Ухвала суду № 135828199, 14.04.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/3084/21

Провадження № 2/496/85/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у

головуючої - судді Портної О.П.,

за участю:

секретаря Рябової А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Яськівська сільська рада Одеського району Одеської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

09.07.2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2021 року цивільну справу № 496/3084/21 передано на розгляд головуючому судді Дранікову С.М.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 13.07.2021 року відкрите загальне позовне провадження по справі з проведенням підготовчого провадження.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 22.09.2021 року закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 26.10.2021 року зупинене провадження по справі до набрання законної сили рішенням у справі № 496/494/21.

В матеріалах справи наявна копія Ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 07.12.2022 року по справі № 496/494/21 про закриття провадження по справі згідно п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

В зв`язку з поданням заяви про відставку та звільненням ОСОБА_3 з посади судді Біляївського районного суду Одеської області, Розпорядженням в.о. керівника апарату суду № 396 від 03.06.2025 року призначено повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2025 року цивільну справу № 496/3084/21 передано на розгляд головуючій судді Портній О.П.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 25.06.2025 року цивільну справу № 496/3084/21 прийнято до провадження головуючої судді Портної О.П., провадження по справі поновлено у зв`язку з набранням законної сили рішенням у справі № 496/494/21, продовжено розгляд зазначеної цивільної справи за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання на 05.08.2025 року о 11:00 годині.

Про дату, час та місце слухання справи позивач був повідомлений шляхом направлення повідомлення в додаток «Viber» на номер телефону, зазначений ним у позовній заяві, в якості засобів зв`язку, яке отримане ним 30.06.2025 року, про що свідчить довідка про доставку повідомлення.

В судове засідання, яке було призначене на 05.08.2025 року позивач не з`явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив. Натомість відповідачка, приймаючи участь в судовому засіданні, в приміщені суду, повідомила, що позивач вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України. В судовому засіданні оголошено перерву до 15.10.2025 року. Повідомити позивача про дату, час та місце слухання справи не виявилося можливим. Судове засідання було відкладене на 04.02.2026 року о 11:00 годині.

В судове засідання, яке було призначене на 04.02.2025 року позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце слухання справи, не з`явився про поважність причин своєї неявки суд не повідомив. Рекомендоване поштове відправлення з повідомленням про вручення повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Слухання справи відкладене на 14.04.2026 року о 11:00 годині.

В судове засідання, яке було призначене на 14.04.2026 року позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце слухання справи, не з`явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив. Рекомендоване поштове відправлення з повідомленням про вручення повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

У судове засідання сторони не з`явилися, хоча про час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Оскільки сторони у підготовче засідання не з`явилися, судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом встановлено, що відновлення провадження по справі, позивач жодного разу до судового не з`явився, будь-яких заяв про розгляд справи без його участі до суду не надавав. Клопотань про зупинення до суду також не надходило. Подані раніше процесуальні документи не містять прохання розглядати справу за відсутності позивача за наявними матеріалами справи.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Враховуючи необхідність вирішення справи у розумні строки, суд вважає, що достатніх правових і фактичних підстав для відкладення слухання справи на цей час немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процес. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом. (ч.ч. 1, 2, п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України)

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначає Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27.05.2020 року у справі №9901/11/19 вказала, що у дотриманні стандартів доступу до суду, передбачених п. 1 ст. 6 Конвенції, важливе значення має добросовісна поведінка позивача та його представника.

У розумінні процесуального законодавства України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до суду. Як ініціатор судового розгляду справи, позивач насамперед має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права. При цьому визначальними процесуальними обов`язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді справи.

Загальнообов`язкові процесуальні правила, зокрема, викладені у ст. 223 ЦПК України є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права. Водночас правила цієї статті прописують наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження. Частина 5 ст. 223 ЦПК України сконструйована таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду її автору, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду.

Крім того, як вказано у постанові ВС від 22.05.2019 року (справа № 310/12817/13) процесуальний закон не вказує на необхідності врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Суд враховує, що повідомлення про день, час та місце розгляду справи були направлені позивачу завчасно, з дотримання розумних строків розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, однак в судові засідання позивач не з`явився втретє, не повідомивши суд про причину неявки. Наразі будь-яких доказів наявності поважних причин неявки до суду позивач не надав, правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не скористався.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

ЄСПЛ у своїх рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (ч.ч. 1, 2, 5 ст. 223 ЦПК України).

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України).

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, що бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Вказані наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути і поважними. Отже, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма є імперативною та дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. (Постанова ВС від 28.03.2023 року по справі № 711/7486/19, провадження № 61-10183св21 (ЄДРСРУ № 109871528))

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі № 759/6512/17, провадження № 61-4437св20, від 07.12.2020 року у справі № 686/31597/19, провадження № 61-15254св20, від 20.01.2021 року у справі № 450/1805/18, провадження № 61-2329св20.

Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2023 року у справі № 9901/278/21, провадження № 11-126заі22.

Суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Це забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору (постанови Верховного Суду, від 24.04.2019 року у справі № 757/23967/13-ц, провадження № 61-17220св18, від 28.10.2021 року у справі № 465/6555/16-ц, провадження № 61-9020св21, від 12.05.2022 року у справі № 645/5856/13-ц, провадження № 61-2876св20).

У рішенні від 06.09.2007 року, заява № 3572/03, у справі «Цихановський проти України» ЄСПЛ зазначив «:…. саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні»

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

У ч. 5 ст. 223 ЦПК України законодавець встановив особливий порядок наслідок (санкцію) повторної неявки позивача. Ця норма фактично дублює норму, закріплену в п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Верховний Суд у постанові від 28.03.2023 року по справі № 711/7486/19, зазначив, що п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України необхідно тлумачити в системному зв`язку з іншими положеннями цієї статті та іншими нормами процесуального закону (ЦПК України), які визначають наслідки повторної неявки позивача, який не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, а саме ч. 5 ст. 223 і п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

З огляду на системне тлумачення вказаних норм процесуального закону Верховний Суд виходив з того, що п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України у контексті ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України не може застосовуватися судом щодо неявки позивача у судове засідання.

Аналіз положень ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України дає підстави дійти висновку, що наслідком повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні.

В зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про залишення без розгляду позовної заяви у зв`язку з неявкою позивача до судового засідання втретє.

У відповідності до ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 131, 211, 223, 257, 260, 261 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Яськівська сільська рада Одеського району Одеської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням залишити без розгляду.

Залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє позивача права повторно звернутися до суду з позовом.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.

Повний текст ухвали складено 14.04.2026 року.

Суддя О.П. Портна