Рішення № 135829796, 20.04.2026, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/1385/25

РІШЕННЯ

іменем України

"20" квітня 2026 р. с-ще Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області

в складі: головуючого судді Заполовського В.В.

за участю секретаря с/з Лук`янчук Т.В.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Ємільчине цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 31500 грн., яка складається з: 5000 грн. основного боргу (суми кредиту); 26500 грн. процентів, судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн.

Вимоги мотивує тим, що 25.06.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4763562, відповідно до умов якого кредитор надав відповідачу кредит у сумі 5000 грн. на строк 360 днів шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені кредитним договором.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за договором кредиту виконало в повному обсязі.

Відповідач свої зобов`язання не виконала та має заборгованість перед позивачем за договором №4763562 від 25.06.2024 року за період з 25.06.2024 року по 27.02.2025 року в сумі 23100 грн., яка складається з: 5000 грн. основного боргу (суми кредиту); 18100 грн. процентів.

27.02.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу №27/02/2025 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Відповідно до умов укладеного договору факторингу №27/02/2025 від 27.02.2025 року до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №4763562 від 25.06.2024 року.

Позивачем в межах строку дії кредитного договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, були нараховані відсотки за 112 календарних днів в сумі 8400 грн. (5000 грн. х 1,5% = 8400 грн.).

Представник позивача зазначив, що при подачі позову було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн.

Крім того, позивач посилається на те, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі №127/15672/16-ц, від 23.06.2020 року у справі №536/1841/15-ц зроблено висновок, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Позивач просив в порядку передбаченому ч.ч.10, 11 ст.265 ЦПК України вирішити питання, щоб орган, який здійснюватиме примусове виконання рішення, нараховував інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3% річних з відповідача на користь позивача.

07.11.2025 року по справі було відкрито провадження та розгляд справи призначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розглядати справу без його участі.

Відповідач в судовому засіданні пояснила, що не брала кредиту, але доказати цього не може. Позивачем нарахована велика сума відсотків, а тому просить їх зменшити.

В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що врегулювати спір з представником позивача не вдалося. Зазначила, що відсотки передбачені кредитним договором, є незаконними та не відповідають вимогам норм чинного законодавства, відповідно до яких максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%. В зв`язку з викладеним просила суд задовольнити позовні вимоги частково, стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а також зменшити розмір витрат на правову допомогу, оскільки дана справа є однотипною та не потребує великих зусиль.

Вислухавши пояснення відповідача, її представника, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 25.06.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4763562, відповідно до п.1.2 якого товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 5000 грн.

Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є Додатком №1 до цього договору (п.1.3 договору).

Відповідно до пп.1.4.1 кредитного договору тип процентної ставки фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується у межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору.

Згідно п.1.4.2 кредитного договору знижена процентна ставка становить 1,43% за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: якщо клієнт до 24.07.2024 року (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, зазначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 32000 грн.; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниження процентної ставки 31887,50 грн. (п.1.6 договору).

Згідно п.2.1 кредитного договору кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на картковий рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_2 .

Відповідно до п.п.2.2, 2.5 договору дата надання кредиту 25.06.2024 року або 26.06.2024 року. Кредит вважається погашеним в день отримання товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом.

З листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» №1-0603 від 06.03.2025 року, адресованого ТОВ «Лінеура Україна», слідує, що відповідно до договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 року, укладеного між вказаними підприємствами, 25.06.2024 року було успішно перераховано кошти у сумі 5000 грн. на карту НОМЕР_3 .

Згідно листа АТ «Райффайзен Банк» №81-15-9/14633-БТ від 18.11.2025 року банківська карта № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 .

Випискою про рух коштів по картковому рахунку № НОМЕР_4 (банківська картка № НОМЕР_1 ), який належить ОСОБА_1 , стверджується, що на вказану картку останній 25.06.2024 року перераховано 5000 грн.

Таким чином, первісний кредитор свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконав у повному обсязі.

Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п.3.1 договору).

Згідно п.4.1 сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів.

П.4.6 кредитного договору передбачено, що клієнт здійснює платежі за договором у розмірі та у строки визначені цим договором. У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за цим договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у черговості згідно зі ст.19 ЗУ «Про споживче кредитування», а саме: у першу чергу здійснюються платежі з повернення простроченої суми кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачується сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору.

П.5.1 кредитного договору передбачено, що товариство має право вимагати від клієнта повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання всіх інших встановлених договором зобов`язань.

Даний договір відповідно до п.9.7 підписаний клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З Додатку №1 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4763562 від 25.06.2024 року, що є Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, слідує, що ОСОБА_1 видано кредит у сумі 5000 грн. на 360 днів з 25.06.2024 року до 19.06.2025 року, проценти за користування кредитом за вказаний період становлять 26887,50 грн., загальна вартість кредиту 31887,50 грн. Якщо клієнтом не будуть виконані умови договору для отримання зниженої процентної ставки, розмір процентів за вказаний період буде перераховано за стандартною процентною ставкою, в зв`язку з чим перший платіж зі сплати процентів збільшиться та складе 2250 грн., а загальна сума розмірів платежів, що зазначені в графіку платежів буде мати наступні значення: усього сума платежу за розрахунковий період складе 32000 грн., усього сума процентів за користування кредитом складе 27000 грн., загальна вартість кредиту складе 32000 грн.

Даною Таблицею визначено суму періодичних платежів, які йдуть на погашення процентів за користування кредитом, а останній платіж на погашення відсотків та тіла кредиту.

Таким чином Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит передбачено дату видачі кредиту, періодичність сплати кредитних коштів, які складаються із суми погашення кредиту, процентів за користування кредитом, загальну вартість кредиту.

Кредитний договір, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту підписані ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Аналогічні положення зазначені і в паспорті споживчого кредиту, з якими ознайомилася ОСОБА_1 , що підтверджується її електронним підписом.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч.7, 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з ст.12 вказаного Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

З розрахунку заборгованості за договором №4763562 від 25.06.2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, складеного ТОВ «Лінеура Україна», слідує, що ОСОБА_1 здійснила 23.08.2024 року погашення заборгованості в рахунок погашення процентів за користування кредитом в сумі 500 грн. Станом на 27.02.2025 року загальна сума заборгованості становить 26500 грн.

При дослідженні судом розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором, встановлено, що сплачені відповідачем кошти було враховано при складенні цього розрахунку. Вищезазначені кошти було спрямовано на сплату відсотків за користування кредитом відповідно до узгодженого сторонами розміру.

27.02.2025 року між ТОВ «Українські фінансові операції» (Фактор) та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу №27/02/2025, згідно умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Згідно п.1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу №27/02/2025 від 27.02.2025 року фактор та клієнт уклали даний акт про те, що на виконання п.1.2 Договору факторингу №27/02/2025 від 27.02.2025 року про наступне: клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 3557, після чого, з урахуванням п.1.2 Договору факторингу №27/02/2025 від 27.02.2025 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Реєстр боржників передано в повному об`ємі відповідно до умов Договору факторингу №27/02/2025 від 27.02.2025 року, будь-які зауваження до зазначеного Реєстру Боржників відсутні.

З Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №27/02/2025 від 27.02.2025 року слідує, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором №4763562, сума заборгованості становить 23100 грн., яка складається з: 5000 грн. суми заборгованості за основною сумою боргу; 18100 грн. суми заборгованості за процентами.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

З правової позиції висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 слідує, що за змістом вказаних вище положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, складеного ТОВ «Українські фінансові операції», останнім здійснено нарахування ОСОБА_1 процентів за користування кредитом у період з 28.02.2025 року по 19.06.2025 року, тобто в період строку дії кредитного договору, в сумі 8400 грн.

За правилами частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст.628, 629 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).

За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень статті 207 ЦК України мправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами частини 2 статті 1054 та частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом (ст.ст.610, 611 ЦК України).

Звертаючись з позовом, ТОВ «Українські фінансові операції» посилається на те, що через невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №4763562 від 25 червня 2024 року утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути на свою користь.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано копію договору №4763562 від 25.06.2024 року, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, паспорт споживчого кредиту, які підписані ОСОБА_1 цифровим підписом одноразовим ідентифікатором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного договору. Зазначений договір не визнано недійсним.

Докази того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню позичальника, було обмеженим і не відповідало її внутрішній волі, відсутні. Викладені істотні умови, права і обов`язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить їх підписання ними.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що відповідач частково здійснювала платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, чим фактично підтвердила факт укладення між нею та ТОВ «Лінеура Україна» кредитного договору, а також виконання зобов`язань за вказаним договором.

Щодо виникнення за договором №4763562 про надання споживчого кредиту від 25.06.2024 року обов`язку зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, суд зважає на таке.

Як відображено в розрахунку заборгованості, проценти нараховувалися саме на тіло кредиту у розмірі 1,5% в день.

З часу отримання кредиту 25.06.2024 року до 27.02.2025 року були нараховані проценти за користування кредитними коштами за погодженою відсотковою ставкою (1,5% в день) в розмірі 26000 грн. (з урахуванням сплачених коштів в рахунок погашення заборгованості по кредиту в розмірі 500 грн. сума відсотків становить 25500 грн.).

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України "Про споживче кредитування" пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року, денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%.

З огляду на викладене вище, даючи оцінку нарахованій за період із 25.06.2024 до 20.08.2024 року сумі заборгованості за процентами, суд вважає, що первісний кредитор правомірно застосовував відсоткову ставку в розмірі 1,5%, що визначено умовами кредитного договору та не суперечить Закону України "Про споживче кредитування" і розмір відсотків за вказаний період становить 4275 грн.

Натомість за період із 21.08.2024 до 19.06.2025 року первісний кредитор та позивач безпідставно продовжив нарахування заборгованості за відсотками, виходячи з процентної ставки у розмірі 1,5%, оскільки з 21.08.2024 року в силу вимог п.17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" він мав право застосовувати за такий період відсоткову ставку в розмірі не більше 1% в день.

А тому, суд вважає за необхідне провести перерахунок заборгованості за процентами за період із 21.08.2024 до 29.01.2025 року, та доходить висновку, що підставно нарахованою сумою заборгованості за несплаченими процентами є 15150 грн. (5000 грн. х 1% х 303 дні). З урахуванням сплачених 23.08.2024 року в рахунок погашення заборгованості по кредиту коштів в розмірі 500 грн. сума заборгованості по процентах за вказаний період становить 14650 грн.

Тому, зважаючи на нараховані відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства проценти за період із 25.06.2024 до 19.06.2025 року та проведені відповідачем сплати на погашення процентів, позовні вимоги в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими процентами слід задовольнити частково, на суму 18925 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено та діє на даний час.

Зважаючи на те, що позивач не заявляв вимогу про стягнення з відповідача на його користь 3% річних та інфляційних втрат, а також на період воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, суд приходить до висновку, що вимога про нараховування органом, що здійснюватиме примусове виконання рішення, інфляційних втрат і 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнення отриманої суми інфляційних втрат та 3% річних, не підлягає задоволенню.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судові витрати суд стягує з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених вимог згідно ст.141 ЦПК України. Позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» суд задовольняє на 75,95%.

Враховуючи наведене, сума судового збору, що має бути стягнута з відповідача на користь позивача становить 1839,81 грн. (2422,40 х 75,95% = 1839,81 грн.)

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено, що 01.08.2024 було укладено Договір про надання юридичних послуг №01/08/2024-А між ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідухом Є.О., відповідно до умов якого адвокат взяв на себе зобов`язання надавати юридичні послуги, а замовник зобов`язався прийняти такі послуги та оплатити їх в порядку, в строки та на умовах, визначених цим договором. Згідно п.3.1 вказаного договору вартість послуг виконавця визначається у актах наданих послуг по домовленості.

Згідно детального опису робіт (наданих послуг), акту №4763562 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №01/08/2024-А від 01.08.2024 року загальна сума гонорару за надання правової допомоги складає 10000 грн.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023, справа №755/2587/17, зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, суд вважає неспівмірною заявлену вартість послуг за підготовку позовної заяви, збирання доказів, підготовку та подання заяв, скарг, клопотань, чи інших процесуальних документів в справі про стягнення заборгованості за договором позики, враховуючи категорію та складність даної справи, яка відноситься до малозначних справ та є типовою, не потребує вивчення значного обсягу доказів та правових позицій судів щодо такої категорії справ. Та зважаючи на те, що позовна заява була подана представником позивача через систему «Електронний суд», що не потребувало значного часу, неприбуття його у судове засідання, суд вважає завищеним заявлений розмір вартості вказаної послуги.

У зв`язку з вищенаведеним та враховуючи суму, яка підлягає стягненню з відповідача, а також складність справи та її значення для сторін, усталеної практики з вирішення кредитних спорів, відсутність відомостей про фінансовий стан обох сторін суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу становлять 2000 грн.

На підставі ст.ст.11, 212, 509, 525, 526, 626, 628, 633, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, постанови Верховного Суду України від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15, та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ТОВ «Українські фінансові операції» (код ЄДРПОУ 40966896, юридична адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2) заборгованість за договором №4763562 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.06.2024 року в сумі 23925 (двадцять три тисячі дев`ятсот двадцять п`ять) грн., сплачений при подачі позовної заяви судовий збір в розмірі 1839 (одна тисяча вісімсот тридцять дев`ять) грн. 81 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн., а всього кошти в сумі 27764 (двадцять сім тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 81 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Заполовський