факторингу №16/11-23, за умовами якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених договором. Права вимоги, які клієнт відступає фактору відступаються в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом та визначені в Додатку №2 Реєстру боржників. Таким чином, фактор набув право вимоги до боржників за первинними договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №Z62.24306.005097521 від 02.04.2019.

В послідуючому, 29.12.2023 між ТОВ «ФК «СОНАТІ» та ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 29/12-23, за умовами якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених договором. Таким чином, ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за первинними договорами, в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №Z62.24306.005097521 від 02.04.2019 у розмірі 34 807,03 грн., з яких: заборгованість за основним боргом в сумі 23 194,93 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 11 612,10 грн.

Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «Санфорд Капітал» права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо АТ «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги - 16 листопада 2023 року.

У зв`язку з вищевикладеним, ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» просить стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості в загальному розмірі 34 807,03 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом в сумі 23 194,93 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в розмірі 11 612,10 грн, а також судові витрати: зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 7200,00 грн та на оплату послуг поштового зв`язку.

Ухвалою судді від 19.02.2026 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

16.03.2026 від представника відповідача адвоката Світлик Я.В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за основним боргом у сумі 12832,69 грн., відсотків у розмірі 10677,49грн., витрат на сплату судового збору у розмірі 2662,4 грн., витрат на сплату правничої допомоги у розмірі 7200,00 грн.; в частині позовних вимог, що будуть задоволені, розстрочити сплату зобов`язання рівними частинами на 12 місяців. Свої вимоги мотивує тим, що відповідач ОСОБА_1 з 2019 року має статус особи з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ №0080585 від 07.08.2019, а отже зважаючи на норми ст. 5 Закону України «Про судовий збір», вимога щодо стягнення з відповідачки витрат на сплату судового збору не підлягає задоволенню. Вважає витрати на надання правничої допомоги неспівмірними зі складністю справи та ціною позову. А також, вказує, що останній платіж відповідачкою було внесено 10.09.2019 року, таким чином, 03.10.2019 - з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу, розпочався перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з щомісячних платежів. Лише щодо платежів зі строком сплати з 02.03.2023 по 02.04.2024 (із загальною сумою кредиту 10 362,24 грн та процентів за користування кредитом 934,61 грн) строк позовної давності не пропущено.

25.03.2026 року через систему «Електронний суд» представником ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» Маслюженко М.П. подано відповідь на відзив, у якій вказано, що строк позовної давності при подачі позовної заяви не пропущено, а тому заява відповідача про застосування строків позовної давності є безпідставною та не підлягає задоволенню. Крім того, позивач наголошує на тому, що відповідачем не доведено обставин належного виконання ним умов кредитного договору, які полягають у вчасному поверненні кредитних коштів та сплаті відповідних відсотків, розмір яких у межах всього строку кредитування погоджено між сторонами відповідно до умов договору, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Вважає, що позовна заява ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» є обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами, а тому є такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази окремо та в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 02 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «Ідея Банк» з заявою-анкетою та заявою про акцепт публічної оферти АТ «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку АТ «Ідея Банк».

Того ж дня, між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z62.24306.005097521, за умовами якого їй надано кредит в розмірі 23 576,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж, строком на 60 місяців.

Згідно умов п. 1.4 кредитного договору сторони погодили, що станом на день укладення договору змінна частина ставки становить 9.5%, що разом з маржею банку складає змінювану процентну ставку в розмір 15%.

У відповідності до умов п. 1.12 кредитного договору, позичальник надала свою згоду на укладення за рахунок позичальника як страхувальника та застрахованої особи договору добровільного страхування життя. За цим договором позичальник доручає та дає розпорядження банку перерахувати страховику в безготівковій формі кредитні кошти в частині суми страхового платежу, належного страховику, через транзитний рахунок банку.

Відповідно до п. 1.13 кредитного договору банк відкриває позичальнику банківський поточний рахунок у гривні в рамках пакету послуг «2620_Стартовий_ПР», що обслуговується на умовах договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Умовами п. 2.1 кредитного договору передбачено, що позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 60 щомісячних внесках включно до 2 дня/числа кожного місяця, згідно графіку щомісячних платежів.

Згідно умов п. 2.5 кредитного договору нарахування процентів здійснюється 2 рази на місяць за методом «факт/факт», а плата за обслуговування кредитної заборгованості нараховується щомісяця, починаючи з дати видачі кредиту. Базою для нарахування процентів є неповернена сума кредиту, базою для нарахування плати за обслуговування кредитної заборгованості є початкова сума кредиту. Графік щомісячних платежів позичальника за цим договором в розрізі сум погашення кредиту, процентів і плати за обслуговування кредитної заборгованості є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 5.7 договору реальна річна процентна ставка складає 101,4820099%, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом на момент укладення договору складає 76 319,70 грн.

Пунктом 6 договору визначено Графік щомісячних платежів за кредитним договором.

Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, інші важливі правові аспекти викладено у Паспорті споживчого кредиту.

Вказаний кредитний договір та Паспорт споживчого кредиту власноруч підписано ОСОБА_1 , що вказує на те, що вона була ознайомлена з усіма, у т.ч. й і істотними умовами договору.

Судом також досліджено умови добровільного страхування життя на випадок смерті в результаті нещасного випадку №Z62.24306.005097521від 02.04.2019, умовами якого, зокрема, визначено розмір страхового внеску за цим договором в розмір 3 075,13 грн.

Вказаний договір страхування також підписано власноручно позичальником.

З виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 02.04.2019 по 16.11.2023 вбачається, що остання користувалася кредитними коштами, а також здійснювала платежі на погашення кредиту. Так, 23.04.2019, 30.05.2019, 27.06.2019, 06.08.2019 та 10.09.2019 відповідач здійснила погашення основного боргу по кредитному договору № Z62.24306.005097521 від 02.04.2019. Усього відповідач здійснила сплату коштів за користування вказаним кредитом у загальному розмірі 5 184,87 грн. Останній платіж було проведено 10.09.2019.

З виписки по рахунку вбачається, що відповідач отримувала кредитні кошти від банку, а також частково повертала кредитні кошти, що також вказує на наявність кредитних правовідносин між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачем.

Таким чином, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодилася на визначені у ньому умови кредитування, взявши на себе відповідні зобов`язання та частково їх виконала.

Згідно довідки-розрахунку АТ «Ідея Банк» станом на 16.11.2023 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № Z62.24306.005097521 від 02.04.2019 становить 63 899,82 грн., яка складається із: заборгованості за основним боргом в розмірі 23 194,93 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 11612,10 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями - 29092,79 грн.

16.11.2023 між АТ «Ідея Банк» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» (Фактор) укладено договір факторингу № 16/11-23, за умовами якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Згідно витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу № 16/11-23 від 16 листопада 2023 року ТОВ «ФК «СОНАТІ» набуло право грошової вимоги за договором №Z62.24306.005097521 від 02.04.2019 на суму 63 899,82 грн., яка складається із: заборгованості за основним боргом 23 194,93 грн.; заборгованості за відсотками 11 612,10 грн.; заборгованості за комісіями 29 092,79 грн.

Згідно платіжних інструкцій № 566 від 17.10.2023 та № 608 від 17.11.2023 ТОВ «ФК «СОНАТІ» здійснило оплату АТ «Ідея Банк» гарантійного внеску згідно договору про участь у торгах б/н від 17.10.2023 та фінансування відступлення прав вимоги згідно договору факторингу № 16/11-23 від 16.11.2023.

29.12.2023 між ТОВ «ФК «СОНАТІ» та ТОВ «Санфорд Капітал» укладено договір факторингу № 29/12-23 за умовами якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених договором.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу № 29/12-23 від 29.12.2023, позивач набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 63 899,82 грн, з яких: 23 194,93 грн заборгованість за основним боргом, 11612,10 грн сума заборгованості за відсотками, 29 092,79 грн заборгованості за комісіями.

Згідно платіжних інструкцій №13 від 29.12.2023, №1 від 28.02.2024, № 3 від 29.02.2024, №4 від 29.02.2024, № 5 від 29.02.2024 ТОВ «Санфорд Капітал» здійснило оплату ТОВ «ФК СОНАТІ» згідно договору факторингу № 29/12-23 від 29.12.2023.

Надаючи правову оцінку вказаним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, є, у тому числі, договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч.ч. 1,3 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.ст. 526, 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст.ст. 1046, 1049 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст.1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином, після підписання реєстру прав вимог до фактора перейшли всі права та обов`язки клієнта, як сторони, які виникли на підставі кредитного договору в обсязі і на умовах, що існують на момент укладення договору факторингу. Договори факторингу на вимогу сторін чи зацікавлених осіб не визнані недійсними у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована.

Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги 16.11.2023. ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» та ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» не здійснювали жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювали. Окрім того, позивач просить стягнути лише заборгованість за основним боргом та за нарахованими та несплаченими відсотками.

Отже, оскільки відповідач не виконала свої зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором №Z62.24306.005097521 від 02.04.2019, в установлений договором строки, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати кошти, на які він розраховував при укладенні договору факторингу № 29/12-23 від 29.12.2023, тому права позивача підлягають захисту шляхом стягнення на його користь встановленої судом заборгованості, яка складається з заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Щодо застосування строків позовної давності суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Під поняттям позовна давність, відповідно до ст. 256 ЦК розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, вказане поняття - це певний період у часі зі спливом якого у кредитора зникає можливість захистити своє право у судовому порядку. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки: штрафу чи пені).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (абзац перший ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Іншими словами, початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за кредитним договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування.

За умовами кредитного договору сторони погодили, що відповідачка протягом строку кредитування мала періодичними (щомісячними) платежами повертати банку кредит і сплачувати проценти за користування ним.

За матеріалами справи установлено, що останній платіж відповідач здійснила 10 вересня 2019 року. А тому перебіг строку позовної даності розпочався з 03 жовтня 2019 року (дата чергового платежу).

Тобто, за загальним правилом строк позовної давності тривав би до 03 жовтня 2022 року.

Однак, законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року (з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України № 392 від 20 травня 2020 року, № 500 від 17 червня 2020 року, № 641 від 22 липня 2020 року, № 760 від 26 серпня 2020 року, № 956 від 13 жовтня 2020 року, № 1236 від 09 грудня 2020 року, № 104 від 17 лютого 2021 року, № 405 від 21 квітня 2021 року, № 611 від 16 червня 2021 року, № 855 від 11 серпня 2021 року, № 981 від 22 вересня 2021 року, № 1336 від 15 грудня 2021 року, № 229 від 23 лютого 2022 року, № 630 від 27 травня 2022 року, № 928 від 19 серпня 2022 року, № 1423 від 23 грудня 2022 року, № 383 від 25 квітня 2023 року).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

А як передбачено ч. 3 ст. 263 ЦК від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Водночас, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стану з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на цей час.

17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-IX пункт 19 було викладено у наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX.

Закон скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Тим самим, у даному випадку установлено, що строк позовної давності розпочався жовтня 2019 року, був продовжений до 30 червня 2023 року, а з 24 лютого 2022 року зупинився. Тоді як відновив свій перебіг 04 вересня 2025 року.

Оскільки позивач звернувся до суду за захистом свого права 05 лютого 2026 року, то строк позовної давності ним не було пропущено. Тому суд відхиляє доводи сторони відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності.

Щодо вимог про відшкодування понесених позивачем витрат на надання правничої допомоги, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження факту понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача до матеріалів справи було надано: копію договору про надання правничої допомоги №1/04 від 01 квітня 2024 року (з додатками), укладений ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» з адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС», Акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 6 від 09.01.2026, вартість послуг на суму 7 200,00 грн, копію ордеру на надання правничої допомоги серія АЕ №1310920 від 19.08.2024, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП №3332 від 28.04.2017.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» послуг адвоката та понесення витрат на правову допомогу.

При цьому, суд зауважує, що представник позивача адвокат Маслюженко М.П. позовну заяву подав засобами під системи «Електронний суд», участі в розгляді справи не брав.

Таким чином, з метою дотримання принципу справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи фінансовий стан відповідачки, суд вважає, що можливо зменшити розмір витрат на правову допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц)

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи, клопотання сторони відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а також те, що дана цивільна справа не є справою значної складності, відповідно до ст.19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 7200,00 грн є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Додатково позивачем заявлено до відшкодування витрати, понесені у зв`язку із оплатою послуг поштового зв`язку в сумі, відповідно до розрахункового документа про оплату послуг поштового зв`язку.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 140 ЦПК України, розмір витрат, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

У якості доказів понесення поштових витрат, пов`язаних з розглядом справи, позивачем (на підтвердження направлення відповідачу позовної заяви з додатками) надано суду копію реєстру згрупованих поштових відправлень АТ «Укрпошта» та фіскальний чек. Згідно з наданими документами, вартість поштового відправлення на адресу відповідача позовної заяви та доданих до неї матеріалів складає 96,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати, зокрема, витрати, понесені у зв`язку із оплатою послуг поштового зв`язку, в сумі 96,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Питання щодо розподілу судового збору суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (платіжна інструкція №27 від 03.02.2026).

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії АВ №0080585 від 07.08.2019 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом ІІ групи, безстроково.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Відтак, судові витрати по оплаті судового збору не підлягають стягненню з відповідача, натомість вказані витрати позивача підлягають компенсації за рахунок державного бюджету у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

При вирішенні клопотання предсьавника відповідача про розстрочення боргу суд керується правилами ст. 435 ЦПК України, яка припускає вчинення такої дії на стадії виконання рішення і відповідно до якої за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або члена його сім`ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо) суд, який видав виконавчий документ, може розстрочити виконання рішення.

Вирішуючи клопотання про розстрочення, суд враховує, що за змістом вказаної статті цивільного процесуального закону, суд може розстрочити виконання рішення лише за наявності обставин, що утруднюють його виконання.

З огляду на матеріальне становище та відповідно відсутність фінансової можливості у відповідачки одразу сплатити усю суму заборгованості, суд вважає за можливе розстрочити виконання судового рішення щомісячними платежами в рівних частинах строком на 12 (дванадцять) місяців з дня набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст. 2-13, 76-81, 141, 259,263-265,352 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ», за участі представника позивача адвоката Маслюженка Миколи Павловича, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43575686, заборгованість за кредитним договором №Z62.24306.005097521 від 02.04.2019 у розмірі 34 807,03 грн. (тридцять чотири тисячі вісімсот сім гривень три копійки).

Розстрочити виконання рішення суду щомісячними платежами в рівних частинах строком на 12 (дванадцять) місяців з дня набрання рішенням законної сили.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43575686, витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень нуль копійок) та витрати на оплату послуг поштового зв`язку у розмірі 96,00 грн (дев`яносто шість гривень нуль копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя М.С. Попов