Ухвала суду № 135828974, 20.04.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/353/24

УХВАЛА

20 квітня 2026 року. Суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Панасенко Є.М., ознайомившись в приміщенні суду з матеріалами цивільної справи № 509/353/24 за позовною заявою Обслуговуючого кооперативу «ЖК «Люстдорф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2026 року цивільну справу № 509/353/24 за позовною заявою Обслуговуючого кооперативу «ЖК «Люстдорф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Згідно даної позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті членських внесків за зобов`язаннями члена кооперативу.

Ознайомившись з матеріалами цивільної справи, вважаю за необхідне заявити самовідвід з наступних підстав.

Так, підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 15.04.2026 року слугує передання до канцелярії даної справи для здійснення автоматичного розподілу, відповідно до ст. 33 ЦПК України, згідно ухвали судді Овідіопольського районного суду Одеської області Бочарова А.І. від 13.04.2026 року. Згідно вказаної ухвали судом задоволено відвід судді, заявлений представником відповідача - Лисаченко Н.В. з підстав, визначених ч.1 ст.36 ЦПК України, а саме порушення порядку визначення судді. Суддя фактично визначений без належної ідентифікації розподілу конкретної справи, суддю визначено не у спосіб, передбачений законом.

З дослідженої позовної заяви та заяви ОСОБА_2 про відвід судді вбачається помилковість визначення категорії даної справи при її реєстрації, а саме вказано договори купівлі-продажу, а також спеціалізація - земельні спори, що явно не відповідає суті заявлених позовних вимог у даній справі.

Після задоволення заяви про відвід судді та передачі справи до канцелярії суду для здійснення автоматичного розподілу, відповідно до ст. 33 ЦПК України, 15.04.2026 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями без врахування причин відведення судді, та не виправлено помилки, допущені при первісній реєстрації справи, в тому числі в частині зазначення категорії справи та спеціалізації, що може вплинути на об`єкттивність випадковості визначення судді та створює сумнів, що суддя визначений не у спосіб, передбачений законом.

Суд, як передбачено в ст.2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Дана норма втілена в національному законодавстві, зокрема в ч.1 ст.7 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», яка регламентує, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Законом України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», визначено, що інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 р. у справі «Zand v.Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суддя місцевого суду здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначенні законом.

Згідно із ч.1 ст.56 цього ж Закону, суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотримання засад і правил судочинства.

Згідно з ч.1 ст. 33 ЦПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

Вищевказані обставини свідчать про наявні порушення порядку визначення судді, в тому числі при повторному автоматизованому розподілу судової справи між суддями.

У відповідності до п.4 ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: було порушено порядок визначення судді для розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Згідно ч.1 ст.40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.41 ЦПК України, у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

Відповідно до ст.15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Згідно положень Кодексу суддівської етики, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

Неупередженість є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов`язків, яка виявляється у змісті судових рішень та під час судового процесу і суддя має дбати про те, щоб його поведінка сприяла збереженню і поглибленню переконання суспільства у неупередженості судді при здійсненні ним своїх професійних обов`язків.

Обґрунтований самовідвід свідчить про сумлінне виконання суддею своїх обов`язків. Обґрунтування самовідводу не може піддаватися сумніву.

Пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів (схвалені резолюцією 2006/23 від 27 липня 2006 року) визначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості.

З врахуванням обґрунтованості заяви про самовідвід з підстав, передбачених ст.36 ЦПК України, наявність порушення порядку визначення судді для розгляду даної категорії справи при реєстрації позовної заяви, а також не виправлення порушень відповідальною особою при визначенні іншого судді, з метою забезпечення права сторін на справедливий суд, уникнення сумніву щодо неупередженості судді під час проведення судового розгляду та вирішення даної справи, суд приходить до переконання, що заява про самовідвід підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 36, 39, 40 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву про самовідвід судді Панасенка Є.М. задовольнити.

Передати цивільну справу №509/353/24 за позовом Обслуговуючого кооперативу «ЖК «Люстдорф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - для повторного розподілу між суддями Овідіопольського районного суду Одеської області в порядку, передбаченому ст.33 ЦПК України.

Звернути увагу відповідальної особи суду на необхідність внесення відповідних змін до визначення категорії справи та спеціалізації при здійсненні повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Є.М. Панасенко