Ухвала суду № 135826253, 16.04.2026, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/5407/24

2/705/335/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року м.Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Піньковський Роман Володимирович, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні суду перебувають матеріали цивільної справи за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Розгляд справи призначений за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

До початку розгляду справи по суті представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Кузьменко М.В. подав до суду заяву про закриття провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмета спору.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч.1 та ч.3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Пунктом 2 ч.1 ст.255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Аналогічний висновок, викладений Верховний Судом в постанові від 03 травня 2018 року в справі №404/251/17.

Аналіз положень ст.255 ЦПК України свідчить про те, що відсутність предмета спору як підстава закриття провадження у справі може означати як те, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову до суду, проте суду та/або позивачу про це не було відомо на момент відкриття провадження у справі, так і те, що предмет спору припинив своє існування після відкриття провадження на будь-якій стадії цивільного процесу.

Предметом спору є суб`єктивні права, свободи, інтереси, щодо яких виник конфлікт або певний матеріальний об`єкт, з приводу якого виник спір.

Предметом спору в даній справі є заборгованість за кредитним договором в розмірі 13470,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, до заяви про закриття провадження не надано доказів сплати заборгованості та будь-якими іншими доказами не доведена відсутність боргу відповідача ОСОБА_1 перед позивачем ТОВ «Споживчий центр». Таким чином, відсутні підстави застосування п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Разом з цим, відповідно до п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

У відповідності до положень ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, зазначивши про це у заяві по суті справи, або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Зі змісту заяви про закриття провадження, поданої представником позивача ТОВ «Споживчий центр», вбачається, що позивач не підтримує своїх вимог що по суті є відмовою від позову.

За вказаних обставин, враховуючи, що подання заяви про відмову від позову не суперечить вимогам закону, у даному випадку не порушуються права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає таку заяву та приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, а тому заява представника позивача в цій частині підлягає задоволенню.

Суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам положення ч.2 ст.256 ЦПК України, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 49, 206, 255, 258-263, 353 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Провадження в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Р. В. Піньковський