Рішення № 135828977, 09.04.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3841/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

судді Козирського Є.С.,

секретар Лепешенкова В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Овідіополь цивільну справу за позовною заявою Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави, в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства Оборони України, квартирно-експлуатаційний відділ м.Одеса до Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просить суд визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 726890 на право власності на земельну ділянку площею 0,0200 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5123782000:02:004:3957 виданий ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на підставі рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району від 30.05.2011 №284-VI, від 24.11.2011 №508- VI; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь держави в особі Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м.Київ, ідентифікаційний код 00034022), квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса (вул.Незалежності, 18, м.Одеса, ідентифікаційний код 08038284) зі складанням акту приймання-передавання земельну ділянку площею 0,0200 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5123782000:02:004:3957; стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати по справі.

В обґрунтування позову зазначив, що Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею 1986 року серії Б № 032344 Квартирно-експлуатаційній частині Одеського району (далі КЕЧ Одеського району, правонаступником якої на сьогодні є КЕВ м. Одеса) виконавчим комітетом Овідіопольської районної ради народних депутатів Одеської області надано в постійне та безоплатне користування земельну ділянку, загальною площею 586,5 га, до складу якої увійшла земельна ділянка військового містечка АДРЕСА_3 ( НОМЕР_2 ) площею 296,8 га, розташована на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (далі Молодіжненська сільська рада).

Частина вказаної земельної ділянки військового містечка площею 7,7330 га, за адресою: АДРЕСА_4 , на якій розміщено будівлі та споруди бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », перебуває на обліку в КЕВ м. Одеса.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.02.2005, будівлі та споруди БВ «Авіаремонтник» на праві державної власності належать державному підприємству Міністерства оборони України «Одеське авіаційно-ремонтне підприємство „Одесавіаремсервіс» (наразі державне підприємство «Одеський авіаційний завод»).

Згідно зі ст.ст. 77, 78, 84 ЗК України, ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про використання земель оборони» вищевказані землі належать за формою власності до державної власності, за цільовим призначенням до земель оборони.

Водночас 17.07.2007 Молодіжненська сільська рада прийняла рішення № 774-V «Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕВ м. Одеса земельної ділянки, загальною площею 7,7330 га та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради в межах с. Молодіжного» (далі рішення № 774-V) з порушенням вимог ст. 77, 84, 143 ЗК України (без отримання від власника земель оборони Кабінету Міністрів України згоди на припинення права постійного користування земельною ділянкою військового містечка Іллічівськ 1(2).

Отже, рішення Молодіжненської сільської ради № 774-V є незаконним, грубо порушує право державної власності на землю та спричиняє шкоду інтересам державі.

У зв`язку з викладеним, 13 липня 2016 року Військова прокуратура Південного регіону України подала до Господарського суду Одеської області позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, КЕВ м. Одеси до Молодіжненської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення № 774-V, повернення незаконно вилученої земельної ділянки (справа № 916/1900/16).

Під час розгляду судом справи № 916/1900/16 Молодіжненська сільська рада долучила до її матеріалів копії рішень сільської ради щодо спірної земельної ділянки, прийнятих після її незаконного вилучення із земель Міністерства оборони України.

Так, рішенням Молодіжненської сільської ради від 30.03.2011 № 1930-V надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України членам ОК «Дачне товариство „Авіаремонтник» (61 особі).

Згодом на підставі рішення Молодіжненської сільської ради від 30.05.2011 № 284-VI «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність гр. України членам ОК «ДТ „Авіаремонтник» згідно з додатком (всього 61 особа) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_5 » (далі рішення від 30.05.2011 № 284-VI) передано земельні ділянки загальною площею 1,22 га безоплатно у власність громадян та видано їм державні акти на землю.

Так, на підставі рішення від 30.05.2011 № 284-VI громадянину ОСОБА_1 видано Державний акт серії ЯЛ № 726890 від 06.03.2012 на право власності на земельну ділянку площею 0,0200 га, кадастровий номер 5123782000:02:004:3957 (за адресою: АДРЕСА_1 ), яка була незаконно вилучена із земель Міністерства оборони України.

Отже, з метою фактичного захисту прав та законних інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України та КЕВ м. Одеса, виникла необхідність у визнанні недійсним Державного акта серії ЯЛ № 726890 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5123782000:02:004:3957, на підставі якого громадянин ОСОБА_1 незаконно отримав право власності на частину земельної ділянки військового містечка площею 0,0200 га, та витребування вказаної земельної ділянки.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву про визнання позову, також просив слухати справу без його участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги належить задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею 1986 року серії Б № 032344 Квартирно-експлуатаційній частині Одеського району (далі КЕЧ Одеського району, правонаступником якої на сьогодні є КЕВ м. Одеса) виконавчим комітетом Овідіопольської районної ради народних депутатів Одеської області надано в постійне та безоплатне користування земельну ділянку, загальною площею 586,5 га, до складу якої увійшла земельна ділянка військового містечка АДРЕСА_3 ( НОМЕР_2 ) площею 296,8 га, розташована на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (далі Молодіжненська сільська рада).

Частина вказаної земельної ділянки військового містечка площею 7,7330 га, за адресою: АДРЕСА_4 , на якій розміщено будівлі та споруди бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », перебуває на обліку в КЕВ м. Одеса.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.02.2005, будівлі та споруди БВ «Авіаремонтник» на праві державної власності належать державному підприємству Міністерства оборони України «Одеське авіаційно-ремонтне підприємство „Одесавіаремсервіс» (наразі державне підприємство «Одеський авіаційний завод»).

Згідно зі ст.ст. 77, 78, 84 ЗК України, ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про використання земель оборони» вищевказані землі належать за формою власності до державної власності, за цільовим призначенням до земель оборони.

Водночас 17.07.2007 Молодіжненська сільська рада прийняла рішення № 774-V «Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕВ м. Одеса земельної ділянки, загальною площею 7,7330 га та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради в межах с. Молодіжного» (далі рішення № 774-V) з порушенням вимог ст. 77, 84, 143 ЗК України (без отримання від власника земель оборони Кабінету Міністрів України згоди на припинення права постійного користування земельною ділянкою військового містечка Іллічівськ 1(2).

Отже, рішення Молодіжненської сільської ради № 774-V є незаконним, грубо порушує право державної власності на землю та спричиняє шкоду інтересам державі.

У зв`язку з викладеним, 13 липня 2016 року Військова прокуратура Південного регіону України подала до Господарського суду Одеської області позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, КЕВ м. Одеси до Молодіжненської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення № 774-V, повернення незаконно вилученої земельної ділянки. (справа № 916/1900/16).

Під час розгляду судом справи № 916/1900/16 Молодіжненська сільська рада долучила до її матеріалів копії рішень сільської ради щодо спірної земельної ділянки, прийнятих після її незаконного вилучення із земель Міністерства оборони України.

Так, рішенням Молодіжненської сільської ради від 30.03.2011 № 1930-V надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України членам ОК «Дачне товариство „Авіаремонтник» (61 особі).

Згодом на підставі рішення Молодіжненської сільської ради від 30.05.2011 № 284-VI «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність гр. України членам ОК «ДТ „Авіаремонтник» згідно з додатком (всього 61 особа) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_5 » (далі рішення від 30.05.2011 № 284-VI) передано земельні ділянки загальною площею 1,22 га безоплатно у власність громадян та видано їм державні акти на землю.

Так, на підставі рішення від 30.05.2011 № 284-VI громадянці ОСОБА_1 видано Державний акт серії ЯЛ № 726890 від 06.03.2012 на право власності на земельну ділянку площею 0,0200 га, кадастровий номер 5123782000:02:004:3957 (за адресою: АДРЕСА_1 ), яка була незаконно вилучена із земель Міністерства оборони України.

Отже, з метою фактичного захисту прав та законних інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України та КЕВ м. Одеса, виникла необхідність у визнанні недійсним Державного акта серії ЯЛ № 726890 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5123782000:02:004:3957, на підставі якого громадянин ОСОБА_1 незаконно отримав право власності на частину земельної ділянки військового містечка площею 0,0200 га, та витребування вказаної земельної ділянки.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що право володіння, користування та розпорядження майном належить власнику цього майна. Статтею 319 ЦК України визначено, що лише власник має право вчиняти стосовно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а ст. 321 ЦК України передбачено непорушність права власності. Крім того, відповідно до ст. 386 ЦК України власник має право на захист права власності.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 78, ч. 1 ст. 84 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, при цьому в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 14 Закону України «Про Збройні Сили України» унормовано, що земля, закріплена за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Поряд із цим ч. 1 ст. 19 ЗК України містить положення щодо поділу земель України за цільовим призначенням на відповідні категорії, серед яких, зокрема, є землі оборони.

Відповідно до ст. 77 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Статтею 20 ЗК України визначено, що земельні ділянки, які належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України «Про використання земель оборони».

Частиною 2 ст. 77, ч. 3 ст. 84 ЗК України, ст. 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» (що діяв на час виникнення спірних відносин) до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, віднесено землі оборони.

Отже, спірна земельна ділянка (кадастровий номер 5123782000:02:004:3957) дотепер має бути віднесена за цільовим призначенням до земель оборони, за формою власності до державної власності.

Проте, приймаючи оскаржуване рішення Молодіжненською сільською радою не враховано вимоги ст. 142 ЗК України, відповідно до яких існує певний передбачений законодавством порядок припинення права постійного користування землями оборони у зв`язку з добровільною відмовою від них землекористувача.

Указаний порядок передбачає добровільну відмову землекористувача, адресовану власнику земельної ділянки; прийняття рішення власником (Кабінетом Міністрів України) земельної ділянки про припинення права постійного користування.

Отже, саме з моментом прийняття рішення власником земельної ділянки законодавець пов`язує момент припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Окрім того, як з`ясував суд, Кабінет Міністрів України відповідну згоду на припинення права користування земельною ділянкою військового містечка ІНФОРМАЦІЯ_2 ( НОМЕР_2 ) площею 7,7330 га та її вилучення на користь органів місцевого самоврядування не надавав, Міністерство оборони України, КЕВ м. Одеса (як безпосередній землекористувач) заяву про добровільну відмову від належного йому права користування на вказану земельну ділянку власнику Кабінету Міністрів України не адресували.

З огляду на викладене та вимоги п. «в» ч. 4 ст. 84 ЗК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) зазначена земельна ділянка не могла бути вилучена в КЕВ м. Одеса, а згодом її частина площею 0,0200 га не могла бути передана в приватну власність громадянину ОСОБА_1 в силу її приналежності за цільовим призначенням до земель оборони. Держава є власником земель оборони за законом.

Молодіжненською сільською радою не враховано правові норми ст. 142 ЗК України, відповідно до яких існує певний передбачений законодавством порядок припинення права постійного користування землями оборони, зокрема у зв`язку із добровільною відмовою від них землекористувача.

Під час розгляду Господарським судом Одеської області справи № 916/1900/16 Молодіжненською сільською радою Овідіопольського району Одеської області до матеріалів справи долучено копії рішень сільської ради, на підставі яких 72 громадянам членам ОК «ДТ АВІРЕМОНТНИК„» надано у приватну власність по 0,0200 га за рахунок земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 1,44 га, у тому числі рішення від 30.05.2011 № 284-VI, на підставі якого ОСОБА_1 отримав у власність спірну земельну ділянку з кадастровим номером 5123782000:02:004:3957.

Через те, що рішення по справі могло вплинути на права та обов`язки вказаних осіб, вони, у тому числі і ОСОБА_1 були залучені до участі у справі № 916/1900/16 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/1900/16 від 15.02.2017 року, яке залишено в силі Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2022 року позов задоволено, визнано незаконним та скасовано Рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 17.07.2007р. №774-V „Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕВ м. Одеси земельної ділянки, загальною площею 7.7330 га, та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради в межах с. Молодіжного». Зобов`язано Молодіжненську сільську раду Овідіопольського району Одеської області повернути державі в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси шляхом складання Акту прийому-передачі земельну ділянку загальною площею 6,2930 га, вилучену Рішенням Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 17.07.2007р. №774-V.

Частина 4 ст. 81 ЦПК України передбачає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлене законом.

Оскільки вилучення Молодіжненською сільською радою спірної земельної ділянки із земель оборони відбулося з порушенням норм законодавства України, вказана земельна ділянка (за кадастровим номером 5123782000:02:004:3957) незаконно надана у власність ОСОБА_1 , а державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 726890 підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить власнику цього майна.

Статтею 319 цього Кодексу визначено, що лише власник має право вчиняти стосовно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а ст. 321 Цивільного кодексу України визначено непорушність права власності.

Згідно зі ст. 373 ЦК України - земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Крім того, відповідно до ст. 386 ЦК України власник має право на захист права власності.

Стаття 393 ЦК України передбачає, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом недійсним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У даному випадку необхідно керуватись ч. 3 ст. 388 ЦК України, яка передбачає, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках, в зв`язку з чим позов в цій частині також підлягає задоволенню.

При цьому, надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у державній власності, без урахування обмежень, зазначених у Земельному кодексі України, Законі України «Про використання земель оборони», Законі України «Про збройні сили України» суперечить нормам чинного законодавства.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4,5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

З огляду на наведене, положення частини першої статті 83, частини першої статті 84, статті 122 ЗК України, статей 1,2,6,10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі № 488/5476/14-ц зробив правовий висновок про те, що обґрунтованим та виправданим є втручання держави у право власності добросовісного набувача у разі встановлення факту незаконності надання спірної землі у власність першим набувачам і таке втручання є законним, здійснюється з метою задоволення «суспільного» і «публічного» інтересу і є пропорційним визначеним цілям.

Факт незаконності вибуття земельних ділянок загальною площею 7,7330 га, у тому числі і спірної земельної ділянки, з числа земель оборони, та зарахування їх до земель запасу Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області встановлений судовим рішенням у справі № 916/1900/16, яке набрало законної сили.

З урахуванням викладеного та положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України, зазначені вище обставини є встановленими та доказуванню в цій справі не підлягають.

У справі № 509/3841/19, з огляду на характер спірних правовідносин, фактичні обставини передання сільською радою земельної ділянки за кадастровим номером 5123782000:02:004:3957 у приватну власність ОСОБА_1 та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Оскільки землі оборони перебувають лише у користуванні Міністерства оборони України, а розпоряджається ними Кабінет Міністрів України, відповідно до ст. 142 ЗК України виключно Кабінет Міністрів України має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони.

Аналогічної правової позиції щодо повноважень Кабінету Міністрів України розпоряджатися землями оборони притримується Велика Палата Верховного Суду (постанова від 12.06.2018 у справі № 916/3727/15).

Отже, передача у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки державної форми власності позбавляє Український народ загалом (ст. 13 Конституції України) та державу в особі Кабінет Міністрів України (як суб`єкта права власності) правомочностей власника землі. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14, 19 Конституції України).

Визнання недійсним державного акта серії ЯЛ № 726890 на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 5123782000:02:004:3957, витребування вказаної земельної ділянки від ОСОБА_2 на користь держави в особі Міністерства оборони України відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норм ст.ст. 16, 21, 386, 387, 388 ЦК України, ст.ст. 13, 17, 77, 84, 122, 142, 143 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони», ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України», у зв`язку з порушенням органом місцевого самоврядування вимог Конституції України, ЗК України, ЦК України, Закону України «Про Збройні Сили України», Закону України «Про використання земель оборони», які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

Витребування спірної земельної ділянки площею 0,0200 га за кадастровим номером 5123782000:02:004:3957 на користь держави в особі Міністерства оборони України переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідною земельною ділянкою згідно із загальними інтересами, щоби таке використання відбувалося за її цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим режимом земельної ділянки (зумовленим її приналежністю до земель оборони).

Аналогічні висновки зробила Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справ №№ 487/10128/14-ц (постанова від 12.06.2019), 487/10132/14-ц (постанова від 11.09.2019), 469/1044/17 (постанова від 15.09.2020).

Таким чином, витребування спірної земельної ділянки із володіння відповідача відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України в зв`язку з порушенням органом місцевого самоврядування низки вимог ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

Такі висновки також узгоджуються з висновками Великої Палати ЄСПЛ у справі від 29 березня 2010 року (заява № 34044є/02).

Таким чином, встановлення порушення статті 1 Першого протоколу, виправданість втручання у право власності та надання відповідної компенсації напряму корелюються із законністю набуття майна, поведінкою набувача під час його придбання та наявністю суспільного інтересу, з метою задоволення якого таке втручання здійснюється.

При таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги Міністерства оборони України є законними, обґрунтованими, та такими, що підтверджуються наявними матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України,судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3842,00 гривень, які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 315-319 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави, в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства Оборони України, квартирно-експлуатаційний відділ м.Одеса до Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки - задовольнити.

Визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 726890 на право власності на земельну ділянку площею 0,0200 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5123782000:02:004:3957 виданий ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на підставі рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району від 30.05.2011 №284-VI, від 24.11.2011 №508- VI.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь держави в особі Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м.Київ, ідентифікаційний код 00034022), квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса (вул.Незалежності, 18, м.Одеса, ідентифікаційний код 08038284) зі складанням акту приймання-передавання земельну ділянку площею 0,0200 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5123782000:02:004:3957.

Стягнути з Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379410), ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (код ЄДРПОУ 38296363) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3842,00 гривень, тобто по 1921,00 гривень з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Є. С. Козирський