Рішення № 135825066, 16.04.2026, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/75/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бугаєнко І.В.,

за участі секретаря В`юнник В.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в с-щі Краснокутську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача Селезньов Сергій Іванович, до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Селезньова С.І. звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просить: 1) визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строку прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 2) визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий строк у три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не була близьким родичем позивача. Позивач не належить до жодної з пяти черг спадкування за законом, отже не мав права спадкування за законом.

У позові зазначено, що за життя, 12 квітня 2025 року, ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Богодухівського районного нотаріального округу Харківської області Гук С.Ю., зареєстрований у реєстрі за № 307, яким все своє майно на випадок смерті заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Цим заповітом спадкодавиця скасувала свій попередній заповіт від 09.09.2023 р. № 1232. Протягом останнього року життя ОСОБА_2 позивач здійснював за нею постійний догляд, оскільки інших близьких родичів, здатних піклуватися про неї, не було.

Таким чином, право спадкування позивача грунтуєтьс виключно на заповіті.

13 січня 2026 року постановою державного нотаріуса Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області Руденко В.О. № 22/02-14 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини. У зв`язку з чим позивач вимущений звернутися до суду з даним позовом.

Головною причиною пропущення строку є необізнаність позивача про існування на його користь заповіту. Оскільки позивач не є родичем спадкодавиці та не входить до жодної з черг спадкоємців за законом, відтак, не мав підстав вважати, що має право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , яка за життя не повідомляла позивача про складення заповіту на його користь.

Про існування заповіту позивач дізнався випадково лише після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини, під час прибирання у квартирі спадкодавиці за адресою: АДРЕСА_1 . Саме за таких обставин позивачем було знайшов примірник заповіту серед документів померлої ОСОБА_2

13.01.2026 відразу після виявлення заповіту позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, тобто невдовзі після закінчення шестимісячного строку (04.01.2026).

Крім того зазначає, що пропуск встановленого законом строку на прийняття спадщини зумовлений також наявним на території України воєнним станом, зокрема, Богодухівський район є територією, що безпосередньо зазнає наслідків збройної агресії, та як наслідок пошкодження інфраструктури, тривалих відключень електроенергії та обмеження роботи державних та привпатних установ.Позивач зазначає, що після смерті спадкодавиці ОСОБА_2 він фактично вступив у володіння та управління спадковим майном житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , забезпечував його збереження та сплічував комунальні платежі.

Крім того, позивач звертає увагу суду, що однією з причин пропуску ним строку на прийняття спадщини є той факт, що він не має юридичної освіти та, відповідно, не володіє спеціальними знаннями у сфері спадкового права.

Позивач та його представник у відкрите підготовче засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Представник відповідача - Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області у підготовче засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду судом повідомлявся, матеріали справи містять клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами. Позов підтримують та не заперечують проти його задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно ППВСУ від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланнями на визнання позову сторонами без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Враховуючи те, що відповідач визнав позов у повному обсязі, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на таке.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання ( ст. ст. 15,16 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності. За такими принципами: кожна сторонами повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України); суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого Краснокутською селищною радою Богодухівського району Харківської області/а.с.5/.

Після її смерті відкрилася спадщина на її майно.

12.04.2025, за життя ОСОБА_2 склала заповіт посвідчений приватним нотаріусом Богодухівського районного нотаріального округу Харківської області Гук С.Ю., який зареєстрований в реєстрі за № 307, відповідно до якого ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, яке на день смерті буде їй належати заповіла гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 /а.с.6/.

13.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до Краснокутської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_2 , про що свідчить відповідна копія такої заяви, яка міститься в матеріалах справи. Проте, постановою нотаріуса йому було відмовлено, у зв`язку з тим, що він пропустив строк для прийняття спадщини після смерті зазначеної вище особи та не прийняв спадщину /а.с.8/.

Згідно з Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №83847189 від 13.01.2026, у Спадковому реєстрі відсутні відомості щодо наявності інших спадкових справ, окрім спадкової справи № 8/2026, після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно з приписами статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1272 ЦК України встановлено, що у разі, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Крім того, як слідує з правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 26 вересня 2012 року у справі №6-85цс 12, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №282/20595, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.

Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Як зазначено в постанові від 26 жовтня 2022 року Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 522/17925/16, провадження № 61-1122св22 «Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. При вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини необхідно ураховувати свободу заповіту, як фундаментальний принцип спадкового права. Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини (при умові не заведення спадкової справи після смерті спадкодавця та не здійснені повідомлення та виклику спадкоємця за заповітом нотаріусом).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2023 року у справі № 345/4153/22, провадження № 61-9356св23, зазначено, що лише якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Водночас необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, Верховного Суду у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22. Правозастосовна практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є усталеною.

При цьому суд враховує висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс2 про те, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність не можна ототожнювати з незнанням спадкоємцем про його право на спадкування загалом. Тож необізнаність про наявність заповіту може бути оцінена як поважна причина пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом.

Суд, досліджуючи поважність причини пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, бере до уваги наведене вище, і вважає, що ОСОБА_1 не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, та не був обізнаний про існування на його користь заповіту, отже, не мав можливості своєчасно використати своє право на звернення із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 з поважних причин, відтак, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 141, 89, 95, 133, 141, 200, 206, 229, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_3 , до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий строк у три місяці з моменту набрання рішенням законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 у с-щі Краснокутськ Богодухівського району Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача - ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_3

Відповідач - Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області, розташована за адресою: вул. Охтирська, 1, с-ще Краснокутськ, Богодухівський район, Харківська область, 62002, код ЄДРПОУ 04397359.

Суддя Бугаєнко І. В.