Рішення № 135825998, 16.04.2026, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/5745/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Бузової Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 35 889,30 грн, а також суму понесених судових витрат по справі.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що між відповідачем та АТ «ОТП Банк» було укладено кредитний договір № 2037046432, а саме кредитний договір та договір про надання банківських послуг, в межах якого було надано кредит у загальному розмірі 21 484,00грн.

14.03.2025 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу №14/03/25, відповідно до умов якого АТ «ОТП Банк» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «ОТП Банк» права вимоги боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників №1 від 14.03.2025 року до Договору факторингу №14/03/25 від 14.03.2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2037046432 в розмірі 35 889,30 грн.

Оскільки, відповідач зобов`язання за кредитним договором не виконує, заборгованість не сплачує, позивач просить суд стягнути з відповідача суми заборгованості: по тілу кредиту 17 184,98 грн, по відсотках 15 417,34 грн, по комісії 3 286,98 грн та понесені судові витрати.

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 19.12.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (виклику) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, у позовній заяві просив розгляд справи здійснювати у його відсутність, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про дату та час розгляду справи в суді належним чином повідомлений. Відповідачу на адресу реєстрації місця його проживання судом направлялась копія ухвали про відкриття провадження. Поштове відправлення суду провернулось без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно положень ч. 7 та 8 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд його справи судом, процесуальним правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Фактором, у свою чергу, може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Таким чином, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором - банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

У Постанові ВС від 18.10.2023 у справі № 905/306/17, а також постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що 29.07.2021 року між АТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір за №2037046432, який за своєю правовою природою є змішаним договором, а саме кредитний договір та договір про надання банківських послуг.

За умовами договору, відповідачу надано кредит на споживчі цілі у розмірі 20 500,00 грн та на придбання Послуг зі страхування від нещасного випадку 984,00 грн, строком до 29.07.2023 року, з фіксованою процентною ставкою у розмірі 28,80 % річних, а також оформлено послугу у відповідності до Договору про дистанційне обслуговування та електронну взаємодію, згідно якого відповідач підтвердив, що всі наступні правочини та документи, перелік яких визначений Договором, можуть вчинятися Клієнтом та/або Банком з використанням Електронного підпису. (а.с.5-7)

До укладення споживчого кредиту, відповідач був ознайомлений з паспортом споживчого кредиту, у тому числі орієнтовним графіком платежів та розрахунком загальної вартості кредиту, згідно Додатку №1, про що свідчить його власний підпис у вказаних документах (а.с.11-13). Тобто, відповідач був ознайомлений з усіма істотними умовами Договору до його укладення, і своїм підписом підтвердив, що погодився з ними і зобов`язується виконувати.

Банк свої зобов`язання виконав та надав відповідачу кошти в розмірі 20 500,00 грн, що підтверджується меморіальними ордерами. (а.с.15, 15- на звороті)

Факт отримання кредитних коштів відповідачем не заперечується.

Таким чином, між вказаними сторонами виникло кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.

Натомість відповідач порушив умови Договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, взяті на себе зобов`язання не виконав, відмовившись в односторонньому порядку від виконання договірних зобов`язань, що призвело до утворення заборгованості за кредитним договором №2037046432. (а.с.14)

Будь-яких доказів на спростування встановлених судом обставин матеріали справи не містять.

14.03.2025 між АТ "ОТП Банк" та ТОВ "ФК"ЄАПБ" укладено договір факторингу №14/03/25, відповідно до умов якого АТ "ОТП Банк" передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" приймає право грошової вимоги, що належить АТ "ОТП Банк", і стає кредитором за Кредитними договорами, укладеними між АТ "ОТП Банк" і боржниками, в розмірі Портфеля Заборгованості.

Згідно Реєстру боржників №1 до Договору факторингу №14/03/25, ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 35 889,30 грн, з яких: 17 184,98 грн - загальна сума боргу по тілу кредиту; 15 417,34 грн - загальна сума боргу по відсотках; 3 286,98 грн - загальна сума боргу по комісії.

На підтвердження правомірності переходу права вимоги до нового кредитора, позивачем долучено до матеріалів справи: Договір факторингу №14/03/25 від 14.03.2025; витяг з реєстру боржників №1 до Договору факторингу №14/03/25 від 14.03.2025; платіжна інструкція №675 від 14.03.2025 про оплату згідно Договору факторингу №14/03/25 від 14.03.2025. (а.с.16-24)

Факт правомірності укладення зазначеного Договору факторингу відповідачем не оспорювався. Доказів, які б свідчили про визнання Договору відступлення недійсними, матеріали справи не містять.

Таким чином, ТОВ "ФК"ЄАПБ" набуло право належного кредитора до відповідача за кредитним договором №2037046432 від 29.07.2021.

Із наданого первісним кредитором розрахунку вбачається, що відповідачем зобов`язання по сплаті кредиту виконані лише частково, останній платіж здійснено 31.01.2022 року, після чого не було здійснено жодного платежу. Таким, чином, заборгованість за Договором складає 35 889,30 грн, з яких: 17 184,98 грн за тілом кредиту, 15 417,34 грн за відсотками, 3 286,98 грн за комісією..

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц).

В той же час, зі змісту розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що АТ "ОТП Банк" здійснювало нарахування відсотків поза межами строку використання відповідачем кредитних коштів, визначеного Договором, а саме після 29.07.2023 року. Таке нарахування відсотків поза визначеним кредитним договором строком суд вважає необґрунтованим і таким, що суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.

Суд звертає увагу, що в постанові ВП ВС від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. У разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

За обставин даної справи право нараховувати відсотки за правомірне використання відповідачем кредитних коштів припинилося 29.07.2023 року, коли закінчився строк кредитування, після чого відбулося прострочення відповідачем виконання свого грошового зобов`язання, тобто почалося неправомірне користування кредитними коштами.

Зважаючи на зазначені вище умови кредитування, що були погоджені сторонами, а також обставини часткового погашення відповідачем кредитної заборгованості, суд вважає правильним та обґрунтованим лише розрахунок заборгованості за тілом кредиту, комісією та за відсотками за користування кредитом, які нараховані у межах визначеного Договором строку кредитування.

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів дійшов висновку, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору між АТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 , факт виконання первісним кредитором свого зобов`язання за кредитним договором; факт порушення відповідачем свого зобов`язання з повернення кредитних коштів, факт набуття права вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором, а також доведено і обґрунтовано виникнення заборгованості у розмірі 27 848,41 грн, з яких: 17 184,98 грн - за тілом кредиту, 7 376,45 грн - за відсотками, 3 286,98 грн за комісією. Позивачем не доведено обґрунтованості та правомірності нарахування заборгованості зі сплати відсотків за понадстрокове користування кредитом, а тому у задоволенні цих вимог слід відмовити.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо стягнення судових витрат по справі, то відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У силу приписів ст. 141 ЦПК України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До матеріалів справи долучено платіжну інструкцію №149335 від 28.11.2025 року про сплату позивачем судового збору у сумі 3028,00 грн. (а.с.4)

Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з відповідача належить стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 2 349,73 грн ( 27 848,41 грн х 100 / 35 889,30 грн = 77,60%; 3028,00 грн. х 77,60% = 2 349,73 грн).

У задоволенні інших вимог позивача про стягнення витрат пов`язаних з розглядом справи слід відмовити за їх безпідставністю і необґрунтованістю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» суму заборгованості за кредитним договором №2037046432 від 29.07.2021 у загальному розмірі 27 848 (двадцять сім тисяч вісімсот сорок вісім) гривень 41 копійок

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 349 (дві тисячі триста сорок дев`ять) гривень 73 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20.04.2026 року.

Суддя О.А. Степаненко