Ухвала суду № 135825138, 20.04.2026, Люботинський міський суд Харківської області

Справа №: 630/332/26 Провадження №1-кп/630/34/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участі секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора (дистанційно) ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника (дистанційно) ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області обвинувальний акт за кримінальним провадженням № 62024170020008587 у відношенні:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Загребля Малинського району Житомирської області, громадянина України, українця, з повною середньою освітою, розлученого, не судимого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 НГУ (на час вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді помічника гранатометника 2 відділення 3 взводу оперативного призначення 3 роти оперативного призначення 4 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, у військовому званні «старший солдат»), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

в с т а н о в и в:

Старший солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді помічника гранатометника 2 відділення 3 взводу оперативного призначення 3 роти оперативного призначення 4 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, в порушення ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідного дозволу командування та поважних на те причин 02 вересня 2024 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 НГУ, пункт тимчасової дислокації якої розташовувався за адресою: АДРЕСА_3 , та до 26 січня 2026 року, в умовах воєнного стану, незаконно перебував за межами місця служби, проводячи час на власний розсуд.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні захисником ОСОБА_5 заявлено письмове клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття провадження в справі на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, у зв`язку з тим, що обвинувачений бажає продовжити військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , командування якої надало відповідну письмову згоду.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні просив задовольнити клопотання захисника та звільнити його від кримінальної відповідальності, пояснив, що з обставинами кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, він згоден та визнає, що 02 вересня 2024 року самовільно залишив військову частину, а також згоден з закриттям провадження по нереабілітуючим підставам. ОСОБА_4 також подав власноручну складену письмову згоду.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання захисника підтримав та просив його задовольнити.

Суд, вислухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання захисника та перевіривши матеріали кримінального провадження, які подані стороною обвинувачення щодо особи ОСОБА_4 , прийшов до таких висновків.

Відповідно до ч. 5 ст. 407 КК України кримінальна відповідальність настає за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.

Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово було продовжено.

ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 62024170020008587 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто за самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану, за вищевикладених умов.

Відповідно до ч. 5 ст. 401 КК України особа, яка під час дії воєнного стану, вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні надав письмову згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, в якій також вказав про своє бажання продовжити військову службу на вакантній посаді у військовій частині НОМЕР_2 .

Про свою згоду бути звільненим від кримінальної відповідальності та бажання продовжити військову службу, обвинувачений також повторно підтвердив у судовому засіданні.

Також до матеріалів клопотання додана письмова згода командира військової частини НОМЕР_2 на проходження ОСОБА_4 військової служби у військовій частині НОМЕР_2 з наступним призначенням його на посаду кулеметника 2 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону уразі позитивного розгляду, відбору та тестування.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 під час дії воєнного стану вперше обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 407, 408 КК України.

Тож, оскільки під час судового засідання з`ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст пред`явленого обвинувачення та клопотання захисника про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, відсутні сумніви щодо добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд вважає, що клопотання захисника підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_4 під час дії воєнного стану вперше вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, добровільно звернувся із клопотанням до суду про намір повернутися до військової частини для продовження проходження військової служби та наявна письмова згоди командира військової частини на продовження проходження ОСОБА_4 військової служби.

Пункт 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачає, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. У разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 401 КК України, суд своєю ухвалою зобов`язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов`язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.

Враховуючи обґрунтованість поданого захисником клопотання та наявність відповідних письмових згод як з боку обвинуваченого, так і з боку військової частини щодо проходження обвинуваченим військової служби, суд задовольняє клопотання та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні сторонами кримінального провадження не заявлені.

Під час досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 27 січня 2026 року був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком до 26 березня 2026 року.

Ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 25 березня 2026 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований у відношенні ОСОБА_4 , був продовжити на строк 60 днів, тобто до 23 травня 2026 року включно.

Відповідно до ст. 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Оскільки наслідком звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності є закриття кримінального провадження, суд припиняє дію запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого.

Крім того, захисником ОСОБА_5 через систему «Електронний суд» подано клопотання від 19 квітня 2026 року про повернення застоводавцю ОСОБА_7 застави в розмірі 66560,00 грн, яка була сплачена за ОСОБА_4 відповідно до ухвали слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 27 січня 2026 року в справі № 643/22998/25.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_7 це його дівчина, і вона дійсно вносила за нього заставу. Але він відмовився від можливості бути звільненим під заставу з ДУ «Харківській слідчий ізолятор», оскільки в такому випадку він повинен був повернутися до своєї військової частини. Але він не хотів повертатися саме до своєї військової частини.

Так, ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 27 січня 2026 року було задоволено клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, подане у кримінальному провадженні № 62024170020008587, та до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком до 26 березня 2026 року, із визначенням застави у розмірі 66560,00 гривень.

Захисником ОСОБА_5 представлено платіжну інструкцію № 0.0.4734703659.1 від 28 січня 2026 року про сплату грошових коштів в сумі 66560,00 грн платником ОСОБА_7 на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ України (Реквізити: одержувач ТУ ДСА України у Харківській області, банк одержувача ДКСУ м. Київ, рахунок UA208201720355299002000006674, код ЄДРПОУ 26281249) з призначенням платежу: Застава за ОСОБА_4 .

Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК України заставодавець належить до учасників кримінального провадження.

Згідно із статтею 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Таким чином, внесення заставодавцем грошових коштів в якості застави за підозрюваного є актом добровільної волі такої особи. Особа не може бути визнана заставодавцем усупереч її бажанню. При цьому, відповідний статус заставодавця не вичерпується самими лише фактом внесенням визначеної грошової суми, оскільки погоджуючись внести заставу, особа автоматично погоджується мати відповідні обов`язки як заставодавця протягом дії цього запобіжного заходу, а також несе ризик втрати цих коштів у випадку невиконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків.

Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 15, передбачений порядок їх повернення, зокрема: кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відповідно до ст. 182 КПК України застава, що не була звернута в дохід держави, повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Таким чином, вищезазначені законодавчі положення пов`язують можливість повернення застави не лише виключно з припиненням дії цього запобіжного заходу, а й особою, якою таку заставу було внесено.

Отже саме заставодавець ОСОБА_7 наділена правом звернення до суду з клопотання про повернення на її користь грошових коштів, сплачених в якості застави за обвинуваченого, за умови належного підтвердження надходження грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 401 КК України, ст.ст. 182, 284, 288, 369, 372 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника ОСОБА_5 про звільнення ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, від кримінальної відповідальності задовольнити.

Звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у кримінальному провадженні № 62024170020008587 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 401 КК України, для продовження проходження ним військової служби.

Кримінальне провадження № 62024170020008587 від 12 жовтня 2024 року по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України - у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Зобов`язати командира військової частини НОМЕР_2 після набрання ухвалою законної сили, невідкладно поновити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на військовій службі.

Зобов`язати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пізніше 72 годин, після набрання цією ухвалою законної сили, прибути до військової частини НОМЕР_2 для продовження проходження військової служби.

Припинити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та звільнити обвинуваченого з-під варти негайно у залі суду.

Клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення застави залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Люботинський міський суд Харківської області протягом 7 днів з дня її проголошення.

СуддяОСОБА_1