Рішення № 135829307, 20.04.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 161/26478/25

Провадження № 2/156/225/26

Рядок статзвіту № 40

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 квітня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Комзюк Н.Н.,

за участю секретаря судового засідання - Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

До Іваничівського районного суду Волинської області 04.02.2026 надійшла цивільна справа №161/26478/25 за позовною заявою ТОВ «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.12.2025 про передачу цієї справи на розгляд за підсудністю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами 23.09.2024 укладено кредитний договір №101344439, умови якого відповідач належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 21123,96 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою судді від 19.02.2026 дану цивільну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у спрощеному порядку з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові просив розглядати справу без участі представника ТОВ «Мілоан», проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Ухвалою суду від 20.04.2026, суд, зі згоди позивача, розглядає справу за відсутністю відповідача заочно.

Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 23.09.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №101344439.

Відповідно до п.1.1 договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. договору (далі кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Згідно із п.1.2 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 12000 грн.

Кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання позичальником графіку платежів з 23.09.2024 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів (п.1.2 договору).

Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів): 03.09.2025 (дата остаточного погашення заборгованості).

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 66,00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 220 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. (п.1.5.3, 1.5.4, 1.6 договору).

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 (п.2.1 договору).

Договір про споживчий кредит підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 192764, відповідно до розділу п.6 договору.

Підписанням договору ОСОБА_1 також підтвердив, що був ознайомлена з усіма його умовами та отримав його електронний примірник, також він був ознайомлений з паспортом споживчого кредиту, графіком платежів за договором, правилами надання кредиту, які розміщені на сайті Товариства, інформацією зазначеною у Закону України «Про споживче кредитування», тощо.

Факт зарахування коштів у сумі 12000 грн на вказаний у договорі картковий рахунок позичальника підтверджується довідкою ТОВ «ФК» Контрактовий дім» від 16.04.2025 про успішність операції перерахування коштів, згідно договору з ТОВ «Мілоан» №27052020 від 27.05.2020.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У ст.526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань (ст.525 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У ст.598 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Позивачем надано належні і допустимі докази на підтвердження укладення 23.09.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит №101344439 та отримання відповідачем кредитних коштів.

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору (ст.638 ЦК України).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача складає 21123,96 грн., з яких 11520,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 9603,96 грн. сума заборгованості за відсотками.

Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалось на підставі погоджених сторонами умов договору. При цьому суд враховує, що розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, доказів помилковості чи неправильності наданих позивачем розрахунків, а також належного виконання зобов`язань за кредитним договором не надано. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання відповідно до ст. 617 ЦК України

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги у межах стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про споживчий кредит №101344439 від 23.09.2024 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2422,40 грн., сплачений останнім при подачі позовної заяви.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7100,00 грн, суд враховує наступне.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження надання правничої допомоги та понесених витрат на правничу допомогу позивачем додано до позову копію договору про надання правничої допомоги №16012025 від 16.01.2025, укладеного між ТОВ «Мілоан» та АО «Правовий Курс».

Відповідно до п.п. 1.1. договору об`єднання бере на себе зобов`язання надавати клієнту за його дорученням правничу допомогу у відповідності з умовами цього Договору, а клієнт зобов`язується прийняти надану йому правничу допомогу та здійснити її оплату на умовах, передбачених цим договором.

Також, 23.01.2025 між ТОВ «Мілоан» та АО «Правовий курс» укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №16012025 від 16.01.2025 року, за умовами якої сторони дійшли взаємної згоди внести зміни в п.4.1. договору та викласти п.4.1. договору в наступній редакції: «4.1 За надання правничої допомоги у відповідності до положень даного Договору Клієнт оплачує Об`єднанню винагороду у нижченаведеному розміру: витрати на надання правничої (правової) допомоги у судовому порядку (в тому числі підготовка та направлення/подача позовних заяв та/або апеляційних скарг та/або касаційних скарг та/або заяв про видачу судового наказу) та на етапі виконавчого провадження у розмірі 7100,00 грн. за Договір.».

На виконання умов визначених договором №16012025 від 16.01.2025 сторонами 18.06.2025 підписано акт приймання-передачі наданої правової допомоги, відповідно до якого вартість наданих послуг, а саме складання проекту позовної заяви та направлення позовної заяви до суду, склала 7100,00 грн.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини 6 вказаної статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Від відповідача не надходило жодних заяв та клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі №530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Дана справа відноситься до категорії малозначних, обсяг документів доданих до позовної заяви є незначним, а судова практика у справах цієї категорії є сталою і не потребувала значного часу для аналізу законодавства.

Зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторін, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських послуг, а також розумності їхнього розміру, суд вважає за необхідне визначити суму відшкодування витрат ТОВ «Мілоан» на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 526, 536, 629, 1046, 1049, 1054 ЦК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостізадовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» суму заборгованості за кредитним договором №101344439 від 23.09.2024 у розмірі 21123 гривні 96 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» витрати по оплаті судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з вимогами п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», місцезнаходження: вул. Багговутівська,17-21, м. Київ, 04107, код за ЄДРПОУ: 40484607;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Суддя Н.Н. Комзюк